Постановление суда № 137419632, 03.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2316/23

н\п 4-с/490/18/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Чулуп О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на дії Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із заявою в якій просить зупинити стягнення аліментів за виконавчим листом від 02.11.2023, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва по цивільній справі № 490/2316/23 (провадження № 4-с/490/18/2026) до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї скарги на дії/бездіяльність державного виконавця.

Скаржник посилається на зміст ч. 2 п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», де чітко зазначено: «Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження).»

Вирішуючи вказану заяву, судом враховується наступне.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 73686540 відкрито на підставі виконавчого документа, яким є виконавчий лист № 490/2316/23 від 02.11.2023, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.03.2023 року і до закінчення ним навчання, але не більше ніж до 23 років.

Заявником ж подано скаргу на дії державного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі статтею Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Так заявник просить зупинити стягнення за виконавчим документом.

Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що передбачені ст. 150 ЦПК України та ст. 432 ЦПК України.

Таким чином, ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не може бути застосовано під час оскарження дій державного виконавця, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення поданої заяви відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 447-451 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя