Решение № 137390741, 09.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/874/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Рупташ Ю.Т., представника позивача Боднар О.О., представника відповідача Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Чернівціобленерго до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Чернівціобленерго звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №152/33-00-07-01, №155/33-00-07-01, №156/33-00-07-01.

Ухвалою суду від 04.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у даній справі; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У ході підготовки справи до розгляду по суті судом: з`ясовано зміст заявлених вимог та позицію відповідача; отримано від сторін заяви по суті справи та докази на підтвердження вимог та заперечень; вирішено, що судові засідання у цій справі відбуватимуться у приміщенні Чернівецького окружного адміністративного суду та в режимі відеоконференції за участю представника Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків в системі відеоконференцзв`язку EasyCon; вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно змісту поданих позивачем заяв по суті справи, письмових пояснень та пояснень, наданих у судовому засіданні, в обґрунтування заявлених вимог позивач вказував про порушення відповідачем термінів проведення планової виїзної перевірки, за результатом якої прийнято оскаржувані рішення, та про недотримання відповідачем строків на формування та надання запитів в процесі проведення заходу контролю, що, на думку позивача, значно обмежувало його в термінах опрацювання скерованого запиту та формування відповіді на нього.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання Повідомлення про наявні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в кількості 5236 Повідомлень за формою №20-ОПП, то в обґрунтування його незаконності позивач вказував про неврахування відповідачем подання позивачем до закінчення перевірки Повідомлення за формою №20-ОПП із застосуванням «принципу укрупнення інформації», та про неврахування відповідачем строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України. Водночас зазначалося і про відсутність детального пооб`єктного розрахунку застосовної штрафної санкції, що унеможливлює ознайомлення із переліком об`єктів, які приймалися до розрахунку при застосуванні штрафних санкцій.

Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №155/33-00-07-01 та №156/33-00-07-01, якими донараховано позивачу грошові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, то в обґрунтування їх протиправності позивач вказував про реальність досліджуваних податковим органом господарських операцій з ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг. Зокрема, наголошувалося на поданні відповідачу при проведенні перевірки Актів наданих послуг та Звітів про надані послуги до відповідних договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, які підтверджують документальне оформлення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», оскільки вони складені за результатами виконання наведених договорів у відповідності до категорії послуг, що були отримані в межах їх дії. Наведені акти та звіти до них складені за відповідні звітні періоди, визначені умовами вказаних договорів та у межах послуг, які надавалися контрагентом із зазначенням періодів надання, вартості та результатів виконання, що в повній мірі відповідає договірним умовам. Також згідно банківських виписок позивач перерахував на користь ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» грошові кошти відповідно до умов договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг на загальну суму 6330000,00 грн в т.ч. ПДВ 1054999,89. Отже, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань. Крім цього, в обґрунтування своєї позиції позивач посилався і на Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №01/26 від 23.02.2026. Вказано, що судовим експертом було досліджено матеріали акту документальної планової виїзної перевірки позивача та матеріали податкової звітності, фінансової звітності та регістрів бухгалтерського обліку, за результатами якої не встановлено завищення витрат або заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток у частині господарських операцій за договорами між позивачем та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна».

З огляду на викладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач згідно змісту поданих заяв по суті справи, письмових пояснень та пояснень, наданих у судовому засіданні, вказував про законність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем рішень. Так, податковим органом зазначалося про дотримання ним норм податкового законодавства про проведенні документальної планової виїзної перевірки позивача, зокрема і про дотримання строків та порядку зупинення і поновлення перевірки, а також про безпідставність доводів позову щодо недотримання ним строків на формування та надання позивачу запитів.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01, то в обґрунтування його правомірності відповідач вказував про встановлення перевіркою не подання позивачем у встановлений законом строк Повідомлення за формою №20-ОПП про наявні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо 5236 об`єктів нерухомого майна та обладнання. Зазначав, що кожен із цих об`єктів (адміністративні будівлі, трансформаторні підстанції, склади тощо) має окреме географічне розташування та унікальний реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав. На думку відповідача, посилання позивача на спрощений порядок «укрупнення» є безпідставним, оскільки укрупнення допускається виключно для однотипних об`єктів, що знаходяться за однією адресою, що не відповідає фактичним обставинам справи (об`єкти знаходяться у різних районах Чернівецької області). Також відповідач зазначав, що враховуючи сумарний період зупинення строків давності для притягнення до відповідальності (з 18.03.2020 по 01.08.2023), такі на час прийняття податкового повідомлення-рішення №152/33-00-07-01 (10.02.2026) не спливли. Тому нарахування штрафу в розмірі 5340720,00 грн (1020 грн за кожне порушення згідно з п. 117.1 ст. 117 ПК України) є законним.

Крім цього, вказувалося відповідачем про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №155/33-00-07-01 та №156/33-00-07-01, адже за результатом проведення перевірки податковий орган вважав не реальними господарські операції позивача з ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг. Так, ним зазначалося, що ретельний аналіз наданих позивачем копій актів свідчить про їх виключно формальний характер. В актах зазначено лише узагальнене формулювання: «Інформаційно-консультаційні послуги з питань...», без будь-якої конкретизації: які саме консультації надані, в якій формі (усно чи письмово), якими саме фахівцями виконавця та яка кількість часу була витрачена на їх підготовку. Відсутність деталізації у первинних документах при значній вартості послуг (понад 5,27 млн грн) є ознакою їх дефектності та невідповідності вимогам ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Щодо наданих «Звітів», то, на думку відповідача, їх зміст зводиться до моніторингу загальнодоступного законодавства та аналізу ринку, що не несе індивідуального характеру та економічної цінності для діяльності АТ «Чернівціобленерго». Позивачем не надано доказів практичного впровадження результатів цих послуг (наказів, протоколів, розпоряджень), що підтверджує відсутність матеріального результату та реального споживання послуг. При цьому відповідачем вказувалося, що залучення позивачем стороннього консультанта для виконання функцій, які мають виконуватися штатним персоналом, суперечить принципу економічної доцільності, а позивач не довів неможливість виконання цих завдань власними силами. Свідоме спрямування значних фінансових ресурсів на оплату послуг, що дублюють функції штатних працівників, свідчить про відсутність ділової мети та спрямоване виключно на штучне формування витрат для зменшення податкових зобов`язань. На думку відповідача, витрати позивача за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг є економічно невиправданими. До того ж, під час перевірки було встановлено, що відповідно до податкової інформації ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» не володіє достатньою кількістю кваліфікованого персоналу для надання спеціалізованих консультацій у галузі енергетики, основний персонал контрагента складається з адміністративних працівників, що унеможливлює виконання робіт технічного та аналітичного характеру. Крім того, при перевірці позивача були взяті до уваги дані про кримінальне провадження щодо ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» за фактами фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків. Поряд з цим відповідачем вказано і про безпідставність посилань позивача на висновок експерта, оскільки експерт вийшов за межі своєї компетенції, надаючи оцінку правовим категоріям «умислу» та «законності дій ДПС». Експертне дослідження проводилося виключно на підставі наданих позивачем документів, без врахування встановленої відповідачем відсутності ділової мети та аналізу ланцюга постачання послуг.

З огляду на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п. 75 ст. 75, ст. 77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування», на підставі наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 15.05.2025 №90 проведена документальна планова виїзна перевірка Акціонерного товариства Чернівціобленерго за період з 01.10.2018 по 31.03.2025, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01.01.2015 по 31.03.2025 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що з 04.07.2025 термін проведення перевірки АТ «Чернівціобленерго» було перенесено на підставі наказу №150 від 03.07.2025, з 12.11.2025 термін проведення перевірки поновлено на невикористаний строк на підставі наказу №257 від 11.11.2025 та згідно наказу №258 від 11.11.2025 продовжено на 15 робочих днів, з 02.12.2025 термін проведення перевірки повторно зупинено згідно наказу №268 від 01.12.2025 на 14 робочих днів.

Крім цього, згідно матеріалів справи відповідачем неодноразово направлялися позивачу запити на отримання інформації та документів (зокрема від 28.05.2025, 02.06.2025, 20.06.2025, 21.11.2025, 24.11.2025, 22.12.2025), на які позивачем було надано відповіді із долученням запитуваних документів.

За результатом проведення документальної планової виїзної перевірки Акціонерного товариства Чернівціобленерго Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт перевірки від 30.12.2025 №565/33-00-07-01/00130760, у якому вказано про допущення платником податків порушень норм податкового законодавства.

Не погоджуючись із вказаним актом, Акціонерним товариством Чернівціобленерго подано до податкового органу заперечення від 19.01.2026 №19-02/221, про результати розгляду якого заявника повідомлено листом від 03.02.2026 №43/6/33-00-07-01.

Так, у вказаному листі Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків зазначено про викладення висновків акту перевірки від 30.12.2025 №565/33-00-07-01/00130760 в наступній редакції:

перевіркою встановлено порушення АТ Чернівціобленерго, зокрема:

1) пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 135 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), та п. 5.1 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 9 (МСБО 9) «Фінансові інструменти», п. 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 (МСБО 32) «Фінансові інструменти: подання», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями); Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (із змінами та доповненнями). МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 2 "Запаси" в результаті чого встановлено:

- заниження податку на прибуток на загальну суму 895500 грн в т.ч. за: 4-й кв. 2019 рік в сумі 31 500.0 грн, 1-й кв.2020 - 36 000 грн, 2-й кв.2020 - 36 000 грн,3-й кв.2020 - 36 000 грн, 4-й кв.2020 - 36 000 грн, 1-й кв.2021 - 36 000 грн, 2-й кв.2021 - 36 000 грн, 3-й кв.2021 -36 000 грн, 4-й кв.2021 -36 000 грн, 1-й кв.2022 - 36 000 грн, 2-й кв.2022 - 36 000 грн, 3-й кв.2022 - 36 000 грн, 4-й кв.2022 - 36 000 грн, 1-й кв.2023 - 54 000 грн, 2-й кв.2023 - 54 000 грн, 3-й кв.2023 - 54 000 грн, 1-й кв.2024 - 54 000 грн, 2-й кв.2024 - 54 000 грн, 3-й кв.2024 - 54 000 грн, 4-й кв.2024 108000 грн;

- за результатами перевірки встановлено що об`єкт оподаткування за І кв. 2025 року становить (-) 47 239 596 (Декларація з податку на прибуток від 30.04.2025 № 9117520697 подана з показником «Об`єкт оподаткування» становить (-) 47 539 596) * Декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2025 року №9117520697 від 30.04.2025, подану АТ «Чернівціобленерго»(ЄДРПОУ 00130760), 12 травня 2025 року визнану як таку, що не відповідає вимогам абзацу 11 п.48.3,ст.48 та п.49.8, ст. 49, гл.2, розд. ІІ ПК України від 02.12.2020 року №2755- VI із змінами та доповненнями, а саме:

опис причини відмови: подання податково декларації з недостовірними значеннями обов`язкового реквізиту «інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною» ( відсутня відмітка щодо відображення стандартів ведення фінансової звітності);

код причини 137 (відповідно до вимог Додатку 5 до Регламенту комп`ютерної обробки податкової звітності, звітності з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншої звітності);

законодавча підстава: відповідно до абзацу 11 п.48.3, ст.48 та п.49.8, ст.49, гл.2 розд. ІІ ПК України податкова декларація повинна містити достовірне значення обов`язкового реквізиту « інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною»;

2) п. 198.1, п.198.2,п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 055 000,0 грн, а саме: в жовтні 2019 на суму ПДВ 11 666,67 грн, в листопаді 2019 на суму ПДВ 11 666,67 грн, в грудні 2019 на суму ПДВ 11 666,67 грн, в січні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в лютому 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в березні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в квітні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в травні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в червні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в липні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в серпні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в вересні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в жовтні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в листопаді 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в грудні 2020 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в січні 2021 на суму ПДВ 13 333,22 грн, в лютому 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в березні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в квітні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в травні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в червні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в липні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в серпні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в вересні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в жовтні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в листопаді 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в грудні 2021 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в січні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в лютому 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в березні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в квітні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в травні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в червні 2022 па суму ПДВ 13 333,33 грн, в липні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в серпні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в вересні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в жовтні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в листопаді 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в грудні 2022 на суму ПДВ 13 333,33 грн, в січні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в лютому 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в березні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в квітні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в травні 2023 на суму ПДВ 20 000.00 грн, в червні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в липні 2023 на суму 1ІДВ 20 000,00 грн, в серпні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в вересні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в жовтні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в листопаді 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в грудні 2023 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в січні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в лютому 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в березні 2024 на суму ІІДВ 20 000,00 грн, в квітні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в травні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в червні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в липні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в серпні 2024 на суму ПДВ 20 000.00 грн, в вересні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в жовтні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в листопаді 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в грудні 2024 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в січні 2025 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в лютому 2025 на суму ПДВ 20 000,00 грн, в березні 2025 на суму ПДВ 20 000,00 грн;

3) Розділу VIII Порядку обліку платників і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588. п.63.3 статті 63, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до несвоєчасного подання Повідомлення (ф.20-ОПП) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в кількості 5236 Повідомлень за формою №20-0ПП (про 5154 отриманих в оренду земельних ділянки, 62 транспортних засоби придбаних у власність, 8 об`єктів переданих в оренду (нерухомого майна, ЛЕП та автомобілів), 11 об`єктів нерухомого майна, на які набуто право власності, 1 орендованого об`єкта - легкового автомобіля, по яких платник не звільняється від відповідальності, передбаченої п. 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, за податкові періоди з 01.10.2018 по 01.03.2020, з 20.07.2022 по 31.03.2025.

Враховуючи наведені висновки та на підставі акту перевірки від 30.12.2025 №565/33-00-07-01/00130760 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 10.02.2026 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №152/33-00-07-01, яким до Акціонерного товариства Чернівціобленерго застосовано штрафні санкції у розмірі 5340720,00 грн за несвоєчасне подання Повідомлення про наявні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в кількості 5236 Повідомлень за формою №20-ОПП, а саме: стосовно 5154-х об`єктів - отриманих в оренду земельних ділянок, 62-х об`єктів - придбаних у власність транспортних засобів, 8-и об`єктів - переданих в оренду (нерухомого майна, ЛЕП та автомобілів), 11-ти об`єктів нерухомого майна набутого у власність, 1-го об`єкту отриманого по договору оренди легкового автомобіля;

- №155/33-00-07-01, яким Акціонерному товариству Чернівціобленерго за заниження податку на додану вартість донараховано відповідні грошові зобов`язання на суму 1318749,86 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 1054999,89 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 263749,97 грн;

- №156/33-00-07-01, яким Акціонерному товариству Чернівціобленерго за заниження податку на прибуток донараховано відповідні грошові зобов`язання на суму 1029375,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 895500,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 133875,00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями податкового органу, Акціонерне товариство Чернівціобленерго звернулося до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання Повідомлення про наявні об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в кількості 5236, то в обґрунтування його незаконності позивач вказував про неврахування відповідачем подання позивачем до закінчення перевірки Повідомлення за формою №20-ОПП із застосуванням «принципу укрупнення інформації», та про неврахування відповідачем строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України. Зазначалося і про відсутність детального пооб`єктного розрахунку застосовної штрафної санкції, що унеможливлює ознайомлення із переліком об`єктів, які приймалися до розрахунку при застосуванні штрафних санкцій.

У зв`язку з цим варто зазначити таке.

Так, згідно приписів пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також з місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Вказане вище питання врегульовано Порядком обліку платника податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (далі Порядок №1588).

Зокрема, Порядок обліку об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням визначено у розділі VIII Порядку №1588, згідно пункту 8.1 якого платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до пункту 8.2 розділу VIII Порядку №1588 об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 8.3 розділу VIII Порядку №1588 якщо у платника податків відбувається реєстрація, створення чи відкриття об`єкта оподаткування на території адміністративно-територіальної одиниці, де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за неосновним місцем обліку у контролюючому органі за місцезнаходженням такого об`єкта у порядку, визначеному розділом VII цього Порядку.

У пункті 8.4 розділу VIII Порядку №1588 вказано, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об`єкт оподаткування (наприклад, якщо подається інформація про об`єкти оподаткування - офіс, склад, склад-магазин, розташовані в одному офісному центрі за одною адресою, достатньо надати інформацію за одним із типів об`єктів оподаткування, зазначивши у найменуванні: офіс, склад, склад-магазин).

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об`єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об`єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Пунктом 8.5 розділу VIII Порядку №1588 встановлено, що у разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування.

При цьому в разі зміни призначення об`єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об`єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об`єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об`єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого, при цьому ідентифікатор об`єкта оподаткування змінюється.

Згідно пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

З обставин справи вбачається, що в результаті проведення перевірки податковим органом встановлено несвоєчасне подання позивачем Повідомлення (ф.20-ОПП) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в кількості 5236 Повідомлень за формою №20-0ПП (про 5154 отриманих в оренду земельних ділянки, 62 транспортних засоби придбаних у власність, 8 об`єктів переданих в оренду (нерухомого майна, ЛЕП та автомобілів), 11 об`єктів нерухомого майна, на які набуто право власності, 1 орендованого об`єкта - легкового автомобіля) за податкові періоди з 01.10.2018 року по 01.03.2020 року, з 20.07.2022 року по 31.03.2025 року, у зв`язку з чим на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5340720,00 грн.

Стосовно тверджень позивача про те, що до моменту закінчення планової перевірки ним у грудні 2025 року було подано податковому органу Повідомлення за формою №20-ОПП щодо всіх неподаних ним об`єктів оподаткування (вказане вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося відповідачем), а тому нарахування штрафу за кожну одиницю є неправомірним, то такі суд оцінює критично, оскільки вони не знаходять свого нормативного підтвердження. Так, встановлені у пункті 8.4 Порядку №1588 правила щодо можливості подання узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти в одному повідомленні за формою 20-ОПП не означають, що штрафна санкція розраховується, виходячи з кількості не поданих узагальнюючих повідомлень. Право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час вирішення питання розміру штрафних санкцій. Оскільки платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, то штрафна санкція розраховується за кожний об`єкт, щодо якого не було подано відповідне повідомлення.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 04.04.2023 у справі №120/15979/21-а.

Водночас суд звертає увагу на те, що в обґрунтування незаконності податкового повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01 позивач вказував і про неврахування відповідачем при його прийнятті строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Абзац 3 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлює, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, до строків застосування штрафів за неподання/несвоєчасне подання Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність (форма № 20-ОПП) застосовуються строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України.

Поряд з цим Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 №533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, до ПК України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1, 52-5.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року №591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.

Отже, пункт 52-2 Перехідних положень ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій зупинення перебігу строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України.

Разом з тим до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року №2118-IX, який набрав чинності 03.07.2022 року (далі Закон №2118-IX).

Цим Законом підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Крім того, Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений і підпунктом 69.9 пункту 69 такого змісту: «для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-IX (далі Закон №2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022, відповідно до якого дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупиняється на період дії воєнного, надзвичайного стану.

Законом №2120-IX запроваджувалась альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків: згідно пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Надалі прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-IX (Закон №2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 та яким пункт 102.9. статті 102 Податкового кодексу України доповнено словами "крім випадків, передбачених цим Кодексом".

Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Закону №2260-IX діяло загальне правило пункту 102.9. статті 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення.

Проте 01.08.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-IX (далі - Закон №3219-IX), яким пункт 102.9. статті 102 Податкового кодексу України виключено, а в абзаці першому підпункту 69.9 слово "Для" замінити словами і цифрами "Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для".

Отже, з 01.08.2023 року остаточно скасовано зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яке було запроваджено в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану. При цьому необхідно зазначити, що згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, який був установлений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 з 12.03.2020.

Таким чином, перебіг строків давності було зупинено в період з 18.03.2020 по 16.03.2022 у зв`язку з дією карантину та з 17.03.2022 по 31.07.2023 в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану. Тобто, перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Податкового кодексу України, було зупинено з 18.03.2020 по 31.07.2023 (включно), а з 01.08.2023 перебіг строку відновився.

Враховуючи наведене та беручи до уваги дату оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №152/33-00-07-01 (10.02.2026), суд зазначає, що строк давності у 1095 днів, протягом якого податковий орган мав право накласти на позивача штрафні санкції за не подання у визначений законодавством строк Повідомлення за формою 20-ОПП, тривав з 30.09.2019 по 10.02.2026 (з 30.09.2019 по 17.03.2020, що становить 170 днів, та з 01.08.2023 по 10.02.2026, що становить 925 днів, тобто 170+925=1095 днів, враховуючи при цьому зупинення з 18.03.2020 по 31.07.2023, що становить 1231 день).

Отже, зважаючи на строк давності у 1095 днів, податковим органом при накладенні 10.02.2026 на позивача штрафу на підставі пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України мали бути враховані лише ті порушення позивачем пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України та розділу VIII Порядку №1588, які були ним допущені з 30.09.2019.

Однак, як вбачається зі змісту акту перевірки від 30.12.2025 №565/33-00-07-01/00130760 (пункт 3.3.4), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №152/33-00-07-01 від 10.02.2026, притягуючи позивача до фінансової відповідальності за несвоєчасне подання Повідомлення (ф.20-ОПП) про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність в кількості 5236 Повідомлень за формою №20-ОПП, відповідачем було безпідставно враховано період учинення позивачем порушень з 01.10.2018 року по 30.09.2019. Зокрема, безпідставно враховано не подання позивачем до контролюючого органу Повідомлень за формою №20-ОПП щодо орендованих та набутих на праві власності автомобілів у грудні 2018, травні серпні 2019, щодо орендованого та набутого на праві власності нерухомого майна у жовтні та грудні 2018, лютому та серпні 2019 року, а також щодо орендованих земельних ділянок станом на 01.10.2018, відомості про які (кадастрові номери, місця знаходження, площі та виникнення права оренди) наведені у додатку №20 до акту перевірки №565/33-00-07-01/00130760 від 30.12.2025.

До цього суд зазначає про критичну оцінку доводів представника відповідача, наданих у судовому засіданні, щодо не врахування податковим органом фактів не подання позивачем Повідомлень за формою №20-ОПП стосовно орендованих ним земельних ділянок станом на 01.10.2018, відомості про які наведені у додатку №20 до акту перевірки, адже вказаний додаток є невід`ємною частиною акту перевірки від 30.12.2025 №565/33-00-07-01/00130760 , на підставі якого і було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01.

При цьому суд звертає увагу і на те, що наявний у матеріалах справи розрахунок фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення №152/33-00-07-01 не містить відомостей які саме об`єкти, наявні у позивача на праві користування та власності у періоди з 01.10.2018 по 01.03.2020 та з 20.07.2022 по 31.03.2025, були включені до розрахунку фінансових санкцій, визначених відповідачем оскаржуваним рішенням у розмірі 5340720,00 грн. У ньому лише зазначено про загальну кількість 5236 неподаних позивачем Повідомлень за формою №20-ОПП стосовно: 5154-х об`єктів - отриманих в оренду земельних ділянки, 62-х об`єктів - придбаних у власність транспортних засобів, 8-и об`єктів - переданих в оренду (нерухомого майна, ЛЕП та автомобілів), 11-ти об`єктів - нерухомого майна, набутого у власність, 1 об`єкта- орендованого легкового автомобіля.

Утім, як уже зазначалося, в акті перевірки від 30.12.2025 №565/33-00-07-01/00130760 вказано про встановлення фактів не подання позивачем до контролюючого органу Повідомлень за формою №20-ОПП щодо орендованих та набутих на праві власності автомобілів, нерухомого майна, земельних ділянок у період з жовтня 2018 року по серпень 2019 року, тобто у період, що із застосуванням строків давності у 1095 днів не підлягав урахуванню при накладенні на позивача штрафних санкцій 10.02.2026.

Щодо доводів представника відповідача, наданих у судовому засіданні в обґрунтування правомірності застосування до позивача штрафних санкцій, про триваючий характер вчинених позивачем порушень, то такі суд відхиляє, адже Порядком №1588 встановлено термін подання Повідомлення за формою №20-ОПП (протягом 10 робочих днів після реєстрації об`єктів оподаткування або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність), після закінчення якого порушення є закінченим, а тривалість подальшої затримки у поданні Повідомлення за формою №20-ОПП ніяким чином не впливає на оцінку правомірності чи неправомірності дій платника податку, при цьому штрафні санкції за несвоєчасне подання Повідомлення за формою №20-ОПП повинні застосовуватися з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (1095 днів).

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі №480/14519/21 щодо застосування указаних норм матеріального права у подібних відносинах.

Особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак у ході судового розгляду цієї справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено врахування строків давності у 1095 днів, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, при притягненні позивача до фінансової відповідальності за несвоєчасне подання Повідомлень за формою №20-ОПП за податкові періоди з 01.10.2018 року по 01.03.2020 року, з 20.07.2022 року по 31.03.2025 року, та не доведено правомірності штрафної санкції саме у розмірі 5340720,00 грн, застосованої в податковому повідомленні-рішенні №152/33-00-07-01.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про протиправність застосування відповідачем указаних штрафних санкцій без врахування строків давності, при цьому за відсутності детального пооб`єктного розрахунку застосованої штрафної санкції.

У постановах від 21.12.2021 у справі №П/320/833/20, від 18.06.2019 у справі №804/2057/16, від 12.02.2021 у справі №1.380.2019.004085 Верховний Суд висловив позицію, відповідно до якої закінчення встановленого статтею 102 Податкового кодексу України строку є безумовною підставою для відсутності у контролюючого органу права визначати платнику податків суму грошових зобов`язань, в тому числі штрафних санкцій, за період поза межами такого строку.

Отже, неправильність застосованої відповідачем до позивача штрафної (фінансової) санкції, тобто без урахування строків давності, є достатньою правовою підставою для визнання необґрунтованим, а, відтак, і незаконним податкового повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01.

До цього варто зазначити, що суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження. Як указано у постанові Верховного Суду від 06.05.2022 у справі №826/14188/16, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, яке визнається протиправним та скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З огляду на наведене у своїй сукупності, податкове повідомлення-рішення від 10.02.2026 №152/33-00-07-01 визнається судом протиправним, а тому воно підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №155/33-00-07-01 та №156/33-00-07-01, якими донараховано позивачу грошові зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, то, на думку податкового органу, позивачем було порушено пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст. 135, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та п. 5.1 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 9 (МСБО 9) «Фінансові інструменти», п. 11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 (МСБО 32) «Фінансові інструменти: подання», Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за №336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», МСБО 1 «Подання фінансової звітності», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 2 "Запаси", у результаті чого мало місце заниження податку на прибуток на загальну суму 895500 грн та заниження податку на додану вартість на загальну суму 1055000,0 грн.

Так, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім цього, відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України (в редакції на час досліджуваних податковим органом господарських операцій) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно абзаців 1 та 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно абзацу 1 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту і вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно приписів пунктів 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім цього, суд звертає увагу і на те, що за приписами статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (даліЗакон №996-XIV) для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно частини другої статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, з наведеного слідує, що для правильного обрахування податку на прибуток обов`язковим є правильне визначення фінансового результату до оподаткування на підставі фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку. Складені за результатами господарських операцій первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В інакшому випадку, такі документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наведені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду щодо застосування указаних норм права, що вбачається, зокрема з постанов суду касаційної інстанції від 16.09.2021 у справі №818/686/16, від 20.05.2021 у справі №826/16627/18, від 11.09.2018 року у №824/745/15-а.

Крім цього, Верховний Суд неодноразово вказував, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Згідно обставин цієї справи винесенню відповідачем оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №155/33-00-07-01 та №156/33-00-07-01 слугували висновки податкового органу про неправомірність формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями позивача з ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» згідно договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг. Відповідачем зазначалося, що позивачем до перевірки, крім актів надання послуг з зазначенням інформації тільки про те, що дані послуги були виконані, представлено звіти про надані послуги. Однак дані документи не розкривають суть та реальне виконання послуг, обсягу таких послуг в цілях господарської діяльності платника. До перевірки також не надано підтверджуючих документів, зокрема підтвердження факту передачі виконавцю інформації та документів, необхідних для належного виконання завдання, погоджених графіків виконання звітів за окремі етапи, інших підтверджуючих документів, тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» (Виконавець) були укладені договори про надання інформаційно-консультаційних послуг від 30.09.2019 №653ю, від 23.01.2020 №24ю, від 24.12.2020 №731ю, від 15.03.2021 №78ю, від 13.12.2021 №625ю, від 13.12.2022 №979ю, від 10.01.2024 №17ю, від 06.01.2025 № 2ю.

Указаними передбачено, зокрема, надання інформаційно-консультаційних послуг в галузі електроенергетики з питань управління виробництвом; комплексного аналізу усіх видів діяльності підприємства; розробки внутрішніх регламентів, положень та посадових інструкцій; удосконалення концепції планування витрат та управління ними при здійсненні процесів виробництва та реалізації продукції; підготовки аналітичного звіту енергозбутової діяльності; інформування та надання аналітичних матеріалів щодо впровадження нового ринку електричної енергії України, розробка рекомендацій та нормативно-інструктивної документації щодо роботи в новому ринку; та інші послуги.

Пунктами 3.1. та 3.2. названих договорів визначено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником підтверджується (оформлюється) Звітом і оформляється відповідним Актом здачі-приймання робіт (надання послуг).

Згідно обставин справи під час проведення перевірки позивачем були подані відповідачу, окрім договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг від 30.09.2019 №653ю, від 23.01.2020 №24ю, від 24.12.2020 №731ю, від 15.03.2021 №78ю, від 13.12.2021 №625ю, від 13.12.2022 №979ю, від 10.01.2024 №17ю, від 06.01.2025 № 2ю, Акти наданих послуг та Звіти про отримання послуг до відповідних договорів. Тобто, були подані документи, які передбачені умовами договорів.

Згідно обставин справи жодних зауважень зі сторони Замовника послуг до Виконавця не було.

Крім цього, до перевірки були надані платіжні документи щодо здійснення позивачем оплати на виконання зобов`язань за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг, зауважень до яких відповідачем не виявлено.

Відповідачем встановлено і реєстрацію в ЄРПН податкових накладних, складених за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг за період 2019-2025 років.

Указані документи наявні в матеріалах цієї справи.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що надані позивачем первинні документи, які є чинними та в судовому порядку недійсними не визнавались, дають можливість встановити зміст та обсяг досліджуваних господарських операцій.

Вказані документи підтверджують документальне оформлення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», оскільки вони складені за результатами виконання наведених договорів у відповідності до категорії послуг, що були отримані в межах їх дії.

Подані до перевірки й наявні у матеріалах справи Акти наданих послуг та Звіти про отримання послуг складені за відповідні звітні періоди, визначені умовами відповідних договорів та у межах послуг, які надавалися контрагентом із зазначенням періодів надання, вартості та результатів виконання, що в повній мірі відповідає договірним умовам.

Наявні у справі первинні документи, які були також подані позивачем відповідачу для перевірки, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Також під час судового розгляду справи позивачем на виконання вимог ухвали про витребування доказів (щодо доказів на підтвердження доводів про реальність операцій за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг) були надані і постанови НКРЕП про схвалення Інвестиційних програм Акціонерного товариства Чернівціобленерго за 2019-2025 роки та про схвалення Планів розвитку системи розподілу Акціонерного товариства Чернівціобленерго за 2019-2025 роки. До цього суд звертає увагу на те, що згідно змісту Звітів про отримання послуг у них, зокрема, вказано про надання ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» позивачу послуг з розробки Інвестиційних програм та Планів розвитку системи розподілу.

Водночас позивачем на підтвердження фактів обміну інформацією з контрагентом в рамках досліджуваних договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг були надані листі, скеровані ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» на адресу Акціонерного товариства Чернівціобленерго.

Поряд з цим у ході судового розгляду справи податковий орган не вказував про не чинність первинних документів щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», а також не навів аргументованих доводів наявності у поданих до перевірки документах недоліків, які би могли свідчити про нереальність досліджуваних операцій з надання інформаційно-консультаційних послуг.

Стосовно ж тверджень відповідача про те, що до перевірки позивачем не було надано документів на підтвердження факту передачі Виконавцю інформації та документів, необхідних для належного виконання завдання, погоджених графіків виконання звітів за окремі етапи, то такі суд оцінює критично, адже обов`язкове подання таких в досліджуваних операціях не передбачено податковим законодавством, а також не указано про необхідність подання таких умовами договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг, укладених між позивачем та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна».

Водночас, як уже зазначалося, на виконання приписів пунктів 3.1 та 3.2. договорів від 30.09.2019 №653ю, від 23.01.2020 №24ю, від 24.12.2020 №731ю, від 15.03.2021 №78ю, від 13.12.2021 №625ю, від 13.12.2022 №979ю, від 10.01.2024 №17ю, від 06.01.2025 № 2ю, якими визначено порядок здачі та прийому послуг, сторонами договорів були складені й підписані Акти надання послуг й Звіти про отримання послуг, які і подавалися податковому органу при проведенні перевірки.

Суд відхиляє доводи контролюючого органу про те, що надані документи не розкривають в повній мірі суть господарських операцій у зв`язку з тим, що вони містять узагальнюючу інформацію, адже ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою ж документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Щодо тверджень відповідача про відсутність необхідності отримання позивачем від свого контрагента інформаційно-консультативних послуг у зв`язку із тим, що штатний розпис АТ «Чернівціобленерго» передбачав наявність юридичного департаменту та відділу стратегічного аналізу, посадові інструкції працівників яких повністю дублюють переліг послуг, наданих ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», то такі доводи є безпідставними й необґрунтованими, оскільки згідно обставин проведеної перевірки податковим органом не досліджувалися питання наявності у АТ «Чернівціобленерго» протягом 2019-2025 років юридичного департаменту та відділу стратегічного аналізу з кількістю працівників у них та їх посадові обов`язки.

З аналогічних міркувань суд критично оцінює і твердження відповідача про те, що свідоме спрямування значних фінансових ресурсів на оплату послуг, що дублюють функції штатних працівників, свідчить про відсутність ділової мети та спрямоване виключно на штучне формування витрат для зменшення податкових зобов`язань.

В контексті цього суд зауважує, що згідно приписів підпункту 14.1.231 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 06.11.2025 у справі №440/5763/24, від 23.02.2024 у справі №813/1777/16, від 01.10.2025 у справі №400/4172/22 зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

У ході судового розгляду справи відповідачем, який в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язаний доказувати правомірність оскаржуваних рішень, не наведено аргументованих доводів й не надано жодних доказів щодо здійснення указаних вище операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Відтак, його твердження про те, що витрати позивача за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг є економічно невиправданими ґрунтуються на припущеннях.

Під час судового розгляду справи відповідачем не було подано доказів і на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його контрагента ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», як-от: пояснень посадових осіб ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності; судових рішень; вироків; також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагента і злагодженості дій між ними, застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення.

Поряд з цим відповідачем не спростовано доводів позивача про факт оплати за отримані від ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» послуги.

До цього варто зазначити, що підставою для правомірного відображення в бухгалтерському та податковому обліку витрат, включення відповідної суми до податкового кредиту є наявність первинних документів, які підтверджують здійснення господарської операції, та відповідна податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.

Водночас відповідачем під час судового розгляду справи не заперечувалися факти реєстрації в ЄРПН усіх податкових накладних, виписаних у досліджуваних операціях між позивачем та його контрагентом ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна».

Щодо тверджень відповідача про те, що під час перевірки встановлено, що відповідно до податкової інформації ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» не володіє достатньою кількістю кваліфікованого персоналу для надання спеціалізованих консультацій у галузі енергетики, основний персонал контрагента складається з адміністративних працівників, що унеможливлює виконання робіт технічного та аналітичного характеру, то такі оцінюються критично, адже згідно позиції Верховного Суду в подібних відносинах будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Наведене відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №815/498/18, від 26.05.2021 у справі №380/2404/20, від 23.10.2018 у справі №802/1428/17-а.

Також відповідач зазначав, що при перевірці позивача були взяті до уваги дані про кримінальне провадження щодо ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» за фактами фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

Однак доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна», який би набрав законної сили, під час розгляду справи контролюючим органом не надано.

Отже, не є підставою для визнання господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» нереальними сам лише факт порушення кримінального провадження, в якому не винесено вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто, сам по собі факт порушення кримінального провадження не може слугувати належним доказом фіктивності досліджуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків безпосередньо для позивача.

Вказана судом позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 08.06.2023 у справі №815/6417/16, від 06.10.2021 у справі №822/1443/18, від 30.09.2021 у справі №826/12528/17, від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04.06.2020 у справі № 340/422/19, від 10.07.2020 у справі № 20/4723/18-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19 тощо).

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача, надані в обґрунтування законності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №155/33-00-07-01 та №156/33-00-07-01. Такі не є безумовною підставою для висновків про нереальність господарських операцій за договорами від 30.09.2019 №653ю, від 23.01.2020 №24ю, від 24.12.2020 №731ю, від 15.03.2021 №78ю, від 13.12.2021 №625ю, від 13.12.2022 №979ю, від 10.01.2024 №17ю, від 06.01.2025 № 2ю.

У зв`язку із наведеним, суд приходить до висновку, що твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям ґрунтуються на припущеннях відповідача про порушень позивачем норм податкового законодавства. Внаслідок цього контролюючий орган дійшов необґрунтованих та передчасних висновків, що надані позивачем первинні документи по операціям з ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а тому він позбавлений законного права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу і на те, що на підтвердження необґрунтованості позиції відповідача у відносинах між АТ «Чернівціобленерго» та ТОВ «ВС Енерджі Інтернешнл Україна» за договорами про надання інформаційно-консультаційних послуг, позивачем було подано до суду Висновку експерта від 23.02.2026 №01/26 за результатом проведення судово-економічної експертизи.

Так, згідно змісту цього висновку експерта документально не підтверджуються висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 949500,00 грн та про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1054999,89 грн.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта є одним із видів доказів в адміністративному судочинстві, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому під час судового розгляду справи відповідач не скористався правом, передбаченим статтею 111 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність висновків відповідача, які слугували прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.02.2026 №155/33-00-07-01 та №156/33-00-07-01. Відповідачем не доведено правомірності цих рішень. Тому такі визнаються протиправними й підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем термінів проведення планової виїзної перевірки, за результатом якої прийнято оскаржувані рішення, та про недотримання строків на формування й надання запитів в процесі проведення заходу контролю, то такі оцінці не підлягають, оскільки уже не мають значення для правильного вирішення цього спору з огляду на наведені вище мотиви задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у справі платіжних інструкцій від 24.02.2026 №2, №3, №4 позивачем за його подання сплачено судовий збір у загальному розмірі 54801 грн 51 коп., то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 10 лютого 2026 року №152/33-00-07-01, від 10 лютого 2026 року №155/33-00-07-01 та від 10 лютого 2026 року №156/33-00-07-01, прийняті щодо Акціонерного товариства Чернівціобленерго.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Акціонерного товариства Чернівціобленерго судові витрати у виді судового збору у розмірі 54801 грн 51 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Повний текст рішення суду складено 15.06.2026.

Повне найменування учасників справи: позивач Акціонерне товариство Чернівціобленерго (58000, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Прутська, 23А, ЄДРПОУ 00130760), відповідач - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 44045187).

Суддя О.П. Лелюк