Решение № 137501411, 17.06.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 462/8372/25

Номер провадження 2/489/893/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" (далі позивач або ПрАТ «АСК "Скарбниця") до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди в порядку регресу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.11.2022 о 09 год. 55 хв. у м. Львів сталася дорожньо-транспортна пригода за участі т/з "МAN LE 8.180" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та т/з "volkswagen passat Variant" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Вина відповідача у вказаній ДТП підтверджується постановою Залізничного районного суду м. Львова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП від 13..01.2023 у справі №462/7162/22. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 30.01.2023 потерпілий отримав страхове відшкодування від позивача у розмірі 47203,52 грн. Отже позивач виконав свій обов`язок згідно з страховим полісом №АР/2956008 та має право регресної вимоги до відповідача.

З цих підстав просив суд стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 47203,52 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10939,62 грн., пеню у розмірі 42174,94 грн. та 3 % річних у розмірі 3771,11 грн., а разом до сплати 104263,62 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, відзив до суду не подав.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Постановою від 13.01.2023 у справі №462/7162/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.11.2022 року о 09 год. 55 хв. м. Львів, перехрестя вул. Городоцька вул. Виговського, керуючи транспортним засобом «MAN LE 8.180» д.н.з. НОМЕР_1 перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан даного транспортного засобу, а саме під час руху відірвалося заднє ліве колесо та продовжило самостійний рух, внаслідок чого здійснило зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Passat Variant» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження чим завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 2.3 а,б, Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Відповідно до полісу №АР/2956008 ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «АСК "Скарбниця". Страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 130000 грн.

29.11.2022 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «АСК "Скарбниця" з заявою про страхове відшкодування.

Згідно з Страховим актом №358/цв/22 (аварійний сертифікат) розмір страхового відшкодування становить 47203,52 грн. Такий ж розмір страхового відшкодування підтверджується і Звітом №ФД-0131 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.02.2023 ПрАТ «АСК "Скарбниця" перерахувало ФОП ОСОБА_3 47203,52 грн. (як того просив потерпілий у заяві про страхове відшкодування).

Позивачем направлено на адресу відповідача Вимогу №73.143 про необхідність сплатити грошові кошти у розмірі 47203,52 грн.

В ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин тут і надалі), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому зазначеним Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України (ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»).

Зі статті 1194 ЦК України вбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

На підставі ст. 993 ЦК України, та ст.27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник,що отримав страхове відшкодування, має до особи відповідальної за завдані збитки.

Суд вважає, що протиправність дій відповідача ОСОБА_1 щодо порушення ПДР і вчинення ДТП є доведеною, оскільки постановою Залізничного районного суду м. Львова від 13.01.2023 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП обрано йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Враховуючи наведене, після здійснення потерпілому виплати страхового відшкодування позивач набув право вимоги до відповідача, як винуватця ДТП в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Таким, чином з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 42174,94 грн., інфляційне збільшення у розмірі 10939,62 грн., 3 % річних у розмірі 3771,11 грн.

Розрахунок штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання представник позивача здійснив за період з часу виплати страхового відшкодуванням позивачем страховику потерпілого з 23.02.2023.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Стаття 530 Цивільного кодексу України регулює строки виконання зобов`язання, за порушення яких можуть наставати відповідні наслідки, які, зокрема, передбачені статтями 549 та 625 Цивільного кодексу України. Такими строками є: 1) якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); 2) зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; 3) якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність.

У зобов`язані між сторонами не встановлено строку його виконання. Також строк зобов`язання, яке є предметом розгляду, не визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Отже строк виконання цього зобов`язання пов`язаний з пред`явленнями відповідної вимоги. Це підтверджується, зокрема, тим, що у страхувальника не виникає автоматичного обов`язку (навіть за визначених законом підстав) здійснювати регресне відшкодування після проведення страхової виплати його страховиком потерпілому (чи страховику потерпілого). Так, стаття 37 Закону про обов`язкове страхування передбачає право (а не обов`язок) зворотної вимоги страховика.

Представник позивача надала суду вимогу №73.143 (без дати складення), адресовану відповідачеві, в якій просив відповідача сплатити суму в порядку регресу (інформацію про строк сплати наданий суду уривок вимоги не містить).

Отже строк виконання зобов`язання був визначений цією вимогою та у відповідача виникало право на відшкодування шкоди в порядку регресу з моменту отримання цієї вимоги (а не з часу здійснення страхового відшкодування). Окрім того, з матеріалів справи слідує , що така вимога не була вручена відповідачу, оскільки згідно з рекомендованим повідомленням лист повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За таких обставин, суду не надано жодних доказів того, що таку вимогу відповідач отримував.

З викладеного слідує, що суду не доведено підставності позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 лютого 2023 року до 22 жовтня 2025 року. Тому у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1370,87 грн. , пропорційно до задоволеної частини вимог (0,45%).

Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. (Платіжна інструкція від 27.05.2025, Акт наданих послуг 73.23/143 від 14.05.2025, рахунок від 14.05.2025). Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22 про те, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача не має можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтовувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, а суд ухвалює рішення, аналізуючи докази, надані лише позивачем. Враховуючи викладене, суд виходить з того, що може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, часткове задоволення позову, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України суд

вирішив

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" виплачене страхове відшкодування за завдані збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 47203 грн. 52 коп. (сорок сім тисяч двісті три гривні п`ятдесят дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Скарбниця" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1370 грн. 87 коп. (одна тисяча триста сімдесят гривень вісімдесят сім копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

В задоволенні інших вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця», ЄДРПОУ 13809430, місцезнаходження за адресою: м.Львів, вул.Саксаганського, 5

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.06.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв