Решение № 137384154, 15.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41414/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-СЕРВІС" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-СЕРВІС" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 року, що прийнята Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що факт допуску фізичної особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові. В свою чергу, як вказав представник позивача, угода про надання послуг №ВС -12/01/01 від 12.01.2025 між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1 не підпадають під розуміння трудового договору, а тому постанова про накладення штрафу уповноваженими особами № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 року, що прийнята Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, на думку позивача, є протиправною.

19.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовним вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказав, що ОСОБА_1, який 14.01.2025 здійснив перевезення вантажу з ТОВ «АОИЛ» «вантажовідправник» (25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, буд. 19) пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1 МП «Одеська митниця», (митна декларація 25UA901020000211U5), (паспорт НОМЕР_1 ), на транспортному засобі (сідловий тягач - RTNWORTH T2000, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_2 , як зазначено у Акті, не перебував у трудових відносинах зі страхувальником, був допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту), чим порушено частину четверту статті 24 КЗпП України. Так, постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 на ПП «ВС-СЕРВІС» накладено штраф у розмірі 80 000 грн., на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України. Згідно із статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2025 року встановлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі - 8000 гривень. Тобто, як зазначив відповідач, розмір постанови № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 розрахований: 80 000 (десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення) х 1 (за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення) = 80 000 грн. При цьому, як зазначив відповідач, листом № ПД/3.1/9182-25 від 06.10.2025 Міжрегіональним управлінням було повідомлено ПП «ВС-СЕРВІС» про початок адміністративного провадження та можливість надання пояснень та/або зауважень в письмовий формі у спосіб, передбачений Законом України «Про адміністративну процедуру», однак позивач, будучи належним чином повідомленим про початок адміністративного провадження не надав жодних письмових пояснень та/або зауважень на підтвердження своєї невинуватості. Враховуючи наведене, як зазначив відповідач, постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №4557/15-32-9-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню у судовому порядку

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У період з 14.08.2025 по 22.08.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області здійснено фактичну перевірку ПП «ВС - СЕРВІС» з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах , та пального, за результатами якої складено акт №45571/15-32-09-07/34506837 від 25.08.2025.

Як встановлено актом від 25.08.2025, відповідно до відомостей які містяться в програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої системи ДМСУ, ПП «ВС - СЕРВІС» здійснило у перевіряємому періоді згідно міжнародних товарно -трагнпсортних накладних транспортні перевезення вантажів, з залученням найманої праці водія, зокрема, 14 січня 2025 року здійснено перевезення вантажу з ТОВ «АОИЛ» «вантажовідправник» (25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, буд. 19) пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1 МП «Одеська митниця», (митна декларація 25UA901020000211U5), водій ОСОБА_2 , (не працевлаштований на дату виїзду) (паспорт НОМЕР_1 ), на транспортному засобі (сідловий тягач - RTNWORTH T2000, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Головне управління ДПС в Одеській області листом від 30.09.2025 № 16137/5/15-32-09-07-05 надало до Міжрегіонального управління копію Акту (довідки) про результати фактичної перевірки № 4557/15-32 09-07/34506837 від 25.08.2025 з додатками.

Листом № ПД/3.1/9551-24 від 21.10.2025 Міжрегіональним управлінням було направлено позивачу запрошення, як учаснику адміністративного провадження на слухання у адміністративній справі «Про накладення штрафу на ПП «ВС-СЕРВІС» за порушення законодавства про працю, передбаченого частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України», призначеного на 04.11.2025 о 10:00 год. (рекомендований лист №067030011330).

Також, даний лист було направлено 24.10.2025 на електронну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими особами № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 року, що прийнята Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, накладено на ПП «ВС-СЕРВІС» штраф у розмірі 80 000,00грн.

Так, згідно постанови від 04.11.2025 встановлено, що:

«Відповідно до інформації з електронного кабінету реєстру платників єдиного податку ПП «ВС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34506837) зазначено: «Станом на 24.10.2025 відсутня інформація за критеріями пошуку». Разом з тим, за допомого електронного сервісу Пенсійного фонду України за посиланням https://portal.pfu.gov.ua/ було зроблено запит (тип запиту: «Поточний список працівників страхувальника») за суб`єктом господарювання ПП «ВС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34506837) та отримано наступну відповідь: станом на 21.10.2025 12:36- останній актуальний звіт по ЄСВ за формою Додаток 4 поданий страхувальником за 09.2025. Страхувальник 34506837 (ПП «ВС-СЕРВІС») використовує працю найманих працівників, а саме: ОСОБА_3 . ПП «BC-CEPBIC» надало Заперечення на акт перевірки від 25.08.2025 № 45571/15-32-09-07/34506837 (далі - Заперечення), не погодившись з висновками фахівців ГУ ДПС в Одеській області стосовно використання позивачем найманої праці в кількості 1 особа без належного оформлення трудових відносин (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) листом від 12 вересня 2025 № 3 (вхідний до ГУ ДПС в Одеській області від 15.09.2025 № 91897/6). В запереченні викладено наступне: « Як встановлено актом перевірки від 25.08.2025, відповідно до відомостей, які містяться в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, 14 січня 2025 року ПП «BC-CEPBIC» здійснило перевезення вантажу з ТОВ «АОИЛ» «вантажовідправник» (м. Кропивницький) пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення № 1 MП Одеська митниця» (митна декларація 25UA90102000021105) на транспортному засобі (сідловий Тягач - KENWORTH T2000, 2002 рік випуску, р/н НОМЕР_3 , зафіксовано у відповідній CMR. Керував перевезенням виконавець - громадянин України ОСОБА_1 . ГУ ДПС в Одеській області під час проведення фактичної перевірки підприємства встановлено, що вищезазначеним перевізником трудовий договір не укладався. Проте, маю зазначити, що дане перевезення не здійснювалось в рамках трудових відносин i не мало такого характеру. Крім того, виходячи з кількості документообороту, всі наявні документи що складаються на підприємстві надати відразу всі не можливо, а договір ЦПХ з перевізником за конкретно даним перевезенням не вимагався. Прошу врахувати, наразі, під час військових дій в країні, є нагальна потреба в отриманні сторонніх разових послуг, в тому числі i перевезення, супроводу вантажу, його експедиції. Ці відносини не с сталими i не мають постійного характеру, проте, іноді для виконання тих, чи інших робіт е потреба в залучені додаткових виконавців. Також, станом на момент прийняття та оформлення CMR, ВМД та вантажу, після якого виникає податкове зобов`язання, підприємство має визначити відповідальну особу, яка виконує фактичне транспортування та приймає вантаж до перевезення на виконання зобов`язань з замовником разової послуги. В зв`язку з цим, підприємство має можливість знайти таку відповідальну особу/перевізника - фізичну особу, що має відповідні навички, досвід та категорію водійських прав, i укласти з нею договір цивільно-правового характеру, що передбачено законодавством України. 12.01.2025 між Приватним підприємством «BC-CEPBIC» (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено угоду про надання послуг №ВС-12/01/01, згідно якого виконавець зобов`язується надати замовнику paзoвy послугу з перевезення вантажу (контейнеру з вантажем) на умовах визначеного маршруту. У свою чергу Замовник зобов`язався прийняти та оплатити належно виконану послугу, що пов`язана з умовою супроводу та транспортування вантажу в контейнер MRKU4991 853, за маршрутом: ЧРП (м. Кропивницький, Кіровоградська область) - ЧРП (м. Одеса). Згідно умов договору оплата здійснюється на підставі виконаної роботи, що фіксується в первинних транспортних та бухгалтерських документах (CMR, ВМД, акти виконаних робіт, тощо) та підлягає нарахуванню по закінченню виконання роботи, зазначеної в угоді, передачі всіх первинних документів, що підтвердять завершення виконання зобов`язання. .... Прошу виключити з акту перевірки від 25.08.2025 року № 45571/15-32-09- 07/34506837 висновок про те, що фізична особа громадянин України ОСОБА_1 був працевлаштований у ПП «BC-СЕРВІС» без належного оформлення трудових відносин (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки в дійсності він діяв на підставі умов укладеного договору цивільно-правового характеру: угода про надання послуг №BC-12/01/01 від 12.01.2025, що укладено між Приватним підприємством «BC CEPBIC» (Замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (Виконавець) для виконання конкретної роботи, що спрямована на досягнення певних результатів та мети, зазначених в угоді, що мало бути відображено в акті приймання- передачі наданої послуги. Також представлені додатки: 1. 2. Копія угоди про надання послуги від 12.01.2025; Копія CMR 9801». За результатами розгляду заперечення Головне управління ДПС в Одеській області листом від 26.09.2025 № 13601/KПP/15-32-09-01 проінформувала ПП «BC CEPBIC» про розгляд заперечення, де зазначили: «Розглянувши пояснення та документи подані Підприємством до заперечення, відповідно до наявних у Головного управління ДПА в Одеській області відомостей, встановлено наступне. Згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4ДФ до звіту № 1- ДФ). Підприємством за перевіряємий період не нараховувались та не виплачувались доходи громадянину ОСОБА_1 , ані як фізичній особі-підприємцю (відсутнє відображення по 157 ознаці доходу), ані як найманому працівнику (відсутнє відображення по 101 ознаці доходу), ані як особі, яка виконувала роботи відповідно до умов цивільно-правового договору (відсутнє відображення по 102 ознаці доходу). Наведена інформація підтверджується даними з центральної бази даних Державного peєстру фізичних осіб ДПА України. Зокрема, інформація щодо виплачених доходів ПП «BC-CEPBIC» код за ЄДРПОУ 34506837 громадянину ОСОБА_1 в центральній базі- відсутня. 3 метою повноцінного та всебічного розгляду заперечення, а також для надання обґрунтованої відповіді, Головним управлінням ДПС в Одеській області було проведено аналіз податкової звітності Підприємства щодо нарахованих виплат за період з 14.08.2025 (початок фактичної перевірки) пo 23.09.2025 (день розгляду заперечення). За результатами аналізу встановлено, що Підприємством будь-які доходи на користь громадянину ОСОБА_1 не нараховувалась. Слід зазначити, що звітність за договорами цивільно-правового характеру (далі - ЦПХ) подається шляхом відображення відповідних виплат у Податковому розрахунку за формою I-ДФ (додаток 4-ДФ) та у звіті з CCB (з додатками 4 та 5). Зокрема у 1-ДФ винагороду за ЦПХ відображають з ознакою доходу « 102», а в Звіті з CCB її зазначають в таблицях 1, 4, 5 та 6. Незважаючи на те, що окреме повідомлення про укладання ЦПХ не є обов`язковою вимогою, але при цьому фактичне відображення даних про нього у податковій звітності є обов`язковим».

Отже, як вказано в оскаржуваній постанові, було встановлено, що ОСОБА_2 , який 14.01.2025 здійснив перевезення вантажу з ТОВ «АОИЛ» «вантажовідправник» (25014, м. Кропивницький, пр. Промисловий, буд. 19) пункту пропуску «Чорноморський рибний порт» відділ митного оформлення №1 МП «Одеська митниця», (митна декларація 25UA901020000211U5), (паспорт НОМЕР_1 ), на транспортному засобі (сідловий тягач - RTNWORTH T2000, рік випуску - 2002, реєстраційний номер НОМЕР_2 , як зазначено у Акті, не перебував у трудових відносинах зі страхувальником, був допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту), чим порушено частину четверту статті 24 КЗпП України.

Позивач, не погоджуючись із прийняттям вказаної постанови, звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України "Про охорону праці" визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року № 5067-VI роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 460/13803/21.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою, абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Таким чином, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Отже, підставою для застосування до юридичної особи штрафу на підставі статті 265 КЗпП України є фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з ч.4 ст. 265 Кодексу законів про працю України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі Положення № 96).

Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем`єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509), цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з абзацами першим третім пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Перевіряючи наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за допуск працівника без укладення трудового договору згідно з оскаржуваною постановою, суд зазначає наступне.

З аналізу положень Кодексу законів про працю України слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Крім того, слід зазначити, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено устатті 23 Кодексу Законів про працю України.

Таким чином, особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового або цивільно-правового договору, водночас, зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а, від 24.01.2023 у справі №580/3948/19 та від 22.11.2023 у справі №240/18367/20, які враховуються адміністративним судом відповідно до вимог ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тож взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України.

Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.тІстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

При цьому, слід також враховувати концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment).

Дана концепція знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення №198 (далі - Рекомендації) Міжнародної організації праці (далі - МОП), де зазначено, що держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобів конкретних ознак визначення трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються "підпорядкованість" та "залежність". У пункті 13 Рекомендацій "підпорядкованість" проявляється, якщо робота: 1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони; 2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; 3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи; 4. виконується працівником особисто; 5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила; 6. має характерну тривалість/продовжуваність; 7. вимагає особисту присутність працівника; 8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.

При встановленні трудових відносин за допомогою критерію "залежності" беруться до уваги наступні елементи: 1. періодичність виплати винагороди працівнику; 2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника; 3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів; 4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку; 5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи; 6. відсутність фінансового ризику у працівника.

Встановлення вказаних обставин у сукупності може безумовно свідчити про наявність трудових відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2025 між Приватним підприємством «ВС-СЕРВІС» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець), укладено угоду про надання послуг №ВС-12/01/01, згідно з якою виконавець зобов`язується надати замовнику разову послугу з перевезення вантажу (контейнеру з вантажем) на умовах визначеного маршруту.

У свою чергу Замовник зобов`язався прийняти та оплатити належно виконану послугу, що пов`язана з умовою супроводу та транспортування вантажу в контейнері, за маршрутом: ЧРП (м. Кропивницький, Кіровоградська область) - ЧРП (м.Одеса).

Зі змісту цивільно-правових договорів встановлено, що договорами був визначений зміст роботи, яка виконувалася виконавцями, робота була індивідуально-визначена, мала кінцевий матеріально-визначений результат.

За результатами виконаних робіт, в залежності від його обсягу, працівники отримують винагороду. Робота приймається відповідним актом, що є підставою для оплати винагороди за роботу.

Тож договорами встановлено, за яких обставин припиняються договірні відносини між сторонами, яким чином здійснювалася оплата за виконані роботи.

Доказів того, що договори між Приватним підприємством «ВС-СЕРВІС» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) переукладались в подальшому та мали систематичний характер, до суду не надано.

При цьому, зміст вказаного договору дає підстави для висновку, що укладена позивачем угода була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини.

При цьому, відповідачем не встановлено, що ОСОБА_1 виконував систематичну роботу, у встановлений строк (графік), як і того, що працівник самостійно не організовував свою роботу, виконував її не на власний ризик та розсуд, та підпорядковувалися позивачу.

Доказів на підтвердження того, що договір, укладений між Приватним підприємством «ВС-СЕРВІС» (замовник) та фізичною особою ОСОБА_1 для "приховування" трудових відносин, відповідачем до суду не надано.

Слід також зазначити, що вказаний працівник не підпорядковувався внутрішньому трудовому розпорядку позивача, не мав визначеного робочого місця та отримували оплату праці за виконану роботу

Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями позивача, що зазначена угода, укладена позивачем з фізичною особою, можна вважати такою, що не має ознаки трудових.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваній постанові на те, що підприємством будь-які доходи на користь громадянину ОСОБА_1 не нараховувались, суд зазначає, що 10.03.2025 директором ПП «ВС -СЕРВІС» укладено внутрішній акт №2 від 10.03.2025 про встановлення договірної штрафної санкції до виконавця, за затримку повернення транспортних та первинних документів(а.с.22).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-СЕРВІС" до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 року, що прийнята Південним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-СЕРВІС"- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу № 4557/15-32-09-07/34506837-ДПС/ТД-ФС від 04.11.2025 року.

Стягнути з Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 39781624, вул. Маршала Василевського 40/1, м.Миколаїв) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 34506837, м.Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, прим. 424) судовий збір у розмірі 3028,00 грн(три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра