Решение № 137477355, 15.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/4633/26

Провадження № 2/643/4697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ужви К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» - Руденко К.В. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № 16877 від 12.08.2024 року у розмірі 24 928,75 грн.; судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачем зазначено, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 16877 від 12.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит у розмірі 3850 гривень, строком на 365 днів (до 12.08.2025 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування (547,50 % річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким вона ознайомилась перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту. Зразок кредитного договору, Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, затвердженими наказом директора ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (далі Правила), викладені для загального доступну https://procent.com.ua/uk/about_us. в мережі Інтернет на сайті При укладанні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Представник позивача зазначив, що відповідач своєчасно не сплатила тіло та нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, не повернула суму кредиту, в зв`язку з чим виникла заборгованість, що має відображення у розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань, що стало підставою подання даного позову.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 11.03.2026 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , платіжну карту № НОМЕР_1 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за період з 12.08.2024 року по 17.08.2024 року з відображенням часу зарахування коштів; надати інформацію чи було зарахування 3850 грн. 12.08.2024 року на платіжну картку НОМЕР_1 ; надати інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 12.08.2024 року по 17.08.2024 року; надати інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

23.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь з АТ «Універсал Банк» згідно якої убачається, що

Акціонерним товариством «УНІВЕРСАЛ БАНК» розглянуто ухвалу від 11.03.2026 року по справі № 643/4633/26. Так, банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої було підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 12.08.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 3850,00 грн. Номери телефонів, на які відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 12.08.2024 року по 17.08.2024 року: НОМЕР_4 . Номери телефонів, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ): НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

24 квітня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Скользнєва В.В. подала відзив на позовну заяву, в якому просить долучити вказаний відзив до матеріалів справи. Поновити строк на подання відзиву. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Процент» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

В обґрунтування відзиву зазначила, позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника). Отже, надані документи не відображають дійсної банківської операції щодо перерахування коштів відповідачу ОСОБА_1 . Таким чином, надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації.

У випадку, якщо суд не погодиться з вказаними висновками, просить перерахувати загальну суму боргу відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування».

27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив в який просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи. Стягнути з відповідача на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за Кредитним договором № 16877 від 12.08.2024 року, що становить 24 928,75 грн., що складається з: 3850,00 грн. - заборгованість за кредитом; 21078,75 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 12.08.2024 року по 12.08.2025 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом (547,50% річних) та Графіку платежів, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу. Зменшити витрати відповідача на професійну правничу допомогу. Розгляд справи провести за відсутності представника ТОВ «ФК «Процент».

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представник відповідача у судовому засідання заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, надала пояснення.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, 12 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 16877 в електронному вигляді, підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 681095.

Згідно з умовами п. 1.1. Кредитного договору на умовах, встановлених цим договором, товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3850 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

У п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що процентна ставка за користування Кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50 %) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою.

Згідно з п. 1.3 договору строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно з Додатком №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

У п. 1.7 Кредитного договору сторонами погоджено, що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_6 , що належить позичальникові.

Переказ суми кредиту здійснювався шляхом переказу коштів на її платіжну карту в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_6 , що підтверджується відповіддю з АТ «Універсал Банк» згідно якої убачається, що на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 12.08.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 3850,00 грн. Номери телефонів, на які відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_3 в період з 12.08.2024 року по 17.08.2024 року: НОМЕР_4 . Номери телефонів, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ): НОМЕР_4 , НОМЕР_5 .

Крім того, ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 681095 підписала Додаток № 1 до Кредитного договору № 16877 від 12.08.2024 року, який містить Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором № 16877 від 12.08.2024 року, Додаток № 2 до Кредитного договору № 16877 від 12.08.2024 року (інформаційне повідомлення) та Додаток № 3 до Кредитного договору № 16877 від 12.08.2024 року.

Позивачем надано суду довідку про підтвердження, що платіж від 12.08.2024 в сумі 3850 грн було успішно проведено.

Факт перерахування ТОВ «ФК «Процент» грошових коштів ОСОБА_1 також підтверджується відповіддю з АТ «Універсал банк» згідно якої, на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 12.08.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 3850,00 грн.

З надано позивачем детального розрахунку заборгованості (щоденні нарахування і погашення) за Кредитним договором № 16877 від 12.08.2024 вбачається, що відповідачем не здійснювалися оплати за договором, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість за тілом в розмірі 3850 грн., та процентами в розмірі 21 078,75 грн.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Як було установлено судом, 12.08.2024 між сторонами укладено кредитний договір № 16877 від 12.08.2024, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 3850 гривень, строком на 365 днів.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 681095.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором № 16877 від 12.08.2024.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 16877 від 12.08.2024 відповідно до якого сума заборгованості станом на 16.02.2026 становить 24 928,75 гривень, з яких: 3850 гривень - сума заборгованості за сумою кредиту, 21 078,75 гривень - сума заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом.

Зі змісту розрахунку заборгованості убачається, що ОСОБА_1 не здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості по вказаному кредитному договору та проценти за користування кредитними коштами, які нараховувалися за стандартною процентною ставкою - 1,5% в день.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору № 16877 від 12.08.2024 не здійснювалося внесення грошових коштів в рахунок сплати основної суми боргу, яка становить 3850 гривень, та, як наслідок, така сума основної суми боргу підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Процент».

Водночас, суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком процентів за користування кредитними коштами, з огляду на таке.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

Кредитний договір № 16877 від 12.08.2024 укладений на строк 365 днів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року набрав чинності 24 грудня 2023 року. Тобто даний кредитний договір діяв після набрання чинності цим Законом.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що до даних правовідносин застосовується зазначений вище закон.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору № 16877 від 12.08.2024 процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Починаючи з 24 грудня 2023 року ( з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року) по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день.

Починаючи з 12.08.2024 по 19.08.2024 року 8 днів х (3850 гривень х 1,5% : 100) і становить 462 гривень.

Починаючи з 20.08.2024 по 12.08.2025 358 днів х (3850 гривень х 1% : 100) і становить 13 783 гривень.

За таких обставин, ТОВ «ФК «Процент» без належних на те правових підстав з 20.08.2024 було нараховано відповідачу відсотки за процентною ставкою 1,5% на день, а відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в сумі 14 245 гривень.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 10 000 грн., то суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, укладений між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Процент»; довіреність від 31 рудня 2025 року, якою ТОВ «ФК «Процент» уповноважило адвоката Руденка К.В. представляти інтереси в судах України; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність Руденка К.В. серії ПТ № 2412; акт приймання-передачі наданих послуг № 103 від 26 січня 2026 року до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 4298від 30.01.2026.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 10 000 грн. є неспівмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь товариства витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді в розмірі 2000 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 у розмірі 8000 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальним законодавством передбачений механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Статтею 141 ЦПК України передбачено вирішення питання розподілу судових витрат між сторонами.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Скользнєа В.В. надала суду такі документи: оредр на надання правничої допомоги; копію Договору про надання правничої допомоги від 13.11.2025 року; копію Акту здачі-прийняття наданих послуг від 20.04.2026 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 20.04.2026 року; копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

З урахуванням викладеного, суд, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, а також, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, вважає доцільним здійснити розподіл витрат сторони відповідача на надання правової допомоги у розмірі 2000 грн., що підлягають відшкодуванню на користь відповідача ОСОБА_1 з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 80, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Кредитним договором № 16877 від 12.08.2024 року в загальному розмірі 18 095 гривень, та судовий збір в розмірі 1932,55 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

Клопотання представника відповідача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», код ЄДРПОУ 41466388, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 17 червня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник