Постановление суда № 137390321, 15.06.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/1642/26

Провадження № 1-кп/348/271/26

15 червня 2026 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківської області клопотання у кримінальному провадженні № 62024080100005711

щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Пасічна, Надвірнянського району Івано-Франківської області, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307, ч.5 ст.407 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5

встановив:

12.06.2026 прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави. В обгрунтування клопотання наведено таке. На розгляді у Надвірнянському районному суді Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,3 ст.307, ч.5 ст.407 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України на даний час наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: - переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачений розуміє, що за вчинення вказаних кримінальних правопорушень передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на певний строк; - незаконно впливати на свідків, оскільки обвинуваченому відомо про них і він проходив із вказаними свідками військову службу; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачений може симулювати хворобу, підробивши для цього документи або іншим обманом не перебувати в умовах ізоляції; - продовжити вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, запобігти зазначеним вище ризикам шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо. Також прокурор зазначив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків. Просив не визначати розмір застави як альтернативного забобіжного заходу, з урахуванням того, що ОСОБА_3 обвинувачують у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307, 407 КК України.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив таке задовольнити. Зазначив, що обгрунтованість підзри підтверджується доказами, що були зібрані у ході досудового розслідування, а саме: матеріалами службового розслідування, а також речовими доказами, що були вилучені у обвинуваченого, протоколом огляду місця події, протоколом обшуку, показаннями свідків та іншими матеріалами у їх сукупності. На обгрунування заявлених ризиків та щодо відсутності підстав для визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу додатково до обставин, що вказані у клопотанні доводів не навів.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив призначити йому запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, з урахуванням стану його здоров`я, оскільки в умовах ізоляції у нього була внутрішня кровотеча і подальше перебування під вартою тільки погіршує стан його здоров`я.

Його захисник проти задоволення клопотання заперечив, просив визначити обвинувачемному альтернативний запобіжний захід у виді застави. Покликався на те, що у кримінальному провадженні підозра не є обгрунтованою. Так, обвинувачений добровільно вступив на військову службу після початку воєнного стану. Брав участь у бойових діях. З моменту мобілізації йому жодного разу не надали відпустку, тому обвинувачений двічі на кілька днів самовільно залишав військову частину, однак самостійно повертався і далі проходив службу. Ці епізоди ніхто не оформляв. Після того, як обвинуваченого виявили коли він забирав "закладку" - канабіс, внесли також і відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 КК України. Психотропну речовину виявили не у обвинуваченого, а забрали з відділення "Нова Пошта", обвинуваченому психотропна речовина не належить. Зазначені у клопотанні ризики є недоведеними. Тому обвинуваченому з урахуванням стану його здоров`я слід визначити заставу.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи на яких ґрунтуються вимоги прокурора, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду клопотання і вирішення його по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Під час розгляду клопотання сторона захисту оспорювала наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень, водночас враховуючи обсяг доказів, що були зібрані у ході досудового розслідування, а також те, що оцінка зазначених доказів судом може бути надана у ході судового розгляду, суд доходить висновку, що на даній стадії судового провадження обгрунтована підозра стороною обвинувачення доведена у обсязі необхідному для вирішення судом питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу.

Прокурор обгрунтовує клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання не зменшилися та не перестали існувати. Сторона захисту повністю заперечує наявність таких ризиків.

Що стосується ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суддя вважає за доцільне вказати, що ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Незважаючи на це сторона обвинувачення обгрунтовує вказаний ризик виключно неминучістю покарання у виді позбавлення волі. Зважаючи на наведене, суддя вважає недоведеним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України. Відомостей про спроби обвинуваченого втекти чи переховуватися від органу досудового розслідування сторона обвинувачення не надала.

Що стосується ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, суддя вважає такий необгрунтованим, оскільки незаконний вплив на свідків є недоведеним. Так, у ході розгляду клопотання прокурор не зміг пояснити суду ким саме є свідки і які у них були стосунки з обвинуваченим, що дають підстави обгрунтовано припустити спроби незаконного впливу на них, також не надано будь-яких доказів в підтвердження спроб залякування, погроз чи інших дій з боку обвинуваченого щодо вказаних свідків. Також суд зауважує, що свідки вже були допитану у ході досудового розслідування і попереджені про кримінальну відповідальність, тому навіть якщо припустити, що до допиту вказаних свідків такий ризик існував, то станом на час судового розгляду він суттєво зменшився, оскільки зміна показань буде підставою для притягнення зазначених свідків до кримінальної відповідальності.

Що стосується ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суддя вважає такий необгрунтованим, оскільки поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення жодним чином не свідчить про намагання симулювати хворобу чи підробити документи для цього. Прокурор на запитання суду не зміг навести обставин з яких він дойшов висновку, що такий ризик існує.

Так, при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, не зменшився і не перестав існувати. Обвинувачений перебуваючи на волі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме залишити самовільно розташування військової частини чи вчинити кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, оскільки він, що не заперечувала і сторона захисту двічі самовільно залишав військову частину та вживає наркотичні засоби.

Відповідно до ст.199 КПК України у ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурор повинен довести, що заявлені ризики після обрання запобіжного заходу не зменшилися та не перестали існувати, а також те що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.3, 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1, 307 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на позицію сторони захисту щодо стану здоров`я обвинуваченого, а також з уразуванням того, що доказів негативного стану здоров`я обвинуваченого не надано, враховуючи обставини вчинення злочинів, репутацію обвинуваченого, відомості про його особу, а також наявність ризику визначеного п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які суд вважає доведеним та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а тому продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави у даному випадку є виправданим, водночас суд доходить висновку, що строк на який такий запобіжний захід буде застосовано з урахуванням обставин, що були встановлені у ході розгляду клопотання, слід зменшити, порівняно із тим, що вказаний у клопотанні прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 199, 315КПК України, суд,

постановив:

клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 40 (сорок) днів, а саме до 24.07.2026 у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)" без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1