Решение № 137397164, 11.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/9279/26

Провадження № 2/643/6416/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в особі представника Сахарової О.І., яка діє на підставі довіреності, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 в сумі 118 881,13 гривень. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 21.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №499858169 на суму 12 500,00 гривень у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зазначив, що договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора YHTC-8287. Посилався, що у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, у тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій буде надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Зазначив, що згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 12 500,00 грн, шляхом перерахування через банк провайдер. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 24700,00 грн. Посилався, що 28.11.2018 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, до якого у подальшому укладалися Додаткові угоди, в тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Зазначив, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №277 від 26.03.2024, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначив, що 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги №1 від 10.10.2024, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Зазначив, що 15.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Посилався, що розрахунки заборгованості за кредитним договором підготовлені первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс». Зауважував, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки ТОВ «ФК «Ейс» також не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам. Посилався, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором, становить 118 881,13 грн, яка складається з: 24 698,96 грн - заборгованість по тілу кредиту; 94 182,17 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Аргументи учасників справи

22 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тальчук П.І. надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» у повному обсязі. В обґрунтування обраної позиції посилалася, що наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту не є належним доказом укладення кредитного договору №499858169 від 21.11.2023, позаяк містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та є інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк (фінансова установа) зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Зазначив, що додані до позову документи подані у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитного договору ним, ОСОБА_1 . Зауважував, що позивачем не доведено належним чином, що одноразовий ідентифікатор «YHTC», необхідний для підписання кредитного договору, було направлено йому на номер телефону НОМЕР_1 , як і не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить йому, ОСОБА_1 , а не іншій особі. Звертав увагу, що позивачем не надано жодного доказу направлення одноразового ідентифікатора «YHTC» (наприклад, довідки від мобільного оператора та/або направлення одноразового ідентифікатора на електронну пошту та/або у будь-який інший належний спосіб ), не надано доказів використання ним, ОСОБА_1 , вказаного одноразового ідентифікатора. Посилався, що оскільки позивач не надав суду електронний файл договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом або інші технічні дані, що дозволяють перевірити його дійсність, відсутні належні та допустимі докази того, що спірний договір був підписаний саме уповноваженою особою кредитодавця. За таких обставин, на думку відповідача, поданий документ не може вважатися оригіналом електронного документа, а позивач не довів підписання кредитного договору з боку ОСОБА_1 , шляхом використання одноразового ідентифікатора, що свідчить про непогодження умов кредитування. Зауважував, що доказів, які підтверджують видачу кредитних коштів позичальнику (первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність») за кредитним договором від кредитора до позовної заяви долучено не було. Посилався, що нарахування відсотків в розмірі більше 50% тіла кредиту він вважає незаконним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Зауважував, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії кредитного договору. Звертав увагу, що він є військовослужбовцем, відтак заперечує проти задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості по відсотках на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Посилався, що відступлення прав вимоги за договорами факторингу до укладення договору кредиту свідчить про недоведеність переходу права вимоги до позивача. Зазначив, що позивач не надав суду належним чином засвідчені витяги з Реєстрів прав вимоги, де зазначено інформацію про відповідача. Вважав, що відсутність доказів оплати за договором відступлення прав вимоги, відсутність належним чином засвідчених витягів з оригінальних Реєстрів прав вимоги, у яких предмет індивідуалізовано належним чином, свідчить про недоведення передачі права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ФК «Ейс».

25 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» Сахарової О.І. надійшла відповідь на відзив, у якій остання просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначила, що 21.11.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №499858169, підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Зауважила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» належним чином вжило всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи. Посилалася, що надана до матеріалів справи довідка щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, сформовано інформаційно-телекомунікаційною системою автоматично. Даний доказ є офіційним електронним документом, який систематизує та фіксує всю сукупність дій позичальника, здійснених ним у процесі укладення та виконання кредитного договору через відповідну інформаційно-телекомунікаційну систему. Посилалася, що відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 24 700,00 грн на картковий рахунок відповідача. Зауважувала, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Зауважила, що заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Зазначила, що договір про споживчий кредит №499858169 21.11.2023 було укладено між первісним кредитором та ОСОБА_1 21.11.2023, а відповідно до військового квитка № НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 12.05.2025. При цьому, з матеріалів поданої позовної заяви та долученого до неї розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 визначена за період з 21.11.2023 по 17.06.2024 в загальному розмірі 118 881,13 грн, яка залишалася незмінною при укладенні договору факторингу з ТОВ «ФК «Ейс» та, відповідно, залишається незмінною на момент подання даної позовної заяви. Отже, станом на день укладання договору кредиту та у період нарахування процентів, у зв`язку із порушенням його виконання, ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, а тому на нього не поширювалися пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, зауважувала, що відповідачем не надано суду доказів, що відповідач мав статус УБД на час укладання кредитного договору та повідомляв цю інформацію кредитору. Посилалася, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 21.11.2023, не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 499858169 від 21.11.2023 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.

01 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тальчук П.І. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких остання зауважила, що строк кредитування за договором №499858169 від 21.11.2023 закінчився 21.12.2023, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитування (дисконтного періоду) шляхом оплати відповідачем протягом Дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування Кредитом. Посилалася, що позивач не довів факту продовження дисконтного періоду, визначеного договором та не надав доказів пролонгації дисконтного періоду за кредитним договором, а тому строк кредитування, упродовж якого підлягали нарахуванню відсотки за користування кредитом тривав до 21.12.2023 та становив лише 30 днів. Однак, як убачається з наданих позивачем і складених ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» й ТОВ «Таліон Плюс» розрахунків заборгованості, кредитодавець нарахував позичальнику проценти за користування кредитом за період після 21.12.2023. Звертала увагу, що позовна заява містить лише посилання на ч. 2 ст. 625 ЦК України, але з розрахунків заборгованості, доданих до позовної заяви, чітко вбачається нарахування відсотків саме за користування кредитом. Посилалася, що стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону. Таким чином, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Докази виконання ОСОБА_1 умов п. 3.2. кредитного договору активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця у матеріалах справи відсутні, а, отже, погоджений сторонами строк кредитування залишається незмінним - до 21.12.2023. З огляду на наведене, на думку відповідача, відсутні підстави для стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Ейс» процентів за користування кредитом після 21.12.2023 (більше 30 днів ), тобто поза межами строку кредитування. Звертала увагу, що доказів оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як на момент його підписання, так і на момент відступлення права вимоги до ОСОБА_1 під час підписання Реєстру прав вимоги, стороною позивача не надано.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 08 травня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, частково задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства «Сенс Банк» інформацію: чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка 5355-57XX-XXXX-4812; про факт зарахування коштів на картковий рахунок маска Картки 5355-57XX-XXXX-4812, у період з період з 21.11.2023 по 28.11.2023 у сумі 12 500,00 грн, 7 000,00 грн, 5 200,00 грн. В іншій частині клопотання відмовив.

21 травня 2026 року засобами поштового зв`язку від АТ «Сенс Банк» надійшла витребувана інформація.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Ейс».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в судовому засіданні був представлений повноважним представником адвокатом Тальчук П.І., яка приймала участь в режимі відеоконференції.

Представник відповідача - адвокат Тальчук П.І. у судовому засіданні 08 червня 2026 року проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі з підстав, як про це зазначено у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, беручи до уваги, що позивач та відповідач належним чином та своєчасно повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, скористалися своїм процесуальним правом на подання заяв по суті справи, позивач у позовній заяві просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Ейс», відповідач представлений у судовому засіданні повноважним представником, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності сторін, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутністю представника позивача та відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

21.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії №499858169 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника YHTC (надалі - Договір) (а.с. 79-88).

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 24 700,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі «Правила»).

Згідно з п. 2.2 Договору сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.

У п. 2.3 Договору сторони погодили, що кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 12500 грн 00 коп 21.11.2023 (що є датою надання кредиту).

Другий та решта Траншів за договором надаються позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим договором (п. 2.4).

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

У п. 3.3 Договору сторони погодили, що для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2100 грн 00 коп.

Згідно з п. 5.1 Договору кожен окремий Транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5355-57XX-XXXX-4812, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

За змістом п. 6.1 Договору позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання.

У розділі 7 Договору сторони погодили, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 21.12.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з таких обставин:

- закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

- дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 21.12.2028.

У п. 8.1, 8.2 Договору сторони погодили, що за користування Кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Згідно з п. 8.3 Договору протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають таким чином:

- за період від дати видачі кредиту до 21.12.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 204,40 (двісті чотири цілих чотири десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,56 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка);

- у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 21.12.2023 проценти нараховуються за ставкою 406,67 (чотириста шість цілих шістдесят сім сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,11 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка).

У п. 8.4 Договору зазначено, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

21.11.2023 ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 8287 було підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 77-78).

Згідно з довідками, наданими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №499858169/28062025/Э від 28.06.2025, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на платіжну картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , АТ «Сенс Банк», 23.11.2023 грошові кошти в сумі 5 200,00 гривень, 22.11.2023 в сумі 7 000,00 гривень, 21.11.2023 в сумі 12 500,00 гривень (а.с. 90-91).

Окрім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується повідомленням від АТ «Сенс Банк» №7989-БТ-32.3/2026 від 19.05.2026, згідно з яким на ім`я ОСОБА_1 в Банку відкрито картку № НОМЕР_4 , на яку за період з 21.11.2023 по 28.11.2023 було зараховано кошти в сумі 12 500,00 грн, 7 000,00 грн, 5 200,00 грн. До повідомлення додано виписку по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Сенс Банк», з якої убачається, що 21.11.2023 ОСОБА_1 було зараховано грошові кошти в сумі 12 500,00 грн, 22.11.2023 в сумі 7 000,00 грн, 23.11.2023 в сумі 5 200,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 (надалі Договір), за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п.п. 2.1, 4.1.). Крім того, у п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги», яке означає, що всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 20-25).

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2. договору в наступній редакції, зокрема строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Всі інші умови договору залишилися без змін (а.с. 25 зворот).

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, зокрема п. 4.1. наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Строк дії договору продовжено до 31.12.2021 (п. 8.2.) (а.с. 26-30).

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 (а.с. 31).

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2023 (а.с. 31 зворот).

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої, зокрема сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024 (а.с. 32).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №277 від 26.03.2024, ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 у розмірі 57 790,64 грн, з яких заборгованість по основному боргу 24 698,96 грн; заборгованість по відсотках 33 091,68 грн (а.с. 33-34).

Як убачається зі змісту Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №277 від 26.03.2024 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2024, сторони підтвердили, що станом на 31.12.2024 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за Реєстром прав вимоги №277 від 26.03.2024 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 35).

26.03.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстром прав вимоги №277 від 26.03.2024 (а.с. 35 зворот).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №10/1024-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Окрім того, у п. 1.3. сторони визначили поняття «Право вимоги», яке означає, що всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с. 36-40).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 у розмірі 118 881,13 грн, з яких заборгованість по основному боргу становить 24 698,96 грн; заборгованість по відсотках 94 182,17 грн (а.с. 41-42).

Згідно з копією платіжної інструкції в національній валюті від 14 жовтня 2024 року №7504 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 3 486 058,07 гривень з призначенням платежу: «оплата за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги №1 від 10.10.2024 та Договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024» (а.с. 43).

15 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 у сумі 118 881,13 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 та актом прийому-передачі реєстру боржників від 15 липня 2025 за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (а.с. 44-52).

Згідно з платіжними інструкціями в національній валюті від 24.09.2025 №361, від 06 жовтня 2025 року №381, від 07 жовтня 2025 року №383, від 10 жовтня 2025 року №385, від 23 жовтня 2025 року №396, від 24 жовтня 2025 року №401, від 30 жовтня 2025 року №404, від 31 жовтня 2025 року №409, від 03 листопада 2025 року №411, ТОВ «ФК «Ейс» здійснювало на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату фінансування за відступлення Права Вимоги згідно з договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (а.с. 55-59).

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 станом на дату продажу 26.03.2024, з урахуванням погашень становить: 24 698,96 грн за тілом кредиту; 33 091,68 грн за процентами. 21.12.2023 ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитом в сумі 4 053,00 грн, з яких кредитором було зараховано 0,84 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 4 052,16 грн в рахунок сплати процентів. 20.01.2024 ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитом в сумі 8 225,00 грн, з яких кредитором було зараховано 0,20 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 8 224,80 грн в рахунок сплати процентів (а.с. 60-61).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 становить 118 881,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 24 698,96 грн, за процентами 94 182,17 грн (а.с. 62-63).

Представником ТОВ «ФК «Ейс» складено виписку з особового рахунку за Кредитним договором №499858169 від 21.11.2023, згідно з якою заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 26.12.2025 складає 118 881,13 грн, з яких: 24 698,96 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 94 182,17 грн прострочена заборгованість за процентами (а.с. 64).

До відзиву на позов відповідачем додано копію військового квитка серії НОМЕР_5 , з якого убачається, що ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України 12.09.2025 на підставі Указу Президента України від 14.07.2025 №479/2025. У п. 17 військового квитка зазначено, що до 12.09.2025 ОСОБА_1 не служив.

05 червня 2026 року від представника відповідача адвоката Тальчук П.І. через підсистему «Електронний суд» надійшла копія довідки Форми 5 №9/1/3172 від 25 травня 2026 року, згідно з якою солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Правилами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом установлено, що 21.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено Договір кредитної лінії №499858169 у формі електронного документа з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника YHTC відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію».

Як виснував Верховний Суд у вкладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29.05.2024, прийнятій у справі №545/1750/21, провадження №61-1177св24, за правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 23.11.2023 грошові кошти в сумі 5 200,00 гривень, 22.11.2023 грошові кошти в сумі 7 000,00 гривень, 21.11.2023 грошові кошти в сумі 12 500,00 гривень. Як убачається зі змісту повідомленням АТ «Сенс Банк» №7989-БТ-32.3/2026 від 19.05.2026, на ім`я ОСОБА_1 в Банку відкрито картку № НОМЕР_4 , на яку за період з 21.11.2023 по 28.11.2023 було зараховано кошти в сумі 12 500,00 грн, 7 000,00 грн, 5 200,00 грн. До повідомлення додано виписку по рахунку ОСОБА_1 в АТ «Сенс Банк».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Відтак, посилання відповідача у відзиві на позов про те, що факт укладення договору в електронному вигляді між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 не підтверджується належними доказами, спростовуються матеріалами справи.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №499858169 від 21.11.2023 на підставі договору факторингу №28/1118-01.

У подальшому між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року, на підставі якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №499858169 від 21.11.2023.

15 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, за умовами якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023.

Посилання відповідача на те, що договір факторингу №28/1118-01 укладено раніше, ніж ТОВ «Таліон Плюс» набуло конкретне право вимоги до відповідача, є безпідставними, оскільки предметом такого договору були також майбутні вимоги, а сам перехід права вимоги відбувся після підписання відповідного реєстру.

Надані позивачем копії договорів факторингу, додаткових угод, реєстрів прав вимоги та реєстру боржників містять відомості, які дозволяють ідентифікувати боржника, кредитний договір, розмір заборгованості та дату переходу права вимоги, а тому є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Доводи відповідача про відсутність доказів оплати за договором факторингу не спростовують факту переходу права вимоги до позивача.

При цьому матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2024 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №277 від 26.03.2024 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, підписаного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 31.12.2024, а також Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно з Реєстром прав вимоги №277 від 26.03.2024, підписаний сторонами 26.03.2024.

Також матеріали справи містять копію платіжної інструкції в національній валюті від 14 жовтня 2024 року №7504, згідно з якою ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» 3 486 058,07 гривень з призначенням платежу: «оплата за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги №1 від 10.10.2024 та Договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024». А згідно з платіжними інструкціями в національній валюті від 24.09.2025 №361, від 06 жовтня 2025 року №381, від 07 жовтня 2025 року №383, від 10 жовтня 2025 року №385, від 23 жовтня 2025 року №396, від 24 жовтня 2025 року №401, від 30 жовтня 2025 року №404, від 31 жовтня 2025 року №409, від 03 листопада 2025 року №411, ТОВ «ФК «Ейс» здійснювало на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату фінансування за відступлення Права Вимоги згідно з договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025.

Відтак, матеріали справи містять докази реального виконання сторонами договорів факторингу.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Договором №499858169 від 21.11.2023.

Водночас, вирішуючи питання щодо розміру такої заборгованості, суд зважає на таке.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 заборгованості в сумі 118 881,13 грн, яка складається з: 24 698,96 грн - заборгованість по тілу кредиту; 94 182,17 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п. 7.1 договору №499858169 від 21.11.2023 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 21.12.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

У п. 7.2 сторонами погоджено, що в обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з таких обставин:

- закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору;

- дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Згідно з п. 7.3 Договору кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 21.12.2028.

Так, у п. 11.1 сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

У п. 9.1.1.2 договору зазначено, що кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у Заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в Бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником.

У п. 9.1.1.7 договору зазначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Відтак, умовами кредитного договору №499858169 від 21.11.2023, укладеного між сторонами, погоджено, що кінцевою датою повернення (виплати) Кредиту є 21.12.2028, а сам договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (21.11.2023) та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання.

Матеріали справи не містять доказів того, кредитний договір №499858169 від 21.11.2023 було достроково розірвано сторонами, відсутні відомості про повідомлення позичальника про дострокове припинення договору, в тому числі шляхом направлення такого повідомлення на електронну пошту позичальника. Відтак, станом на дату подання позовної заяви кінцева дата повернення (виплати) кредиту не настала.

За правилами ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Так, як було зазначено судом, у п. 9.1.1.7 кредитного договору сторони погодили, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Однак доказів дотримання позивачем вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 9.1.1.7 кредитного договору, суду не надано, а відтак позивач не має права вимагати повернення тіла кредиту (суми позики) без застосування відповідної процедури.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої палати Верховного Суду у справі № 638/13683/15-ц (постанова від 26 травня 2020 року) про те, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. І хоча у цій справі суд виснував про застосування частини 10 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, однак і ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" вимагає дотримання певної процедури для набуття права на дострокове повернення кредиту у разі порушення його умов позичальником.

Отже, позивач звернувся до суду, не набувши права на дострокове стягнення тіла кредиту (суми позики), строк сплати якої настане лише 21.12.2028 та передчасно заявив вимогу про його стягнення, а тому у стягненні заборгованості за тілом кредиту в сумі 24 698,96 грн слід відмовити.

З цієї ж підстави стягненню підлягають проценти, строк сплати яких настав відповідно до умов кредитного договору №499858169 від 21.11.2023. Водночас, перевіривши розмір заборгованості за процентами, суд доходить такого висновку.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 станом на дату продажу 26.03.2024, з урахуванням погашень становить: 24 698,96 грн за тілом кредиту; 33 091,68 грн за процентами. 21.12.2023 ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитом в сумі 4 053,00 грн, з яких кредитором було зараховано 0,84 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 4 052,16 грн в рахунок сплати процентів. 20.01.2024 ОСОБА_1 здійснив оплату за кредитом в сумі 8 225,00 грн, з яких кредитором було зараховано 0,20 грн - в рахунок сплати тіла кредиту, 8 224,80 грн в рахунок сплати процентів. Убачається, що за період з 21.11.2023 по 21.12.2023 проценти нараховувалися за процентною ставкою 0,56% від суми кредиту за кожний день; з 22.12.2023 по 20.01.2024 за процентною ставкою 1,11% від суми кредиту за кожний день; з 21.01.2024 по 19.02.2024 за процентною ставкою 0,89% від суми кредиту за кожний день; з 20.02.2024 по 26.03.2024 за процентною ставкою 2,98% від суми кредиту за кожний день.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 становить 118 881,13 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 24 698,96 грн, за процентами 94182,17 грн. Убачається, що ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування відсотків за період з 27.03.2024 по 17.06.2024 за процентною ставкою 2,98% від суми кредиту за кожний день.

Водночас, суд не в повній мірі погоджується з наданими позивачем розрахунками з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.8 Договору №499858169 від 21.11.2023 за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.

У п. 8.2-8.5 Договору сторони погодили, що процентні ставки за договором є фіксованими і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.

Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування кредитом визначають таким чином: за період від дати видачі кредиту до 21.12.2023 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 204,40 (двісті чотири цілих чотири десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 0,56 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка); у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 21.12.2023 проценти нараховуються за ставкою 406,67 (чотириста шість цілих шістдесят сім сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,11 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка).

Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

У разі здійснення починальником двох та більше пролонгацій, кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір позичальник інформується в Особистому кабінеті. Після закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається.

Відтак, суд погоджується з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 21.11.2023 по 21.12.2023 за процентною ставкою 0,56% від суми кредиту за кожний день та приймає його. Також суд погоджується з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за період з 22.12.2023 по 20.01.2024 за процентною ставкою 1,11% від суми кредиту за кожний день. За період з 21.01.2024 по 19.02.2024 ОСОБА_1 правомірно нараховувалися відсотки за процентною ставкою 0,89% від суми кредиту за кожний день, відповідно до умов п. 8.5 кредитного договору.

Водночас, що стосується нарахування ОСОБА_1 процентів за період з 20.02.2024 по 17.06.2024 за процентною ставкою 2,98% від суми кредиту за кожний день, то суд зважає на таке.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.

Розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, однак вони повинні узгоджуватися із нормами Закону.

У п. 1 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір кредитної лінії №499858169 укладений між сторонами 21.11.2023, тобто до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» щодо визначення розміру процентної ставки. Проте вказані зміни також стосуються договорів про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Визначений у договорі №499858169 від 21.11.2023 строк його дії (п. 11.1 договору) вказує на те, що він є таким, що продовжується після набрання чинності вказаними змінами.

У п. 8.4 договору №499858169 від 21.11.2023 визначена процентна ставка 2,98% в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним.

Водночас відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день. Починаючи з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день. Починаючи з 20 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.

Відтак, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а у подальшому ТОВ «Таліон Плюс» без належних на те правових підстав з 20 лютого 2024 року було нараховано відповідачу відсотки за процентною ставкою 2,98% на день, позаяк, починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день; з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день; з 20 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.

Відтак, заборгованість відповідача за процентами має обраховуватися таким чином: дисконтний період відповідно до п. 3.1, 8.3 Договору з 21.11.2023 по 21.12.2023 за процентною ставкою 0,56% на день від тіла кредиту та становить 4 190,48 грн.

На виконання п. 3.2 Договору відповідачем було продовжено строк дисконтного періоду, шляхом здійснення 21.12.2023 часткової оплати за договором, відтак відповідно до п. 3.2, 8.3 Договору з 22.12.2023 по 20.01.2024 відповідачу нараховуються відсотки за процентною ставкою 1,11% на день від тіла кредиту та становлять 8 224,80 грн.

20.01.2024 відповідач ОСОБА_1 здійснив повне погашення заборгованості за відсотками за попередні 30 днів в сумі 8 224,80 грн, відтак відповідно до умов п. 8.5 договору кредитодавець зменшив розмір індивідуальної процентної ставки до 0,89% на день та заборгованість ОСОБА_1 за період з 21.01.2024 по 19.02.2024 становить 6 594,60 грн.

Водночас, починаючи з 20 лютого 2024 року по 21 квітня 2024 року з відповідача підлягають стягненню проценти, які обраховуються за процентною ставкою 2,5% від суми кредиту за кожен день: 62 дні х (24 698,96 гривень х 2,5%: 100) = 38 283,14 грн.

Починаючи з 22 квітня 2024 року по 17 червня 2024 року з відповідача підлягають стягненню проценти, які обраховуються за процентною ставкою 1,5% від суми кредиту за кожен день: 57 днів х (24 698,96 гривень х 1,5%: 100) = 21 117,36 грн.

Відтак, з відповідача підлягають стягненню проценти, з урахуванням здійснених ним 21.12.2023 та 20.01.2024 погашень за відсотками в сумі 4 052,16 грн та 8 224,80 грн, в сумі 66 133,42 грн, які обраховуються таким чином: (4190,48 + 8224,80 + 6594,60 + 38 283,14 + 21 117,36) (4052,16 + 8 224,80) = 66 133,42.

Що стосується посилань відповідача у відзиві на те, що він є військовослужбовцем, відтак його заборгованість по відсотках підлягає списанню на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд зважає на таке.

Відповідно до пункту 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як убачається з досліджених судом доказів, кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений 21.11.2023, нарахування відповідачеві процентів за користування кредитними коштами здійснювалося з 21.11.2023 по 17.06.2024.

Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1 , долученого відповідачем до відзиву, останній призваний у Збройні Сили України 12.09.2025, до 12.09.2025 він не служив.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є зокрема військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Відтак з 12.09.2025 ОСОБА_1 має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо ненарахування йому процентів за користування кредитом, але з дня зарахування на військову службу, тобто з 12.09.2025.

Водночас проценти, нараховані йому за користування кредитними коштами за період з 21.11.2023 по 17.06.2024, коли він не мав статусу особи, права якої забезпечені вимогами Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 66 133,42 гривень.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 55,63%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 481,09 гривень (2 662,40 : 100 х 55,63 = 1 481,09).

Що стосується посилань відповідача у відзиві на позов на те, що оскільки він є військовослужбовцем, то відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору у даній справі, то суд зауважує, що вказана норма передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. У даному випадку вказана норма права не застосовується, позаяк дана справа не пов`язана з виконанням відповідачем військового обов`язку, а також виникла не під час виконання службових обов`язків.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7 000,00 гривень.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 клопотав про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Так, судом встановлено, що 20.08.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (а.с. 65-66).

У Додатку №1 до Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025, підписаному ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» міститься Протокол вартості послуг (а.с. 66 зворот).

01.09.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» уклали Додаткову угоду №25771168886 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, якою погодили, що ТОВ «ФК «Ейс» доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 за договором №499858169 від 21.11.2023.

29.12.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та АБ «Соломко та Партнери» підписали Акт прийому-передачі наданих послуг, яким підтвердили, що виконавець надав, а клієнт отримав послуги: 1) складання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 за договором №499858169 від 21.11.2023, кількість годин 2, вартість 5 000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №499858169 від 21.11.2023, кількість годин 2, вартість 1 000,00 грн; 3) підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором №№499858169 від 21.11.2023 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин 1, вартість 500,00 грн; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за договором №499858169 від 21.11.2023 на рахунок ОСОБА_1 , кількість годин 1, вартість 500,00 грн (а.с. 68).

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В розумінні п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, ураховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, зважаючи на те, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правничої допомоги, наданої адвокатом, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 55,63% - в сумі 3 894,10 гривень (55,63% х 7 000,00 гривень : 100 = 3 894,10).

Крім того, у відзиві на позов відповідачем зазначено, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаною зі справою, а саме: за підготовку відзиву на позовну заяву в сумі 13 500,00 грн, та очікується понести у зв`язку із розглядом справи 8 000,00 грн за участь адвоката у судових засіданнях. Докази судових витрат, які очікується понести, будуть надані суду протягом 5 календарних днів після прийняття рішення по справі.

Виходячи з наведеного та, враховуючи вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу та встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №499858169 від 21.11.2023 в сумі 66 133 (шістдесят шість тисяч сто тридцять три) гривень 42 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у сумі 1 481 (одна тисяча чотириста вісімдесят один) гривень 09 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3 894 (три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) гривень 10 копійок.

Призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу на 16 червня 2026 року на 15 годину 45 хвилин. Установити відповідачу ОСОБА_1 строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката - п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, рахунок НОМЕР_6 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова