Решение № 137456449, 15.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 Справа № 914/894/26

м.Львів

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентклімат», м.Дніпро (вх.№ 2633/26 від 05.06.2026)

про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/894/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентклімат», м.Дніпро

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс», м.Львів

про стягнення 358618,70 грн

Суддя: Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

Без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.05.2026 у даній справі позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектронтранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентклімат» 3534,00 грн інфляційних втрат, 1684,70 грн 3 % річних та 4303,43 грн. судового збору, провадження у справі в частині стягнення 353400,00 грн основного боргу закрито.

04.06.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву за (вх. № 2633/26 05.06.2026) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення. У заяві позивач просить поновити строк на подання відповідної заяви, оскільки стверджує, що рішення суду від 28.05.2026 у даній справі отримав в електронному кабінету через систему «Електронний суд» 03.06.2026, що підтверджується картою руху документу.

Ухвалою суду від 08.06.2026 залишено без розгляду клопотання представника позивача про поновлення строку на подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення (вх №2633/26 від 05.06.2026), викладене в п. 1 прохальної частини означеної заяви; прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентклімат» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі № 914/894/26; розгляд заяви постановлено здійснювати без призначення судового засідання та виклику сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Представником позивача через систему «Електронний Суд» подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн.

Крім того, позивач просить врахувати, що спір доведений до суду з вини Відповідача, останній не реагував та численні вимоги Позивача, а задоволення вимог Позивача (в частині основного боргу) відбулося після подання позову. Відтак, позивач просить судові витрати у справі, з урахуванням положень ч. 3 ст. 130 ГПК України,покласти на Відповідача.

Аргументи відповідача

ЛКП «Львівелектротранс» заперечує проти визначено позивачем розміру витрат на правничу допомогу.

Вважає, що зазначена справа не є складною, судова практика щодо вказаної категорії справ є напрацьованою, сталою та не змінюваною вже тривалий час, і не потребує детального вивчення проблеми, аналізу законодавства та розроблення стратегії ведення справи, а відтак загальна вартість витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не може бути оцінена в розмірі 18 000 гривень.

Відповідач з посиланням на практику Верховного Суду просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлену до стягнення з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

ОЦІНКА СУДУ

16.07.2024р. між ТОВ «Укрвентклімат» (клієнт) та адвокатом Бедрінець А.І. (адвокат ) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання щодо надання правової допомогу клієнту та/або правозахисту (п. 1.1.).

Також між клієнтом та адвокатом до договору про надання правової допомоги узгоджено та підписано додаткову угоду від 27.01.2026р., п. 1 якої сторони визначили предмет додаткової угоди, а саме: адвокат надає правову допомогу клієнту з питань стягнення заборгованості з ЛКП «Львівелектротранс».

Сторони домовились, що адвокат здійснить заходи направлені на досудове вирішення справи, шляхом підготовки/складання відповідної вимоги про стягнення заборгованості.

Згідно п. 2 додаткової угоди відповідно до умов розділу 3 договору про надання правової допомоги сторони домовились, що вартість послуг адвоката за ведення цієї справи становить:

2.1. Досудове вирішення справи 3000,00 грн;

2.2. У разі звернення до суду, вартість ведення справи в суді першої інстанції складатиме 15 000, 00 грн.

Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що до умов договору про надання правової допомоги сторони домовились, що клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з дня набрання рішення суду по справі законної сили. При цьому результат рішення не впливає на обов`язок клієнта по оплаті наданих послуг.

Відповідно до пп. 2.3.2. договору клієнт зобов`язаний прийняти надані адвокатом послуги шляхом підписання акту здачі-прийомки наданих послуг, а при відмові у їх прийняті протягом 3-х календарних днів після повідомлення адвоката про виконання доручення письмово мотивувати таку відмову. У випадку ненадання клієнтом обґрунтованої письмової відмови у вказаний строк послуги вважатимуться наданими належним чином та прийнятими клієнтом.

04.06.2026 року між сторонами підписано акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 16.07.2024 року на загальну суму 15 000,00 грн..

В матеріалах справи містяться ордер на надання правничої допомоги адвокатом Бедрінець А.І. в інтересах ТОВ «Укрвентклімат»; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5518 від 25.11.2022.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які подані заявником, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву ТОВ «Укрвентклімат» з наступних підстав.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 18 000,00грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У той же час, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

З огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг.

Так, судом враховано, що провадження у справі №914/894/26 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а додані до матеріалів позову додатки не обтяжені великим обсягом документів, так як стягнення заборгованості позивачем обґрунтовано лише Договором поставки №00800 від 10.11.2025, однією видатковою накладною. Цих доказів цілком достатньо для вирішення даного спору на користь позивача, натомість всі інші докази (наприклад, претензії (вимоги) та докази їх направлення на вирішення даного спору по суті не впливають).

Спори про стягнення боргу за поставлений товар (поставка якого визнається обома сторонами) є найпростішою категорією справ у господарському судочинстві.

Також з огляду на спірні правовідносини вбачається, що здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (по одному періоду) також було нескладним та не потребувало витрати значного часу адвокатом.

Відтак даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів і регулюються нормами Цивільного кодексу України, в той час як великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, так як дана справа є звичайним розрахунковим спором. При цьому відповідачем було сплачено борг за поставлений товар відразу після подання позову до суду у даній справі.

Фактично позивачем надано допомогу в написанні позовної заяви та (враховуючи її подання через систему "Електронний суд" і наявність у відповідача в цій системі електронного кабінету) в добірці та скануванні письмових доказів для їх завантаження в систему. Крім того, позивачем підготовлено заяву про підтвердження сплати відповідачем суми основного боргу та про підтримання решти позовних вимог, які залишись неоплаченими.

Судове засідання у даній справі не проводилось..

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи що позовні вимоги задоволено частково (в частині вимог закрито провадження у справі), з урахуванням критеріїв, розумності, співмірності та враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром професійної правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача при розгляді даної справи 8 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.233-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентклімат» про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» (79013, м.Львів, вул..Сахарова, буд.2, код ЄДРПОУ 03328406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвентклімат» (50027, м. Дніпро, вул. Глінки, буд. 2, офіс 208; код ЄДРПОУ 41988622): 8 000,00грн витрат на професійно правничу допомогу.

3. В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 15.06.2026.

Суддя Щигельська О.І.