Решение № 137569762, 22.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21559/26

Провадження 2-о/127/365/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України.

Заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасово окупованій території у м. Луганську, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що заявник є чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_2 , яка проживала на тимчасово окупованій території України у Луганській області, м. Луганську. Факт смерті його дружини підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 05.10.2022 органом, створеним на тимчасово окупованій території. Разом із цим, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці відмовив заявнику у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки пред`явлені документи не є підставою для державної реєстрації смерті в порядку, визначеному законодавством України.

Заявник вказує, що зазначені обставини унеможливлюють отримання в органах державної реєстрації актів цивільного стану України свідоцтва про смерть дружини. Тому звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті є єдиним способом реалізації його прав та отримання відповідного свідоцтва про смерть українського зразка.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Заявник у судове засідання не з`явився

Представник заінтересованої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог до суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Враховуючи невідкладність розгляду справ цієї категорії, характер заявлених вимог, відсутність спору про право, а також те, що заінтересованою особою у справі є орган, який здійснює державну реєстрацію смерті на підставі рішення суду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі письмових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на неявку всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами, якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси, до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання чи перебування заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до Указу Президента України від 07.02.2019 № 32/2019 «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» м. Луганськ Луганської області належить до тимчасово окупованих територій України.

Суд установив, що відповідно до довідки від 22.03.2023 № 509-5002662070 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, заявник є внутрішньо переміщеною особою із фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , 16.07.1977 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклали шлюб, про що складено актовий запис № 768. Після укладення шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_4 ».

Отже, заявник є чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту її смерті.

На підтвердження факту смерті дружини заявник надав копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05.10.2022 органом, створеним на тимчасово окупованій території України.

У зазначеному свідоцтві про смерть вказано, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті зазначено: м. Луганськ. Державну реєстрацію смерті проведено 05.10.2022.

Дані, зазначені у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , узгоджуються з іншими доказами у справі щодо особи померлої, зокрема з відомостями про її прізвище, ім`я, по батькові та дату народження, зазначеними у свідоцтві про укладення шлюбу.

Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці листом від 20.05.2026 №948-22.21-24 відмовив заявнику у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Зі змісту вказаної відмови встановлено, що заявник звернувся до органу державної реєстрації актів цивільного стану щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в м. Луганську Луганської області. Орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовив у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки пред`явлені документи не є підставою для державної реєстрації смерті в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час чи про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смерть, рішення суду про оголошення особи померлою або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Отже, заявник не має можливості провести державну реєстрацію смерті дружини у загальному порядку, оскільки смерть настала на тимчасово окупованій території України, а документ, виданий органом, створеним на цій території, не є документом встановленої законодавством України форми та самостійно не створює підстав для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану України.

Відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Документ, виданий такими органами та/або особами, не створює правових наслідків як документ державної реєстрації смерті за законодавством України.

Водночас, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, який має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації особами своїх прав.

Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих органами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів. Суд враховує, що можливості збору доказів смерті особи на тимчасово окупованій території істотно обмежені, тоді як встановлення цього факту має значення для реалізації прав заявника та державної реєстрації смерті відповідно до законодавства України.

Оцінивши надані заявником докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Луганську Луганської області.

Суд також враховує, що заявлені вимоги не пов`язані з вирішенням спору про право. Суд встановлює лише юридичний факт смерті особи в певний час і в певному місці з метою подальшої державної реєстрації смерті в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

З огляду на п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України не сплачується, тому питання про розподіл судового збору суд не вирішує.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 247, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Яблонов Гусятинського району Тернопільської області та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Луганську Луганської області, Україна, на тимчасово окупованій території України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: вул. Замостянська, 26а, м. Вінниця, 21009.

Суддя В. В. Горбатюк