Решение № 137441101, 16.06.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2051/25

Провадження № 2/615/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 615/2051/25

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4

про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач 2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (даної по тексту - позивач 3, ОСОБА_3 ) звернулись до Валківського районного суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі по тексту - відповідач, АТ «СГ «ТАС»(приватне)), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_4 ), у якому просять:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 : страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника у розмірі 288 000,00 грн; страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 66 666,66 грн;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 66 666,66 грн;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 66 666,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 20 год 00 хв на 417 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, поблизу с. Сніжків Богодухівського району Харківської області, водій ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 .

У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_5 від отриманих травм загину. За фактом ДТП відкрито кримінальне провадження № 12025220000000161, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

ОСОБА_4 керував автомобілем, тобто джерелом підвищеної небезпеки, а тому відшкодування шкоди здійснюється незалежно від його вини на підставі положень статті 1187 ЦК України.

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана із експлуатацією транспортного засобу BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226944272.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю загиблого в ДТП ОСОБА_5 , а позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами загиблого, відповідно мають право на страхові (регламентні) виплати у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи.

Розмір моральної шкоди розраховано на підставі ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та становить 66 666,66 грн для кожного позивача (8 000,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати) х 25 / 3).

Позивач ОСОБА_1 є пенсіонеркою, а тому вважається непрацездатною, на день смерті сина ОСОБА_5 перебувала на його утриманні та мала право на таке утримання, так як досягла пенсійного віку. Розмір страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника розраховано на підставі пункту 3 частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та становить 288 000,00 грн (8 000,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати) х 36).

Позивачі зауважували, що вказані суми не перевищують ліміт відповідальності страховика.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

01 серпня 2025 року від представника відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, у якому представник просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 104-107).

В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у відзиві, представник відповідача зазначив, що станом на 17 липня 2025 року позивачі не подали до АТ «СГ «ТАС» та до суду копії вироку суду чи іншого судового рішення, що набрало законної сили та підтверджує завершення кримінального провадження № 12025220000000161, заяву про страхову виплату встановленого зразка, як того вимагає Закон України 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачі станом на 17 липня 2025 року не звертались до АТ «СГ «ТАС» для отримання страхової виплати в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про страхову виплату не розглядалось, а тому звернення позивачів до суду з даним позовом є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів з боку АТ «СГ «ТАС» не було. Окрім того, АТ «СГ «ТАС» на даний час не має підстав для здійснення страхової виплати, оскільки позивачами не дотриманий порядок отримання страхової виплати, зокрема не надано копії вироку суду чи іншого судового рішення, що підтверджує завершення кримінального провадження № 12025220000000161, що є обов`язковим для прийняття рішення, щодо страхової виплати.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо стягнення страхової виплати за втрату годувальника у розмірі 288 000,00 грн одноразовою виплатою, є безпідставними, оскільки така страхова виплата здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами. Так само, останньою не доведено потребу у матеріальній допомозі, що її загиблий син надавав таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом існування.

07 серпня 2025 року до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив, у якій представник просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 120-121).

На обґрунтування відповіді на відзив посилається на те, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлює обов`язкового досудового порядку врегулювання спору щодо стягнення страхових виплат у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи. Зазначив, що обов`язок відшкодувати шкоду, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає незалежно від наявності вини на підставі положень статті 1187 ЦК України. Статтею 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово, що спростовує доводи представника відповідача про виплату такої страхової суми виключно у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами. Позивач ОСОБА_1 на момент загибелі сина була непрацездатною, відповідно, у розумінні ч. 1 ст. 1200 ЦК України, мала право на одержання утримання. Отримання доходу, більшого за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що особа не потребує матеріальної допомоги.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явились. Представником позивача подано до суду клопотання, у якому представник позовні вимоги підтримав, просить задовольнити та проводити розгляд справи без його участі та участі позивачів.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про причин неявки суд не повідомив.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 11 листопада 2025 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 .

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 05 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 20 год 00 хв в районі 417 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, неподалік с. Сніжків Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_4 керуючи автомобілем BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 . В результаті ДТП ОСОБА_5 від отриманих травм загину на місці події.

За фактом вказаної ДТП внесені відомості до ЄРДР за № 12025220000000161 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР (а.с. 16 зворот).

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Харківській області Швидкою Є.В. проведено огляд дорожньо-транспортної пригоди на 417 км Богодухівського району Харківської області автодороги Київ-Харків-Довжанський, у ході якого здійснено огляд транспортного засобу BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дозвіл на огляд якого надав ОСОБА_4 , та встановлено, що транспортний засіб має деформацію лівої передньої частини, решітки радіатору, капоту ліворуч, бамперу ліворуч, розбиту ліву передню фару, деформацію лівого переднього крила, розбите лобове скло, деформацію криші, відірване ліве бокове дзеркало.

Також, проведено огляд трупу, який має видимі тілесні ушкодження: труп розташований на проїзній частині у положенні лежачі на животі, головою оріентирований у напрямку руху м. Валки, ногами у протилежну сторону; відмічається деформація голови та грудної клітини у передньо-задньому напрямку, патологічна рухливість кісток верхніх та нижніх кінцівок і тазу; права нижня кінцівка відсутня на рівні верхньої третини гомілки, вільні края дефекту крупно клаптеві; відмічається розповсюдження ділянки зсаднення на передній та задній поверхні тіла.

По ходу руху автомобіля розташовані: кросівок потерпілого; шапка потерпілого; шматок тканини тіла; права нижня кінцівка потерпілого; печатки потерпілого, сумка та рюкзак.

Згідно роздруківки з сайту МТСБУ щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортний засіб BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був забезпечений полісом № 226944272, за яким страховою компанією є АТ «СГ «ТАС» (приватне) (а.с. 77).

04 лютого 2025 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4 укладено поліс № 226944272 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, об`єктом якого є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих становить 5 000 000,00 грн; на одну потерпілу особу становить 500 000,00 грн. Строк дії договору з 05 лютого 2025 року по 04 лютого 2026 року (а.с. 108-109).

Згідно висновку експерта № 12-17/11-Ват/25 від 14 березня 2025 року, на підставі судово-медичних даних, отриманих при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_5 , встановлені наступні тілесні ушкодження: забита рана в області надперенісся; садна на всьому протязі передньої поверхні грудної клітини і живота; садно на передній поверхні правого стегна; садно в проекції розгинальної поверхні лівого колінного суглобу; садно на зовнішній поверхні верхньої третини лівого стегна; садно на задній поверхні середньої третини грудної клітини; рвано-забита рана на задній поверхні середньої третини лівої гомілки; травматична ампутація правої гомілки; руйнування голови; уламково-фрагментарний перелом кісток правої гомілки в нижній третині, на відстані 16 см догори від підошовної поверхні стопи; уламково-фрагментарний перелом лівої стегнової кістки в верхній третині, на відстані 76 см догори від підошовної поверхні стопи; уламково-фрагментарні переломи нижньої третини ліктьової та променевої кісток правого передпліччя; уламково-фрагментарний перелом верхньої третини лівого плеча; уламково-фрагментарний перелом нижньої третини ліктьової та променевої кісток лівого передпліччя; перелом тіла грудини; розриви куполів діафрагми; розриви правого передсерця та шлуночка серця; розрив аорти; множинні розриви тканини легенів; розриви тканини печінки; розриви тканини селезінки; розриви тканини нирок; розрив атланто-окципітального зчленування; уламково-фрагментарний перелом тіла 1-го поперекового хребця; переломи кісток тазу; перелом ребер ліворуч: 1-10 - по середній ключичній та середній пахвовій лінії (а.с. 59 зворот - 63).

Усі вищевказані тілесні ушкодження утворилися за життя, в одну мить або в швидкій послідовності безпосередньо перед настанням смерті, від дій тупими предметами то травмують, якими могли являтися поверхні та частини транспортного засобу, а також поверхня дорожнього покриття, індивідуальні особливості яких в ушкодженнях не відобразилися, та могли утворитися в умовах та термін вказаної у відповідній постанові про призначення судово-медичної експертизи дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищеописане, причиною смерті громадянина ОСОБА_5 , стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла.

Між тілесними ушкодженнями, що мали місце на трупі постраждалого, та настанням його смерті, внаслідок несумісної з життям сукупної тупої травми тіла, існує причинний зв`язок.

Згідно п. 4.8 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, несумісна з життям сукупна тупа травма тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя (згідно п. 2.1.1.а., п. 2.1.2., п. 2.1.3.о. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р.).

Згідно висновків судово-токсикологічної експертизи крові від трупу метиловий, етиловий, ізопропиловий, н-пропиловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 63 зворот).

Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть від 10 лютого 2025 року, причиною смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стала несумісна з життям сукупна тупа травма тіла (а.с. 64).

З листа Слідчого управління ГУНП в Харківській області від 12 лютого 2026 року вбачається, що у провадженні відділу розслідування злочинів у сфері транспорту перебувають матеріали кримінального провадження № 12025220000000161. 28 лютого 2025 року визнано потерпілою та допитано у якості потерпілої дружину загиблого - ОСОБА_6 , від якої, а також від ОСОБА_3 до органу досудового розслідування надійшли позовні заяви. На теперішні час по кримінальному провадженню авто технічна експертиза не проводилась та повідомлення про підозру не здійснювалось. Кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування (а.с. 218, 223).

ОСОБА_5 з 18 жовтня 1986 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який було розірвано 06 серпня 2022 року, що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу та свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 72 - 72 зворот).

Згідно листа Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області від 27 травня 2026 року, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про шлюб № 15 від 18 жовтня 1986 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складений виконавчим комітетом Сніжківської сільської ради Валківського району Харківської області. Даний шлюб розірваний 06 серпня 2022 року. В архіві Білоцерківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України актових записів про шлюб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлено.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Сніжків Валківського району Харківської області та його батьками є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 73).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Сніжків Валківського району Харківської області та його батьками є: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 74).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статтей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00050258058 від 25 березня 2025 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та у актовому записі про народження зазначені відомості про матір: ОСОБА_1 і про батька: ОСОБА_7 , відомості про якого записані відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України (65 зворот - 66).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 66 зворот).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є пенсіонером та отримує пенсією за віком, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_6 (а.с. 68 зворот).

Згідно довідки про доходи № 0335 3138 8789 3320 від 20 лютого 2025 року, сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2024 року по 31 січня 2025 року складає 50 433,77 грн (а.с. 69 зворот).

Відповідно до акта, складеного 07 квітня 2025 року сусідами ОСОБА_1 , остання потребувала утримання та перебувала на утриманні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке полягало у фінансовій допомозі, допомозі по господарству, закритті питань по всім нагальним потребам (а.с. 70).

Згідно довідки про доходи, ОСОБА_5 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Слобожанська технологічна компанія» та загальна сума доходу з вересня 2024 року по лютий 2025 року склала 65 331,42 грн (а.с. 70 зворот).

З листа Комунального некомерційного підприємства «Хорольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходиться у закладі на диспансерному обліку з відповідними діагнозами, які встановлені до настання 2023 року. Приймає відповідні препарати. Стороннього догляду не потребувала, мала (період 2023-2025) і має спроможність до самообслуговування (а.с. 71).

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 09 липня 2025 року, складеного членами комісії у складі старости Клепачівського старостинського округу виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Гузика Юрія Миколайовича, діловода загального відділу виконавчого комітету Хорольської міської ради села Новачиха ОСОБА_8 , сусідки ОСОБА_9 , ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок загальною площею 42 кв.м., на даний час знаходиться в задовільному стані, без зручностей, опалюється дровами, для приготування їжі ОСОБА_1 користується зрідженим газом. Разом з ОСОБА_1 проживає син ОСОБА_6 , 1970 року народження (ніде не працює), та онук ОСОБА_10 , 2005 року народження (не працює). Сім`я ОСОБА_1 малозабезпечена, адже живуть тільки на пенсією та виплату на земельний пай ОСОБА_1 (а.с. 71 зворот).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 1187 ЦК України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Верховний Суд у своїх постановах від 05 грудня 2018 року у справі №757/59802/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц зробив висновок, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Статтями 4, 5 Закону України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено зміст, порядок та строк подання заяви про страхову виплату, заяву про регламентну виплату, а також визначено перелік документів, що додаються до такої заяви.

Так, відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви про страхову (регламентну) виплату додаються копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

Разом з цим, у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 32 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Отже, доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для страхової виплати, у зв`язку з тим, що позивачі не звертались до відповідача для отримання страхової виплати, а також, у зв`язку з ненаданням вироку суду чи іншого судового рішення, що підтверджує завершення кримінального провадження № 12025220000000161, є безпідставними.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.

Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Наведена норма Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на Цивільний кодекс України та Сімейний кодекс України.

Статтею 1200 ЦК України визначено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народжена після його смерті.

З системного аналізу вищевказаних норм цивільного законодавства, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.

Окрім того, відповідно до статті 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які не тільки були на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, провадження № 61-33638св18; від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, провадження № 61-20355св19; від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, провадження № 61-320св20.

Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону;.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19), під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , як непрацездатна особа потребувала матеріальної допомоги, надано такі докази: копію пенсійного посвідчення, в якому вказано, що вона отримує пенсію віком; акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 09 липня 2025 року, складний старостою Клепачівського старостинського округу виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району, діловодом загального відділу виконавчого комітету Хорольської міської ради села Новачиха ОСОБА_8 та сусідкою ОСОБА_1 , згідно якого остання проживає у будинку без зручностей, її сім`я є малозабезпеченою, адже живе тільки на пенсією та виплату на земельний пай ОСОБА_1 , лист Комунального некомерційного підприємства «Хорольський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 14 липня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , знаходиться у закладі на диспансерному обліку з відповідними діагнозами, які встановлені до настання 2023 року та приймає відповідні препарати.

Отже, ОСОБА_1 є непрацездатною особою, та з урахуванням встановлених вище обставин, потребувала матеріальної допомоги, відповідно на день смерті сина ОСОБА_5 , мала право на одержання від нього утримання, а тому має право на страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника.

Встановлені вище обставини спростовують доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не доведено потребу у матеріальній допомозі, що її загиблий син надавав таку допомогу, яка в свою чергу була основним і постійним джерелом існування, оскільки ОСОБА_1 на день смерті свого сина мала право на одержання від нього утримання та, з урахуванням встановлених судовим розглядом обставин, потребувала матеріальної допомоги.

Як вже було встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулась дорожньо-транспортна пригода між транспортним засобом BMW528, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , та пішоходом ОСОБА_5 , внаслідок якої останній загинув.

На момент вчинення дорожньо-транспортної, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як водія вказаного транспортного засобу, була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 226944272.

Ліміт відповідальності АТ «СГ «ТАС» (приватне) за полісом № 226944272 на одного потерпілого становить 500 000,00 грн.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.

Приймаючи до уваги встановлені вище обставини, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 страхової (регламентної) виплати у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 288 000, 00 грн (8 000 х 36) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, оскільки позивач, як особа, яка має право на отримання відшкодування, звернулась з вимогою про стягнення одноразово страхової виплати у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - його синами, у зв`язку з чим вони мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи.

Як вже зазначалось, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.

Отже, загальний розмір страхової (регламентної) виплати моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи, становить 200 000,00 грн, який підлягає виплаті позивачам у рівних частинах.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачів страхової (регламентної) виплати моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи, у розмірі 66 666,66 грн кожному позивачу (200 000 / 3).

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню 4 880,00 грн (488 000 / 1 %) судового збору в дохід держави.

У позові зазначено, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який позивачі очікують понести, у зв`язку з розглядом даної справи, становить 40 000,00 грн.

Представником позивачів подано до суду заяву, у якій він просить продовжити строк надання доказів сплати судових витрат на професійну правничу допомогу, які будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Отже, суд вважає доцільним призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, у яке викликати учасників судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 страхову (регламентну) виплату моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи у розмірі 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхову (регламентну) виплату моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи у розмірі 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_3 страхову (регламентну) виплату моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи у розмірі 66 666 (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в дохід держави судовий збір у розмірі 4 880 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рнокпп: НОМЕР_7 , місце проживання: Полтавська область, Лубенський район, с. Новачиха.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , рнокпп: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , рнокпп: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», код ЄДРПОУ: 30115243, місцезнаходження: м. Київ, пр. Берестейський, 65.

Третя особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , рнокпп: НОМЕР_10 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати пов`язані з розглядом справи на 25 червня 2026 року о 12 год 45 хв у залі судових засідань в приміщенні Валківського районного суду Харківської області, розташованому за адресою: вул. Харківська, 4, м. Валки, Харківська область.

Встановити позивачам строк для подання доказів щодо розміру понесених ними судових витрат до 23 червня 2026 року.

Повне судове рішення складено 16 червня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов