Постановление суда № 137407672, 15.06.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/1474/23

н/п 1-кп/766/2366/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора : ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференції в залі суду в м. Херсоні, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №22022230000000537 від 20.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 12.07.2023 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 року, обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою», який ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області востаннє продовжено до 12.07.2026 року включно.

На адресу суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за №22022230000000537 від 20.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту або заставу.

В обґрунтування клопотання зіслався на наступне.

Вважає, що існують підстави змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з безальтернативним триманням у слідчому ізоляторі, оскільки останній перебуває під вартою вже понад три роки. У справі «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що після спливу певного часу сама лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути достатньою підставою для подальшого тримання особи під вартою, а орган обвинувачення зобов`язаний наводити нові, релевантні та достатні підстави для подальшого обмеження права особи на свободу.

Крім того, у діях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України; матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_4 добровільно вступав на службу, складав присягу, підписував документи щодо проходження служби або мав умисел на співпрацю з державою-агресором; ризики зменшились, оскільки значна частина доказів сторони обвинувачення вже досліджена судом безпосередньо, а більшість свідків допитана. Таким чином, сторона захисту вважає, що під час перебування обвинуваченого під вартою, зі спливом значного проміжку часу, ризики передбачені ст. 177 КПК України суттєво зменшились, а існування нових ризиків прокурором в судових засіданнях не наведено.

ОСОБА_4 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується, раніше не судимий, належним чином виконував процесуальні обов`язки, не вчиняв дій, спрямованих на переховування від органів слідства чи суду. Стороною обвинувачення не надано жодного належного доказу існування у ОСОБА_4 актуальних зв`язків із представниками РФ або окупаційними структурами.

Стан здоров`я обвинуваченого підлягає обов`язковому врахуванню при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою. На адвокатський запит було отримано офіційну відповідь від філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Миколаївській та Одеській областях (вих. № 570-МП-26 від 21.05.2026), яку долучено. Згідно з медичними документами, у ОСОБА_4 діагностовано цілий перелік тяжких та хронічних захворювань: - Цукровий діабет І типу (інсулінозалежний, компенсований); - Діабетична ангіопатія; - Діабетична ретинопатія (яка вже призвела до значного зниження зору з 1,25 до 2,0 дпт); - Діабетична полінейропатія; - Хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії; - Хронічний панкреатит в нестійкій ремісії (УЗД показало наявність кісти панкреас та гепатомегалію); - Сечо-лужний діатез та хронічний лівобічний пієлонефрит. У відповіді медичної частини чітко зазначено, що обвинувачений потребує постійного медичного нагляду, дообстеження у спеціалізованих закладах МОЗ, систематичного введення інсуліну та суворого дієтичного харчування. Забезпечити належний рівень медичного догляду та умов харчування для такої тяжкохворої людини в умовах слідчого ізолятора об`єктивно неможливо. Більше того, тривале перебування в СІЗО протягом понад трьох років вже призвело до значного погіршення стану його здоров`я та ускладнення перебігу наявних хронічних захворювань.

Сама лише кваліфікація злочину не може виключати можливість застосування застави без належної індивідуальної оцінки. Враховуючи тривалий строк перебування під вартою (понад три роки), повну втрату обвинуваченим будь-яких джерел доходу та виснаження фінансових ресурсів його родини, просить суд визначити заставу як винятковий випадок у мінімальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Ця сума є справедливою, достатньою та максимально посильною для родини клієнта. Вона здатна повністю гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, не порушуючи при цьому його прав на свободу.

На підставі викладеного, просить задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту або заставу.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений та адвокат підтримали клопотання, просили його задовольнити з підстав викладених в ньому.

У судовому засіданні прокурор заперечив щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, просив відмовити в його задоволенні за необґрунтованості.

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначених ст. 177 КПК України, дійшов такого висновку.

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 12.07.2023 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого ухвалою колегії суддів Миколаївського апеляційного суду від 04.04.2023 року, обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» без визначення розміру застави, який ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області востаннє продовжено до 12.07.2026 року включно.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст.201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

На переконання суду, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме: змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

За приписами ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261,437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за яке передбачено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави обвинуваченому судом враховано про наявність вагомих доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та встановлено наявність ризиків вказаних в ухвалі.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду. Разом з тим, ризик обвинуваченого впливати на свідків відпав, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; враховуючи особу ОСОБА_4 , відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, а посилання на наявність зареєстрованого шлюбу, наявність місця проживання, не зменшує заявленого ризику; також судом враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Отже, обставини, на які посилаються захисник і обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід в вигляді «особистого зобов`язання» чи «домашнього арешту».

Тому, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризику його можливого переховування від суду. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності.

Щодо можливості визначення розміру застави.

Водночас судом береться і до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вже тривалий час утримується під вартою в рамках цього кримінального провадження, і питання щодо подальшого утримання останнього в умовах несвободи підлягає особливому вивченню та аналізу, з урахуванням встановлення поточних ризиків його процесуальної поведінки, яка з високим ступенем ймовірності може зашкодити ефективності кримінального провадження.

В цій частині, на думку суду, особливе і суттєве значення має вирішення питання щодо визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу. Виходячи зі змісту приписів ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 29, ч. 1 ст. 55, ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 64 Конституції України Конституційний Суд України вважає, що відповідно до вказаних приписів Кодексу під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених ст. ст. 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід (п. 6.3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 №7р(ІІ)/2024).

Разом з цим, суд також бере до уваги практику, викладену в рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 19 червня 2024 року (№ 3-111/2023(207/23, 315/23), відповідно до якого суд не позбавлений можливості визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави при вирішенні питання про запобіжний захід по даній категорії кримінальних правопорушень. Так, згідно з даним рішенням законодавцем закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.

Відповідно до Конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема, в справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України» та «Лабіта проти Італії», обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ національні суди повинні з?ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який би забезпечив належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов?язків, а також чи є можливість в такому разі обмежитися застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п.п. 104-105).

Відтак, суд, при розгляді клопотання, приймає до уваги обсяг пред?явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, його належну процесуальну поведінку, відсутність судимостей, його стан здоров`я, тривалість перебування обвинуваченого під вартою та приходить до висновку, що відносно ОСОБА_4 можливо визначити заставу як альтернативу до запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_4 , як альтернативу застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заставу в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зазначеному в п.3 ч.5 ст.182 КПК України межі.

Тож, за наведеного слід визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 499 200 гривень, оскільки такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України, позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки, та не є явно непомірним, беручи до уваги розмір предмета злочину.

Відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки: прибувати за вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Обов`язки, передбачені ч. ч. 5, 6 ст. 194 КПК України можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 197, 201, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника - задовольнити частково.

Змінити запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, на запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою з визначенням застави» до 12.07.2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 150 (ста п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499 200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110, Територіальне управління Державної судової адміністрації.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

1) прибувати за вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув`язнення.

Роз`яснити обвинуваченому та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

СуддяОСОБА_1