Постановление суда № 137409503, 15.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/6001/26

Провадження №2-а/932/97/26

УХВАЛА

15.06.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Ільчука Д.Ю.,

представника відповідача Кушнір А.О.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень про скасування дозволу на імміграцію, анулювання посвідки на постійне проживання та примусового повернення іноземця,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду та просила визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області рішення №10 від 09.04.2026 про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну, наданого їй; рішення №38 від 09.04.2026 про визнання недійсною посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 18.09.2017, виданої на її ім`я; рішення №1201130100021010 від 09.04.2026 про її примусове повернення до країни походження, а також зобов`язати відповідача видати (повернути) їй вилучену у неї посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 або видати новий документ, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, та стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі понесені нею судові витрати.

Провадження у справі відкрите ухвалою суду від 25.05.2026.

В судовому засіданні 15.06.2026 судом встановлена непідсудність даної справи Шевченківському районному суму міста Дніпра як адміністративному суду.

Так, відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створена система адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства, ч.1 ст.2 якого унормовує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом п.4 ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої він може впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою КМУ №360 від 20.08.2014, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Таким чином, з огляду на положення п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач як територіальний підрозділ ДМС України є суб`єктом владних повноважень.

Зі змісту позовних вимог слідує, що протиправні, на думку позивача, дії та рішення відповідача призвели до порушення її прав та інтересів та створили для неї негативні наслідки.

Таким чином зі змісту позовних вимог та суб`єктного складу учасників справи вбачається, що в даному випадку позивачем оскаржуються дії відповідача саме як суб`єкта владних повноважень.

Статтею 20 КАС України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.

Відповідно до ч.2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

Як визначає ч.1 ст.21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

За змістом ч.1 ст.172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 3 ст.21 КАС України визначено, що якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Згідно з ч.1 ст.288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Зазначена норма визначає вичерпний перелік підстав, з яких іноземець може звернутися до місцевого загального суду як адміністративного оскарження рішень про примусове повернення в країну походження або третю країну чи про примусове видворення за межі України.

Як вбачається в даній справі, позивачем крім оскарження рішення про її примусове повернення оскаржуються рішення про визнання недійсним дозволу на імміграцію в Україну, наданого їй; рішення про визнання недійсною посвідки на постійне проживання, виданої на її ім`я; а також ставиться питання про зобов`язання відповідача видати (повернути) їй вилучену у неї посвідку на постійне проживання або видати новий документ, що підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Отже, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, розглядаються окружними адміністративними судами.

Враховуючи перелік позовних вимог, виниклий у справі спір предметно підсудний окружному адміністративному суду, а не місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Таким чином, адміністративна справа за предметною юрисдикцією адміністративних справ не підсудна Шевченківському районному суду міста Дніпра як адміністративному суду.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №855/306/19, належним і компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудностей.

Крім того, відповідно до статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Отже, норма стосовно предметної юрисдикції має імперативний характер, порушення правил якої відповідно до ст. 318 КАС України є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

На підставі вищевикладеного суддя вважає, що прийняття справи в порушення предметної юрисдикції справи, може порушити права заявника на розгляд його заяви «належним судом», а ухвалення рішення суду судом з порушенням правил юрисдикції тягне за собою скасування прийнятого судом рішення та направлення справи компетентному суду.

Крім цього, суддя також враховує лист Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду «Про надання методичної допомоги в частині розмежування предметної юрисдикції в справах про оскарження дій та бездіяльності посадових осіб ТЦК», який був наданий на підставі листа П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 та Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.12.2025, де між іншим зазначено, що аналіз п. 1 ч. 1 ст. 20 та ч. 1 ст. 286 КАС України дає підстави для висновку, що справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано, зокрема, протягом 10-ти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови). Тобто предметом судового контролю в таких справах є рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Отже, ключове значення для віднесення справ до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України має факт вчинення особою адміністративного правопорушення та здійснення уповноваженим суб`єктом владних повноважень дій, спрямованих на припинення такого правопорушення та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності у вигляді відповідного рішення.

За змістом п.3 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи, що в поданій позовній заяві наявні вимоги, підсудні окружному адміністративному суду, адміністративну справу належить передати за підсудністю на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,19,20,29,171,248,288,294 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень про скасування дозволу на імміграцію, анулювання посвідки на постійне проживання та примусового повернення іноземця передати на розгляд Дніпропетровському окружному адміністративному суду згідно з предметною підсудністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026.

Суддя: В.С. Салькова