Решение № 137521097, 10.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

10 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судових засідань Карпишиної К. С.,

учасники справи не з`явились,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 46 790,69 грн.

В обґрунтування позову, зокрема, вказано, що 07.04.2025 приблизно о 16.00 на вулиці Стеценка, 13 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Mitsubishi Outlender», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Зазначається, що відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 27.06.2025 ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, 122-4, 126, 130 КУпАП.

Зауважується, що зі змісту вищенаведеної постанови встановлено, що водій транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду після чого залишив місце ДТП, крім того після його розшуку працівниками поліції було встановлено, що на момент ДТП він перебував в стані алкогольного сп`яніння та не мав законних прав на керування ТЗ

Як стверджується у позові, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 було застраховано в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 220323136.

У позові вказується, що 09.04.2025 до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» звернувся ОСОБА_2 з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування.

При цьому, звертається увага на те, що 05.06.2025 АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» здійснила виплату страхового відшкодування на підставі страхового акту № 145161/1 та наказу про виплату страхового відшкодування № 145161/1/1 у розмірі 46 790,69 грн.

Відповідачем не подано відзив на позов, який містив би заперечення на позов.

12 травня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Учасники провадження у судове засідання, призначене на 10.06.2026 не з`явились, повідомлялись належним чином про судове засідання.

Разом з тим, суд враховує, що від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

В матеріалах справи міститься копія постанови Подільського районного суду міста Києва від 27.06.2025 у справі № 758/6137/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128462915), якою ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, 122-4, 126, 130 КУпАП.

Зі змісту даної постанови встановлено, що водій транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду після чого залишив місце ДТП, крім того після його розшуку працівниками поліції було встановлено, що на момент ДТП він перебував в стані алкогольного сп`яніння та не мав законних прав на керування ТЗ

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 було застраховано в АТ «СК «ББС ІНШУРАНС», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 220323136.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2025 до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» звернувся ОСОБА_2 з повідомленням про подію та заявою про виплату страхового відшкодування.

З наданого позивачем розрахунку страхового відшкодування за договором від 05.06.2025, вбачається, що сума страхового відшкодування складає - 46 790,69 грн.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 290163 від 05.06.2025, з якого вбачається, що АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» здійснило переказ 46 790,69 грн отримувачу ОСОБА_2 ; призначення платежу: «№ 145161/1/1№ Страх. відшкод зг нак № 145161/1/1 ата акту № 145161/1 від 05.06.2025р. зг дог ЕР-220323136 пот. ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_3 , без ПДВ».

На підтвердження позовних вимог позивачем також до матеріалів позовної заяви долучено копії: Наказу АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» № 145161/1/1 про виплату (перерахування) страхового відшкодування від 05.06.2025; Страхового акту АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» № 145161/1 від 05.06.2025.

Згідно ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

01.01.2025 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 21.05.2024 року. На підставі цього, втратив чинність попередній Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Відповідно до ч. 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 3720-IX від 20.06.2024 року, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи зазначене та те, що страховий випадок настав за договором, який набрав чинності до введення в дію цього Закону, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV.

Статтею 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27.06.2025 у справі № 758/6137/25 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128462915), якою ОСОБА_1 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124, 122-4, 126, 130 КУпАП.

Зі змісту даної постанови встановлено, що водій транспортного засобу «Volkswagen LT35», реєстраційний номер НОМЕР_2 скоїв дорожньо-транспортну пригоду після чого залишив місце ДТП, крім того після його розшуку працівниками поліції було встановлено, що на момент ДТП він перебував в стані алкогольного сп`яніння та не мав законних прав на керування ТЗ.

Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (ст. 1188 ЦК України).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

За змістом ст. 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 наведеного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, в тому числі до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

За змістом статті 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

На підставі викладеного, встановивши обставини спричинення відповідачем по справі дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, залишення місця ДТП, відсутності права на керування ТЗ, та набуття позивачем права регресної вимоги до відповідача, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову.

У рішеннях Європейського суду з справ людини неодноразово робились висновки про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п. 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, п.п. 42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, п.п. 18, 19)

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 46 790 (сорок шість тисяч сімсот дев`яносто) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС», місцезнаходження - місто Київ, вулиця білоруська, будинок 3, код ЄДРПОУ 20344871;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О. І. Якимець