Постановление суда № 137410316, 11.06.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 243/4706/24

Провадження № 1-кп/204/657/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з приміщення зали судових засідань кримінальні провадження: №22025050000000889, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025, №22023050000004439, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2023, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.ч.1,3 ст. 436-2 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебувають вищевказані кримінальні провадження.

10.06.2026 через канцелярію суду (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.06.2026) прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що злочини, які інкримінується обвинуваченому відносяться до категорії тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, та передбачають покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування, тому лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає в тому, що, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений володіє інформацією, у тому числі біографічних даних, щодо експертів, свідків, які надали органу досудового розслідування показання та провели відповідні експертизи, які доводять участь обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень. Вказані відомості можуть надати обвинуваченому можливість, як самостійно, так і з використанням кола своїх знайомих, здійснити незаконний фізичний, психологічний тиск на названих осіб, їх підкуп або шантаж. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом, оскільки: по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані під час судового розгляду, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні; по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик незаконного впливу на експертів є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є експертами, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23, 356 КПК України. За таких обставин, маючи копії матеріалів кримінального провадження, у тому числі протокол допиту свідка та експертні висновки, обвинувачений обізнаний, як про персональні дані свідка, так і про зміст наданих ним свідчень на стадії досудового розслідування, а також дані експертів, якими проводили дослідження. Разом із тим допит свідків та експертів на стадії судового розгляду ще не проводився, що дає підстави припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань та на експертів при роз`ясненні їх висновків з метою викривлення відомих їм обставин. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає у можливості обвинуваченого вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується. Стороною обвинувачення ОСОБА_9 інкримінуються поширення інформації про розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану та заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі вчиненій повторно. Зокрема, обвинувачений, незважаючи на викриття його діяльності правоохоронними органами, може продовжувати планувати та готувати нові епізоди злочинної діяльності, вживаючи при цьому більш ретельних заходів конспірації. Незастосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту унеможливить запобігання вищевказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_3 висловив думку, що застосування нічного домашнього арешту не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Прокурор ОСОБА_4 клопотання прокурора ОСОБА_3 підтримав.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 зазначив, що жодних доказів на підтвердження ризиків немає. Клопотання прокурора взагалі не містить доказів наявності ризиків, не відповідає вимогам КПК України. Уважав, що на даний час, ураховуючи відсутність ризиків, доцільним буде застосування до обвинуваченого домашній арешт в певний період доби.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні думку захисника ОСОБА_7 підтримав в повному обсязі. Уважав, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає, оскільки воно не відповідає вимогам КПК України. Просив змінити застосований до обвинуваченого запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_8 у судовому засіданні, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини зазначив, що сам по собі ризик втечі не є підставою для продовження запобіжного заходу. Застосування цілодобового домашнього арешту є тотожним триманню під вартою. Двічі з дозволу суду ОСОБА_9 покидав місце проживання та жодного разу не порушив покладені на нього судом обов`язки. Просив продовжити запобіжний захід, але у визначений час доби. Також підтримав у судовому засіданні клопотання Народного депутата України ОСОБА_10 про взяття ОСОБА_9 на поруку.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував, у зв`язку з його необґрунтованістю. Зазначив, що за 4 місяці ОСОБА_9 довів, що його поведінка є бездоганною. З дозволу суду він відвідував медичні установи та богослужіння, однак порушень не допускав. Окрім того, захисник звертав увагу суду, що за станом здоров`я, після перенесених операцій ОСОБА_9 рекомендовані тривалі піші прогулянки, що неможливо в умовах цілодобового домашнього арешту. Захисник просив суд застосувати до ОСОБА_9 нічний домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку своїх захисників. Також зазначив, що намірів переховуватись або іншими чином перешкоджати судовому розгляду, не має. За рекомендацією кардіологів йому показані тривалі піші прогулянки, однак у будинку, в якому він проживає, обмежена можливість їх здійснення.

У дане судове засідання, 05.06.2026 через канцелярію, суду надійшли заяви від Народних депутатів України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_9 на поруки.

В обґрунтування поданих заяв зазначено, що на даному етапі цілодобовий домашній арешт є надмірним, ураховуючи стан здоров`я обвинуваченого, його бездоганну процесуальну поведінку та соціальні зв`язки.

Суд, вивчивши подані клопотання та заяви, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, доходить таких висновків.

Згідно зі ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Виходячи з викладеної норми закону слід зазначити, що заходи забезпечення кримінального провадження, які застосовуються до особи з відповідним процесуальним статусом підозрюваного чи обвинуваченого, є об`єктивно необхідними на відповідних етапах кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Тому, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан його здоров`я; міцність його соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання ним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з статтею 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У даному кримінальному провадженні ухвалою суду від 25.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_9 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, покладено обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

У подальшому ухвалою суду від 20.04.2026 за клопотанням прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього строком до 20 червня 2026 року.

Виходячи зі змісту попередніх ухвал, підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стала обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.ч.1,3 ст. 436-2 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Однак оцінка обґрунтованості цієї пред`явленого обвинувачення буде надана судом під час ухвалення рішень, передбачених ст. 373 КПК України.

На даній стадії судового провадження судом надається оцінка лише наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та можливості запобігти вказаним ризикам шляхом можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Розглядаючи наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.ч.1,3 ст. 436-2 КК України, які відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання до 8 років позбавлення волі. Також судом ураховано, що інкриміновані обвинуваченому злочини відноситься до категорії кримінальних правопорушень: проти основ національної безпеки України (ч. 2 ст. 114-2 КК України), проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ч. 3 ст. 436-2 КК України).

При цьому, при оцінці ризику переховування судом взято до уваги положення, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, саме у рішенні «Ілійков проти Болгарії», у якому зазначено, що тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі, при цьому суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також рішення у справах: «Бекчиєв проти Молдови», «Неймайстер проти Австрії», згідно яких ризик втечі оцінюється судому світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Тому при оцінці ризику переховування, судом ураховуються не сама лише тяжкість обвинувачення, а і відомості, які характеризують обвинуваченого, а саме те, що він: раніше не судимий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, є митрополитом Святогірським, вікарієм блаженним митрополита Онуфрія Київського та всієї України, намісником Свято-Успенської Святогірської лаври, позбавлений громадянства України на підставі Указу Президента України № 898/2022 від 28.12.2022 (такі відомості встановлено судом на підготовчому судовому засіданні, відомостей про зміну вказаних обставин, стороною захисту не надано).

Однак, оцінюючи у сукупності та взаємозв`язку пред`явлене ОСОБА_9 обвинувачення, відомості про особу обвинуваченого, наявність постійного місця проживання на території Київської області, виконання покладених процесуальних обов`язків під час застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд уважає, що такі позитивні характеристики та міцні соціальні зв`язки по суті не зменшують ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, повністю ризик переховування не виключають.

Окрім цього судом також ураховується поточна стадія судового провадження, а саме, що судовий розгляд по суті не розпочато, не виконано вимоги ст.ст.347-349 КПК України, позиція обвинуваченого не з`ясована, не визначено обсяг та порядок дослідження доказів.Належне ж виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків протягом строку застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не може свідчити про повну відсутність ризику переховування від суду, є виконанням вимог чинного запобіжного заходу.

У відповідності до приписів ст.178 КПК України, судом взято до уваги викладені в обвинувальних актах обставини інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, а тому застосовуючи запобіжний захід, суд виходить також і з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).

З урахуванням наведеного, слід вказати на продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.

Аналізуючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зауважує, що на даний час свідки та експерти судом не допитані. При цьому, обвинуваченому, який ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, отримав копію реєстру матеріалів досудового розслідування, відомі адреси місця проживання свідків та адреси роботи експертів. У разі не застосування запобіжного заходу обвинувачений матиме реальну можливість впливати на свідків, експертівз метою спонукання до не надання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі. У свою чергу зміна показань вказаними учасниками кримінального провадження позбавить суд можливості встановити об`єктивну істину по справі.

Отже, беручи до уваги поточну стадію судового розгляду та ту обставину, що в силу приписів ч.4 ст.95 КПК України показання, надані свідками на досудовому розслідування, не можуть братися судом до уваги, суд вказує на необхідність запобігти ризику, передбаченому п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який залишається існуючим та своєї актуальності не втратив.

Аналізуючи продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суд зазначає, що ОСОБА_9 інкриміновано вчинення злочинів проти основ національної безпеки; миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, яке триває і наразі. Численні міжнародні злочини країни-агресора, масові вбивства та руйнування засуджує увесь цивілізований світ.

У разі не застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свою злочинну діяльність, оскільки з великою імовірністю зможе проводити церковні обряди, оголошувати церковні промови у присутності священнослужителів та парафіян, що в свою чергу вказує на можливість продовження обвинуваченим вчинення злочинів, у яких обвинувачується або вчинення нового кримінального правопорушення.

Таким чином, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які залишаються актуальними, обсягу обвинувачення, а також з урахуванням стадії, на якій перебуває судове провадження, суд вважає, що на поточній стадії судового розгляду застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не здатне запобігти вищезазначеним ризикам.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту в певний період доби або особистого зобов`язання, суд дійшов такого.

По суті застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як домашній арешт в певний період доби є більш м`яким від цілодобового домашнього арешту, та по суті дає обвинуваченому свободу пересування вдень для відвідування громадських місць у визначений час, роботи, відвідування лікарів, здійснення прогулянок, купівлі продуктів та медикаментів, та інших потреб особи.

У даному судовому засіданні аргументами сторони захисту на обґрунтування необхідності зміни ОСОБА_9 запобіжного заходу стали: бездоганне виконання ним процесуальних обов`язків, а також необхідність виконання медичних рекомендацій з післяопераційного відновлення, яке потребує тривалих прогулянок та перебуванні на свіжому повітрі, а також періодичного відвідування медичних закладів.

Під час минулих судових засідань було встановлено необхідність здійснення оперативного лікування ОСОБА_9 , яке було йому проведено. У післяопераційний період однією з рекомендацій лікуючого лікаря вказано здійснення піших прогулянок (виписка з карти № 48679 від 23.03.2026)

З огляду на наведене, ураховуючи доводи сторони захисту, які підтверджені медичними документами щодо необхідності здійснення обвинуваченим піших прогулянок та перебування на свіжому повітрі, у зв`язку з післяопераційним відновленням, ураховуючи, тривалість застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, протягом чотирьох місяців, його належну поведінку під час його застосування, яка приймається судом також і як фактор, який вказує на позитивне прийняття ним покладених на нього обов`язків та їх виконання, суд вважає за необхідне при продовженні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначити обсяг покладених на обвинуваченого обов`язків таким чином, щоб забезпечити належний баланс між інтересами кримінального провадження та правом особи на підтримання стану свого здоров`я, що у даному конкретному випадку полягає у післяопераційному відновленні. З цією метою суд вважає обґрунтованим передбачити можливість залишення обвинуваченим місця проживання у період дії домашнього арешту в певний період доби.

За висновком суду, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Буде дієвим та пропорційним при запобіганні встановленим та проаналізованим судом ризикам, які продовжують існувати, а також тим завданням, які має досягти судовий орган на цьому етапі судового провадження. Матиме найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, є розумним і спів мірним

Поряд з викладеним суд уважає за необхідне вказати, що зазначені обставини не свідчать про відсутність або зменшення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та не є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, оскільки застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, ураховуючи вищенаведені обґрунтування, при цьому виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від його волі, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Розглядаючи заяви Народних депутатів України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про взяття на особисту поруку, ураховуючи неодноразовий розгляд під час минулих судових засідань аналогічних заяв, суд дійшов висновку, що з наведених раніше обґрунтувань, ураховуючи всі обставини, встановлені на даному етапі здійснюваного кримінального провадження, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визнаних судом доведеними, ураховуючи норми ст. 180 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, за висновком суду, не здатен належним чином впливати та забезпечити процесуальну поведінку ОСОБА_9 , сприяти належному виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, заяви Народних депутатів України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_9 на особисту поруку задоволенню не підлягають.

Таким чином, оскільки ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 , а застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби забезпечить та буде сприяти, зокрема, реалізації права обвинуваченого на медичну допомогу та післяопераційне відновлення, підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на даній стадії судового розгляду на більш м`який, не встановлено. Відтак вказані клопотання задоволенню не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню частково та обвинуваченому ОСОБА_9 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, в період часу з 22:00 до 06:00, без застосування електронних засобів контролю, на два місяці з покладенням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Вказаний запобіжний захід є пропорційним наявним ризикам, має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, таке втручання продовжує бути розумним і спів мірним, та не становить надмірний тягар для особи.

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 181, 194, 331, 350, 370-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 22: 00 по 06:00 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , до 11 серпня 2026 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11 серпня 2026 року наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з с. Романків Обухівського району Київської області, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- негайно прибувати до суду за першим викликом;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даних кримінальних провадженнях;

- здати на зберігання до органів/підрозділів ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, якщо такі маються.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_9 домашнього арешту в певний період доби покласти на Обухівське районне управління поліції ГУНП в Київській області.

У задоволенні заяв Народних депутатів України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про передачу ОСОБА_9 на особисту поруку - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026.

Суддя ОСОБА_1