Постановление суда № 137410102, 04.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/2885/26

провадження № 4-с/208/23/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, заінтересовані особи: Головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фок Інна Сергіївна, Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» на рішення державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мотуз Олександр Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського зі скаргою на рішення: Головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фок Інна Сергіївна.

В обґрунтування скарги зазначив, що Заводським районним судом міста Кам`янського 26 грудня 2025 року було видано виконавчий лист по справі № 208/13225/24 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (надалі також - боржник) на користь ОСОБА_1 (надалі також - скаржник, стягувач) на відшкодування моральної шкоди грошової суми в розмірі 145 000 (сто сорок п`ять тисяч) гривень.

Вимоги за зазначеним вище виконавчим документом боржник виконав частково, а саме 24 жовтня 2025 року добровільно перерахував на користь стягувача суму грошових коштів у розмірі 118 960,00.

При цьому, іншу частину грошових коштів, які підлягають відшкодуванню згідно виконавчого документа, боржник з власної ініціативи утримав зі стягувача та направив на оплату податкових зобов`язань, про що стягувачу відомо з усних роз`яснень представників боржника.

22 січня 2026 року від імені та в інтересах ОСОБА_1 було направлено до Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження, оскільки зобов`язання за виконавчим документом не було виконано боржником у повному обсязі, у зв`язку з чим представник стягувача просив прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження за виконавчим листом.

Однак, ані представник скаржника, ані сам скаржник постанову про відкриття виконавчого провадження після цього не отримували.

Як пізніше стало відомо з інформації, наявної у загальному доступі в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 30 січня 2026 року було відкрито виконавче провадження реєстраційний номер: НОМЕР_1.

З метою отримання інформації про актуальний стан виконавчого провадження № НОМЕР_1, зокрема, про здійснені виконавцем заходи у межах передбачених законодавством повноважень, у т.ч. чи було проведено стягнення коштів з боржника, акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», на користь стягувача, ОСОБА_1 , та отримання підтвердження такого стягнення, 19 лютого 2026 року було направлено адвокатський запит на електронну адресу Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Оскільки відповіді на адвокатський запит отримано не було, а згідно з інформацією, наявною у загальному доступі в Автоматизованій системі виконавчого провадження, стан виконавчого провадження змінився на «Завершено», при цьому ОСОБА_1 повідомив, що жодних коштів від боржника йому так і не надходило, тому не могло бути відомо підстав зміни статусу виконавчого провадження, 03 березня 2026 року вищезазначений адвокатський запит було повторно перенаправлено на електронну адресу Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

04 березня 2026 року представник ОСОБА_1 на адресу електронної пошти отримав відповідь на адвокатський запит від Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій повідомлено, що 30.01.2026 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлені сторонам виконавчого провадження, однак скаржник та його адвокат дану постанову не отримував.

02.02.2026 на електронну адресу відділу надійшла заява про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі з підтверджуючими документами.

10.02.2026 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

До відповіді на адвокатський запит було долучено додатки, серед яких копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу, копія платіжних інструкцій від 24.10.2025 року та копія індивідуальної податкової консультації.

Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження вбачається, що отримавши заяву від боржника про закінчення виконавчого провадження з доданими до неї документами, 10 лютого 2026 року, керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», головним держаним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Фок Інною Сергіївною, було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 208/13225/24, виданим 26.12.2025 року.

Однак, скаржник вважає, що вищезазначена постанова була винесена з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження», підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні, а тому дана постанова має бути скасована. З метою захисту прав скаржника, як стягувача, подається дана скарга.

Підстави закінчення виконавчого провадження визначено ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, відповідно до п. 9 ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Так, 02.02.2026 року на електронну адресу Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла заява від ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», у якій боржник повідомляв, що 24.10.2025 рішення суду виконано добровільно в повному обсязі, а саме:

- на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» було перераховані грошові кошти в сумі 119 010 грн.;

- одночасно з суми доходу утримано та перераховано до державного бюджету 5 650 грн. військового збору та 20 340 грн. податку з доходів фізичних осіб.

На обґрунтування своїх дій щодо самостійного перерахування частини коштів, які підлягали відшкодуванню, на сплату податків та зборів, боржник посилався на свої обов`язки як податкового агента, передбачені Податковим Кодексом України, формулювання резолютивної частини судових рішень та зміст індивідуальної податкової консультації, що була надана за аналогічних обставин.

Проте, скаржник зауважує, що дії боржника щодо перерахування частини коштів на сплату податків та зборів не відповідають чинному законодавству, оскільки вважає, що моральна шкода, стягнута за рішенням суду не підлягає оподаткуванню. Враховуючи вищевикладене, прорсить суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Фок Інни Сергіївни, від 10.02.2026 року ВП № НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 208/13225/24, виданого 26.12.2025 року Заводським районним судом міста Кам`янського та відновити виконавче провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 року по скарзі за справою №208/2885/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 12.03.2026 року скаргу прийнято та призначено до розгляду.

18.03.2026 року на адресу суду від представника ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» - адвоката Львова А.Л. надійшов відзив на скаргу, з якого вбачається, що боржник заперечує проти наведених вище доводів та стверджує про відсутність порушень з боку державного виконавця, оскільки не можуть визнаватись незаконними дії, вчинені відповідно до вимог чинного законодавства та згідно наданої індивідуальної податкової консультації.

Предметом справи №208/13225/24 є виключно стягнення моральної шкоди, позовних вимог про відшкодування саме збитків, завданих життю та здоров`ю, Позивачем не заявлялось.

Логічний аналіз пп. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України вказує на 3 (три) види доходів, що виключаються з об`єкта оподаткування:

1) відшкодування матеріальної шкоди;

2) відшкодування шкоди життю та здоров`ю;

3) відшкодування моральної шкоди, розмір якої не перевищує чотирикратний розмір мінімальної плати, встановленої на 01 січня звітного (податкового) року.

Однак, Податковий кодекс України не регулює цивільно-правові відносини, і навпаки - Цивільний кодекс України не регулює податкові відносини.

Через відмінність предметів правового регулювання податкового та цивільного права виявляється, що застосування норм цивільного та господарського права для кваліфікації податкових відносин може призвести до підміни понять.

Для цілей оподаткування застосовується поняття «дохід». Як економічна категорія дохід позначає збільшення активів і зменшення зобов`язань певної особи, що призводить до збільшення власного капіталу.

Поняттям «моральна (немайнова) шкода» охоплюються втрати немайнового характеру внаслідок моральних та (або) фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права потерпілої особи. Моральні страждання, зазвичай, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, а також в інших, несприятливих для людини в психологічному аспекті, переживаннях, пов`язаних із втратою близьких, роботи, розкриттям лікарської таємниці, неможливістю продовжувати активне громадське життя, з обмеженням або позбавленням яких-небудь прав громадян тощо.

Шкодою здоров`ю слід розуміти порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій, що виникають як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вказано, що «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Збитками є грошова оцінка понесених втрат, що заподіяв боржник.

Визначальним у визначенні поняття «збитки» є формула, запропонована ще римськими цивілістами, згідно з якою майновою шкодою (збитками) вважалося обчислене в грошах будь-яке зменшення наявного майна та інше ущемлення майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправними діями іншої особи, яке складається з втрат наявного та втраченої вигоди. Звідси можна дійти висновку, що моральна шкоди не є збитком, принаймні, длі цілей оподаткування.

За текстом пп. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України моральна шкода не поділена на будь - які категорії, оскільки визначено тільки її загальне поняття, але суми моральної шкоди можуть бути стягнуті з різних підстав.

Якби законодавець мав намір виключити з об`єкта оподаткування якийсь конкретно вид відшкодування моральної шкоди, про це було б прямо зазначено в податковому законі.

Оскільки в ПК України (як в спеціальному законі з питань оподаткування) прямо не зазначено, що виключається із оподаткування дохід, отриманий саме на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, слід дійти висновку, що метою законодавця було включити до оподаткування дохід, отриманий як відшкодування всіх видів моральної шкоди, перелічених в ч.2 ст. 23 ЦК України, в тому числі завданої людським цінностям найвищого ступеня.

При цьому 4-х кратний розмір мінімальної заробітної плати по своїй суті є податковою пільгою.

Саме тому ДПС України і зазначила в індивідуальних податкових консультаціях, де зазначено: «…якщо на підставі рішення суду юридичною особою виплачується на користь фізичної особи працівника дохід у вигляді моральної шкоди в розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного (податкового) року», то сума перевищення оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому юридична особа зобов`язана виконати всі функції податкового агенту, встановлені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків до бюджетів.

Такий обов`язок…виникає незалежно від того, що сплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу».

Дії особи, яка діє в рамках індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам чинного законодавства, - це юридичний факт, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв відповідно до наданих такою консультацією роз`яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 813/2617/15.

Враховуючи вищевикладене, просить у задовленні скарги відмовити, та провадження по справі закрити.

27.03.2026 року представником Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківького міжрегаонільного управління Міністерства юстиції України - Фок І.С. подано відзив на скаргу, з якого слідує, що 30.01.2026 року головним державним виконавцем Фок І.С. керуючись ст..3,4,24,25,26,27 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по справі про стягнення з ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 145000 грн.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження було направлено сторонам виконавчого провадження на електронну адресу для відома.

02.02.2026 року на електронну адресу відділу надійшла заяві від з ПАТ "Шахтоуправління "Покровське" про закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду добровільно, до пред`явлення виконавчого документу до виконання, та надані підтверджуючі документи про виконання рішення суду, а саме:

-копія платіжної інструкції № 1196224 від 24. 10.2025 року, на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» було перераховані грошові кошти в сумі 119 010 грн.;

- копія платіжної інструкції № 1196228 від 24.10.2025 року, про перерахування 5650,00 грн військовий збір до державного бюджету від суми боргу від (145000 грн);

- копія платіжної інструкції №1196227 від 24. 10.2025 року, про перерахування 20 340,00грн на користь держави податку з доходів фізичних осіб.

Утримання та перерахування до бюджету сум податків проведено на виконання обов`язків податкового агенту, передбачених Податковим Кодексом України.

10.02.2026 керуючись п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, згідно платіжних інструкцій від 24. 10.2025 борг сплачено повністю,копії якої направлено сторонам виконавчого провадження на електронну адресу , для відома.

Постанова про закінчення виконавчого провадження сторонами не оскаржувалася.

Просить суд у задоволенні скарги відмовити у поному обсязі.

22.04.2026 року представником ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» - адвокатом Львовим А.Л. до суду подано відповідь на відзив Покровського ВДВС, в якому зазначено, що представник позивача погоджеється з позицією органу примусового стягненняз приводу того, що утримання та перерахування до бюджету сум податків проведено на виконання обов`язків податкового агенту, передбачених Податковим Кодексом України. Необхідність утримання та перерахування до бюджету податків обумовлена відсутністю в рішенні суду вказівки на те, що суми стягуються без утримання податків.

Окрім того зазначає, що норма ст. 164 ПК України, на яку послався суд І інстанції, вказує на те, що об`єктом оподаткування є сума моральної шкоди за рішенням суду. Не є об`єктом оподаткування суми, що сплачуються на відшкодування життю та здоров`ю потерпілої особи. Поняття «моральна шкода» не є тотожним до поняття «шкода життю та здоров`ю». Позивач не звертався до суду із позовними вимогами про стягнення шкоди життю та здоров`ю - в даній справі стягується тільки моральна шкода внаслідок профзахворювання. Тобто, Скаржник помилково застосував до спірних правовідносин норму ПК України, якою об`єкт оподаткування визначається у прив`язці до факту відшкодування шкоди життю та здоров`ю Скаржника- платника податків.

Суди при постановленні рішень про стягнення моральної шкоди не можуть врегульовувати питання оподаткування з тих причин, що правила оподаткування визначаються не рішенням суду, а нормами діючого податкового законодавства станом на дату виплати доходу.

Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні спорів згідно ЦПК України, не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі.

Актуальність правових позицій Верховного Суду, на які послався Скаржник, втрачена із прийняттям постанов від 21.05.2025 у справі № 235/3143/24, а також від 03.12.2025 у справі №235/2948/25.

Сплата податків не є обмеженням прав, а є конституційним обов`язком громадян України (ст. 67 Конституції). Вона спрямована на забезпечення функціонування держави та соціальних благ, а не на порушення особистих прав. Водночас умисне ухилення від сплати може призвести до штрафів або кримінальної відповідальності.

Ввважає, що в даній справі Скаржник намагається використовувати судову систему з метою перекладення свого податкового обов`язку на Заінтересовану особу.

Просить суд відмовити у задоволенні скарги.

24.04.2026 року в судовому засіданні представник скаржника - адвокат Мотуз О.В. скаргу підтримав та просив її задовольнити. Зазначив, що рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського на користь ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 145 000,00 грн. Добровільне виконання даного рішення відбувалося відповідачем по справі, але сплачено було 118 960 грн. У зв`язку чим, ним було отримано виконавчий лист та пред`явлено його для примусового стягнення до відділу державної виконавчої служби та було зазначено, що рішення суду було виконано частково. Однак виконавча служба спочатку відкрила виконавче провадження, але згодом закрила його у зв`язку із фактичним виконанням. Державний виконавець вважає, що вирахувані податки з боку стягувача були вчиненні законно, а тому рішення боржником виконано у повному обсязі. Однак з такою позицією державного виконавця він не погоджується та вважає, що він помилково закінчив виконавче провадження, не з`ясувавши всіх обставин для виконання даного судового рішення. Враховуючи зазначене та беручи до уваги позицію, викладену у самій скарзі, та позицію Верховного суду України, просить суд задовольнити скаргу у повному обсязі, так як вважає, що стягнута сума моральної шкоди не підлягає оподаткуванню.

24.04.2026 року представник ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» адвокат Львов А.Л. просив суд у задоволенні скарги відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що предметом стягнення було відшкодування спричиненої моральної шкоди моральна шкода, яка за законодавством ділиться на заподіяну внаслідок пошкодження майна чи особисто особі, та шкоду життю та здоров`ю. Шкода спричинена життю та здоров`ю не оподатковується, однак предметом даного спору була моральна шкода, а не шкода, спричинена життю та здоров`ю, а тому вона, згідно чинного законодавства підлягає оподаткуванню. Окрім того, в самому рішенні судом не зазначено щодо оподаткування чи не оподаткування стягнутої суми, а тому враховуючи судову практику, боржник, який виступає в даному випадку податковим агентом в даному випадку, зобов`язаний засотувати оподаткування зазначеної суми коштів. як то до інших виплат працівника, які відповідно до норм податкового кодексу та інших норм чинного законодавства підлягає оподаткуванню. Дана позиція також відображена у відповіді податкової служби, яка надана у вигляді податкової консультації на запит боржника ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», який виступає боржником в даній справі. Вважає, що скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки боржник у добровільній формі виконав рішення суду та правомірно стягнув із присудженої суми моральної шкоди, передбачені законодавством податки.

04.06.2026 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О.В. в судове засіданняі не з`явився, подав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності та відсутності скаржника. Скаргу підтримує та просить її задовольнити.

04.06.2026 року представник ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» - адвокат Львов А.Л. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності. Просить у задоволенні скарги відмовити.

04.06.2026 року представник Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, у поданому до суду відзиві просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Враховуючи стислі строки розгляду справ вказаної категорії, а також вимоги ч. 2 ст. 450 ЦПК України, якою передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги у відсутність стягувача та її представника, які належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

Дослідивши матеріали скарги, докази, надані сторонами по справі, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що Заводським районним судом міста Кам`янського 26 грудня 2025 року було видано виконавчий лист по справі № 208/13225/24 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» ( на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошової суми в розмірі 145 000 (сто сорок п`ять тисяч) гривень.

Вимоги за зазначеним вище виконавчим документом боржник виконав частково, а саме 24 жовтня 2025 року добровільно перерахував на користь стягувача суму грошових коштів у розмірі 118 960,00. При цьому, іншу частину грошових коштів, які підлягають відшкодуванню згідно виконавчого документа, боржник з власної ініціативи утримав зі стягувача та направив на оплату податкових зобов`язань, про що стягувачу відомо з усних роз`яснень представників боржника.

30.01.2026 року головним державним виконавцем Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фок Інною Сергіївною було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 208/13225/24, виданого 26.12.2025 року заводським районним судом міста Кам`янського про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 145 000,00 грн.

10.02.2026 року головним державним виконавцем Покровського ВДВС у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фок Інною Сергіївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його фактичним виконанням.

Постанова про закриття виконавчого провадження була винесена на підставі заяви боржника про закриття виконавчого провадження від 30.01.2026 року, з якої слідує, що боржником у добровільному порядку, з урахуванням норм чинного законодавства було перераховано на користь стягувача сума заборгованості в розмірі 119 010,00 грн, з яких до державного бюджету перераховано 5 650,00 грн військового збору та 20 340,00 грн податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження».

В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, дії органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень регламентовані не тільки Законом України «Про виконавче провадження», а й іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, у т.ч. за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.

21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000 гривень кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000 гривень відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

У справі № 599/645/21 АТ «Українська залізниця» посилалося, в тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі №599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю.

Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому Верховний Суд зробив висновок, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.

Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з доданої боржником індивідуальної податкової консультації, наданої йому Державною податковою службою України, яка міститься в матеріалах справи, стягнута сума моральної шкоди за рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського від 06 травня 2025року, яке частково змінено постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2025 року, а саме виключиено у другому абзаці резолютивної частини словосполучення: «без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Заводського районного суду м.Кам`янського Дніпропетровської області від 06 травня 2025 року залишити без змін, підлягає оподаткуванню, відповідно до норм чинного законодавства та положень Податкового Кодексу України.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання рішення суду в спосіб і в порядку, визначених виконавчим документом.

Суд встановив, що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним перерахуванням боржником суми, визначеної судовим рішенням про стягнення моральної шкоди з урахуванням норм Податкового кодексу України та інших норм діючого законодавства.

Доводи скаржника про те, що з суми моральної шкоди було здійснено утримання податків, не свідчать про невиконання судового рішення, оскільки такі утримання здійснюються відповідно до вимог податкового законодавства України та не змінюють розміру зобов`язання, визначеного виконавчим документом.

Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, утримання податків або інших обов`язкових платежів при виплаті сум, присуджених судом, не впливає на обсяг грошового зобов`язання боржника перед стягувачем та не є підставою для висновку про неповне виконання рішення суду.

Таким чином, державний виконавець обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, а доводи скаржника є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно встановлено факт повного виконання судового рішення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», суд-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, заінтересовані особи: Головний державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фок Інна Сергіївна, Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» на рішення державного виконавця - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади Україниhttp://zv.dp.court.gov.ua .

Суддя В.Г. Гречана