Постановление суда № 137419421, 16.06.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

16.06.2026

Справа № 482/973/26

Номер провадження 2/482/1087/2026

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2026 року місто Нова Одеса

Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Баранкевич В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ГУ ПФ України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії, -

встановив:

ГУ ПФ України в Миколаївській області звернулося до суду із вказаним позовом у зв`язку з необхідністю стягнення надміру виплачених сум пенсії.

Судом у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №2679207 від 01.05.2026 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі та відповідь № 2679268 від 01.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Суд перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що справа не підсудна Новоодеському районному суду Миколаївської області, виходячи з наступного.

Щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами підсудності є, зокрема, загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом підсудності.

Відповідно до положень ЦПК України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Вказане правило загальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) діє у всіх випадках, коли закон не обумовлює інше стосовно конкретного виду справ.

Коли відповідачем є громадянин - фізична особа, то позови пред`являються до суду за місцем його проживання «actor sequitur forum rei». Такий принцип організації підсудності отримав назву принципу інтересу: особа, зацікавлена у захисті свого права, звертається до того суду, на території юрисдикції якого знаходиться відповідач. Але відповідає цей принцип не стільки інтересам заявника, скільки інтересам відповідача. Пред`явлення позову не тотожно його правомірності, а отже, невиправдане утруднення прав та свобод відповідача неприпустимо. Пред`явлення позову за місцем проживання відповідача створює сприятливі умови для захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах з позивачем, оскільки самим пред`явленням позову він поставлений у скрутніше становище за позивача.

Суд враховує, що категорії справ, підсудність у яких може визначатись за вибором позивача, визначені у ст. 28 ЦПК України.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві (зокрема постанови від 17.11.2021 року у справі № 755/5684/18-ц, провадження № 61-9249св21; від 29.10.2020 року у справі № 263/14171/19, провадження № 61-21991св19; від 04.05.2020 року у справі № 127/32955/19, провадження № 61-3560св20).

Однак, суд зазначає, що позовна заява не містить посилань на відповідні правові норми щодо підсудності справи, так, позивач, не зазначає, за правилами якої статті (частини статті) ЦПК України остання звертається саме до Новоодеського районного суду Миколаївської області.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до Новоодеського районного суду Миколаївської області зазначає, що місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є - АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно з ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Для визначення підсудності цивільної справи значення має саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування.

Згідно з Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року № 265, місце проживання фізичної особи має бути зареєстровано у передбаченому порядку.

Суд у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України здійснив запит у Єдиний державний демографічний реєстр з метою визначення підсудності.

Згідно отриманої судом інформації з Єдиного державного демографічного реєстру №2679207 від 01.05.2026 про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 , встановлено, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 25.04.2023.

Але судом також зроблено запит та отримано відповідь № 2679268 від 01.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 , як ВПО. Згідно зазначеної відповіді ОСОБА_1 з 04.01.2024 зареєстрована як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно положень ч. 1ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207(в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 579 Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

Разом із цим, згідно з ч. 1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зазначені норми вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період. Положеннями ч. 1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначену довідку віднесено до документів, що підтверджують місце проживання особи.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є спеціальним законом щодо вказаних осіб та саме він підлягає застосуванню.

Також, у постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст. 1 цього Закону.

Так, у своєму роз`ясненні від 02.09.2022 року Верховний Суд зазначив, що якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Але якщо такої довідки у переселенця немає, тобто особа з тих чи інших причин не зареєструвалася як ВПО, але все ж хоче подати позов у суд, то, на жаль, у такому випадку позов у найближчий суд особа подати не зможе. В такому випадку переселенці повинні подавати позови в ті суди, яким була визначена територіальна підсудність судів, які залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Винятком є встановлення факту смерті.

Таким чином, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи визнається документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Новоодеському районному суду Миколаївської області та не відноситься до територіальної підсудності Новоодеського районного суду Миколаївської області, а відноситься до територіальної підсудності Інгульського районного суду міста Миколаєва.

Так, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).

Стаття 32 ЦПК України передбачає, що спори між судами про підсудність не допускаються.

Враховуючи викладене, дослідивши і оцінивши юридичну природу спірних правовідносин, з метою дотримання правил підсудності та додержання як вимог національного процесуального законодавства, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на «суд, встановлений законом», суд дійшов висновку про необхідність направлення даної цивільної справи за підсудністю до Інгульського районного суду міста Миколаєва.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 31, 260 ЦПК України, суд,-

постановив:

Цивільну справу № 482/973/26 (провадження № 2/482/1087/2026) за позовною заявою ГУ ПФ України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії, передати за підсудністю до Інгульського районного суду міста Миколаєва (вулиця Космонавтів, 81, м.Миколаїв, Миколаївська область, 54000).

Копію ухвали про передачу справи за підсудністю направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили після підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: В.О. Баранкевич