Постановление суда № 137401737, 15.06.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2771/24

Провадження № 2-др/307/5/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Ваш Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» - адвоката Ушакевич М.П. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Заочним рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» заборгованість за договором фінансового лізингу № 20211220/2 від 20 грудня 2021 року у загальному розмірі 560 042, 25 (П`ятсот шістдесят тисяч сорок дві гривні 25 копійок) гривень, з яких: заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 333 556, 00 (Триста тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок) гривень за період з 21 лютого 2022 року по 01 червня 2024 року; три відсотки річних у розмірі 82, 25 (Вісімдесят дві гривні 25 копійок) гривень за період з 21 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року; упущена вигода у розмірі 226 404, 00 (Двісті двадцять шість тисяч чотириста чотири гривні 00 копійок) гривень. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» 8 400, 63 (Вісім тисяч чотириста гривень 63 копійки) гривень судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

08 квітня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» - адвокат Ушакевич М.П. подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 гривень у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3 та 4 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У Постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23) суд виснував, що під час розгляду питання щодо розподілу судових витрат положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України про те, що суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання у разі необхідності, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. У процедурі розгляду заяви сторони про розподіл судових витрат суду належить забезпечити кожній стороні у справі можливість бути повідомленою про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст. 246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. Отже, положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Заява про ухвалення додаткового рішення розглянута судом з викликом сторін у судове засідання, однак, сторони у судове засідання не з`явилися повторно з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Дослідивши зміст заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» - адвоката Ушакевич М.П. про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку, що вказана заява до задоволення не підлягає з таких підстав.

У позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести до закінчення розгляду справи, який становить 7 000, 00 гривень.

Після постановлення 03 квітня 2026 року рішення у цій справі 08 квітня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» - адвокат Ушакевич М.П. подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 гривень.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 виснувала, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що позивачем як до позовної заяви, так і до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 гривень не додано договору про надання правової допомоги, а також документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 гривень у цій справі не підтверджені жодними доказами, а тому у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення треба відмовити.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» - адвоката Ушакевич М.П. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАСТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена 15 червня 2026 року.

Головуюча: Сойма М.М.