Решение № 137324607, 11.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ №712/5094/26

Провадження №2/712/3450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В.,

відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г в сумі 209 505,23 грн., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 95 201,49 грн., заборгованості за відсотками у сумі 32 303,74 грн., заборгованості по сплаті комісій у сумі 82 000,00 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та на професійну правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн.

У обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26 лютого 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №13-007-863-2-21-Г, на підставі якого відповідачу було надано кредитні кошти.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Так, новий кредитор ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26.02.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до умов договору №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги №1/12, серед інших, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26.02.2021, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не здійснював, станом на 03.09.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26.02.2021 становить 209 505,23 грн., з яких заборгованість за кредитом 95 201,49 грн., заборгованість за відсотками 32 303,74 грн., заборгованості по сплаті комісій у сумі 82 000,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 04 червня 2026 року.

Протокольною ухвалою від 04 червня 2026 року відкладено проголошення рішення на 11 червня 2026 року.

16 квітня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме, в частині заборгованості за тілом кредиту у сумі 35 338,00 грн., заперечив щодо стягнення відсотків та комісії.

У обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем неправильно визначено строк дії договору до 30.01.2025, тоді як згідно умов договору строк його дії встановлено з 26.02.021 по 23.02.2024 включно.

Крім того, відповідач зазначив, що ним було сплачено заборгованість у сумі 64 662,00 грн., а отже залишок заборгованості за тілом кредиту складає 35 338,00 грн.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві, просив зменшити витрати на правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Заслухавши думку відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 26 лютого 2021 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 Кредитний договір №13-007-863-2-21-Г.

За умовами Кредитного договору №13-007-863-2-21-Г встановлено розмір кредиту 100 000,00 грн., строк кредиту з 26 лютого 2021 року по 23 лютого 2024 року, процентна ставка за користування кредитом 10,00% річних.

Реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту наведені у Додатку №1.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору №13-007-863-2-21-Г загальна вартість кредиту становить 188 512,34 грн., що включає в себе 100 000,00 грн. основана сума боргу, 16 512,34 грн. проценти за користування кредитом, 72 000,00 грн. щомісячна комісія.

З виписки по особовому рахунку за період з 26.02.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення заборгованості, відсотків за кредитом та комісійних платежів.

Водночас відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року має заборгованість за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26 лютого 2021 року в сумі 209 505,23 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 95 201,49 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 32 303,74 грн., заборгованості за комісіями 82 000,00 грн.

03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Як вбачається із платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31 липня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» здійснило плату за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 40916672, протокол №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, ціна продажу 23 425 777,00 грн. без ПДВ.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за яким права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (п. 2 Договору №1/12).

Як вбачається з витягу з додатку №1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26 лютого 2021 року становить 209 505,23 грн., яка складається із заборгованості за основним боргом в сумі 95 201,49 грн., заборгованості за відсотками в сумі 32 303,74 грн., заборгованість за комісією у сумі 82 000,00 грн.

За платіжними інструкціями до кредитного переказу коштів №1074 від 27 грудня 2024 року, №1822 від 22 вересня 2025 року, №1091 від 31 січня 2025 року ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» здійснило плату згідно договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем у судовому засіданні, що відповідач користувався кредитними коштами, однак в добровільному порядку у повному обсязі не повернув.

Відповідач зазначає, що за період користування кредитними коштами відповідачем сплачено 64 662,97 грн., тому він визнає залишок заборгованості за тілом кредиту у сумі 35 338,00 грн.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості за договором №13-007-863-2-21-Г від 26 лютого 2021 року, заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом складає 32 303,74 грн.

Відповідач не визнав заборгованість за відсотками, при цьому, відповідач не надав власного розрахунку суми заборгованості за відсотками, не спростував розмір нарахованих відсотків. Таким чином заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Розглядаючи вимогу щодо стягнення відсотків у сумі 32 303,74 грн., суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що при розгляді кредитних спорів суд зобов`язаний перевірити, зокрема, чи містять матеріали справи належний розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, де зазначено, яким саме чином та за який період пораховані кожна зі складових зазначеної позивачем загальної суми заборгованості станом на момент подання позовної заяви.

Так, ухвалою суду від 16 квітня 2026 року у позивача витребувано розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором із зазначенням періодів нарахування відсотків та із зазначенням сум, на які нараховані відсотки.

Указана вимога суду позивачем не виконана.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Крім того, у своїй позовній заяві та у заяві, що подана до суду 02 червня 2026 року представник ТОВ «ФК Єврокредит» просив розглянути справу у його відсутність в порядку спрощеного позовного провадження.

Подавши до суду таке клопотання, позивач тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.

Позовна заява не містить належного розрахунку заборгованості, з довідки-розрахунку вбачається, що розмір відсотків становить 32 303,74 грн., однак указана довідка-розрахунок не містить періодів нарахування відсотків, сум тіла кредиту, на які нараховані відсотки. Самостійно це встановити суд позбавлений можливості.

У той же час, у Додатку №1 до Договору №13-007-863-2-21-Г від 26.02.2021 відображено загальну вартість позики у сумі 188 512,34 грн., з яких відсотки за користування позикою становлять 16 512,34 грн.

Отже, належним до стягнення з відповідача на користь позивача є відсотки у сумі 16 512,34 грн., яка відображена у Додатку №1 до Договору №13-007-863-2-21-Г від 26.02.2021 та узгоджена сторонами.

Позивач не довів обґрунтованість нарахування відсотків у сумі 32 303,74 грн.

Що стосується вимоги про стягнення комісії у сумі 82 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа №727/5461/23, провадження №61-17096св23.

Судом установлено, що умовами Кредитного договору №13-007-863-2-21-Г від 26 лютого 2021 рокувизначено розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,00% від суми кредиту, яка сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (п. 2.8. Договору).

Однак, у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та, за які банком встановлена комісійна винагорода.

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в сумі 82 000,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Суд врахував доводи відповідача про сплату суми боргу 64 662,97 грн., що вбачається із виписки по особовому рахунку за період з 03.12.2022 по 03.09.2024.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті у повному обсязі, позовні вимоги частково визнані відповідачем, розрахунок заборгованості не спростований, позивач деталізований розрахунок суми боргу не надав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26 лютого 2021 року у сумі 51 849,37 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 35 337,03 грн., заборгованості за відсотками 16 512,34 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 11 200,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні просив зменшити витрати на правничу допомогу, зазначив, що її розмір завищений порівняно зі складністю справи.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС», предметом якого є надання правничої допомоги відповідно до завдань клієнта, який зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити винагороду.

Згідно розділу 3 договору винагорода - сума гонорару за надання правничої допомоги, яка складається з гонорару, який сплачується клієнтом об`єднанню за надання послуг по стягненню заборгованості та гонорару за фактичне стягнення заборгованості.

Додатком №1 до даного договору є форма «Реєстр боржників».

Додатком №2 до даного договору є «Вартість послуг (прейскурант)», яким визначено вартість послуг згідно вказаного переліку.

Додатком №3 до договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025 є форма «Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги».

Згідно доданого реєстру боржників від 01.12.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» передало Адвокатському об`єднанню «Альянс ДЛС» реєстр прав вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором №13-007-863-2-21-Г від 26.02.2021, загальна сума заборгованості: 209 505,23 грн.

Згідно Акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12080303 від 05.01.2026 Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» передано ТОВ «ФК Єврокредит» послуги (правничу допомогу по стягненню заборгованості) з боржника ОСОБА_1 , що складається з проведення юридичного і фінансового аналізу 1 боржника (1 200,00грн.) та складення, підписання і подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з 1 боржника (10 000,00грн.), на загальну суму 11 200,00грн.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, суд погоджується з доводами відповідача про те, що він є завищеним.

Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним зі складністю справи, тобто не має бути явно завищеним.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 17.12.2020 у справі № 808/1849/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 20.01.2021 у справі № 120/3929/19-а.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» було укладено договір надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025.

Проаналізувавши матеріали справи та обставини справи, суд приходить до висновку, що правова допомога позивачу з боку адвоката дійсно була надана.

Дослідивши надані позивачем документи, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із виконаними адвокатом роботами (послугами).

Указана справа є малозначною справою, дана категорія спорів є типовою, справа розглянута за відсутності позивача, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги до 2 500,00 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 51 849,37 грн., що становить 24,75% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 658,94 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором заборгованості за кредитним договором №13-007-863-2-21-Г від 26 лютого 2021 року у сумі 51 849,37 грн., судовий збір у сумі 658,94 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2 500,00 грн., всього 55 008,31 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місце знаходження за адресою: провул. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2026.

Суддя: О.С. Стеценко