Постановление суда № 137354213, 29.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 квітня 2026 рокуСправа №160/4297/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кучми К.С.

при секретарі судового засідання - Волосюку І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Віти Ус про зміну способу і порядку виконання рішення суду по адміністративній справі №160/4297/24,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року по адміністративній справі №160/4297/24 була задоволена позовна заява ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 18.10.2022 року по 20.01.2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року № 168;

- зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, в розмірі 30 000 грн. на місяць за період з 18.10.2022 року по 20.01.2023 року;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення в судовому порядку не оскаржувалось та набрало законної сили.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Віта Ус звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист №160/4297/24 виданий 02.07.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2026 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000 грн на місяць за період з 18.10.2022 року по 20.01.2023 року на стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 86 451,62 грн.

Дана заява мотивована тим, що станом на дату подання цієї заяви рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року у цій справі не виконано у повному обсязі. Оскільки, виконати рішення суду від 23.04.2024 року на підставі якого виданий виконавчий документ, способом встановленим у ньому неможливо і це підтверджується копіями наданих документів, які є у матеріалах справи № 160/4297/24, лише зміною способу і порядку виконання рішення суду вдасться забезпечити ефективний захист порушеного права.

20.04.2026 року на адресу суду надійшли заперечення від відповідача, в яких зазначено, що предметом спірних правовідносин в межах судової справи № 160/4297/24 є зобов`язання нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000 грн. на місяць за період з 18.10.2022 року по 20.01.2023 року. Відповідна категорія виплат приписами абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України не охоплена. Враховуючи норми чинного законодавства виплата доходу фізичній особі ( ОСОБА_1 ) податковим агентом (Територіальним управлінням) передбачає одночасну сплату до бюджету коштів (податку з доходів фізичних осіб 15 561,29 грн та військового збору 4 322,58 грн). А враховуючи встановлений порядок виконання рішень (в межах бюджетної програми за КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя") стягнення загальної суми на користь позивача призведе до порушення норм ПК України в частині неможливості Територіальним управлінням виконання покладених зобов`язань, а саме: одночасну сплату податків з доходу, що виплачується. Саме тому на думку Територіального управління дана категорія справ не охоплюється вимогами ст.378 КАС України, так як на відміну від соціальних та пенсійних виплат виплата грошового забезпечення передбачає одночасне здійснення перерахувань відповідних податків, розмір та порядок виплати яких встановлюється станом на дату виплати. Станом на сьогоднішній день Територіальне управління зобов`язане утримати та перерахувати в день виплати грошового забезпечення військовий збір. Крім того, Територіальне управління вважає, що резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року у справі №160/4297/24 є чіткою, зрозумілою за змістом, має зобов`язальний характер, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум додаткової винагороди не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав. Враховуючи викладене, просять відмовити у задоволенні заяви.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили, про день та час його проведення були повідомлені належним чином.

Вирішуючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Згідно із ч.3 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.

У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:

1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);

3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;

4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України, суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №640/7827/22, постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 у справі №800/203/17.

Суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду має зобов`язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.

Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов`язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по додатковій винагороді позивачу.

Окремо суд звертає увагу на нові положення законодавства: приписи абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України, які фактично створюють виключення з вищевикладених висновків. Такі виключення стосуються конкретно визначених категорій спорів: обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання:

1) пенсійних виплат;

2) соціальних виплат непрацездатним громадянам;

3) виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням;

4) виплат та пільг дітям війни;

5) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.

В даній справі предмет спору не стосувався відповідних категорій виплат, оскільки йшлося про додаткову винагороду, запроваджену на період воєнного стану як захід компенсаційного та стимулюючого характеру для осіб, які проходять службу в таких умовах.

Отже, ця норма права на позивача не поширюється.

Отже, зміст поданої заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а на прийняття нового рішення з зазначенням конкретної суми стягнення компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, що не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі.

До того ж, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у зв`язку з чим у її задоволенні належить відмовити.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Віти Ус про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі по адміністративній справі №160/4297/24 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма