Постановление суда № 137558905, 30.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/22116/26-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2026 р. м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Гуртова Т. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову,

УСТАНОВИВ:

До Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що має намір звернутися до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та припинення права власності ОСОБА_2 .

Заявник просить витребувати у Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 37996391, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26) інформацію про перетинання ОСОБА_2, або ОСОБА_5, або особою на прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство російської федерації чи республіки Німеччини - державного кордону України за період з 01.01.2019 року по дату надання відповіді на ухвалу суду про витребування доказів.

В обґрунтування заяви вказано, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України самостійно тримати таку інформацію неможливо, оскільки вона є конфіденційною відповідно до Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних» .

Дослідивши заяву про забезпечення доказів та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Згідно з ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені докази, забезпечення яких є необхідним, обставини, для доказування яких вони необхідні, обґрунтування необхідності забезпечення доказів та спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази.

За змістом наведених норм процесуального закону забезпечення доказів є винятковим процесуальним механізмом, спрямованим на запобігання втраті доказів або усунення ризику неможливості їх подання в майбутньому. Сам по собі намір особи звернутися до суду з позовом або необхідність отримання певних відомостей для формування правової позиції не є достатньою підставою для застосування інституту забезпечення доказів.

Звертаючись до суду із даною заявою, заявник просить витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо всіх випадків перетину державного кордону України громадянином Російської Федерації та Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_4 за період з 01 січня 2019 року по дату надання відповіді на ухвалу суду.

В обґрунтування заяви заявник посилається на необхідність отримання зазначеної інформації для подальшого звернення до суду та підтвердження обставин, які, на його думку, мають значення для майбутнього спору щодо представництва інтересів юридичної особи, вчинення реєстраційних дій та набуття прав на нерухоме майно.

Разом із тим судом встановлено, що у заяві не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про існування реальної загрози втрати зазначених відомостей, їх знищення, зміни або неможливості отримання у майбутньому.

Заявником не надано жодних доказів того, що Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України має намір знищити відповідні відомості або що доступ до них буде втрачено до моменту звернення заявника з позовом.

Крім того, заявником не доведено, що отримання відповідної інформації в майбутньому під час розгляду справи стане неможливим або істотно утрудненим. Будь-які документи чи відомості, які б підтверджували існування таких ризиків, до заяви не додані.

Фактично наведені у заяві доводи зводяться до необхідності отримання додаткових відомостей для формування доказової бази та підготовки майбутнього позову. Однак забезпечення доказів не може використовуватися як спосіб попереднього збору доказів або як механізм отримання інформації, яка потенційно може бути використана особою у майбутньому судовому спорі.

Інститут забезпечення доказів має на меті саме збереження доказів, щодо яких існує реальна загроза їх втрати, а не сприяння особі у пошуку та зборі доказової бази для можливого подання позову.

Суд також враховує, що предметом забезпечення доказів можуть бути лише докази, які вже існують та щодо яких наявний ризик втрати. Водночас наведені заявником доводи свідчать про намір встановити додаткові обставини та здійснити пошук можливих доказів для формування майбутніх позовних вимог, що виходить за межі правової природи інституту забезпечення доказів.

Крім того, у разі подання позовної заяви заявник не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням про витребування доказів у порядку статті 84 ЦПК України. Тому сама по собі неможливість самостійного отримання відповідних відомостей не свідчить про необхідність їх забезпечення в порядку статей 116-117 ЦПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено ані наявності ризику втрати доказів, ані неможливості їх подання у майбутньому, ані необхідності застосування виняткового процесуального механізму забезпечення доказів до подання позову.

Таким чином, заявником не доведено існування обставин, передбачених ч. 1 ст. 116 ЦПК України, які б свідчили про наявність реального ризику втрати засобу доказування або неможливості чи істотного утруднення його подання у майбутньому.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення доказів.

Керуючись ст. 116, 117, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Тетяна ГУРТОВА