Постановление суда № 137374513, 15.06.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

п р о в і д м о в у у в и д а ч і с у д о в о г о н а к а з у

м.Чернівці

15 червня 2026 року Справа № 926/2446/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., розглянувши заяву за вх.№2446 від 12.06.2026 року

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аф-транс» (58018, м.Чернівці, пров.Складський, б.11, оф.15, код 37767220)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зе гуд пластік компані Україна» (58000, м.Чернівці, вул.Головна, буд.246-В, код 43355850)

Про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості в сумі 184022,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аф-транс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зе гуд пластік компані Україна» заборгованості за договором-заявкою №3 від 24.10.2025 року на суму 184022,22 грн згідно акту наданих послуг №4189 від 04.11.2025 року на рахунку на оплату №2432 від 04.11.2025 року.

12.06.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано заяву про видачу судового наказу за вх.№2446, яку протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд встановив наступне.

Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу.

Згідно ст.148 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно приписам п.5 ч.2, п.п.3, 4 ч.3 ст.150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З системного аналізу вказаних вище норм процесуального права слідує, що:

- наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів, що підтверджують правильність і безспірність грошових вимог, видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення;

- судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, тобто, звертаючись до суду із заявою в порядку ст.147 ГПК України, заявник зобов`язаний довести обставини виникнення у нього права відповідної грошової вимоги у порядку та спосіб, передбачені Главою 5 Докази та доказування ГПК України.

Згідно приписів ч.1, 2 ст.73, ч.1 ст.74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до приписів п.2 ч.2 ст.91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі чи в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Так, заявником до матеріалів справи долучено товарно-транспорту накладну (CMR) №24102025, яка викладена англійською, німецькою та російською мовами, у зв`язку із чим суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Відповідно до ч.4 якої визначено, що учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст.12 Закону України "Про судоустрій статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).

Частиною 79 Закону України "Про нотаріат" визначено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Зважаючи на вищенаведене, заявник повинен при подачі заяви про видачу судового наказу надати суду належним чином засвідчений переклад на українську мову товарно-транспортної накладної (CMR) №24102025, однак матеріали справи нотаріально-завірений переклад не міститься.

Отже, заява ТОВ «Аф-транс» подана з порушенням приписів ст.150 ГПК України, так як не містить переклад на українську мову товарно-транспортної накладної (CMR) №24102025, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог ст.150 цього Кодексу.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч.1 ст.153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст.148, 150, 152, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Аф-транс» (58018, м.Чернівці, пров.Складський, б.11, оф.15, код 37767220) у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вх.№2446 від 12.06.2026 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зе гуд пластік компані Україна» (58000, м.Чернівці, вул.Головна, буд.246-В, код 43355850) щодо стягнення заборгованості в сумі 184022,22 грн

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя Світлана ГУШИЛИК