Постановление суда № 137562166, 22.06.2026, Франківський районний суд м. Львова

463/11070/25

2/465/625/26

У Х В А Л А

22.06.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Дем`яновського Ю.Г.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генеральної прокуратури Сидорчука Івана Мойсейовича про вступ у справу Офісу Генерального прокурора в якості третьої соби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.01.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 12.02.2026 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача у зв`язку із хворобою представника.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2026 повідомлено Львівську обласну прокуратуру про розгляд цивільної справи №463/11070/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

01.06.2026 через підсистему «Електронний суд» прокурором відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генеральної прокуратури Сидорчуком І.М. подано заяву про вступ у справу в порядку ст. 53 ЦПК України. Заява мотивована тим, що Офісом Генерального прокурора 21.09.2025 до Франківського районного суду міста Львова направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025000000000543 від 29.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України. Вважає, що пред`явлення ОСОБА_1 цивільного позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 5000 доларів США за наявності фактичних обставин щодо арешту та визнання речовими доказами у кримінальному провадженні аналогічної суми коштів в іноземній валюті може вказувати на можливість використання інструментів цивільного судочинства для дискредитації доказів обвинувачення у кримінальному провадженні № 62025000000000543 та створення преюдиційних фактів, що суперечать обставинам, викладеним у обвинувальному акті, а також незаконного заволодіння речовими доказами шляхом надання їм вигляду цивільно правових зобов`язань. Зазначає, що у спірних правовідносинах наявні ознаки використання цивільного судочинства як зловживання правом, оскільки позов про стягнення заборгованості подано між двома обвинуваченими вже після направлення обвинувального акту до суду, за відсутності реального спору між сторонами та за наявності обставин, які можуть свідчити про спрямованість дій сторін на формування доказової бази для спростування обставин одержання неправомірної вигоди, викладених у обвинувальному акті. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги можуть бути спрямовані не на реальний захист порушеного цивільного права чи інтересу, а на створення штучних цивільно-правових підстав для формування доказів на користь сторони захисту у кримінальному провадженні, легалізації походження грошових коштів, вилучених як предмет неправомірної вигоди, а також спробою створення преюдиційних обставин, які можуть бути використані для спростування доказів сторони обвинувачення щодо факту одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди. Вказує, що рішення у цивільній справі № 463/11070/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики може вплинути на визначені Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру» обов`язки Офісу Генерального прокурора, насамперед щодо забезпечення кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. У зв`язку із вище викладеним, просить залучити Офіс Генерального прокурора в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 463/11070/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

В судовому засідання представник позивача заперечив щодо клопотання прокурора про вступ у справу, зазначив що Офіс Генеральної прокуратури немає відношення до даної цивільної справи, вважає, що це порушує право на вільне волевиявлення при укладенні цивільно-правових угод. Заперечив факт впливу вказаної цивільної справи на оцінку доказів судом у кримінальній справі та вказує, що це просто збіг обставин.

Позивач та відповідач підтримали думку представника позивача, просять в задоволення заяви відмовити.

Розглянувши заяву прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в судді Офісу Генеральної прокуратури Сидорчука Івана Мойсейовича, вислухавши учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України, принципами здійснення цивільного судочинства, є, в тому числі, змагальність, диспозитивність.

Преддметом позовних вимог у даній справі визначено стягнення заборгованості у розмірі 5000 доларів США за договором позики від 03.02.2025, на підтвердження його укладення до позову долучено розписку ОСОБА_2 .

Як вбачається з поданої прокурором заяви, Офісом Генерального прокурора 21.09.2025 до Франківського районного суду міста Львова направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025000000000543 від 29.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України для розгляду по суті.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 , який станом на червень місяць 2025 року займав посаду начальника Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області, вимагав від ОСОБА_3 , який є заявником у кримінальному провадженні, грошові кошти за працевлаштування останнього до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області.

Під час реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 залучив як посередника ОСОБА_2 , який мав забрати у заявника грошові кошти за працевлаштування та передати їх ОСОБА_1 . У червні 2025 року, під час зустрічі ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3000 доларів США, які надалі передав ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами негласних слідчих дій, протоколами затримання після вчинення злочину та протоколом обшуку.

Разом із тим, під час розгляду вказаного кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_1 14.11.2025, тобто через два місяці після направлення до суду обвинувального акту, подано цивільний позов до іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 5000 доларів США за договором позики.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 у якості доказів до позовної заяви долучено розписку від 03.02.2025, яка надана ОСОБА_2 . ОСОБА_1 про отримання позики в сумі 5000 доларів США, яку він зобов`язувався повернути до кінця червня 2025 року, що співпадає з моментом передачі неправомірної вигоди ОСОБА_1 у кримінальному провадженні.

Відтак, оскільки обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025000000000543 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, направлено до суду для розгляду по суті 21.09.2025, а позовну заяву подано до суду вже після направлення обвинувального акту до суду 14.11.2025, то є підстави вважати, що договір позики, за яким ОСОБА_1 намагається стягнути кошти з ОСОБА_2 , укладено з метою приховати справжню природу грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 17.06.2026 в якості неправомірної вигоди за посередництва ОСОБА_2 .

За таких обставин існують обґрунтовані підстави вважати, що звернення до суду із вказаним позовом може свідчити про використання механізмів цивільного судочинства всупереч його завданню, визначеному ст.2 ЦПК України, з метою надання видимості законності правовідносинам, які фактично можуть бути пов`язані з предметом доказування у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність і зобов`язана забезпечувати захист її прав і свобод, що передбачає не лише утримання від втручання у ці права, а й активну діяльність щодо їх охорони та відновлення у разі порушення. Гарантування прав людини у кримінальному судочинстві є невід`ємною складовою функціонування демократичної правової держави, а держава повинна створювати ефективні правові механізми для запобігання порушенням прав та забезпечення притягнення винних осіб до відповідальності.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 22 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Під час кримінального провадження згідно зі ст. 9 КПК України суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді у кримінальному провадженні № 62025000000000543 від 29.05.2025 забезпечується Офісом Генерального прокурора.

Саме Офіс Генерального прокурора у межах здійснення конституційних функцій підтримання публічного обвинувачення та процесуального керівництва досудовим розслідуванням володіє повною інформацією щодо обставин кримінального провадження, характеру та значення доказів обвинувачення, а також ризиків використання учасниками кримінального провадження механізмів цивільного судочинства з метою дискредитації доказів сторони обвинувачення та створення штучних преюдиційних фактів для використання під час судового розгляду обвинувального акту.

Жоден інший орган державної влади не наділений процесуальними повноваженнями та компетенцією щодо оцінки впливу відповідного цивільного спору на ефективність кримінального переслідування, забезпечення належного функціонування системи кримінальної юстиції та недопущення використання судових процедур всупереч їх призначенню.

У зв`язку з цим вступ Офісу Генерального прокурора у справу за позовом іншої особи є необхідним для запобігання та недопущення використання цивільного судочинства з метою впливу на результати розгляду кримінального провадження.

Рішення у цивільній справі № 463/11070/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики може вплинути на визначені Кримінальним процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру» обов`язки Офісу Генерального прокурора, зокрема щодо забезпечення кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, оскільки рішення у цій справі враховуватиметься при прийнятті рішення у кримінальному провадженні № 62025000000000543.

Відповідно до положень ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін.

На підставі викладеного суд вважає можливим задовольнити заяву прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в судді Офісу Генеральної прокуратури Сидорчука Івана Мойсейовича та залучити Офіс Генерального прокурора до участі в даній цивільній справі в якості третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у справі №463/11070/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 52, 53, 260 ЦПК України,Законом України «Про прокуратуру», суд,-

ухвалив:

Заяву прокурора відділу представництва інтересів органів прокуратури першого управління Департаменту представництва інтересів держави в судді Офісу Генеральної прокуратури Сидорчука Івана Мойсейовича про вступ у цивільну справу в порядку ст.53 ЦПК України - задовольнити.

Залучити Офіс Генерального прокурора в якості третьої соби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у цивільній справі №465/11070/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копію ухвали для відома надіслати учасникам справи.

Суддя Кушнір Б.Б.