Решение № 137570921, 22.06.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/7630/26

Справа №754/5492/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу (в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 5 719,50 грн, та ухвалив таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" (надалі - Позивач), адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, подав через підсистему "Електронний суд" до Деснянського районного суду міста Києва позовну заяву до ОСОБА_2 (надалі - Відповідачка), яка змінила імя на ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 685592 від 03.06.2021 у загальному розмірі 5 719,50 грн, з яких: 1 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 219,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачкою своїх зобов`язань за кредитним договором № 685592, що був укладений 03.06.2021 між Відповідачкою та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДЖОБЕР" (Первісний кредитор), яке відступило право грошової вимоги Позивачу.

Також Позивач просить покласти на Відповідачку понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідачка відзив на позовну заяву не подала.

Відповідачка повідомлена належним чином про розгляд справи у суді. Відповідачка має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась до електронного кабінету в електронній формі 21.04.2026.

З метою належного інформування про розгляд справи Відповідачки, Суд вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію було доведено до відома через Портал Дія, а також шляхом направлення повідомлення на відому електронну пошту Відповідачки (mashaburushkina9@gmail.com) та за відомим номером телефону ( НОМЕР_1 ).

У зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

03.06.2021 між ТОВ "ФК "ДЖОБЕР" (Первісний кредитор) та Відповідачкою, ОСОБА_2 , було укладено Кредитний договір № 685592 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".

Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи Кредитодавця. Відповідачка підписала Договір електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю G3664), який був надісланий їй у повідомленні на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 (електронна позначка часу: 03.06.2021).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Введення Відповідачкою на вебсайті унікального коду згідно із законом за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (стаття 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", стаття 207 ЦК України). Використання Відповідачкою логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою.

Відповідно до умов Договору сторони погодили такі його істотні умови: сума кредиту становить 1 500,00 грн; строк кредитування становить 29 календарних днів (з 03.06.2021 по 01.07.2021 включно); процентна ставка фіксована і складає 1,90 % від суми кредиту в день.

Договором також передбачена автопролонгація (продовження строку користування кредитом). Відповідно до пункту 9.4.2 Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та дії Договору без підписання сторонами додаткових угод застосовується після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати нарахованих процентів на наступні 10 календарних днів.

Згідно з пунктами 9.4.3, 9.4.3.1 та 9.4.3.2 Договору сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, договір вважатиметься автоматично продовженим, а строк користування кредитом подовженим до спливу 10 календарних днів включно. У період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. Продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів у сукупності такої пролонгації

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачці кредит на суму 1 500,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківську картку Відповідачки № НОМЕР_2 , що підтверджується Інформаційною довідкою № 1102/2026-1 від 11.02.2026, виданою надавачем платіжних послуг ТОВ "САНРАЙЗ ФІНАНС", відповідно до якої підтверджується, що 03.06.2021 було успішно здійснено платіжну операцію на суму 1 500,00 грн на вказану картку Відповідачки.

Суд, оцінюючи ці докази, враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 Закону України "Про платіжні послуги" від 30 червня 2021 року № 1591-IX після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 цього Закону встановлено, що надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача. Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи. Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Тобто, зважаючи на наведені норми Закону України "Про платіжні послуги" у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачці, відомості про неї, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, довідка (лист-підтвердження), видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, є належним доказом. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і позичальником, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Така довідка у сукупності з електронним договором є належним первинним документом у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки вона містить відомості про здійснену операцію.

Суд, ураховуючи принцип змагальності, бере до уваги також відсутність будь-яких заперечень щодо вказаних обставин зі сторони Відповідачки, а також те, що укладенню договору передувала ідентифікація Відповідачки, яка самостійно вказав номер картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

У пунктах 15.15, 15.16 постанови від 27 березня 2024 року у справі № 191/4364/21 Велика Палата Верховного Суду з посиланням на висновки постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 зауважила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від стандарту "достатність доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

При цьому Суд зауважує, що не визнає факт перерахування коштів доведеним лише через те, що про нього заявив Позивач. Ця обставина встановлюється судом як юридичний факт виключно на підставі оцінки поданих Позивачем доказів (договору та Інформаційної довідки надавача платіжних послуг). Відповідачка не надала банківської виписки з власного рахунку для спростування доказів Позивача, клопотання про витребування доказів не заявляла, тому Суд, застосовуючи стандарт вірогідності доказів (стандарт більшої переконливості), доходить висновку, що факт перерахування коштів є доведеним.

Отже, первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання. Натомість Відповідачка, отримавши суму кредиту, порушила умови договору та не повернула кредитні кошти у встановлений строк. Відповідно до матеріалів справи, Відповідачка не здійснювала жодних платежів на погашення заборгованості. Заборгованість за тілом кредиту залишається непогашеною та становить 1 500,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення відсотків

Позивач просить стягнути 4 219,50 грн заборгованості за відсотками. Позивач у позовній заяві лише вказує загальну суму боргу станом на дату відступлення, водночас ні в розрахунку, ні в позовній заяві не визначив, за який період були нараховані відсотки.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Суд, здійснивши тлумачення умов договору, встановив, що строк кредитування становив 29 днів. Водночас договором передбачено автопролонгацію (продовження строку користування кредитом) на наступні 10 календарних днів, яка в сукупності не може перевищувати 70 календарних днів. У період автопролонгації діє підвищена ставка 2,90 % в день.

Отже, загальний максимально можливий погоджений сторонами строк кредитування з урахуванням усіх дозволених договором автопролонгацій становить 99 днів (29 + 70). Максимальна сума правомірно нарахованих процентів у межах цього погодженого строку становить 3 871,50 грн (з яких: за перші 29 днів за ставкою 1,90 % - 826,50 грн (1 500,00 х 1,90 % х 29); за наступні 70 днів автопролонгації за ставкою 2,90 % - 3 045,00 грн (1 500,00 х 2,90 % х 70)).

Нарахування відсотків понад цю суму є нарахуванням поза межами погодженого строку дії договору (строку кредитування) і є безпідставним.

З огляду на це позовні вимоги в частині стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 871,50 грн.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У цій справі Позивач набув права вимоги до Відповідачки за Кредитним договором № 685592 від 03.06.2021 на підставі Договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023, укладеного з Первісним кредитором (ТОВ "ФК "ДЖОБЕР"). Факт переходу права вимоги підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги, де ідентифіковано Відповідачку та суму її боргу.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву, не надала Суду жодних доказів повного або часткового погашення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково у розмірі 5 371,50 грн (1 500,00 грн - тіло кредиту, 3 871,50 грн - відсотки)

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Позовні вимоги задоволено частково, стягнуто 5 371,50 грн із заявлених 5 719,50 грн, що становить 93,92 % від ціни позову. Відповідно, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 500,41 грн (2 662,40 грн х 5 371,50/ 5 719,50).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратам (частина друга статті 137 ЦПК України). Позивач просить також відшкодувати 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 142 ЦПК України).

Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу визначено згідно з умовами Договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025, Додаткової угоди № 1 від 20.01.2026, Акту про отримання правової допомоги від 26.05.2026 та підтверджується платіжною інструкцією № 2806 від 26.05.2026.

Згідно з Актом про отримання правової допомоги від 26.05.2026, загальна вартість послуг адвоката становить 13 000,00 грн за 5 годин роботи. Ця сума складається з таких заявлених витрат: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання (1 година) - 2 500,00 грн; складення та подання позовної заяви, підготовка доказів, моніторинг та аналіз судової практики (2,5 години) - 6 250,00 грн; складення інших заяв/клопотань, моніторинг судового реєстру щодо статусу справи (1,5 години) - 3 750,00 грн; канцелярські витрати на копії та відправку пошти - 500,00 грн.

Суд, оцінивши обсяг наданих послуг, що вказаний в акті, дійшов висновку, що позовна заява фінансової компанії має типову (шаблонну) форму для однотипних справ про стягнення мікрокредитів. Її підготовка не вимагає від адвоката зустрічі та консультації щодо перспективи судового врегулювання, значних інтелектуальних чи процесуальних зусиль, глибокого аналізу законодавства чи тривалого вивчення судової практики (на що заявлено 2,5 години). Також до витрат включено складення інших заяв/клопотань, моніторинг судового реєстру щодо статусу справи (1,5 години) - 3 750,00 грн, проте надання цих послуг не підтверджується матеріалами справи. Канцелярські витрати на копії та відправку пошти - 500,00 грн не є формою правової допомоги. Водночас розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункт 2 частини другої статті 137 ЦПК України).

Отже, за обставин цієї справи дійсно обґрунтованою витратою є лише підготовка та подання типової (шаблонної) позовної заяви з додатками.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19.02.2022 № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Зокрема, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без участі представника Позивача у судовому засіданні. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства, надання усної консультації клієнту. Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідачка - фізична особа, суму кредиту (1500,00 грн), Суд виснував, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 13000,00 грн є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідачки.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 3000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" заборгованість за кредитним договором № 685592 від 03.06.2021 у сумі 5 371,50 грн, що включає: 1 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 871,50 грн - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2 500,41 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Загальна сума стягнення становить 10 871,91 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" (01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ "ПУМБ").

Відповідачка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 22.06.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО