Постановление суда № 137552504, 18.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

18.06.2026 Справа №607/13307/26 Провадження №2-з/607/43/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Вийванко О.М., ознайомившись із поданою заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Разом із позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» (код ЄДРПОУ 44499512, адреса місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 13, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) у розмірі 33,33 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» номінальною вартістю 150 000,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) та заборонити державним реєстраторам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» (код ЄДРПОУ 44499512, адреса місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 13, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) та/або державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу стосовно частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» (код ЄДРПОУ 44499512, адреса місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 13, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) у розмірі 33.33 %, номінальною вартістю 150 000 гривень, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування заяви вказує на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором позики від 03.07.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки відповідач не виконала свої договірні зобов`язання та не повернула грошові кошти в розмірі 19 593,22 євро у встановлений строк, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може значно ускладнити виконання майбутнього рішення суду та істотно знизити ефективність захисту її порушеного права. При цьому вказує, що за результатами аналізу відкритих даних у Єдиному реєстрі судових рішень з`ясовано, що відповідач вже була відповідачем у низці розглянутих справ про стягнення грошових коштів, а також є у справах, які перебувають на розгляді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. Крім того, позивач зауважує, що за сам лише за рахунок вартості частки відповідачки у статутному капіталі товариства задовольнити її матеріально-правові вимоги не вдасться, проте за результатами аналізу даних з відкритих джерел з`ясовано, що відповідач не має зареєстрованого на праві власності нерухомого чи рухомого майна, а корпоративні права у ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ» у розмірі частки статутного капіталу 33,33% є єдиним майном відповідачки, відомості про яке здобуто на даний час.

Таким чином, враховуючи предмет позовних вимог та ціну позову, існує обґрунтована ймовірність того, що ОСОБА_3 може вчинити дії щодо відчуження належної їй частки у статутом капіталі ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ», та таким чином уникнути виконання рішення в даній справі, а тому просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Стаття 96-1 ЦК України встановлює, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі, як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Відповідно до статті 113 ЦК України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 756/4376/21 (провадження № 61-15587св21) та від 24 січня 2024 року в справі № 755/12931/23 зазначено, що не можна ототожнювати право на частку в статутному капіталі ТОВ і номінальну вартість такої частки.

Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою в статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника ТОВ можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»(далі Закон № 2275-VIII)); (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону № 2275-VIII). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону № 2275-VIII); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2275-VIII). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту.

Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку в статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника ТОВ.

За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі об`єктом правовідносин. Разом з іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі ТОВ не збігається з поняттям «корпоративні права» чи «майнові права»; 2) частка у статутному капіталі ТОВ це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка в статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку в статутному капіталі є майновим правом; 4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право на частку в статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою часткою; 5) корпоративні права та обов`язки учасника ТОВ є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі ТОВ, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 906/1336/19, постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 911/1149/19).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судом встановлено, що предметом виниклого між сторонами спору є стягнення заборгованості за договором позики.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, статутний капітал ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ» становить 450 000,00 грн, при цьому одним із засновниками є: ОСОБА_4 з розміром частки у статутному капіталі 150 000,00 грн, що становить 33,34 % частки статутного капіталу, ОСОБА_3 з розміром частки у статутному капіталі 150 000,00 грн, що становить 33,33 % частки статутного капіталу та ОСОБА_5 з розміром частки у статутному капіталі 150 000,00 грн, що становить 33,33 % частки статутного капіталу.

Таким чином, враховуючи предмет позовних вимог та ціну позову, на переконання суду існує обґрунтована ймовірність того, що відповідач ОСОБА_3 може вчинити дії щодо відчуження належної їй частки у статутом капіталі ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ», у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованими вимоги про забезпечення позову, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих негативних наслідків, пов`язаних із відчуженням належної відповідачу ОСОБА_3 частки у статутом капіталі ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ», щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на її користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за договором позики, відповідач добровільно відмовляється врегулювати спір, а також, судом з`ясовано, що є реальна загроза в тому, що під час розгляду даної справи вищезгадане майно може бути відчужене відповідачем на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, суд, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ» у розмірі 33.33 % статутного капіталу ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ» номінальною вартістю 150 000 гривень та заборони державним реєстраторам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «ВЕТЄВРОЛАБ» та/або державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу стосовно частки у статутному капіталі ТОВ «Ветевролаб», у розмірі 33.33 %, номінальною вартістю 150 000 гривень, яка належить ОСОБА_2 , оскільки такий вид забезпечення позову є доцільним та співрозмірним заявленим позовним вимогам.

Згідно із ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд не застосовує зустрічне забезпечення, оскільки позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України та у його власності є майно, що в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно суд повідомляє, що відповідачі мають право звернутися до суду про застосування зустрічного забезпечення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 149-153, 154, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Накласти арешт на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» (код ЄДРПОУ 44499512, адреса місцезнаходження: вул. Стрийська, буд. 13, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) у розмірі 33,33 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» номінальною вартістю 150 000,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ).

Заборонити державним реєстраторам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» (код ЄДРПОУ 44499512, адреса місцезнаходження: вул.Стрийська, буд. 13, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) та/або державну реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу стосовно частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» (код ЄДРПОУ 44499512, адреса місцезнаходження: вул.Стрийська, буд. 13, с. Підгородне, Тернопільський район, Тернопільська область, 47751) у розмірі 33,33 %, номінальною вартістю 150 000,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ).

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає до негайного виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст.158 ЦПК України.

Копію ухвали направити учасникам справи та Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕТЄВРОЛАБ» до відома, а також в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради та в Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до негайного виконання.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою http://court.gov.ua/fair/sud.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів, з дня її проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвалу суду складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя О. М. Вийванко