Решение № 137540331, 19.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3454/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 червня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

прокурора Івасівки О.З.

представника позивача Говора А.Ю.

представника третьої особи Кінцак С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи Акціонерне товариство «Українська залізниця», Львівська міська рада про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння,

встановив:

Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області Голоюх В.І. 10.05.2023 року звернувся до Залізничного районного суду м.Львова в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з позовною заявою, в якій просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00022562) земельну ділянку за кадастровим №4610165500:05:001:1201 площею 0,0879 га, що розташована в смузі відведення залізниці та фактично належить до земель залізничного транспорту.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рудненської селищної ради із заявою про надання йому земельної ділянки орієнтовною площею 0,09 га для ведення садівництва згідно поданого викопіювання. Рішенням сесії Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова №1307 від 18.09.2019 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,09 га для ведення індивідуального садівництва із земель, які не надані у власність або в користування. 24.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Рудненської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва. Рішенням Руденської селищної ради Залізничного району м.Львова №1706 від 23.10.2020 року «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 » затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку площею 0,0879 га за кадастровим номером 4610165500:05:001:1201 для індивідуального садівництва. 03.11.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. 07.08.2020 року за зверненням начальника Львівського регіонального управління Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниці» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за №12020140060001532, з правовою кваліфікацією за ч.2 ст. 367 КК України. В ході досудового розслідування, Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено перевірку, в ході якої встановлено зокрема порушення вимог ст.118 ЗК України. Так, місце розташування земельної ділянки на викопіюванні з кадастрової карти, що є складовою проекту землеустрою, не відповідає графічним матеріалам, де зазначене бажане місце розташування. Окрім того, в межах досудового розслідування вказаного кримінального провадження призначено комплексну судову земельно-технічну та оціночно-технічну експертизу. Згідно висновку експерта №2899/22-28/3235-3249/22-28 встановлено, зокрема, що земельна ділянка за кадастровим №4610165500:05:001:1201 накладається всією площею на земельну ділянку, яка визначена «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 6+527 до км 8+000 Пустомитівського району Львівської області від 1995 року», «Планом смуги відчуження напрямку Львів-Мостиська-2 від км 8+000 до км 10+844. Залізничний район м.Львова від 1995 року», «Планом полоси отвода линии Львов-Мостиска II от км 3+000 до км 10+465. Пустомитовский район Львовськой области. 1974 г.» та перебуває в користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме на смугу відведення залізниці; земельна ділянка за кадастровим №4610165500:05:001:1201 станом на 2019-2020 р.р. не входила в межі смт.Рудне, які визначені діючим генеральним планом смт.Рудне/з селами Зимна Вода, Конопниця суміщеного з проектом детального планування/ корегування проекту від 1994 року; смуга відведення залізниці та земельна ділянка із кадастровим №4610165500:05:001:1201 межують тільки з вулицею Є.Коновальця, вулиця В.Чорновола знаходиться неподалік досліджуваних земельних ділянок, однак не межує з даними земельним ділянками. Відтак зазначає, що відведена ОСОБА_1 земельна ділянка знаходиться в межах смуги відведення залізниці, поза межами населеного пункту смт. Рудне, не межує з вул.Чорновола в смт.Рудне, а місце розташування земельної ділянки на викопіюванні з кадастрової карти, що є складовою проекту землеустрою, не відповідає графічним матеріалам звернення, де зазначене бажане місце розташування, що свідчить про порушення вимог ст.118 ЗК України. З урахування того, що Рудненською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання такої відповідачу прийнято всупереч вимогам законодавства України, Львівська обласна держава адміністрація є належним власником спірної земельної ділянки, яка вибула з її власності поза її волею. В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в незаконній передачі Рудненською селищною радою у приватну власність земельної ділянки смуги відведення залізниці, що перебуває у державній власності площею 0,0879 га, належним користувачем якої є РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» для виконання покладених на неї завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту. Відтак необхідність захисту інтересів держави полягає у тому, що спірна земельна ділянка є державною власністю, що не може перебувати у приватній власності, є необхідність забезпечення роботи залізничного транспорту та всупереч чинному законодавству незаконно безоплатно передана у приватну власність. У зв?язку з наведеним, просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку за кадастровим №4610165500:05:001:1201, площею 0,0879 га, що розташована в смузі відведення залізниці та фактично належить до земель залізничного транспорту.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м.Львова від 15.05.2023 року справу за вказаним позовом передано за підсудністю на розгляд Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою суду Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.06.2023 року відкрито провадження у справіта призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.11.2023 року клопотання представника позивача Івасівки О.З. задоволено, цивільну справу за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , треті особи регіональна філія «Львівська залізниця» Акціонерне товариство «Українська залізниця», Львівська міська рада про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння передано за підсудністю на розгляд Залізничному районному суду м.Львова.

04.01.2024 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та 05.01.2024 року згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08.01.2024 року справу за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння передано на розгляд Пустомитівського районного суду Львівської області, з мотивів того, що цивільна справа №462/3454/23 ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 15.05.2023 року була передана за підсудністю на розгляд Пустомитівського районного суду Львівської області та цим же судом 12.06.2023 року відкрито провадження у справі, ухвала про передачу справи до Пустомитівського районного суду Львівської області сторонами не оскаржувалася і набрала законної сили, а спір має розглядатись за місцем знаходження майна і процесуальним законом повернення справи, яка передана з одного суду до іншого, не передбачено.

Проте, постановою Львівського апеляційного суду від 12.03.2023 року скасовано ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 08.01.2024 року та направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

20.03.2024 року справа надійшла до Залізничного районного суду м.Львова та 21.03.2024 року згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Колодяжного С.Ю.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24.03.2024 року прийнято до свого провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

08.01.2026 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали, покликаючись на мотиви такої, яку просять задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи АТ «Українська залізниця» - Кінцак С.Б. проти задоволення позову не заперечила.

Відповідач у судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, наслідки неявки.

Третя особа Львівська міська рада, яка належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, не забезпечила явку в судове засідання свого уповноваженого представника, та про причини неявки суд не повідомила.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора та представника третьої особи, дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 10.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до селищного голови смт.Рудне із заявою в якій просить надати йому земельну ділянку для ведення садівництва згідно поданого викопіювання, орієнтовною площею 909 га (т.1, а.с.22-23).

Згідно витягу з протоколу №97 засідання комісії з питань земельних відносин, благоустрою, екології та вирішення земельних спорів від 09.08.2019 року комісія рекомендує надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 (а.с.24).

Рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова №1307 від 18.09.2019 року «Про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0900 га, для ведення індивідуального садівництва, за рахунок земель, що не надані у власність або в користування (т. 1, а.с.25).

16.07.2020 року ТОВ «Галгеокадастр» на замовлення ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер №4610165500:05:001:1201, площею 0,0879 га за адресою: АДРЕСА_1 , для індивідуального садівництва на підставі якого здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер (т.1, а.с.64, 61-96).

24.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до селищного голови смт.Рудне із заявою в якій просить затвердити проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва (т.1, а.с.26).

Згідно витягу з протоколу №124 засідання комісії з питань земельних відносин, благоустрою, екології та вирішення земельних спорів від 23.10.2020 року комісія рекомендує затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 (т.1, а.с.27).

Рішенням Рудненської селищної ради Залізничного району м.Львова №1706 від 23.10.2020 року «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 » затверджено громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку площею 0,0879 га за кадастровим номером 4610165500:05:001:1201 для індивідуального садівництва (т.1, а.с.28).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №325144379 від 08.03.2023 року земельна ділянка за кадастровим номером 4610165500:05:001:1201, площею 0,0879 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації: 03.11.2020 року (т.1, а.с.29-30).

07.08.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за №12020140060001532, з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.358, ч.2 ст.364, ч.1 ст.367 КК України (т. 1, а.с.102-108).

В ході досудового розслідування Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області проведено перевірку, в ході якої встановлено, що згідно переліку обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути №196/20 на земельну ділянку площею 0,0879 га встановлено зону 03-санітарно-захисна зона навколо об`єкта. Місце розташування земельної ділянки на викопіюванні з кадастрової карти, що є складовою проекту землеустрою, не відповідає графічним матеріалам, де зазначене бажане місце розташування, чим порушено ст.118 ЗК України (т.1, а.с.109-114).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні №12020140060001532 від 20.10.2022 року №2800/22-28/3235- 3249/22-28 встановлено, зокрема, що земельна ділянка за кадастровим №4610165500:05:001:1201 накладається всією площею на земельну ділянку, яка визначена «Планом смуги відчуження напрямку Львів - Мостиська-2 від км 6+527 до км 8+000 Пустомитівського району Львівської області від 1995 року», «Планом смуги відчуження напрямку Львів - Мостиська-2 від км 8+000 до км 10+844. Залізничний район м. Львова від 1995 року», «Планом полоси отвода линии Львов-Мостиска II от км 3+000 до км 10+465. Пустомитовский район Львовськой области. 1974 г.» та перебуває в користуванні Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», а саме на смугу відведення залізниці; земельна ділянка за кадастровим № 4610165500:05:001:1201 станом на 2019-2020 р.р. не входила в межі смт.Рудне, які визначені діючим генеральним планом смт.Рудне/з селами Зимна Вода, Конопниця суміщеного з проектом детального планування/ корегування проекту від 1994 року; смуга відведення залізниці та земельна ділянка із кадастровим номером 4610165500:05:001:1201 межують тільки з вулицею Є.Коновальця, вулиця В.Чорновола знаходиться неподалік досліджуваних земельних ділянок, однак не межує з даними земельним ділянками (т.1, а.с.31-60).

Листом Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено Львівську обласну державну адміністрацію про наявність порушень та запропоновано невідкладно вжити заходів з метою захисту прав держави (т.1, а.с.137-140).

Листом №5/9-2440/0/2-23/7-16 від 21.03.2023 року Львівська районна державна адміністрація надала відповідь, в якому повідомила, що Львівською районною державною адміністрацією не вживались заходи представницького характеру з метою захисту інтересів держави (т.1, а.с.141-142).

Франківською окружною прокуратурою м.Львова Львівської області повідомлено Львівську обласну державну адміністрацію про підготовку та подання до Залізничного районного суду м.Львова позовної заяви в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської районної державної адміністрації земельної ділянки за кадастровим номером 4610165500:05:001:1201 площею 0,0897 га, що розташована в смузі відведення залізниці та фактично належить до земель залізничного транспорту (т.1, а.с.143).

Необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадку та у порядку, встановленому законом.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного або господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

У ст.41 Конституції України проголошується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.

Відповідно до ч.3 ст.78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів. Що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Положеннями ст.81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

В силу вимог частини першої ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями (п.б ч.4 ст.84 ЗК України).

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, при набутті фізичною особою у власність земельною ділянки із земель державної чи комунальної форми власності мають значення як наявність у відповідного органу компетенції щодо прийняття такого рішення, відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також додержання процедури вилучення земельної ділянки із постійного користування у разі наявності такого.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту відповідно до ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації. Крім того, ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту (ч.1 ст.23 Закону України «Про транспорт»).

Станом на момент прийняття рішення Рудненською селищної ради Залізничного району м.Львова №1706 від 23.10.2019 року «Про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 » стаття 20 ЗК України передбачала, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Тобто, земельні ділянки смуг відведення залізниці належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а тому надання частини такої земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва мало відбуватись на підставі рішення органу, уповноваженого на передачу такої земельної ділянки у власність виключно після зміни цільового призначення. Водночас, земельна ділянка з кадастровим номером 4610165500:05:001:1201 була передана у власність відповідачу для ведення індивідуального садівництва без прийняття рішення про зміну цільового призначення.

Спірна земельна ділянка розташована в межах смт. Рудне Львівської області та належить до земель державної форми власності, відтак власником земельних ділянок є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації. Від імені держави повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, здійснює Львівська обласна державна адміністрація, яка за даних обставин є належним позивачем.

Тобто, спірна земельна ділянка належала до земель державної форми власності, розпорядження якими належить до компетенції обласної державної адміністрації, згідно ч.2 ст.20 ЗК України зміна її цільового призначення вимагала прийняття рішення відповідною адміністрацією.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Главою 29 ЦК України визначено такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

ЦК України передбачені засади захисту права власності, зокрема право на витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) та від добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України).

Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до ст. 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (п. 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 року у справі № 910/2592/19).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Враховуючи, що доводи Франківської окружної прокуратури міста Львова, яка діє в інтересах Львівської обласної державної адміністрації є доведеними та обґрунтованими, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Таким чином, із відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3253,44 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору (а.с.21).

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 4610165500:05:001:1201, площею 0,0879 га (реєстраційний №2214697546101, номер запису про право власності 39056179), що розташована в смузі відведення залізниці та належить до земель залізничного транспорту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури 3253,44 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складання повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем та третіми особами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач і треті особи, яким повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

прокурор Франківська окружна прокуратура міста Львова Львівської області, ЄДРПОУ 02910031, місцезнаходження: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85;

позивач Львівська обласна державна адміністрація, ЄДРПОУ 00022562, місцезнаходження: м.Львів, вул.Винниченка, 18;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

треті особи Акціонерне товариство «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40081195, місцезнаходження: м.Львів, вул.Гоголя, 1;

Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, місцезнаходження: м.Львів, пл.Ринок, 1.

Текст рішення складено 19.06.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний