Решение № 137358759, 12.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 р. № 520/3992/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 13.04.2022 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 позивач призваний у Збройні Сили України на період мобілізації. У період з 01.06.2023 по 08.06.2023, з 22.06.2023 по 29.07.2023 та з 13.10.2023 по 16.10.2023, з 07.04.2024 по 08.06.2024, з 10.07.2024 по 29.08.2024, з 17.09.2024 по 20.10.2024, з 02.11.2024 по 12.11.2024, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 №222/28/7/2306. Позивач має поранення (травму) одержану під час захисту Вітчизни, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 №222/28/7/230 та довідкою про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 26.10.2023 №22/28/7/785, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . Оскільки Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом розвідувального органу та перебуває у підпорядкуванні та на фінансовому забезпеченні Головного управління розвідки Міністерства оборони України (Військова частина НОМЕР_2 ), саме остання уповноважена здійснювати перерахунок та виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №153. 12.01.2026 було направлено заяву до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153. 27.01.2026 у листі від Військової частини НОМЕР_1 зазначено, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги. Проте, Військова частина НОМЕР_2 - це і є Головне управління розвідки Міністерства оборони України, якому підпорядковується Військова частина НОМЕР_1 в якій проходив військову службу позивач. Таким чином, позивач має законне право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник Військової частини НОМЕР_1 надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України, яке у відповідності до законодавства є одним із розвідувальних органів держави. Законодавець чітко окреслив межі застосування Постанови №153, виключивши з її дії всі інші складові сектору безпеки і оборони, у тому числі розвідувальні органи та підпорядковані їм військові частини. Таким чином, отримати одноразову грошову винагороду можуть лише ті військовослужбовці, які проходять службу саме у визначених формуваннях та відповідають усім іншим встановленим умовам. Положення Постанови №153 поширюються лише на військовослужбовців визначених військових формувань, але не на розвідувальні органи та їх військові частини. Представнику позивача неодноразово надавалися офіційні відповіді із детальними поясненнями щодо правового статусу військової частини НОМЕР_1 та відсутності підстав для нарахування одноразової винагороди. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Військової частини НОМЕР_2 надав до суду відзивна позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що з відповідними зверненнями щодо виплати одноразової грошової винагороди позивач звертався через представника 24.11.2025 та 12.01.2026, тобто після звільнення із військової служби. Отже, для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 153 позивач не відповідає одній із обов`язкових умов для її виплати, зокрема щодо проходження військової служби на дату звернення за виплатою. Позивач не відповідає обов`язковим умовам, визначеним пунктом 4 Постанови № 153, зокрема щодо безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, фактичного проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою, а також проходження військової служби за контрактом. Окремо слід зауважити, що розвідувальні органи України посідають окреме місце у складі сектору безпеки та оборони України та згідно зі статтею 20 Закону № 2469-VIII як суб`єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах, а їх повноваження визначаються законодавством України. Головне управління розвідки Міністерства оборони України згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 912-IX має статус розвідувального органу України, відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 912-IX є державним органом та відповідно до Переліку органів військового управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 270 органом військового управління, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, однак не є правоохоронним органом спеціального призначення у розумінні Постанови № 153 не включене до Переліку військових частин, до яких призначаються громадяни України, які уклали контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу, пов`язаних з експлуатацією безпілотних систем, затвердженого наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 14.01.2026 № 11 (копія додається) та не відноситься до учасників експериментального проекту, визначених пунктом 3 Постанови № 153. У Постанові № 153 відсутні норми щодо виплати такої одноразової грошової винагороди військовослужбовцям, що належать до системи розвідувальних органів України та підпорядкованих їм військовим частинам. У зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13.04.2022 на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 призваний у Збройні Сили України на період мобілізації.

У період з 01.06.2023 по 08.06.2023, з 22.06.2023 по 29.07.2023 та з 13.10.2023 по 16.10.2023, з 07.04.2024 по 08.06.2024, з 10.07.2024 по 29.08.2024, з 17.09.2024 по 20.10.2024, з 02.11.2024 по 12.11.2024, ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 №222/28/7/2306.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2025 №222/28/7/230 ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, а саме:

- дійсно в період з 01.06.2023 по 08.06.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Харківській області Чугуївського району Вовчанської міської територіальної громади ( АДРЕСА_1 );

- дійсно в період з 13.10.2023 по 16.10.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Донецькій області Краматорського району Констянтинівської міської територіальної громади (с. Новомаркове);

- дійсно в період з 01.06.2023 по 08.06.2023 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Харківській області Куп`янського району Петропавлівської сільської територіальної громади (с. Ягідне);

- дійсно в період з 07.04.2024 по 08.06.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Донецькій області Бахмутського району Часовоярської міської територіальної громади (м. Часів Яр);

- дійсно в період з 10.07.2024 по 29.08.2024, з 17.09.2024 по 20.10.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Харківській області Харківського району Липецької сільської територіальної громади ( АДРЕСА_2 );

- дійсно в період з 02.11.2024 по 12.11.2024 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Запорізькій області Василівського району Степногірської селищної територіальної громади (с. Лук`янівське, с. Павлівка).

Всього брав безпосередню участь в бойових діях 209 (двісті дев`ять) днів.

16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримав мінно-вибухову травму при виконанні бойового завдання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 26.10.2023 №22/28/7/785.

12 січня 2026 року представником позивача направлено до Військової частини НОМЕР_1 заяву, відповідно до якої серед іншого просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Листом від 27.01.2026 № 222/28/7/787 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах України під час дії воєнного стану", виплата одноразової грошової винагороди здійснюється особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій. Враховуючи те, що підпорядковані ГУР МО України військові частини не належать до суб`єктного складу, передбаченого пунктом 4 Постанови, виплата одноразової грошової винагороди військовослужбовцям цих військових частин не передбачена.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011 (далі - Закон № 2011).

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону № 2011).

Приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011 унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №153 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова № 153).

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (надалі по тексту також Порядок №153).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, згідно з Постановою №153 військові частини уповноважена на виплату одноразової грошової винагороди певним особам за одночасної наявності всіх вищевказаних умов, у тому числі - продовження служби у війську (зокрема, Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі) на момент набрання чинності постановою №153 (13 лютого 2025 року).

За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025. Отже Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Суд зауважує, що з положень абз. 2 п. 4 Постанови №153 слідує, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п. 4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) особа має громадянство України,

2) належить до з осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення,

3) були прийняті або призвані на військову службу у віці до 25 років,

4) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України», «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX,

5) проходять військову службу,

6) брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою,

Повертаючись до фактичних обставин справи, судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 є розвідувальним, структурним підрозділом, який організаційно та функціонально перебуває у підпорядкуванні Головного управління розвідки Міністерства оборони України (далі - ГУР МОУ), яке у відповідності до законодавства є одним із розвідувальних органів держави. ГУР МОУ здійснює розвідувальну діяльність у воєнній сфері, сферах оборони, військового будівництва, військово-технічній та кібербезпеки. ГУР МОУ є головним органом управління в системі воєнної розвідки і в межах повноважень у визначеному Законом України "Про розвідку" та актами Президента України порядку координує діяльність суб`єктів воєнної розвідки та залучає інші визначені суб`єкти, а в особливий період - інші складові сил оборони до виконання покладених на розвідувальний орган завдань.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про національну безпеку України», до складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

При цьому розвідувальні органи України прямо виділені як окрема категорія, що функціонує нарівні з іншими суб`єктами. Таким чином, розвідувальні органи, зокрема Головне управління розвідки та підпорядковані йому військові частини, мають самостійний правовий статус у системі сектору безпеки і оборони України.

Крім того, як окремий орган розвідувальні органи України наділені відповідно до статті 20 Закону України «Про національну безпеку України» наступними обов`язками: 1.Розвідувальні органи України відповідно до закону здійснюють розвідувальну діяльність з метою сприяння реалізації національних інтересів України та протидії зовнішнім загрозам національній безпеці України у визначених законом сферах.

Розвідувальні органи як суб`єкти забезпечення національної безпеки і оборони України беруть участь у формуванні і реалізації державної політики з питань національної безпеки і оборони у визначених законодавством сферах. Повноваження розвідувальних органів визначаються законодавством України. 2. Пріоритетні завдання розвідувальним органам визначаються Президентом України.

Законодавець прямо виокремив розвідувальні органи в окрему категорію суб`єктів сектору безпеки і оборони, поставивши їх нарівні з іншими складовими, проте не ототожнюючи їх із Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями чи правоохоронними органами спеціального призначення. Це означає, що розвідувальні органи виконують самостійні завдання, які відрізняються від функцій Збройних Сил України або правоохоронних органів, мають особливе нормативне регулювання своєї діяльності (Закон України «Про розвідку», здійснюють діяльність у сфері оборони держави не як військове формування, а як спеціально уповноважений державний орган, оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України «Про розвідку», розвідувальні органи України - це державні органи, уповноважені цим Законом здійснювати розвідувальну діяльність з метою захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз.

Таким чином, військові частини, які перебувають у підпорядкуванні ГУР МОУ, мають самостійний правовий статус структурних підрозділів розвідувального органу, а не є складовою частиною Збройних Сил України в загальному розумінні.

Суд також вказує, що 11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі по тексу - Постанова), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 3 Постанови КМУ №153, установлено коло учасників експериментального проекту.

У ньому прямо визначено, що до такого кола належать:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом на посади рядового складу до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби України

відповідні військові формування - Збройні Сили України, Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України;

органи управління - Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України;

а також військові частини, спеціально визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Держприкордонслужби.

Таким чином, і цей пункт Постанови підтверджує, що коло осіб та органів, які можуть брати участь у проекті та претендувати на винагороду, є обмеженим. Постанова не поширює свою дію на всі органи сектору безпеки і оборони, а лише на чітко визначені формування та установи.

Відповідно, військовослужбовці розвідувальних органів, у тому числі військової частини НОМЕР_1 , не належать до числа учасників експериментального проекту.

Важливим є і той факт, що Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11 лютого 2025 року затверджено Порядок реалізації експериментального проекту, який конкретизує механізм його застосування. Саме, цей Порядок є обов`язковим для застосування і визначає, на кого поширюється дія проекту.

У Порядку прямо зазначено, що експериментальний проект запроваджується з метою підвищення мотивації до проходження військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України, Державній прикордонній службі України.

Порядок експериментального проекту стосується спеціального механізму залучення 18-25 років до ЗСУ/НГУ/ДПСУ, а п. 4 встановлює винагороду лише за одночасної відповідності всім умовам, включно з належністю до визначеного суб`єктного кола.

Суд вказує, що в Порядку не передбачено розширеного тлумачення або можливості включення інших військових формувань чи органів до переліку учасників. Отже, жодні інші структури сектору безпеки і оборони (у тому числі розвідувальні органи та їх військові частини) до експериментального проекту залучатися не можуть.

Отже, посилання позивача на Постанову КМУ №153 як на підставу для виплати винагороди є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладення позивачем контракту саме в межах експериментального проекту за Постановою №153. Наявний у матеріалах справи контакт не доводить проходження служби позивачем у військовій частині, визначеній Генштабом/НГУ/ДПСУ для цього проекту.

До матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, що військові частини НОМЕР_1 або НОМЕР_2 включені до переліку військових частин, визначених для реалізації експериментального проекту за п. 3 Постанови №153.

Суд зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 перебувають у підпорядкуванні розвідувального органу, правовий статус і діяльність якого визначаються Законом України «Про розвідку». Доказів включення цих військових частин до кола учасників експериментального проекту, передбаченого Постановою №153, матеріали справи не містять.

Разом з тим, факт проходження позивачем військової служби під час воєнного стану, його участі у заходах із забезпечення оборони України, отримання поранень та наявність статусу учасника бойових дій не є спірними у цій справі.

Водночас такі обставини не підтверджують права на одноразову винагороду за Постановою №153, оскільки право на таку виплату виникає лише за одночасної наявності всіх умов, визначених пунктом 4 цієї постанови, зокрема належності особи та військової частини до суб`єктного кола, на яке поширюється експериментальний проект.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належність Військової частини НОМЕР_1 , у якій він проходив службу, до переліку суб`єктів, передбачених Постановою КМУ №153, як наслідок, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА