Постановление суда № 137448038, 10.06.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3281/26

Провадження № 1-кс/456/672/2026

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

10 червня 2026 року місто Стрий

Слідчий суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141130000404 від 08.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, з професійно-технічною освітою, одруженому, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимому,

ВСТАНОВИВ:

Слідча Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 звернулася з клопотанням до слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів клопотання, у провадженні СВ Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141130000404 від 08.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_6 24.01.2023 призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 21 від 24.01.2023 ОСОБА_7 прийнято на посаду головного сержанта - командира танка 2 танкового взводу 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 та з 24.01.2023 ОСОБА_6 зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини, справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Виконуючи службові обов`язки головного сержанта - командира танка, ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 11, 16, 49 Статуту зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним, дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, не допускати застосування насильства щодо підлеглих, піклуватися про стан їх здоров`я. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Окрім того, відповідно до ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший сержант ОСОБА_6 зобов`язаний: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Проте ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.

Так, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставинах.

Старший сержант ОСОБА_6 наприкінці березня 2026 року під час перебування в зоні бойових дій на території Донецької області, точну дату, час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, незаконно придбав шляхом відшукання один предмет, зовні схожий на корпус гранати типу «Ф-1», один предмет, зовні схожий на підривач до ручної гранати типу УЗРГМ-2, чотири предмети, схожі на набої калібру 5?45 мм.

В подальшому 29.03.2026, діючи умисно, розуміючи протиправність своїх дій та передбачаючи їх наслідки, маючи умисел на незаконне носіння та зберігання вибухових речовин, у порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виготовлення для відстрілу набоїв з гумовими або аналогічними якостями, метальними снарядами несмертельної дії, та указаних набоїв, а також боєприпасів до зброї або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, ОСОБА_6 незаконно перевіз вищеперелічені предмети за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.

Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на незаконне поводження із бойовим припасами, ОСОБА_6 всупереч вимогам зазначених нормативних документів, без передбаченого законом дозволу, умисно, незаконно носив при собі в кишені одягу (шортів) предмет, зовні схожий на корпус гранати типу «Ф-1», підривач до ручної гранати типу УЗРГМ-2, та незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , чотири предмети, схожі на набої калібру 5?45 мм до 08.06.2026, а саме: до моменту виявлення та вилучення працівниками Стрийського РУП ГУ НП у Львівської області.

Відповідно до висновку експерта наданий на дослідження предмет є, найбільш ймовірно, конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме: спорядженим корпусом осколкової оборонної ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин, та наданий на дослідження предмет є, найбільш ймовірно, модернізованим уніфікованим запалом ручних гранат типу УЗРІМ-2 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв, у конструкційному поєднанні корпус гранати Ф-1 із запалом типу УЗРІМ-2 є осколковою оборонною ручною гранатою Ф-1, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, тобто, придбання, носіння, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

08.06.2026 ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

09.06.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виникла необхідність клопотати перед судом про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, залишаючись на волі, ОСОБА_6 зможе переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань чи вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер та обставини кримінального правопорушення характеризують його як особу, яка не має достатніх моральних цінностей, схильну до досягнення своїх цілей злочинним шляхом.

Слідчий Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_8 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) у судовому засіданні клопотання підтримав та навів обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України, необхідні для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_9 проти задоволення клопотання заперечили, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку слідчого та прокурора, який вважає за необхідне обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, думку підозрюваного, його захисника, вивчивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 та ч. 3 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою. Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому, найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що Стрийським РУП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12026141130000404 від 08.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України /а.с. 9-15/.

При розгляді клопотання встановлено, що 08.06.2026 о 23:41 ОСОБА_6 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та 09.06.2026 о 14 год. 00 хв. ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 36, 40, 42, 276, 277 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, роз`яснено процесуальні права та обов`язки підозрюваного /а.с. 54-57, 98-103/.

За змістом закону тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоби убезпечити їх настання.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя дійшов висновку, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_6 /сукупність наявних на даний час доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України/, про що свідчать, зокрема: протокол огляду місця події від 08.06.2026 /а.с. 16-24/; протокол огляду місця події від 09.06.2026 /а.с. 25-32/; акт перевірки об`єкта на наявність вибухових матеріалів № 510 від 09.06.2026 /а.с. 33/; довідка про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 232 від 09.06.2026 /а.с. 34/; довідка про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів № 233 від 09.06.2026 /а.с. 35/; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 08.06.2026 /а.с. 58-61/; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 08.06.2026 /а.с. 62-65/; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 09.06.2026 /а.с. 66-67/; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 09.06.2026 /а.с. 68-69/; протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 09.06.2026 /а.с. 70-71/; протокол огляду місця події від 09.06.2026 /а.с. 75-78/; протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 09.06.2026 /а.с. 79-84/.

Ризиками, які дають підстави слідчому судді обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слід вважати те, що: 1) підозрюваний може переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. При цьому, слідчий суддя погоджується з доводами клопотання про те, що підозрюваний має можливості для переховування від органу досудового розслідування та суду, до чого його може спонукати, зокрема, встановлена кримінальним законом відповідальність за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину. Такий висновок слідчого судді узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду»; 3) слідчий суддя також дійшов висновку і про існування ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, оскільки відповідно до норм кримінального процесуального права суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 є працездатний, непохилого віку, захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає.

Тому слідчий суддя доходить висновку, що інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_6 та виконання ним обов`язків, передбачених ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_4 про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами.

Більше того, слідчий суддя не вважає за можливе застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зважаючи на те, що останній проходить військову службу далеко за межами місця постійного проживання, відповідно заступає в цілодобові наряди, що виключає можливість перебування під домашнім арештом.

Що стосується запобіжного заходу, у вигляді особистого зобов`язання, то такий, на думку суду, є надто м`яким по відношенню до інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Слідчий суддя вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим у судовому засіданні, в порядку ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/97 від 26 липня 2001 року. Тобто, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

А тому слідчий суддя не відхиляє доводів на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя виходить з вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, відповідно до якого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 , вважаю за необхідне визначити заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Застосовуючи до підозрюваного поряд із запобіжним заходом у виді тримання під вартою альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, даних про його особу, а саме, що останній підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а відтак, зважаючи на необхідність виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважаю за необхідне застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Керуючись ст. 176-179, 183, 184, 193-194, 196-197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.

Клопотання слідчого СВ Стрийського районного управління поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 задовольнити.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Визначити термін дії ухвали про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» шістдесят днів до 06 серпня 2026 року.

Строк тримання під вартою рахувати з 23:41 08 червня 2026 року.

Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат тощо), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, банк одержувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172, IBAN: UA918201720355299001500000757.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- повернутися до місця несення служби військової частини НОМЕР_1 та продовжити виконання службових обов`язків;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або служби;

- здати на зберігання слідчому в кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (в разі їх наявності).

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 06 серпня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_3 та слідчого суддю Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1