Решение № 137324734, 09.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3898/21

2/705/79/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Остропольської О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури, поданим в інтересах держави в особі Уманської міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури Пидорич С. звернувся до суду з позовом, в інтересах держави в особі Уманської міської ради, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та просив: витребувати від ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позову зазначено, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Марченко Н.М. 16.03.2017 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,07 га, за кадастровим номером 7110800000:02:005:0967, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка). Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1197494171108. Підставою для державної реєстрації вказаного речового права зазначено архівний витяг з рішення виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 10.08.2000 № 368. Невдовзі, ОСОБА_1 відповідно до схеми розподілу зазначеної земельної ділянки та на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, здійснено поділ земельної ділянки площею 0,07 на кадастровим номером7110800000:02:005:0967, на три земельні ділянки: кадастровим номером 7110800000:02:005:0982 площею 0,0301 га, кадастровим номером 7110800000:02:005:0981 площею 0,0176 га, кадастровим номером 7110800000:02:005:0980 площею 0,0223 га. У зв`язку з розподілом вказаним земельним ділянкам присвоєно адреси, відповідно: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 13.05.2017 № 449. Державним реєстратором виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. 22.05.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0176 га кадастровим номером 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Згідно додаткових відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка утворена в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номером 7110800000:02:005:0967, площею 0,0700 га. Водночас встановлено, що рішення № 368 у частині надання ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки є підробним, адже, Черкаською обласною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що вперше державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0967, площею 0,07 га, що розташована по АДРЕСА_3 здійснено на підставі архівного витягу підробленого рішення виконавчого комітету Уманської міської ради № 368. За даними досудового розслідування ОСОБА_1 земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалася, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення не приймалося, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого, тобто незаконного рішення № 368, що підтверджується висновком судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23. Відповідно до зазначеної експертизи, текст рішення № 368 у частині надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки є надрукованим з іншого друкуючого пристрою з електрофотографічним способом друку, решту ж тексту надруковано з використанням друкуючого пристрою з струменевим способом друку. Також, відповідно до листа начальника відділу діловодства, організаційного забезпечення та контролю виконавчого комітету Уманської міської ради Лапіної Т.В. від 02.12.2019, ОСОБА_1 до міської ради із заявою на отримання земельної ділянки не звертався. Крім того, існує примірник рішення Виконавчого комітету Уманської міської ради № 368, у якому ОСОБА_1 , як фізичну особу, якій надано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,07 га - не зазначено. Досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у встановленому законом порядку Уманською міською радою не передавалась, а тому вона перебуває у незаконному його володінні, у зв`язку з чим виникла необхідність у її витребуванні, тому позивач з даним позовом звернувся до суду.

Уманська міська рада визначена позивачем у справі, як особа, яка наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства, тобто є уповноваженим на захист інтересів держави органом у спірних правовідносинах.

21.02.2023 заступником начальника відділу Черкаської обласної прокурату Олійник І.А. в системі «Електронний суд» сформовано клопотання про зміну предмету позову, яке зареєстровано в суді 22.02.2023, до якого долучено заяву за підписом першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури О. Сидора. В заяві просив суд прийняти до розгляду у справі № 705/3898/21 заяву про зміну предмету позову шляхом доповнення зазначених нижче позовних вимог про витребування від ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; залучити до розгляду справи в якості співвідповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_2 ; визнати недійним договір від 08.06.2018 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію від 31.07.2018, запис номер 27367256 з припиненням речового права ОСОБА_2 та ОСОБА_2 безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді на земельній ділянці площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

Заява про зміну предмету позову мотивована тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку 31.07.2018 зареєстроване інше речове право безстрокове право користування (сервітут), право проходу та проїзду на велосипеді. Відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018 правокористувачами спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Для повноти та ефективності відновлення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0981 вбачається необхідність у визнанні недійсним договору від 08.06.2018 про встановлення земельного сервітут на земельну ділянку та скасуванні державної реєстрації речового права безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді правокористувачами.

Ухвалою від 17.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Задоволено заяву представника позивача та залучено до участі в справі співвідповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_2 . Виключено зазначених осіб з числа третіх осіб у справі. У подальшому вирішено розглядати справу з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Представник позивача прокурор Уманської окружної прокуратури Бурлака В.П. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та факти, викладені у позові, та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача Уманської міської ради Черниш (Коміссарова) О.А. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та думку прокурора, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, про день та час судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини своєї неявки у судове засідання відповідачі суду не повідомили, заяв про відкладення судового розгляду, зустрічну позовну заяву до суду не подали. Також відповідачі не скористалися своїм правом та відзиви на позовну заяву не подали.

Суд, вислухавши представників позивачів, дослідивши письмові матеріали справи, встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Суд під час розгляду справи дійшов висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визнав у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Уманської міської ради.

Судом установлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради «Про приватизацію земельних ділянок» від 10.08.2000 № 368 передано в приватну власність земельну ділянку площею 700 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно з розпорядженням Уманської міської ради № 16-р від 19 лютого 2016 року № 16-р «Про перейменування вулиць та провулків міста Умані» провул. Белінського перейменовано на провул. Короткий.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, сформованого 16.03.2017 за № 82598378 приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Марченко Н.М., на підставі архівного витягу рішення виконавчого комітету місцевої Ради депутатів № 368, виданого 10.08.2000, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,07 га з кадастровим номером 7110800000:02:005:0967, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1197494171108.

Відповідно до схеми розподілу зазначеної земельної ділянки та на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (т. 1 а.с. 29) здійснено поділ земельної ділянки площею 0,07 га з кадастровим номером 7110800000:02:005:0967 на три земельні ділянки: з кадастровим номером 7110800000:02:005:0980 площею 0,0223 га, з кадастровим номером 7110800000:02:005:0981 площею 0,0176 га, з кадастровим номером 7110800000:02:005:0982 площею 0,0301 га.

За таким розподілом земельним ділянкам присвоєно адреси відповідно: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради від 13.05.2017 № 449.

Державним реєстратором виконавчого комітету Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області Шевчук Д.Ю. 05.02.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0301 га з кадастровим номером 7110800000:02:005:0982, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованим 26.08.2021 за № 271960212.

Згідно з додатковими відомостями, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вказана земельна ділянка утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:005:0967, площею 0,0700 га.

Земельній ділянці площею 0,0176 га з кадастровим номером 7110800000:02:005:0981, як об`єкту нерухомого майна присвоєно реєстраційний номер 1257839971108.

Крім того, відповідно до договору про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та землекористувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , встановлено земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0301 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким землекористувачі мають право проїзду і проходу цілодобово без обмежень.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 81 постанови Великої Палата Верховного Суду від 08.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов?язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово - правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому, суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Власник із дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для витребування нерухомого майна, оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, провадження №14-208цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, прокурор стверджував, що за даними досудового слідства ОСОБА_1 земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалася, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення не приймалося, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого, тобто незаконного рішення, що підтверджується висновком судової експертизи від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Оскільки досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_1 земельна ділянка у приватну власність у встановленому законом порядку Уманською міською радою, як власником, не передавалася, а тому вона перебуває у незаконному володінні, у зв`язку з чим виникла необхідність у її витребуванні.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Положеннями статті 17 ЗК України визначені повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, до яких зокрема належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначений положеннями ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ст. 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, а саме громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) .

Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст. 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Відповідно до витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань до вказаного реєстру внесено ряд повідомлень про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 366 та ч. 2 ст. 364 КК України, які в подальшому об`єднані в одне провадження, і при здійсненні Черкаською обласною прокуратурою процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що вперше державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7110800000:02:005:0967 площею 0,07 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено на підставі архівного витягу підробленого рішення № 368.

За даними досудового розслідування ОСОБА_1 земельна ділянка у власність у передбаченому законом порядку не передавалась, оскільки виконавчим комітетом Уманської міської ради відповідне рішення не приймалось, а право власності на неї зареєстровано на підставі підробленого, тобто незаконного, рішення № 368, що підтверджується висновком судової експертизи від 30 серпня 2018 року № 1340/17-23, 794-798/18-23, проведеної експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та іншими доказами.

Згідно з висновком судової технічної експертизи документів від 30.08.2018 № 1340/17-23, 794-798/18-23 встановлено, що текст рішення № 368, у частині надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки, є надрукованим з іншого друкуючого пристрою з електрофотографічним способом друку, решта ж тексту надруковано з використанням друкуючого пристрою з струменевим способом друку.

Також вказаним висновком встановлено, що під час дослідження аркушів рішення № 368 отвори, через які прошиті аркуші рішення, мають нерівні краї та їх конфігурація різна. Відтінки паперу 1-го та 3-го аркушів рішення № 368 відрізняються від відтінку паперу 2-го аркушу.

Також друкований текст на 1-му аркуші (в нижній частині 1 аркушу) рішення № 368 надрукований друкуючим пристроєм з електрофотографічним способом друку, у той час як решта тексту на 1-ому, 2-му та 3-му аркуші надруковані з використанням різних друкуючих пристроїв струменевим способом.

Висновком встановлено, що текст на 1-му та 2-му аркушах рішення № 368 надруковані не одномоментно.

Вказане свідчить про підроблення рішення № 368 шляхом внесення до нього додаткових прізвищ осіб, у тому числі і ОСОБА_1 .

Відповідно до листа ГУНП в Черкаській області від 26.10.2019 № 10576/24/68 на адресу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області останнім запропоновано надати відомості з приводу безоплатного надання земельних ділянок на території м. Умань та України, в тому числі ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017251100000026 від 21.06.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, по факту незаконного виведення нерухомого майна (земельних ділянок) із комунальної власності Уманської міської ради на користь третіх осіб.

Згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 19.11.2019 за № 10-23-0.23-8205/2-19 на вищевказаний запит за інформацією міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відомості стосовно безоплатного надання земельних ділянок, в тому числі ОСОБА_1 відсутні.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду від 30 жовтня 2029 року у справі № 711/8484/19 в Уманської міської ради була витребувана інформація чи зверталися вказані в ухвалі громадяни (в тому числі ОСОБА_1 ) до органу місцевого самоврядування з заявами про отримання земельної ділянки.

Відповідно до листа начальника відділу діловодства, організаційного забезпечення та контролю виконавчого комітету Уманської міської ради Лапіної Т.В. від 02.12.2019 вбачається, що у журналах вхідної кореспонденції відомостей щодо звернення вказаних в ухвалі громадян немає.

У межах однієї із об`єднаних кримінальних справ щодо незаконного набуття права власності громадянами із комунальної власності Уманської міської громади 20.02.2023 був допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який до 1996 року працював на посаді начальника Управління земельних ресурсів Уманського міськвиконкому, згідно з протоколом допиту якого свідком роз`яснено порядок оформлення переданих громадянам земельних ділянок у порядку безоплатної приватизації та підтверджено, що копія рішення, яка була отримана органом досудового розслідування в ході проведення досудового розслідування, не відповідає дійсному рішенню виконавчого комітету Уманської міської ради № 368 від 10.08.2000.

Окрім цього, за час перебування ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Геоплан» підприємство виконувало великий об`єм технічної документації із землеустрою на замовлення громадян, а також Уманської міської ради щодо приведення у відповідність до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» технічної документації. У зв`язку з цим, до підприємства надходили прийняті рішення виконавчого комітету Уманської міської ради та Уманської міської ради, які залишилися в його архіві, у тому числі рішення № 368, з відтиском печатки «Загальний відділ».

З 2015 року ПП «Геоплан» не функціонує як підприємство, однак ОСОБА_4 (син ОСОБА_3 ), який зареєстрований як фізична особа підприємець, продовжує здійснювати геодезичні роботи. Ураховуючи це, архів ПП «Геоплан» переданий до ФОП ОСОБА_4 , який використовується у роботі по сьогоднішній день.

ОСОБА_3 пояснив, що рішення органу місцевого самоврядування містить мокру печатку «Загальний відділ», погоджувальні підписи членів міськвиконкому та затверджувальні підписи голови і секретаря міськвиконкому.

Після огляду ОСОБА_3 двох різних рішень № 368, з них одне вилучено органами досудового слідства в архівному відділі Уманської міської ради у в ході проведення тимчасового доступу до документів та інше надано ФОП ОСОБА_4 , останній пояснив, що у порівнянні вказаних рішень, рішення, яке витребуване в архівному відділі, не містить печатки «Загальний відділ», що свідчить про його ймовірну підробку, оскільки на рішенні, яке знаходилось в архіві ПП «Геоплан», така печатка існує.

Також відповідно до протоколу огляду документів від 25.08.2022, в якому досліджуються рішення за № 368 (підроблене та оригінал), вилучені в ході тимчасового доступу до документів та отримані на запит від ФОП ОСОБА_4 , де окремо проводиться аналіз двох рішень та підтверджується недійсність рішення № 368, вилученого в ході тимчасового доступу до документів.

З викладеного вбачається, що досудовим розслідуванням достовірно встановлено, що ОСОБА_1 спірна земельна ділянка у власність у встановленому законом порядку Уманською міською радою, як власником, не передавалась.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц, від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 зроблено висновки, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку.

Також у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 125/1501/20-ц вказано на допустимість висновку експерта, складеного в межах кримінального провадження, як письмового доказу у цивільній справі, оскільки експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не був ухвалений.

Отже, висновки експерта, складені в межах кримінального провадження, можуть бути письмовими доказами у справі, що розглядається.

Таким чином, за наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із володіння власника територіальної громади м. Умань поза її волею, відновлення якого можливо лише шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 387 ЦК України якщо земельною ділянкою неправомірно заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У постанові від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника.

Таким чином, оскільки рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_1 місцевим органом виконавчої влади фактично не приймалося, а було підроблено, тому є достатні підстави вважати, що зазначена спірна земельна ділянка вибула з володіння власника, яким є Уманська міська рада, поза його волею та вказана особа, відповідно до ст. 387 ЦК України стала незаконним володільцем спірної земельної ділянки і, як наслідок, не мала права розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245, який набув чинності з 01.01.2013, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245).

Відповідно до положень п. б ст. 80 ЗК України суб`єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до п. в ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у комунальній власності та належала до земель Уманської міської ради.

З наведених вище обставин вбачається порушення права комунальної власності на землю, відновлення якого можливо шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а відтак заявлені вимоги про витребування спірної земельної ділянки є ефективним способом захисту у цій справі, які доведені належними та допустимими доказами у справі.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 08 червня 2018 року та скасування державної реєстрації вказаного договору суд зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається і дану обставину не заперечили сторони, між відповідачами 08.06.2018 було укладено договір про встановлення земельного сервітуту, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на спірну земельну ділянку 31.07.2018, згідно з якою наявне зареєстроване інше речове право безстрокове право користування (сервітут), право проходу та проїзду на велосипеді.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права та інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинення цими діяннями наслідкам.

Під способом захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав і вплив на правопорушника.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З метою повноти та ефективності відновлення права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:005:0981 вбачається необхідність у припиненні та скасуванні державної реєстрації речового права безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що виникло на підставі договору про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018.

Згідно зі ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Відповідно до ч. 2 ст. 401 ЦК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частиною 2 ст. 100 ЗК України встановлено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи (ч. 1 ст. 101 ЗК України, ч. 6 ст. 403 ЦК України).

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 102 ЗК України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку, зокрема, рішення суду про скасування земельного сервітуту, а згідно з ч. 2 цієї статті на вимогу власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, дія цього сервітуту може бути припинена в судовому порядку, зокрема, у випадку припинення підстав його встановлення (остання норма кореспондує п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України).

Підставою виникнення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є договір про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, припинення та скасування державної реєстрації речового права безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді землекористувачами ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , є можливим шляхом припинення підстави його встановлення визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Норма ч. 1 ст. 321 ЦК України проголошує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

За вказаних обставин, у зв`язку з відсутністю волі належного власника на відчуження спірної земельної ділянки, право комунальної власності на неї не припинилось, продовжує належати Уманській міській раді, оскільки право власності є непорушним, діє встановлений законом імунітет належного власника від протиправного позбавлення права власності (ст. 41 Конституції України, ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Договір про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018 суперечить ч. 2 ст. 100 ЗК України, оскільки Уманська міська рада, як належний власник спірної земельної ділянки, не приймала рішення щодо встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку, відповідного договору не укладала. Навіть при задоволенні позову про витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 та виконання відповідного судового рішення, наявність чинного договору про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018 порушує права Уманської міської ради, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

Право вимагати в суді припинення дії сервітуту належить Уманській міській раді, оскільки за ч. 2 ст. 102 ЗК України, п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України такі повноваження належать належному власнику земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут.

Таким чином, на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України договір про встановлення земельного сервітуту від 08.06.2018 підлягає визнанню недійсним у судовому порядку за позовом Уманської міської ради або органів та осіб, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 2 ст. 4 ЦПК України).

Як зазначалось вище, договір про встановлення земельного сервітуту є підставою для державної реєстрації 31.07.2018 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно речового права - безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді по спірній земельній ділянці ОСОБА_2 та ОСОБА_2 . Тому належним способом захисту порушеного права буде скасування державної реєстрації від 31.07.2018, запис номер 27367256, з припиненням речового права ОСОБА_2 та ОСОБА_2 безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді на земельній ділянці площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вище викладене, суд вважає, що заявлений позов належить задовольнити у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір, який сплатив позивач при зверненні до суду, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. При цьому солідарне стягнення судового збору законом не передбачено.

Отже, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору у розмірі по 756 грн 67 коп., з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 18, 43, 49, 76-81, 82, 84, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 на користь Уманської міської ради земельну ділянку площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійним договір від 08 червня 2018 року про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Скасувати державну реєстрацію від 31 липня 2018 року, запис номер 27367256, з припиненням речового права ОСОБА_2 та ОСОБА_2 безстрокового права користування (сервітут), права проходу та проїзду на велосипеді на земельній ділянці площею 0,0176 га, кадастровий номер 7110800000:02:005:0981, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ), судовий збір у розмірі по 756 (сімсот п`ятдесят шість) гривень 67 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Черкаська обласна прокуратура; м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119.

Позивач: Уманська міська рада; Черкаська область, м. Умань, пл. Соборності, 1, код ЄДРПОУ 26535796.

Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя О.І.Єщенко