Постановление суда № 137431913, 15.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18391/22

УХВАЛА

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/18391/22, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №420/18391/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 27.02.2023 року по справі №420/18391/22 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30 000 грн. щомісячно.

Зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 року по справі №420/18391/22 апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» було залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року - без змін.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 25.03.2024 року.

Ухвалою суду від 18.09.2025 року було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 27.02.2023 року по справі №420/18391/22 у місячний строк з моменту отримання копії ухвали суду.

Ухвалою суду від 10.11.2025 року було прийнято звіт Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про виконання судового рішення від 27.02.2023 року по справі №420/18391/22.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким встановлено Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» строк в 30 (тридцять) днів з дня одержання судового рішення для подання до Одеського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення від 27.02.2023 року у справі №420/18391/22.

Направлено справу №420/18391/22 до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду відповідного звіту Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» в порядку, передбаченому КАС України.

Враховуючи вищевказане, до Одеського окружного адміністративного суду надійшов звіт Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» від 12.05.2026 року про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/18391/22, в якому зазначено, що державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» на виконання судового рішення по справі №420/18391/22 підготовлено довідку-розрахунок додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), відповідно до якої загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає 42 857, 34 грн. При цьому Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та її фінансове забезпечення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету через Департамент з питань виконання кримінальних покарань згідно положення про установу. Як визначає частина перша статті 48 БК України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Наразі за КЕКВ 2800 у кошторисі установи на 2026 рік видатки відсутні. На початок року за КЕКВ 2800 для установи було виділено 10 000, 00 грн. Після набрання законної сили судовим рішенням по справі 420/18391/22, а саме 25.03.2024 року, з метою виконання рішення суду Державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» було підготовлено та направлено до Департаменту з питань виконання покарань лист від 29.03.2024 року за вих.№1/9/1-1823 щодо розгляду можливості надання додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» для виплати зазначеної суми ОСОБА_1 , про що також було повідомлено представника ОСОБА_1 листом від 05.04.2024 року №1/12/1-1980 та зазначено, що після отримання від Департаменту з питань виконання покарань додаткового виділених бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» невідкладно на виконання рішення суду буде здійснено нарахування та виплата ОСОБА_1 належної йому додаткової винагороди, про що його буде додатково проінформовано. Оскільки Департаментом кошти установі виділено не було, установа звернулася з подібними листами 14.05.2024 року вих. №1/9/1-2720, від 08.08.2024 року вих. №1/9/1-5235, від 19.11.2024 року №1/9/1-7724, від 07.03.2025 року вих. №1/9/1-1433, від 06.02.2025 року вих. №1/9/1-856, від 13.01.2026 року вих. №1/12-171, від 10.04.2026 року вих. №1/9/1-2267, від 05.05.2026 року вих. №1/9/1-2818. Всі листи були направленні на адресу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Додатково, Державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» підготовлено та направлено до Департаменту з питань виконання покарань окремий лист, направлений через Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, від 13.01.2026 року за вих. №1/12-171 щодо розгляду можливості додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки», для виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 , в загальному розмірі 42 857,34 грн., та 992,40 грн., сплаченого судового збору. Станом на дату подання до суду вказаного звіту Департаментом поки що не вирішено питання про виділення установі додаткових бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» для виконання згаданого рішення суду. У звіті також було зазначено, що установа після набрання законної сили рішення по справі №420/18391/22 постійно вживає заходи, направлені на його виконання, шляхом звернення до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, як до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня з відповідними листами про виділення коштів. Також відповідач просить врахувати, що установа є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та їй, як у 2025 року так і у 2026 року, розпорядником бюджетних коштів вищого рівня взагалі не виділяються кошти по КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки», що ускладнює самостійне виконання установою рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі 420/18391/22 від 27.02.2023 року.

На підтвердження вищевказаних обставин державною установою надано до суду примірники листів до начальника Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 13.01.2026 року, 10.04.2026 року та від 05.05.2026 року щодо додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і органами Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» (серед якої 42 857,34 грн. та 992,40 грн., які належать до виплати ОСОБА_1 ); звернення до начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань від 29.03.2024 року, 14.05.2024 року, 19.11.2024 року, 07.03.2025 року, 06.08.2025 року, щодо потреби у додаткових коштах загального фонду КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки»; та кошторис на 2026 рік.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Порядок розгляду звіту про виконання судового рішення закріплений статтею 382-2 КАС України.

Розглянувши в порядку письмового провадження звіт Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/18391/22, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року по справі №420/18391/22 було задоволено адміністративний позов позивача, та зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 25.03.2024 року.

Cудом встановлено, що на виконання вищевказаного рішення суду Державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» було підготовлено довідку-розрахунок додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), відповідно до якої загальна сума коштів для виплати з ПДФО складає 42857,34 грн. Наразі за КЕКВ 2800 у кошторисі установи на 2026 рік видатки відсутні. З метою виконання рішення суду Державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» упродовж 2024-2026 років направлялися до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань листи щодо розгляду можливості надання додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» для виплати зазначеної суми ОСОБА_1 . Після отримання від Департаменту з питань виконання кримінальних покарань додаткового виділених бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» відповідач зобов`язується невідкладно здійснити нарахування та виплата ОСОБА_1 належної йому додаткової винагороди, про що його буде додатково проінформовано.

Таким чином судом встановлено, що нарахована позивачу сума додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, не виплачена на його користь, при цьому відповідач в обґрунтування цього посилається на відсутність видатків за КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки» у кошторисі державної установи, а також на відсутність додаткового виділення бюджетних асигнувань та кошторисних призначень по КПКВ-3601020 «Виконання покарань установами і організаціями Державної кримінально-виконавчої служби України», КЕКВ-2800 «Інші поточні видатки».

При цьому, у звіті відповідач не заперечує щодо свого обов`язку виконання судового рішення, а вказує про наявність об`єктивних причин, які унеможливлюють його виконання у повному обсязі на теперішній час.

Суд приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань на виплату додаткової винагороди позивачу в розмірі, встановленому після здійснення перерахунку на виконання рішення суду по справі №420/18391/22.

Водночас, Верховний Суд неодноразово зазначав, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Більш того, поданий відповідачем звіт не містить орієнтовних строків виконання рішення суду у цій справі в повному обсязі.

У той же час суд зазначає, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Відповідні засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справа №420/177/20.

Також вищевказана правова позиція була висловлена колегією суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2026 року по справі №420/15588/24.

Відповідно до ч. 1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Водночас, згідно ч. 11 ст.382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

За таких умов суд доходить висновку, що відповідачем при наданні до суду звіту про виконання судового рішення та доказів виконання його в частині, не було надано доказів виконання Державною установою «Одеська виправна колонія (№14)» дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача у повному обсязі, а тому суд вважає за можливе прийняти звіт від 12.05.2026 року про виконання судового рішення по справі №420/18391/22, та одночасно вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» про виконання судового рішення в адміністративній справі в повному обсязі, що має бути підтверджено належними та достатніми доказами, поданими до суду.

Керуючись приписами ст.ст. 256, 370, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд, -

У Х В АЛ И В :

Клопотання Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі №420/18391/22 задовольнити частково.

Прийняти звіт Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» від 12.05.2026 року про виконання судового рішення по справі №420/18391/22.

Встановити Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 27.02.2023 року по справі №420/18391/22 у повному обсязі.

Зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» у тримісячний строк з моменту отримання копії ухвали суду подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання в повному обсязі судового рішення від 27.02.2023 року по справі №420/18391/22.

Ухвалу суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями ст.382-1 ч.5, 293, 295 та пп. 15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький