Постановление суда № 137423971, 08.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/44810/25

Провадження № 1-кс/947/8096/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480000739 від 03.06.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , приватного підприємця, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суть клопотання.

Слідчому судді Київського районного суду м. Одеси надійшло на розгляд клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025162480000739 від 03.06.2025 року відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України.

З клопотання вбачається, що за результатами проведення досудового розслідування обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 спрямовано до Шептицького міського суду Львівської області, для розгляду по суті.

Ухвалою судді Шептицького міського суду Львівської області від 03.06.2026 року к кримінальне провадження № 12025162480000739 стосовно обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України направлено до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності.

Прокурор зазначає, що у разі не продовження запобіжного заходу, враховуючи обґрунтованість підозри, можуть існувати ризики не процесуальної поведінки обвинуваченого, що в свою чергу свідчить про необхідність у продовженні запобіжного заходу.

Позиція учасників судового засідання.

Прокурор обґрунтував клопотання вимоги якого підтримав та просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого (який приймав участь в судовому засіданні в режимі відео конференції) проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи на те, що суд неповноважний розглядати дане клопотання. Просив відмовити у задоволенні клопотання, а в разі задоволення визначити заставу в розмірі, передбаченому КПК України.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Посилання сторони захисту на відсутність у слідчого судді повноважень щодо розгляду даного клопотання є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм кримінального процесуального закону.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку дії запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу має право звернутися з клопотанням про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами, встановленими цією статтею.

Отже, законодавцем прямо передбачено повноваження слідчого судді на розгляд клопотань про продовження строку дії запобіжного заходу на стадії досудового розслідування, а також у випадках, коли обвинувальний акт уже скеровано до суду, однак підготовче судове засідання ще не проведено. За таких обставин саме слідчий суддя є належним суб`єктом судового контролю щодо вирішення питання про подальше застосування запобіжного заходу.

Враховуючи викладене, доводи захисника про відсутність у слідчого судді повноважень на розгляд поданого прокурором клопотання не відповідають вимогам чинного кримінального процесуального законодавства та не можуть бути підставою для відмови у його розгляді.

Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ході розгляду клопотання встановлено, що Одеським районним управлінням поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025162480000739 від 03.06.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.

04.05.2026 слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси відносно ОСОБА_4 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06. 2026 року, з визначенням застави у розмірі 752 128 грн.

Як вбачається з матеріалів клопотання, за результатами проведення досудового розслідування обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 спрямовано до Шептицького міського суду Львівської області, для розгляду по суті.

Ухвалою судді Шептицького міського суду Львівської області від 03.06.2026 року к кримінальне провадження № 12025162480000739 стосовно обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України направлено до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слідчий суддя враховує:

По-перше: Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення перевірялась при застосуванні запобіжного заходу, та при його продовженні.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

По-друге: ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України

Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, враховуючи відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, у зв`язку з чим, за несприятливих для себе обставин з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, здійснити виїзд з України поза пункти пропуску.

Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику

Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні

Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:

- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;

- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь обвинуваченого

Прокурором доведено наявність обставин, які свідчать про необхідність подальшого застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Разом із тим, слідчий суддя вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу на запитуваний стороною обвинувачення строк не є необхідним, а тому вважає за доцільне продовжити його на 30 днів.

На переконання слідчого судді, зазначений строк є розумним, необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, скерування обвинувального акту до уповноваженого суду, а також для досягнення мети застосування запобіжного заходу без надмірного обмеження прав та свобод особи.

Зважаючи на той факт, що ризики передбачені ч.ч. 1 та 3 ст. 177 КПК України продовжують бути актуальними, що в свою чергу свідчить про наявність обставин, передбачених ч. 6 ст. 199 КПК України, та правових підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Твердження захисника підозрюваного щодо можливості застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні з урахуванням обставин злочину та встановлених ризиків.

На думку слідчого судді судовий розгляд обвинувального акту може стати неможливим у разі ухилення обвинуваченого від суду, внаслідок обрання останньому іншого більш м`якого запобіжного заходу.

Відомостей про існування обставин, які унеможливлюють перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров`я, матеріали провадження не містять.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В частині визначеної ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси застави у розмірі 226 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, слідчий суддя приходить до переконання, що визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого під загрозою звернення застави в дохід держави та забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 02 липня 2026 року включно, з утриманням в Державній установі "Одеській слідчий ізолятор", з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу у сумі 226 (двісті двадцяти шести) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік, що складає 752 128 (сімсот п`ятдесят дві тисячі сто двадцять вісім) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому або заставодавцю мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 02.07.2026, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із Львівської області, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1