Решение № 137561512, 22.06.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/282/26

Провадження № 2/491/462/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 червня 2026 року м. Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області в складі головуючого судді Желяскова О.О., розглянувши в залі суду в м. Ананьїв Подільського району Одеської області без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 БАНК») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитними договорами, а також судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 11 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит № 6514949, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 360 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,95% щоденно, комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми наданого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 330325, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Того ж дня, позикодавець на виконання договору позики № 6514949 від 11 вересня 2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Европейська платіжна система», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією від 11 вересня 2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Враховуючи викладені вище умови договору, заборгованість відповідача за договором позики складає 18 372,50 гривні, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 3 372,50 гривні, сума заборгованості за пенею 10 000,0 гривень.

15 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 71162898 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2 000,00 гривень строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,300% в день (базова процентна ставка/фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 50276, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Того ж дня, позикодавець на виконання договору позики №71162898 від 15 вересня 2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2 000,00 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Европейська платіжна система», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією від 15 вересня 2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Враховуючи викладені вище умови договору, заборгованість відповідача за договором позики складає 6 400,00 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 180,00 гривень, сума заборгованості за комісією 300,00 гривень, сума заборгованості за пенею 4 000,00 гривень.

Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за договорами кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 852,50 гривні, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у відповідності до частини п`ятої статті 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України(а.с.61-62).

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення та надав суду докази їх надсилання (а.с.45-47).

Відповідачу ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем її проживання, було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.63). Документи відповідач отримала 18 квітня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотне) (а.с.66).

В установлений судом строк відповідачем не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідач із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не зверталася та будь-яких інших заяв, клопотань не надала. Отже, відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористалася.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки справа призначена судом до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, судове засідання для її розгляду у відповідності до норм ЦПК України не проводиться.

Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладений договір № 6514949.

Судом встановлено, що 11 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 6514949, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000,00 гривень, строком на 360 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,95% в день (а.с.26-33), ідентифікована ТОВ «1 БАНК» шляхом використання одноразового ідентифікатору, який відправлений відповідачу 11 вересня 2025 року о 17:21:17 на її електронну адресу (а.с.33).

Як слідує з довідки ТОВ «Европейська платіжна система» № КД-000026700 від 19 січня 2026 року, відповідно до умов договору про переказ коштів, 11 вересня 2025 року здійснено переказ коштів у розмірі 5 000,00 гривень, отримувач ОСОБА_1 ЕПЗ номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с.34-35).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 6514949 від 11 вересня 2025 року становить 18 372,50 гривні, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 3 372,50 гривні, сума заборгованості за пенею 10 000,00 гривень (а.с.25).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з якою укладений договір № 71162898.

Судом встановлено, що 15 вересня 2025 року між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) № 71162898, відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 000,00 гривень, строком на 30 днів, зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,300% в день (а.с.14-22), ідентифікована ТОВ «1 БАНК» шляхом використання одноразового ідентифікатору, який відправлений відповідачу 15 вересня 2025 року о 13:11:41 на її електронну адресу (а.с.23).

Як слідує з довідки ТОВ «Европейська платіжна система» № КД-000027716 від 20 січня 2026 року, відповідно до умов договору про переказ коштів, 15 вересня 2025 року здійснено переказ коштів у розмірі 2 000,00 гривень, отримувач ОСОБА_1 ЕПЗ номер НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с.23-24).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 71162898 від 15 вересня 2025 року становить 6 400,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2 000,00 гривень, сума заборгованості за відсотками у розмірі 180,00 гривень, сума заборгованості за комісією 300,00 гривень, сума заборгованості за пенею 4 000,00 гривень (а.с. 12-13).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною пршою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини першої статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, виходячи з приписів Закону України «Про електронну комерцію», укладення електронного договору можливо шляхом зазначення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Такий правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Як встановлено судом, між ТОВ «1 БАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладені кредитні договори від 11 вересня 2025 року № 6514949 та 15 вересня 2025 року № 71162898 в електронному вигляді, підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у кредит.

Таким чином, оскільки данні договори укладені за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток, та відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатору, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такі договори не були би укладені.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 3021 року у справі №234/7160/30 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклала із ТОВ «1 БАНК» електронні договори та підписала їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

На підтвердження наданих кредитів на підставі вказаних договорів позивачем було надано платіжні інструкції, відповідно до яких ТОВ «1 БАНК» 11 вересня 2025 року перерахувало кошти у сумі 5 000 гривень, та 15 вересня 2025 року перерахувало кошти у сумі 2 000,00 гриаень, на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , а також листи ТОВ «Европейська платіжна система».

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач ОСОБА_1 суду не надала.

Згідно з розрахунків заборгованості, наданим позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами № 6514949 від 11 вересня 2025 року становить 18 372,50 гривні, та № 71162898 від 15 вересня 2025 року становить 6 480,00 гривень.

Даних про те, що відповідачем були повернуті кошти за вказаними кредитними договорами, матеріали справи не містять.

Всупереч принципу змагальності цивільного судочинства, визначеного статями 12, 81 ЦПК України, відповідач не надав свій контррозрахунок боргу за кредитним договором та не надав жодних доказів на спростування наведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитом.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманого кредиту за вказаними договорами, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами № 6514949 від 11 вересня 2025 року, яка складається із заборгованості за кредитом основною сумою заборгованості у розмірі 5 000,00 гриавень та заборгованості за відсотками у розмірі 3 372,50 гривні, та №71162898 від 15 вересня 2025 року, яка складається із заборгованості за кредитом основною сумою заборгованості у розмірі 2 000,00 гривень та заборгованості за відсотками у розмірі 180,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості ТОВ «1 БАНК» також просило стягнути з відповідача заборгованість по пені/неустойці у розмірі 10 000,00 гривень та 4 000,00 гривень.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України і діє до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, зазначеним Законом внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 489/192/17 (провадження № 61-5465св23) зазначено, що «за змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з розрахунків заборгованості ТОВ «1 БАНК» просило стягнути з відповідача заборгованість у тому числі по пені у розмірі 10 000,00 гривень та 4 000,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори укладені 11 та 15 вересня 2025 року, тому нарахування позивачем пені після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по пені у розмірі 10 000,00 гривень та 4 000,00 гривень, не можуть бути задоволені, адже з 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX позичальники звільняються від відповідальності, та від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по пені у розмірі 10 000,00 гривень та 4 000,00 гривень.

Також суд вважає, що не підлягає стягненню з відповідача комісія в розмірі 300,00 гривень.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг. Частинами першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року».

За таких умов, пункт 2.2.4 договору про встановлення комісії у розмірі 15% від суми кредиту за надання кредиту, є нікчемною.

Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статтей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог статтей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач, отримавши від позивача кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договорами строки їх не повернув, проценти у встановленому договорами розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитними договорами щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «1 БАНК» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 10 552,50 грині.

Розподіл судових витрат

В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 гривень, представником позивача надано суду: договір №20-08/25 про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «1 БАНК» та адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.37-39); витяг з акту № 2-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14 січня 2026 року (а.с.41) та акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.41-42), який містить перелік наданих правових та юридичних послуг; платіжну інструкцію від 23 лютого 2026 року (а.с.42).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 10 552,50 гривні, що становить 42,46%, суд вважає за необхідне пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору (а.с.1, 58) в розмірі 2 260,91 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 910,70 гривень покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01010, м. Київ, пл. Арсенальна, буд. 1Б, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39861924, заборгованість за кредитними договорами: від 11 вересня 2025 року № 6514949 та від 15 вересня 2026 року № 71162898 в загальному розмірі 10 552 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01010, м. Київ, пл. Арсенальна, буд. 1Б, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39861924,суму сплаченого судового збору в розмірі 2 260 (дві тисячі двісті шістдесят) гривень 91 коп., та витрати на правничу допомогу в розмірі 1 910 (одна тисяча дев`ятсот десять) гривень 70 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Відомості про сторін та інших учасників справи на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01010, м. Київ, пл. Арсенальна, буд. 1Б, ідентифікаційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39861924відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2

Копію рішення суду вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу.

У відповідності до положень частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є 22 червня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_____» ____20_____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/282/26 Ананьївського районного суду Одеської області.