Решение № 137406664, 15.06.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/25385/26-ц

пр. 2-о-260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Вовка С.В.,

при секретарі судового засідання Ємець Д.О.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в окремому провадженні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якій просить: встановити факти спільного проживання з її сином, ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування на його утриманні. Дані факти взаємопов`язані та встановлення їх судом необхідно для підтвердження права заявниці на отримання пенсії по втраті годувальника.

В обґрунтування заявлених вимог заявниця зазначила, що вона та її син, ОСОБА_3 , проживали фактично весь час разом за адресою: АДРЕСА_1 . Адресою реєстрації заявниці є: АДРЕСА_2 , однак фактичним місцем проживання увесь час було: АДРЕСА_1 .

Син заявниці ОСОБА_3 , до моменту зникнення безвісти за особливих обставин був військовослужбовцем Збройних Сил України та отримував грошове забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

До моменту своєї мобілізації ОСОБА_3 матеріально утримував ОСОБА_1 та його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 .

13.02.2026 року заявниця звернулась до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації для отримання довідки про перебування на утриманні померлого годувальника.

Листом Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 24.02.2026 року заявницю в межах компетенції було повідомлено, що для вирішення порушеного питання їй необхідно звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України як уповноваженого органу, а у разі відсутності підтвердних документів - до районного суду для встановлення факту перебування на утриманні в порядку окремого провадження (стаття 315 ЦПК України), що стане належною підставою для подальшого оформлення виплат. До листа додана Довідка управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 23.02.2026 № 13 про те, що ОСОБА_1 не перебувала на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та їй не призначено жодних видів соціальної допомоги та компенсації станом на 30.06.2025 року.

08.04.2026 року заявниця звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262640009066 від 16.04.2026 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІУ) у зв`язку з відсутністю необхідного 23 років страхового стажу заявниці та відсутністю документів про перебування на утриманні зниклого безвісти годувальника.

Також даним рішенням повідомлено, що відповідно до пункту 2 статті 36 Закону № 1058-ІУ непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 23 років.

Вказаним вище рішенням встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 6 років 1 місяць 10 днів. Документ про перебування на утриманні померлого годувальника, зокрема відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), нею не надано.

Згідно п.2.11 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім`ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

На підставі вищевикладеного оскільки заявниця та її син ОСОБА_3 , на утриманні якого вона перебувала, були зареєстровані за різними адресами, а також у зв`язку з тим, що він зник безвісти за особливих обставин, у заявниці відсутня можливість надати довідку або інші документи про склад сім`ї, про місце проживання разом з годувальником за однією адресою, а також перебування на його утриманні, тому вона звертається до суду в порядку статті 315 ЦПК України.

Заявниця зазначає, що встановлення судом факту, що має юридичне значення, а саме її спільного проживання з сином ОСОБА_3 , який зник безвісти за особливих обставин, необхідне їй для подальшого належного оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно з Законом №1058-ІУ, у зв`язку з чим остання просить задовольнити подану заяву.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами окремого провадження.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Заявниця та її представник не заперечували щодо розгляду заяви у відсутність заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заявлені вимоги та просили їх задовольнити.

Свідок ОСОБА_4 по суті заяви надала наступні пояснення.

З заявницею та її сином вона була знайома з лютого 2021 року, була нареченою її сина ОСОБА_3 , офіційно близькі стосунки у них почались з 15 травня 2021 року. Свідок ОСОБА_4 повідомила про те, що майже щодня приходила у гості до заявниці та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , часто залишалась у них ночувати. Вона підтвердила у суді факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_3 за вказаною адресою, а також факт повного матеріального утримання заявниці її сином, включаючи щоденні покупки продуктів, здійснення ремонту у квартирі, покупки ліків в аптеці та витрати на всі інші життєві потреби, а також відсутність у заявниці іншого постійного джерела доходів.

Свідок ОСОБА_5 по суті заяви надала наступні пояснення.

Вона є однокласницею колишнього чоловіка заявниці, більше товаришує саме з ним, але підтримувала дружні стосунки і з заявницею, і з її сином ОСОБА_3 з самого його народження. Свідок ОСОБА_5 зазначила, що заявниці було відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність відповідного страхового стажу, що заявниця не мала іншого постійного джерела доходів, крім утримання від сина, через незадовільний стан здоров`я не працювала, у віці близько 60 років нетривалий час, впродовж 6 місяців, працювала у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила той факт, що заявниця постійно проживала разом з своїм сином за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувала на його утриманні, підтвердила, що інших дітей у ОСОБА_1 не має.

Свідок ОСОБА_6 по суті заяви надала наступні пояснення.

Вона є рідною тіткою ОСОБА_3 , є рідною сестрою його батька, підтримувала тісні родинні стосунки з заявницею та її сином, своїм племінником, з самого його народження. Свідок ОСОБА_6 підтверджує, що ОСОБА_3 постійно радився із нею, які продукти або ліки купувати своїй матері, що заявниця перебувала на утриманні свого сина та не мала іншого постійного джерела доходів, часто хворіла, через це не могла офіційно працевлаштуватись. Також їй відомо, що заявниця у передпенсійному віці нетривалий час, декілька місяців пропрацювала у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердила той факт, що заявниця постійно проживала разом з своїм сином за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувала на його утриманні, а також підтвердила, що інших дітей у ОСОБА_1 не має.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликається заявниця, як на підставу своїх вимог, вислухавши пояснення свідків, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що заявниця є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/002299945 від 12.02.2026 заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Але показами усіх свідків по справі підтверджується, що фактичним місцем постійного проживання заявниці була адреса реєстрації її сина, ОСОБА_3 , а саме, АДРЕСА_1 .

13.02.2026 року заявниця звернулась до Печерської районної у місті Києві державної адміністрації про отримання довідки про перебування на утриманні померлого годувальника.

Листом Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 24.02.2026 року заявницю в межах компетенції було повідомлено, що для вирішення порушеного питання їй необхідно звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України як уповноваженого органу, а у разі відсутності підтвердних документів - до районного суду для встановлення факту перебування на утриманні в порядку окремого провадження (стаття 315 ЦПК України), що стане належною підставою для подальшого оформлення виплат.

Також, відповідно до Довідки управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 23.02.2026 № 13 ОСОБА_1 не перебувала на обліку в управлінні соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації та їй не призначено жодних видів соціальної допомоги та компенсації станом на 30.06.2025 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250902-426 від 02.09.2025 року, ОСОБА_3 зник безвісти за особливих обставин.

08.04.2026 року заявниця звернулася до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №262640009066 від 16.04.2026 їй було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІУ) у зв`язку з відсутністю необхідного 23 років страхового стажу заявниці та відсутністю документів про перебування на утриманні зниклого безвісти годувальника.

Судом встановлено, що до моменту визнання в законному порядку сина заявниці ОСОБА_3 таким, що зник безвісти за особливих обставин, він був військовослужбовцем Збройних Сил України та отримував грошове забезпечення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Отже, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить наступні висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом № 1058.

Приписами частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІУ унормовано, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно частини 1 статті 36 Закону № 1058-ІУ пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини 2 цієї статті, до членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника , зокрема, належать чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені статтею 29 Закону № 2262-XII.

Так, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

За змістом абзацу 1 статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Тобто, за загальним правилом право на пенсію у зв`язку зі втратою годувальника мають саме непрацездатні члени сімей відповідної категорії військовослужбовців, якщо вони перебували на їх утриманні.

Водночас згідно з частиною 2 статті 30 Закону № 2262-XII незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до пункту б) частини 4 статті 30 Закону № 2262-XII непрацездатними членами сім`ї, зокрема, вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 26 Закону № 1058-ІУ (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.

Отже, даний Закон № 2262-XII не встановлює обов`язкової умови щодо тривалості страхового стажу для призначення пенсії по втраті годувальника для непрацездатних членів сім`ї - батьків та дружини (чоловіка), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком в розумінні частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІУ.

У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

В силу статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження № 11- 150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; 2) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23(провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі № 214/4921/23 (провадження № 61-15863св23).

У статті 36 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

За вимогами цієї статті пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Пунктом 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІУ, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, визначено, які документи надаються до заяви про призначення пенсії в зв`язку з втратою годувальника.

Зокрема, підпунктом 8) пункту 2.3. вказаного Порядку передбачено, що до заяви подаються відомості про місце проживання, а підпункт 9) пункту 2.3. Порядку передбачає подання документа про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У пункті 2.11. зазначеного Порядку закріплено, що у разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 11.09.2024 року у справі №336/1098/24.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Крім того, для підтвердження того факту, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

За таких обставин, судом враховано, що допомога, яка надавалась заявниці ОСОБА_1 її сином ОСОБА_3 була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом також встановлено, що в зв`язку з розбіжностями в адресі реєстрації заявника та адресі реєстрації годувальника, остання позбавлена можливості реалізувати своє право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІУ, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846.

Зазначене вище узгоджується показами свідків, допитаних в судовому засіданні.

Таким чином суд вважає, що заявницею ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні підтверджено факт постійного проживання ОСОБА_7 разом з її сином ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а також факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її сина ОСОБА_3 за увесь час їх спільного проживання, та у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених заявницею та свідками по справі.

З урахуванням того, що встановлення вищезазначених фактів є необхідним заявниці для подальшого належного оформлення права на пенсію у зв`язку із втратою годувальника згідно з Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також враховуючи, що спір про право у даній справі відсутній, заява ОСОБА_1 про встановлення фактів спільного проживання за однією адресою та перебування на утриманні, підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 76, 89, 259, 263, 265, 293, 294, 315, 316, 319, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3; код ЄДРПОУ 13486010), про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Вовк