№ 137479239, 16.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3264/26

3-666/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Проць Т.В.

при секретарі Лимаренко О.О.

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Непом`ящої П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

по ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 24 травня 2026 року близько 13.30 за адресою с.Романків Обухівського району вул.Лісова буд.7Б на території ресторану (база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») під час вигулу собаки, породи не має, на повідку, без намордника, не забезпечила належного контролю за твариною, в наслідок чого собака напала та вкусила малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка намагалася забрати свою собаку. В наслідок укусу дитині спричинено тілесні ушкодження у вигляді укусу лівої ноги, а саме гомілки. Своїми діями ОСОБА_1 порушила правила утримання собак та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.154 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення заперечила. Пояснила, що 24.05.2026 року близько 13.30 прогулювалась територією поблизу місця свого проживання в с.Романків Обухівського району з собакою породи «Мітіс». Тварина була на повідку. Неподалік відпочивала компанія, вона попередила чоловіка з компанії, щоб не підходили до її собаки бо вона боїться людей. Коли вона обходила територію, прямуючи до виходу, маленька собака, яка була в компанії, кинулась до неї, гавкала та хотіла вкусити. Вона намагалася завадити цьому, тримала свою собаку за повідок, а на руках у неї була кішка. В цей час вона побачила, як хлопчик років 9 побіг до неї, щоб забрати собаку. В цей час її собака, який дуже боїться людей, захищаючись, вкусив хлопчика за ногу. Вона пропонувала допомогу, надала паспорт про щеплення тварини. Однак хтось із відпочиваючих викликав швидку та поліцію. Вважає, що дитина спровокувала собаку. Вона попереджала, що собака боїться людей.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Непом`яща П.І. подала клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. У разі, якщо суд дійде висновку про неможливість розгляду справи по суті через непідвідомчість справ за ч.3 ст.154 КУпАП районним судам просила вирішити питання про повернення матеріалів органу поліції для направлення за належністю, без постановлення рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_3 на виклик до суду не з`явилася, про час розгляду справи була повідомлена належним чином. Заяв, клопотань суду не подала.

Із письмових пояснень, наданих ОСОБА_3 , що долучені до матеріалів справи вбачається, що 24.05.2026 року близько 14.00 години разом з родиною вона відпочивала в с.Романків Обухівського району в комплексі "Берлогово". Поряд йшла невідома особа із собакою. Коли їх собака побігла в бік цієї особи, за нею побіг її син ОСОБА_2 , 2016 року народження, щоб забрати. Жінка не зробила жодних дій, щоб упередити негативні наслідки, собака була без намордника і вкусила її сина за ліву ногу.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, її захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Частиною 1 ст. 154 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Згідно з ч. 3 ст. 154 КУпАП дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин.

Таким чином диспозиція статті 154 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення правил утримання та вигулу собак, у тому числі вигулювання без повідка та намордника, а частина третя цієї статті передбачає підвищену відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Також особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи власником собаки породи мікс (безпородного собаки), допустила її перебування без намордника, внаслідок чого собака вкусив малолітнього ОСОБА_2 , 2016 року народження, спричинивши тілесні ушкодження.

Факт належності собаки ОСОБА_1 підтверджується її власними поясненнями, а також наданими документами на тварину.

Заподіяння малолітньому ОСОБА_2 , 2016 року народження, шкоди здоров`ю у виді укушеної рани лівої ноги підтверджено матеріалами справи та не заперечуються особою, якам притягається до адміністративної відповідальності.

Оцінивши досліджені у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень у наслідок укусу собаки, яка належить ОСОБА_1 , а також перебування тварини без належного контролю з боку власника, знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Встановлені обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 правил утримання домашніх тварин, що спричинило шкоду здоров`ю потерпілого, а відтак у її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Посилання захисника ОСОБА_4 на невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП у зв`язку з відсутністю конкретизації нормативного акта, що встановлює правила утримання собак, не є підставою для закриття провадження у адміністративній справі.

У протоколі відображено фактичні обставини події неналежне здійснення нагляду за твариною, перебування собаки без намордника і заподіяння шкоди здоров`ю особі, що у сукупності розкриває об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та давало можливість особі належним чином розуміти суть інкримінованого правопорушення і реалізувати своє право на захист.

Доводи ОСОБА_1 , що собака перебував у межах зони, яка не призначена для відвідування і не може бути місцем відпочинку, що собака «захищалась» є її оціночним судженням та не спростовують наявності складу адміністративного правопорушення.

Факт перебування тварини на зазвичай безлюдній території не звільняє власника від обов`язку забезпечити безпеку оточуючих та контроль за поведінкою тварини. У разі, якщо тварина фактично перебуває поза належним контролем власника і заподіює шкоду, такі дії (бездіяльність) охоплюються поняттям порушення правил утримання тварин незалежно від формального розмежування понять «вигул» чи «вільне утримання».

Аналогічного висновку суд приходить оцінюючи пояснення як ОСОБА_1 так і її захисника, що Постанова Кабінету Міністрів України №1164 від 10.11.2021, якою затверджено Перелік небезпечних порід собак, не відносить породу мікс (мітіс) до небезпечної породи, а тримання собаки в наморднику є фактично її катуванням.

За таких обставин доводи захисту не спростовують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Аналізуючи підвідомчість справ про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку про те, що законодавець не відніс підвідомчість справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП до повноважень компетентних органів.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у Постанові "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.96 №9, відмова у судочинстві на підставі неясностей, неузгодженості або відсутності відповідного законодавства не допускається.

Зважаючи на те, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, за ч. 2 ст. 154 КУпАП віднесено до підвідомчості суду, враховуючи склад адміністративного правопорушення та відсутності у КУпАП повноважень компетентного органу на розгляд справи за ч. 3 ст. 154 КУпАП, суд приходить до висновку про застосування аналогії закону, як гарантії права на справедливий розгляд, відтак справа підлягає розгляду місцевим судом з метою забезпечення принципу доступу до правосуддя.

Вирішуючи питання про застосування додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 КУпАП конфіскація предмета полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду.

Статтею 265-5 КпАП України встановлено, що за наявності підстав вважати, що власником тварини вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді конфіскації тварини, особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративні правопорушення відповідно до статей 88-1, 89 та 154 КпАП України, тимчасово вилучає тварину до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення. Про тимчасове вилучення тварини складається протокол або робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порядок тимчасового вилучення тварини визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2023 року № 1010.

Відповідно до п.4 та п.5 вказаного Порядку тимчасове вилучення тварини здійснюється не пізніше наступного дня після виявлення адміністративного правопорушення.

Уповноважена особа складає протокол про тимчасове вилучення тварини за формою згідно з додатком 1 або робить запис у протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначає біологічний вид, породу, приблизний вік, стать, зовнішній вигляд та інші індивідуалізуючі ознаки вилученої тварини.

Крім того, відповідно до ст.313 КпАП України постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення дміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.26 вказаного Закону під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення якого санкцією передбачене стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особа, яка його склала, зобов`язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).

Водночас матеріали справи не містять жодних відомостей про тимчасове вилучення собаки, складання протоколу її огляду чи опису, а також інших документів, необхідних для виконання рішення в частині конфіскації.

Відсутність таких документів унеможливлює виконання постанови суду в частині конфіскації тварини.

Крім того, належних та допустимих доказів того, що тварина проявляла агресивну поведінку поза межами цієї ситуації або становить підвищену небезпеку для оточуючих, матеріали справи не містять. Також відсутні дані про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення.

За таких обставин підстав для застосування до ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації тварини не вбачається.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь її вини, ставлення до вчиненого та вважає доцільним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі, передбаченому санкцією ч.3 ст. 154 КУпАП без конфіскації тварини, що буде необхідним для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та достатнім для виконання завдань КУпАП.

Відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір» з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, також належить стягнути судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 33, п. 1 ч. 1 ст. 34, 40-1, 154 ч.3, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень без конфіскації тварини.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП в порядку виконання постанови штраф має бути сплачений порушником на рахунок - Отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м.Київ/21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA488999980313030149000010001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України (рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (УАП); отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106) судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Строк пред`явлення до виконання постанови - три місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2026 року.

Суддя Проць Т.В.