Постановление суда № 137447280, 09.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/57817/20-ц

Провадження № 4-с/761/24/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

представника скаржника: Литвиненко Ю.А.

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу Київської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , стягувач - ОСОБА_1 , - про визнання неправомірними та скасування постанов, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга Київської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 , в частині винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, в якій скаржник просить суд:

-визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про відкриття виконавчого провадження від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1;

- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про стягнення виконавчого збору від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1;

- визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1.

В обґрунтування скарги зазначено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 757/57817/20-ц позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тарасова Юлія Петрівна, про визнання спадщини відумерлою, визнання особи кредитором спадкодавця та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме грошові кошти, які залишились на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» в сумі 89452 грн. 59 коп., та передати їх у власність Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради. Зобов`язано Територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок відмерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89452 грн. 59 коп. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19.07.2019 р. Для виконання зазначеного рішення суду 16.02.2024 Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №757/57817/20-ц.

У скарзі зазначено, що постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Лазаревою А.І. від 08.11.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №757/57817/20-ц від 16.02.2024, яким зобов`язано Територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 за рахунок відмерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89452 грн. 59 коп. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19.07.2019 р. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Лазаревою А.І. від 08.11.2024 стягнуто з Київської міської ради виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Лазаревою А.І. від 08.11.2024 стягнуто з Київської міської ради витрати виконавчого провадження у розмірі 401,85 грн.

Скаргу мотивовано тим, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 від 08.11.2024, оскільки на думку скаржника, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.09.2023 у справі № 757/57817/20-ц відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» повинно здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу

У зв`язку із викладеним заявник просить скаргу задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 25.04.2025 року вказану скаргу було прийнято до розгляду.

17.06.2025 до суду надійшли заперечення Міністерства юстиції України в інтересах Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у яких просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначено, що у спірних правовідносинах держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами, передбаченими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконання судових рішень щодо органу місцевого самоврядування не регулюється положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», тому доводи скаржника суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються вищевикладеним. У запереченнях також зазначено, що судове рішення №757/57817/20-ц має зобов`язальний характер та не стосується стягнення з суб`єкта владних повноважень конкретної суми коштів, отже, стягувач за таким судовим рішенням не може звернутися до Державної казначейської служби із заявою про виконання судового рішення, тому доводи боржника щодо повноваження виконати вказане рішення суду саме в органу казначейської служби не є обґрунтованими.

Також зазначено, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору є невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження та є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від вчинення дій. Заперечення мотивовано тим, що оскаржувані постанови, винесені державним виконавцем з дотриманням вимог Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, не порушують прав боржника та спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення, а тому скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не базується на нормах чинного законодавства, а отже, не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 30.09.2025 до матеріалів справи долучено копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №320/8797/25.

Представник скаржника в судовому засіданні скаргу підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 320/8797/25, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 757/57817/20-ц, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме грошові кошти, які залишились на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» в сумі 89 452 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн.. 59 коп., та передати їх у власність Територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.

Зобов`язано Територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 59 коп. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19 липня 2019 року.

В решті позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року видано виконавчий лист № 757/57817/20-ц від 16 лютого 2024 року.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 757/57817/20-ц, виданого 16.02.2024 Шевченківським районним судом міста Києва про зобов`язання Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452,59 грн. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19 липня 2019 року.

08 листопада 2024 року Державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Лазаревою А.І. від 08.11.2024 стягнуто з Київської міської ради виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Лазаревою А.І. від 08.11.2024 стягнуто з Київської міської ради витрати виконавчого провадження у розмірі 401,85 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основною конституційною засадою судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спірні правовідносини регламентовано Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

За змістом частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов`язковості виконання рішень.

Згідно з п. 1 частини 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частини п`ятої статті 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 1 статті 6 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Стаття 11 Закону № 1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Статтею 63 Закону № 1404-VIII визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Так, відповідно до частин першої, другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 320/8797/25, яка набрала законної сили 09.07.2025, апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

У зазначеній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 320/8797/25 зазначено, що колегія суддів звертає увагу, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 757/57817/20-ц, яке набрало законної сили, позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) грн 59 коп. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19 липня 2019 року. Таким чином, вказане рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 757/57817/20-ц не стосується стягнення коштів, а має зобов`язальний характер, тому покладає певні обов`язки саме на Відповідача, як Боржника, та потребує вчинення ним певних дій. Отже, Стягувач за судовим рішенням у справі № 757/57817/20-ц не може звернутися до Державної казначейської служби із заявою про виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 84 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені вище обставини постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 320/8797/25 відповідно до вимог ч. 4 ст. 84 ЦПК України доказуванню у даній справі не підлягають.

В обґрунтування підстав для задоволення скарги зазначено, що органом виконавчої служби при прийнятті оскаржуваної постанови у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 порушено норми Законів України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та «Про виконавче провадження», а також Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. У спірному випадку на переконання заявника рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 757/57817/20-ц підлягає виконанню органами Державного казначейства України.

Як уже було зазначено судом, що на виконання до Відділу разом із заявою про відкриття виконавчого провадження надійшов виконавчий лист № 757/57817/20-ц виданий 16.02.2024 Шевченківським районним судом міста Києва про зобов`язання Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452,59 грн. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19.07.2019 р.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

08.11.2024 керуючись статтями 3, 4, 24-27 Закону №1404-VIII, державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Листом від 05.02.2025 № 225-КР-493 Київська міська рада повідомила державного виконавця про те, що згідно статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Також повідомлено про те, що вимога від органів казначейського обслуговування про безспірне списання коштів на підставі судового рішення до Київської міської ради не надходила, з огляду на те перерахування коштів не здійснювалось.

Так, особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Разом з тим, боржник у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 є Київська міська рада, яка є органом місцевого самоврядування.

Однак, як свідчить зміст статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», органи місцевого самоврядування не відносяться до суб`єктів (боржників), за якими держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна.

Отже, у спірних правовідносинах держава не виступає гарантом виконання зобов`язань за механізмами, передбаченими Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконання судових рішень щодо органу місцевого самоврядування не регулюється положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Окрім того, відповідно до ст. 6 Закону №1404-VIII у випадках, передбачених законом,рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.

Згідно ч. 2 цієї ж статті стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо виконання виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом міста Києва від 16 лютого 2024 року у справі № 757/57817/20-ц, яким зобов`язано Територіальну громаду міста Києва в особі Київської міської ради перерахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок відумерлої спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 89 452,59 грн. у якості погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики (розпискою) від 19.07.2019 р.

Таким чином, вказане судове рішення має зобов`язальний характер, та не стосується стягнення з суб`єкта владних повноважень конкретної суми коштів, що також було встановлено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 320/8797/25, а отже, стягувач за таким судовим рішенням не може звернутися до Державної казначейської служби із заявою про виконання судового рішення. Тому доводи боржника щодо повноваження виконати вказане рішення суду саме в органу казначейської служби не є обґрунтованими.

Таким чином, державний виконавець, приймаючи спірну постанову про відкриття виконавчого провадження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.5. статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Розмір виконавчого збору згідно положень ч. 2 та 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо це рішення «майнового характеру», то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата з 1 квітня 2024 року становить - 8000 гривень.

Враховуючи зазначені норми Закону № 1404-VIII, 08.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн., як за рішення немайнового характеру.

Системний аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стягнення виконавчого збору пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній зобов`язаний вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про його стягнення.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказана правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 16.09.2021 у справі № 440/4629/21, від 11.08.2022 у справі № 640/23271/21, від 16.02.2023 у справі № 160/1389/22.

Таким чином, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження та є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від вчинення дій.

Щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08.11.2024 ВП № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)) ( абзаци 1- 4 пункту 2 розділу VI. «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5). При цьому приписами Інструкції № 512/5 чітко визначений обов`язок державного виконавця виносити постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, із враховуючи викладене, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 державним виконавцем було правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі: 401,85 грн.

Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вище викладене, до скарги не було додано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України, які підтверджують обставини викладені у сказі.

Тому твердження заявника не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

У відповідності до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Також, як зазначено в ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини, суд прийшов до висновку, оскаржувані постанови, винесені державним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5, не порушують прав боржника та спрямовані на забезпечення реального виконання судового рішення, а тому скарга Київської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними та скасування постанов, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-82, 131, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в :

в задоволенні скарги Київської міської ради на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач - ОСОБА_1 , про визнання неправомірними та скасування постанов, - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено: 12.06.2026.

Суддя: