Решение № 137514775, 12.06.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 156/1631/25

Провадження № 2/165/672/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

31 грудня 2025 року ТзОВ "Споживчий центр", в особі представника Медведєвої Н.О. звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 травня 2025 року між ТзОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №15.05.2025-100002085. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 10000 грн., строком на 184 днів із фіксованою незмінною відсотковою ставкою 1% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Позивач ТзОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надало можливість відповідачу розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак відповідач ОСОБА_1 всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином обов`язки перед фінансовою установою не виконала та має прострочену заборгованість, яка станом на дату подачі позову складає 24779,99 грн. Вказана сума включає заборгованість по тілу кредиту в розмірі 9348,62 грн., 11531,37 грн. заборгованості за відсотками та 3900 грн. неустойки. З огляду на викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ТзОВ "Споживчий центр" заборгованість за договором №15.05.2025-100002085 в розмірі 24779,99 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою від 03 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом, повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у п.3 прохальної частини позовної заяви представник позивача Медведєва Н.О. просила суд здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та його представника, за наявними в матеріалах справи доказами, а також не заперечила щодо заочного розгляду справи (а.с. 9).

ВідповідачОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про надіслання поштового відправлення (а.с.89).

Відповідно до ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15 травня 2025 року між позивачем ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №14.11.2024-100002102, шляхом підписання сторонами пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (а.с. 61-67).

Згідно п.3.1. договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п.4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача.

Як зазначено у заявці від 15 травня 2025 року, що є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася на сайті та підписала одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 був наданий кредит в розмірі 10000 грн., строком на 184 днів. Денна процентна ставка складала 1%, що нараховується за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит.

Комісія, що пов`язана з наданням кредиту обумовлена сторонами в розмірі 2000 грн., нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідач, підписавши паспорт споживчого кредиту (а.с.59-60), підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, а також орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Оскільки в матеріалах справи, а саме копії заявки відповідача та пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), наявні всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, графік платежів, вказана заявка відповідь позичальника підписані електронним підписом відповідача, суд вважає, що відповідач підписала кредитний договір та була проінформована про всі істотні умови кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.626, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За таких обставин факт укладення договору між сторонами підтверджений наданими позивачем доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що прийняті зобов`язання за кредитним договором позивач ТзОВ «Споживчий центр» виконав та надавав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується повідомленням ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» про успішний перерахунок коштів на платіжну картку клієнта за договором на переказ коштів (а.с.69). У свою чергу, взяті на себе зобов`язання відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 71-73) за кредитним договором №15.05.2025-100002085 від 15 травня 2025 року за відповідачем рахується у заборгованість у розмірі 24779,99 грн, що включає 9348,62 грн заборгованість по тілу кредиту, 11531,37 грн. заборгованості за відсотками та 3900 грн. штрафів.

Оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем, більше того, 19 липня 2025 року ОСОБА_1 частково погасила заборгованість у розмірі 4875,69 грн., що врахована позивачем при здійсненні розрахунку та з огляду на встановлений строк кредитування, суд вважає доведеним розмір заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за договором.

Однак вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки (штрафів), суд виходить з наступного.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення"Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

При цьому, суд наголошує, що основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказував позивач, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, встановлено, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Враховуючи вищезазначене, вимоги про стягнення неустойки за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання, суперечать законодавству, тому до задоволення не підлягають.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд приходить висновку, що позов ТзОВ «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом та відсоткам, тобто всього у розмірі 20879,99 грн.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача суд стягує сплачений останнім судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2034,81 грн., що підтверджується документально (а.с.58).

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.137, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263, ст.279, ст.280, ст.281, ст.282 ЦПК України, на підставі ст.610, ст.611, ст.625, ст.1050 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №15.05.2025-100002085 від 15 травня 2025 року, в розмірі 20879 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят дев`ять) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (юридична адреса: вул. Саксаганського, 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 81 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк