Решение № 137465736, 16.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4318/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі також ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 28.11.2025 №907550168370 в частині обчислення розміру призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час попереднього призначення пенсії; зобов`язання відповідача здійснити, починаючи з 21.11.2025 перерахунок та виплачувати пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, та здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат, з урахуванням виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 01.08.2014 по 20.11.2025 вона отримувала пенсію за вислугу років як працівник закладів охорони здоров`я відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 21.11.2025 її було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При переведенні на пенсію за віком до пенсії позивачки не було застосовано показник заробітної плати за 2022-2024 роки, а пенсія й надалі розраховується з середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за первісним призначенням пенсії за вислугу років .

Позивачка не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх неправомірними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення в розмірі, відповідному його заробітній платі та страхового стажу.

Вказує, що перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за нормами Закону №1058-ІV є первинним призначенням такого виду пенсії в солідарній системі страхування. Тому при фактичному первинному призначенні пенсії за віком для обрахунку розміру пенсії має застосовуватись показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом №1058-ІV (в її випадку за 2022-2024 роки).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник ГУ ПФУ в Тернопільській області позовні вимоги ОСОБА_1 заперечила та у їх задоволенні просила відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказала, що позивачці з 01.08.2014 року вже було призначено пенсію за вислугу років. Тому її звернення у 2026 році є не первинним призначенням пенсії, а переведенням з одного виду пенсії на інший.

Тому, на переконання відповідача, застосовуваним у даному випадку є положення ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, згідно яких має враховуватися той показник середньої зарплати, який використовувався під час первісного призначення пенсії.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

З 01.08.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується сторонами спору та підтверджується листом ГУ ПФУ у Волинській області №3103/1108/Р-02/8-0300/26 (а.с.10).

З 21.11.2025 на підставі рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.11.2025 за №907550168370 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV (а. с.12). При цьому, пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV позивачці обчислено з урахуванням середнього заробітку по Україні за 2011-2013 роки.

Не погоджуючись із рішенням відповідача від 28.11.2025 №907550168370 в частині обчислення розміру призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час попереднього призначення пенсії, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другої вказаної статті Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, тобто мова йде про пенсії за віком, пенсії по інвалідності та пенсії у зв`язку з втратою годувальника. У такому разі показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії є незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №577/2457/17, від 10.04.2019 у справі №211/1898/17, від 31.07.2019 у справі №720/208/17, від 16.06.2020 у справі №127/7522/17.

Спірні правовідносини виникли з приводу дій ГУ ПФУ в Тернопільській області в частині обчислення розміру пенсії позивачки за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час попереднього призначення пенсії.

Суд зауважує, що вперше ОСОБА_1 пенсію було призначено за вислугу років згідно з положеннями Закону №1788-XII.

Статтею 51 Закону №1788-XII визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Варто зазначити, що Закон №1058-ІV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Отже, призначена позивачці пенсія відповідно до зазначеного закону є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Набувши право на пенсію за віком на загальних підставах та у зв`язку із досягненням пенсійного віку, ОСОБА_1 звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком та пенсія відповідно до Закону №1058-ІV призначена їй вперше з 21.11.2025.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 сформулювала висновок, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Отже, при обчисленні розміру пенсійної виплати орган Пенсійного фонду України має застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.

Зазначений висновок суду знайшов послідовне відображення у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, від 18.08.2020 у справі №263/6611/17, від 19.01.2022 у справі №528/639/17, від 28.09.2022 у справі №184/886/17, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19, від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та ін.

Таким чином, при зверненні із заявою органів Пенсійного фонду України після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, позивачка набула право на призначення іншого виду пенсії (за віком на загальних підставах) із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону №1058-IV.

Тому при обчисленні розміру пенсійної виплати ГУ ПФУ в Тернопільській області (як орган, який розглянув заяву позивача та прийняв рішення про призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV) мав застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення із заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки, як того вимагає частина друга статті 40 Закону №1058-ІV.

Відтак, висловлені у відзиві доводи ГУ ПФУ в Тернопільській області про відсутність підстав для перерахунку позивачу призначеної за віком пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, на переконання суду, є хибними.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій щодо застосування при призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-ІV іншого показника середньої заробітної плати, ніж за 2022-2024 роки.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову у спосіб визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 28.11.2025 №907550168370 в частині обчислення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час попереднього призначення пенсії; зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити з 21.11.2025 перерахунок пенсію за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат, з урахуванням виплачених сум, суд зазначає наступне.

Як випливає з матеріалів справи, позивачка перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області.

ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснювало виключно розгляд заяви ОСОБА_2 щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-1V.

Надалі виплату ОСОБА_1 пенсії (в тому числі і перерахованої ) здійснюватиме ГУ ПФУ у Волинській області.

Відтак вимоги про зобов`язання відповідача здійснити виплату пенсії заявлено до ГУ ПФУ в Тернопільській області безпідставно.

Окрім того, органом Пенсійного фонду України ще не ухвалено відповідне рішення щодо перерахунку пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивачки в частині виплати такої пенсії після здійснення такого призначення пенсії будуть порушені.

Питанню виплати особі пенсії передує процедура призначення такої пенсії.

Доказів порушення прав позивача в частині виплати пенсії за віком матеріали справи не містять.

Таким чином, питання щодо виплати позивачці пенсії станом на момент розгляду судом цієї адміністративної справи не є спірними.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то відповідно питання щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком є передчасним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1311,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.04.2026 (а.с.5).

Відтак, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 28.11.2025 №907550168370 в частині обчислення розміру призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час попереднього призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити ОСОБА_1 з 21.11.2025 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-1V, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у сумі 1311,20 грн (одна тисяча триста одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано судом 16 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3; код ЄДРПОУ 14035769).

Суддя Н. В. Стецик