Постановление суда № 137467331, 17.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗУПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ

17 червня 2026 року Справа № 280/4302/26 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання щодо зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158 Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка виразилася у нездійсненні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2026 року, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, обчисленого відповідно імперативних приписів ст. ЛЗО Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та розрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», у розмірі 3 328,00 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною складових розміру суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з 01 січня 2026 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 грн, встановленого на 01 січня 2026 року абзацем четвертим статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» та виплатити його в розмірі 66 відсотків суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідно імперативних приписів ст. ЛЗО Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року за № 1402-VIII;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на мою користь виплати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

27 травня 2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні.

У ході розгляду справи по суті суд встановив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зазначила, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Колегія суддів Верховного Суду вважала за необхідне вказати на безпідставність посилань відповідача в касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 04 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, оскільки спірні правовідносини у справі № 240/9028/24 стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді. Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді вищого спеціалізованого суду у відставці, зокрема, з підстав його обчислення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.

Проте, ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2026 року справу №520/26972/24 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, Верховний Суд уважав, що існують обґрунтовані підстави для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати від 24 квітня 2025 року у справі №240/9028/24, у частині застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, установленого законами про Державний бюджет України. Такий відступ зумовлений необхідністю забезпечення узгодженого застосування положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також гарантій незалежності суддів у частині стабільності та незмінності їх матеріального забезпечення.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі № 520/26972/24 прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справу № 520/26972/24 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Другого апеляційного адміністративного суду про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній ухвалі зазначила наступне: «15. З урахуванням наведеного Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24, була сформульована в межах оцінки лише питання застосування встановленого законами про Державний бюджет України показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який використовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, без комплексного аналізу співвідношення такого регулювання з приписами статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, що визначають виключний законодавчий механізм установлення розміру суддівської винагороди.

16. Водночас наведене вище нормативно-правове регулювання, конституційні гарантії незалежності суддів, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо неприпустимості зниження рівня матеріального забезпечення суддів, а також обставина звернення Пленуму Верховного Суду до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності положень законів про Державний бюджет України, якими запроваджено окремий показник прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, свідчать про наявність системної правової проблеми, що потребує іншого підходу до тлумачення та застосування відповідних норм права».

У справі №280/4302/26, що розглядається судом, предметом судового розгляду є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка виразилася у нездійсненні ОСОБА_1 перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 грн.

Суд зауважує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, суд зазначає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до частини 2 і частини 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має похідний характер від суддівської винагороди. Ситуація, за якої розрахункова величина для щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стає значно більшою за відповідну величину для суддів, які здійснюють судочинство, створює нову, більшу дискримінацію та не враховує похідний характер вказаної виплати.

Суд дійшов висновку, що правові висновки у вказаній справі матимуть безпосереднє значення для цієї справи.

Пунктом 5 частині 2 статті 236 КАС України передбачено, що суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Перевіривши зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, та зазначені у вказаній ухвалі Великої Палати Верховного Суду інформацію щодо суті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в цій справі.

Керуючись статтями 236, 248, 256, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, зупинити до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі № 520/26972/24.

Роз`яснити учасникам справи, що провадження у справі буде поновлено після до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі № 520/26972/24.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький