Постановление суда № 137572922, 10.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/22330/26

Провадження № 1-кс/761/13969/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 від 28.05.2026 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12026110000000099 від 29.01.2026, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді зі скаргою, в якій просила

1) скасувати постанову слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області) ОСОБА_5 від 28.05.2026;

2) зобов`язати слідчого ГУНП в Київській областіОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 мобільний телефон білого кольору марки Samsung модель А52 IMEI1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 з сімкартою з абонентським номером НОМЕР_3 .

Учасники провадження у судове засідання не з`явилися.

Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги без участі.

Слідчий ОСОБА_5 подав до суду письмові заперечення, в яких він просив відмовити в задоволенні клопотання адвоката про повернення майно з огляду на те, що про вилучення належного ОСОБА_4 було надано дозвіл в ухвалі про обшук, а тому він не є тимчасово вилученим майно, у зв`язку з чим арешт на нього не накладався.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 107, ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників процесу та без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, долучені до неї документи, заслухавши сторін, прийшов до наступного висновку.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Встановлено, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 29.01.2026 внесено до Єдиного реестру досудових розслідувань за № 12026110000000099 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України.

До свої заперечень слідчий долучив копію наказу ГУНП в Київській області від 04.05.2024 № 985 «Про визначення місць розташування та проведення досудового розслідування слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області», де визначено місце розташування та проведення досудового розслідування слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області службові приміщенні в адміністративних будівлях за адресами в місті Києві: вул. Воздвиженська, 2/1, вул. Святошинська, 2-А, вул. Дегтярівська, 15-А.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 132 КПК України, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається - до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, якщо інше не передбачено пунктом 2 цієї частини.

Головне слідче управління в Київській області є відповідним органом - юридичною особою - код ЄДРПОУ 40108616 з відповідною юридичною адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, що знаходиться на території Шевченківського району міста Києва.

При цьому на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Київській області визначено адресу розташування структурного підрозділу Головного управління Національної поліції в Київській області - слідчого управління за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 15А, що також знаходиться на території Шевченківського району міста Києва.

Таким чином, оскільки слідчому судді не надано відомостей, на підставі яких можна було б зробити висновок про помилковість звернення адвоката ОСОБА_3 до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з даною скарго, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд скарги.

Судом також встановлено, що 21.04.2026 у даному кримінальному провадженні, на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 17.04.2026, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221880803:15:118:0701) під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон білого кольору марки «Samsung», моделі «А52», IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером НОМЕР_3 .

Адвокат ОСОБА_3 звернулася з клопотанням в порядку ст. 220 КПК України про повернення тимчасово вилученого майна.

Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області) ОСОБА_5 від 28.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 .

Згідно з частиною п`ятою статті 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Обґрунтовуючи оскаржувану постанову слідчий, посилаючись на положення ст. 236 КПК України, вказав, що оскільки в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку було надано дозвіл на вилучення належного ОСОБА_4 мобільного телефону, а тому він не є тимчасово вилученим майно та не підлягає поверненню особі, в якої воно не було вилучено.

Проте, слідчий суддя не може прийняти до уваги вказане твердженням слідчого з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;

4) у разі скасування арешту;

5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, уразі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Відповідно до частини першої ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Згідно положень частини другої статті 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При цьому, під час здійснення кримінального провадження органом досудового розслідування має бути неухильно дотримано загальні засади кримінального провадження, встановлені статтями 7, 8 КПК України, в тому числі верховенство права, законність та недоторканість права власності.

Так, згідно ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Оскільки в даному випадку вилучення майна здійснювалося під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді, слідчий або прокурор були зобов`язані у відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України звернутися до суду з клопотанням про арешт протягом 48 годин після вилучення майна.

Однак, відомостей про звернення до суду з клопотанням про арешт вилученого у ОСОБА_4 майна слідчому судді не надано.

При цьому, не заслуговують на увагу посилання слідчого на положення ч. 7 ст. 236 КПК України, оскільки вони є спеціальними, регулюють порядок виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, а тому не можуть бути застосовані під час вирішення скарги в порядку п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, а саме на бездіяльність, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що згідно ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:

1) строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;

4) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;

5) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

6) речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Отже, з огляду на викладені норми, суд зазначає, що обшук є слідчою дією, яка надає органу досудового розслідування дозвіл на проникнення до житла чи іншого володіння особи, проте вони не регулюють питання майна, виявленого та вилученого в ході обшуку, а таке міститься в ст.ст. 167-175 КПК України, положення яких наведено вище.

З огляду на викладене, слідчим зроблений помилковий та такий, що не відповідає положенням КПК України, висновок про відсутність правових підстав для повернення майна, яке було вилучено під час обшуку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що мотиви прийняття слідчим рішення про відмову у задоволенні клопотання є необґрунтованими та помилковими, слідчий суддя вважає, що постанова від 28.05.2026 не відповідає вимогам частини п`ятої статті 110 КПК України, відтак підлягає скасуванню.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України в рішенні від 13.06.2019 № 4-р/2019 вже зазначав, що утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

З матеріалів скарги вбачається порушення права ОСОБА_4 , яке гарантується йому ст. 41 Конституції України, а тому з метою усунення такого порушення слідчий суддя вважає за необхідне в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України зобов`язати орган досудового розслідування повернути йому майно.

Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга адвоката ОСОБА_3 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 18, 110, 169, 303, 307, 309, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Скаргу - задовольнити.

Скасувати постанову слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 від 28.05.2026 про відмову в задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 12026110000000099 від 29.01.2026.

У порядку ч. 5 ст. 171 КПК України зобов`язати слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_5 , або іншого слідчого, який входить в групу слідчих у кримінальному провадженні № 12026110000000099 від 29.01.2026, повернути ОСОБА_4 майно, вилучене 21.04.2026 під час обшуку домоволодіння з надвірними прибудовами та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1