Решение № 137313883, 11.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11574/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1406-ОД від 06.03.2025 "Про результати службового розслідування";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до Акту службового розслідування від 08.05.2025, а саме п. 3.12 викласти наступним чином «Під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_3 , зник безвісти 31.01.2025 під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та 20.02.2025 після пошукових дій, виявлення в полоні та евакуаційних заходів доставлений до розташування медичного підрозділу Збройних Сил України», а пункт 5.2 змінити та викласти наступним чином « 5.2. Солдата ОСОБА_4 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону вважати таким, що потрапив у полон 31.01.2025. Вважати факт потрапляння у полон солдата ОСОБА_4 , примусовим, проти його особистої волі, у зв`язку із потраплянням в оточення переважаючими силами ворога під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних формувань російської федерації на території Донецької області».

Внаслідок подання заяви про заміну належного позивача (неналежний позивач дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ) та уточненої позовної заяви, визначений наступний склад сторін та предмет позовної заяви:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, а саме просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» за № 1406-ОД від 06.03.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до акту службового розслідування від 08.05.2025 року, а саме:

пункт 3.12 викласти наступним чином: «Під час проведення службового розслідування встановлено, що позивач солдат ОСОБА_3 , зник безвісти 31.01.2025 року під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України та 20.02.2025 року після пошукових дій, виявлення в полоні та евакуаційних заходів доставлений до розташування медичного підрозділу Збройних Сил України»,

а пункт 5.2 змінити та викласти наступним чином: « 5.2. Солдата ОСОБА_4 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону вважати таким, що потрапив у полон 31.01.2025 року. Вважати факт потрапляння у полон позивача солдата ОСОБА_4 , примусовим, проти його особистої волі, у зв`язку' із потраплянням в оточення переважаючими силами ворога під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних формувань російської федерації на території Донецької області».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира військової частини затверджені результати службового розслідування, які не відповідають дійсності, оскільки позивач потрапив у тимчасовий полон загарбницьких окупаційних військ російської федерації під час виконання бойового завдання. Зазначає, що такі висновки акту службового розслідування порушують його права, внаслідок чого наказ відповідача, яким затверджені результати службового розслідування є протиправним.

Позивач надавав уточнену позовну заяву та докази на виконання ухвал суду щодо відповідності позовної заяви вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, а також під час процесуальної заміни неналежного позивача на належного.

Уточнена позовна заява ОСОБА_1 за своїми підставами та предметом позову не відрізняється від первинної позовної заяви ОСОБА_2 у цій справі, на підставі якої відкрите провадження судом.

Додаткове обґрунтування порушення прав позивача ОСОБА_1 у підставах та обставинах уточненої позовної заяви з урахуванням предмета позову, яке раніше викладене у позовній заяві ОСОБА_2 , відсутнє.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до результатів службового розслідування та наказу командира військової частини, яким затверджені результати службового розслідування, відповідають вимогам чинного законодавства. Пояснив, що ОСОБА_1 , який є діючим військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та якому виплачується відповідне грошове забезпечення за 2025 рік, перебуває на лікуванні, зазначив, що права ОСОБА_2 не порушені службовим розслідуванням, на цій підставі просив відмовити у позові.

Після заміни позивача на належного, ОСОБА_1 , новий відзив на уточнену позовну заяву не подав.

3. Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем подані неодноразово процесуальні заяви щодо виконання вимог суду про усунення недоліків позовної заяви.

Позивач подала клопотання про долучення копій електронних доказів. Також подані заяви про заміну неналежного позивачу та заяву про згоду на замін позивачем.

4. Процесуальні дії по справі

Ухвалою суду від 26 серпня 2025 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою суду від 15.09.2025 продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.10.2025 продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.10.2025 продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.11.2025 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження в адміністративній справі №440/11574/25, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.

Відповідачем наданий відзив на позов разом із доказами на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 17 лютого 2026 року позовна заява залишена без руху. Встановлений позивачу строк п`ять днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом з урахуванням мотивувальної частини цієї ухвали суду:

або належного оформлення позовної заяви, відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, шляхом надання суду своєї письмової згоди ОСОБА_2 на заміну себе, як неналежного позивача, на належного позивача ОСОБА_1 , право якого порушене в межах спірних правовідносин, та письмової згоди ОСОБА_1 на його заміну у процесуальному статусі позивача у цій справі, як належного позивача; або уточненої позовної заяви (у випадку незгоди позивача на заміну належного позивача) із зазначенням обґрунтування, яким чином і які саме права, свободи та інтереси ОСОБА_2 порушені відповідачем у цій справі з урахуванням заявлених нею позовних вимог (в редакції уточненої позовної заяви).

Запропоновано ОСОБА_1 висловити думку щодо участі у справі №440/11574/25 в статусі позивача.

Ухвалою суду від 08.04.2026 продовжений строк для усунення недоліків позовної заяви у строк десять днів з дня отримання ухвали шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду:

1) копії довіреності № 1539 від 28.11.2025 засвідчену нотаріально (надати копію довіреності, яка буде засвідчена нотаріусом);

2) заяви про заміну неналежного позивача із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка її підписала;

3) письмової згоди ОСОБА_1 на його заміну у процесуальному статусі позивача у цій справі, як належного позивача;

4) додатково копії, зазначених вище документів у пунктах 1-3, як примірник для відповідача.

20.04.2026 від ОСОБА_2 надійшла заява про заміну неналежного позивача на належного - ОСОБА_1 , письмова згода ОСОБА_1 на його заміну у процесуальному статусі позивача у цій справі, як належного позивача, копії довіреності №1539 від 28.11.2025 засвідчені нотаріально.

Суд постановив ухвалу від 20.04.2026, якою заяву ОСОБА_2 про заміну неналежного позивача на належного - ОСОБА_1 - задовольнив. Допустив у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії заміну первинного позивача - ОСОБА_2 на належного позивача - ОСОБА_1 . Постановив здійснити розгляд справи спочатку та продовжити розгляд цієї справи. Запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву з урахуванням заміни позивача упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали суду.

Суд завантажив 13.04.2026 до електронного суду ЄСІСТ у цій справі заяву про заміну неналежного позивача та уточнену позовну заяву разом із усіма додатками для ознайомлення всіх сторін із усіма матеріалами справи.

Відповідач новий відзив на уточнену позовну заяву після заміни на належного позивача не надав, своїм диспозитивним процесуальним правом щодо заперечення позовних вимог у новому складі сторін не скористався.

У порядку частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на подання відзиву чи іншої заяви по суті спору із запереченнями щодо обставин, викладених у позовній заяві.

З огляду на викладене, суд надає оцінку спірним правовідносинам на підставі наявних матеріалів справи.

Також ухвалою суду виправлена описка судом щодо найменування дружини позивача.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що учасниками справи не заперечується.

Щодо електронних доказів наданих позивачем ( ОСОБА_2 до моменту заміни на належного позивача).

Позивач подав до суду клопотання від 18.11.2025 про долучення копій електронних доказів (1.Знімок екрану з телефону переписки з чоловіком. 2.Знімок екрану з телефону повідомлень від командира роти. 3.Голосовий запис з представником ЦВС. 4. Голосові записи з гарячою лінією 152 бригади).

У той же час, докази, які надаються суду, повинні мати ознаки належних та допустимих.

Частиною 1, 4, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 79 КАС України встановлене, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

За змістом частини 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

ОСОБА_2 у клопотанні про долучення копій електронних доказів не зазначила про наявність у неї оригіналів електронних доказів та матеріальних носіїв, на яких зберігаються електронні докази та якими створені електронні докази.

У первинній позовній заяві, уточненій позовній заяві позивач також не зазначає про наявність у нього оригіналів електронних доказів та відповідних матеріальних носіїв.

Статтею 73 КАС України встановлене, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стаття 74 КАС України визначає, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, з урахуванням норм статей 73, 74, 99 КАС України, суд не досліджує дані копії електронних доказів, оскільки такі подані із порушенням вимог процесуального закону.

Суд також зазначає, що з урахуванням встановлених інших обставин цієї справи та висновків суду, відсутні підстави для додатково витребування таких оригіналів електронних доказів.

Щодо фактичних обставин проходження військової служби позивачем.

Позивач заявляє вимог про зобов`язання військовою частиною внесення змін до акту службового розслідування від 08.05.2025, проте суд звертає увагу, що дата акту службового розслідування 06.03.2025, а тому суд вважає зазначення такої дати опискою, внаслідок того, що така дата на акті зазначена рукописним способом, що може ускладнити визначення певної дати затвердження та складення акту службового розслідування.

Таким чином дата акту службового розслідування - 06.03.2025 і позовні вимоги стосуються акту службового розслідування складеного саме цією датою, що не впливає на зміст позовних вимог та їх розгляду судом, а є звичайною опискою, що очевидно встановлюється на підставі інших матеріалів справи.

13.06.2024 відповідно до пункту 103 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №75 від 13.06.2024 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 792005А та з 13 червня 2024 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

21.08.2024 відповідно до пункту 92 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №148 від 21.08.2024 солдат ОСОБА_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 20 серпня 2024 року №97-РС на посаду акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що з 21 серпня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2025 №292/1/ОКП/дск солдат ОСОБА_1 акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 виконував бойові завдання у складі 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 . 27.01.2025 відповідно до пункту 99 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (постройовій частині) №28 від 27.01.2025 вважати таким, що прибули у оперативне підпорядкування командиру ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі 2 Батальйонно-тактичної групи, долучити до сил та засобів, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації: 27 січня 2025 року, солдат ОСОБА_3 , акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону.

04.02.2025 від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 надійшла доповідь про зникнення 31 січня 2025 року об 11год. 59 хв. безвісти солдата ОСОБА_1 акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 під час виконання ним бойового завдання з оборони визначеного рубежу та недопущення просування противника вздовж ділянки залізниці Удачне-Котлине внаслідок численних скидів НВП з дронів на ПВ «Дуга».

Відповідно до пункту 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №37 від 05.02.2025 вважається таким, що зник безвісти 31 січня 2025 року, солдат ОСОБА_1 акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 . Підстава: рапорт капітана ОСОБА_5 , вх.№2/3455 від 05.02.2025.

06.02.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.02.2025 №931-АГД «Про призначення службового розслідування» командиру ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно- відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_6 наказано проведення службового розслідування по вищезазначеному факту у встановлений законом термін.

21.02.2025, відповідно до пункту 16 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2025 №53, пункт 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 лютого 2025 року №37 скасувати як нереалізований:

« 18. Вважати таким, що зник безвісти 31 січня 2025 року, солдата ОСОБА_1 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону. з 31 січня 2025 року призупинити виплату грошового забезпечення та на час проведення службового розслідування зняти з усіх інших видів забезпечення. Підстава: рапорт капітана ОСОБА_5 , вх. №2/3455 від 05.02.2025». Підстава: рапорт капітана ОСОБА_7 , вх.№2/5229 від 21.02.2025. 24.02.2025 відповідно до пункту 139 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2025 №56 вважати таким, що вибув з оперативного підпорядкування командира ТГр « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у складі 2 Батальйонно-тактичної групи, вилучений з сил та засобів, які беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації: 20 лютого 2025 року: солдат ОСОБА_1 , акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону.

24.02.2025 відповідно до підпункту 195.1 пункту 195 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2025 №56 вважати таким, що отримав поранення, 20 лютого 2025 року: солдат ОСОБА_3 , акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону. Вважати таким, що було евакуйовано і госпіталізовано до КНП «МБКЛМД ім. проф. Руднєва» ДМР, 20 лютого 2025 року, до КНП «Уманська ЦРЛ» ПСР, 22 лютого 2025 року: солдат ОСОБА_3 , акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону. Військовослужбовця зняти з продовольчого забезпечення з 25 лютого 2025 року. Підстава: рапорт капітана ОСОБА_8 , вх№2/5503 від 24.02.2025, медична карта стаціонарного хворого №1655, медична карта стаціонарного хворого №2164.

06.03.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.03.2025 №1406-ОД «Про результати службового розслідування» службове розслідування вважається завершеним, визнати, що отримане 20.02.2025 акумуляторником відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно- відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_9 поранення у вигляді ВТ (20.02.2025), ЗЧМТ, СГМ, АБТ без перфорації б/п. Множині дрібні ВОСП та ВОДП обличчя, ділянки правового плечового суглобу, лівого передпліччя, 30го пальця лівої кисті, внутр. Поверхні лівого стегна, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 оформити відповідні документи та скласти довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у чотирьох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402: 1-й примірник направити до лікувального закладу, 2-й примірник надати для внесення до особової справи, 3-й примірник направити до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем призову військовослужбовця, 4-й примірник надати військовослужбовцю під особистий підпис.

16.04.2025 відповідно до підпункту 39.6.1 пункту 39 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.04.2025 №107 вважати такими, що вибули: У відпустку для лікування: У АДРЕСА_1 , терміном 30 (тридцять) календарних днів, з 17 квітня по 16 травня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер- акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Підстава: рапорт солдата ОСОБА_10 , вх.№2/10560 від 16.04.2025, довідка ВЛК №2025-0416-0844-3628-0 від 16.04.2025. 05.05.2025 відповідно до пункту 64 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.05.2025 №126 вважати таким, що перебував на лікуванні у КНП «Коростенська ЦМЛ», КМР, м.Коростень, з 27 лютого 2025 року по 11 березня 2025 року, з 14 березня 2025 року по 16 квітня 2025року, солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Підстава: рапорт майора ОСОБА_7 , вх. №2/12531 від 05.05.2025, виписка із медичної картки стаціонарного хворого №3737/111 від 16.04.2025.

17.05.2025 відповідно до підпункту 91.4.2 пункту 42 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.05.2025 №138 вважати такими, що прибули: з відпустки для лікування: до пункту дислокації 102 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , 17 травня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно- відновлювального батальйону. Військовослужбовця зарахувати на продовольче забезпечення з 18 травня 2025 року. Підстава відпускний квиток №1373 від 16.04.2025.

21.06.2025 відповідно до підпункту 42.3.13 пункту 42 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.06.2025 №173 вважати такими, що вибули: у частину щорічної відпустки за 2025 рік: у АДРЕСА_3 , терміном на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, з 25 червня по 13 липня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , водій-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Військовослужбовця зняти з продовольчого забезпечення з 01 листопада 2025 року. Військовослужбовця зняти з продовольчого забезпечення з 25 червня 2025 року. Підстава: відпускний квиток №2128 від 21.06.2025, рапорт солдата ОСОБА_10 , вх.№2/17264 від 21.06.2025.

12.07.2025 відповідно до підпункту 36.1.4 пункту 36 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.07.2025 №195 вважати такими, що вибули: на стаціонарне лікування: вважати таким, що під час щорічної відпустки був госпіталізований до КНП «Коростенська ЦМЛ», КМР, м.Коростень, з 11 липня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , водій-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Підстава: рапорт капітана ОСОБА_8 , вх. 2/19108 від 12.07.2025, медична картка стаціонарного хворого №9340 від 11.07.2025.23.07.2025 відповідно до підпункту 27.5.8 пункту 27 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.07.2025 №206 вважати такими, що вибули: у відпустку для лікування: у АДРЕСА_3 , з 24 липня по 13 серпня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , водій-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Підстава: рапорт солдата ОСОБА_10 , СЕДО №15447 від 23.07.2025, довідка ВЛК №2025-0723-0927-1951-0 від 23.07.2025, відпускний квиток №2552 від 23.07.2025.14.08.2025 відповідно до підпункту 29.1.6 пункту 29 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.08.2025 №228 вважати такими, що вибули: на стаціонарне лікування: вважати таким, що під час відпустки для лікування був госпіталізований до КНП «Коростенська ЦМЛ», КМР, м. Коростень, 13 серпня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Підстава: рапорт майора ОСОБА_7 , вх. 2/22475 від 14.08.2025, медична картка стаціонарного хворого №10745 від 13.09.2025. 13.09.2025 відповідно до підпункту 47.2.7 пункту 47 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.09.2025 №258 вважати такими, що вибули: на стаціонарне лікування: у КНП «Коростенська центральна міська лікарня», КМР, м.Коростень, з 11 вересня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Підстава: рапорт майора ОСОБА_7 , вх. 2/25091 від 13.09.2025, медична картка стаціонарного хворого №12006 віл 11.09.2025. 25.09.2025 відповідно до підпункту 38.4.3 пункту 38 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 №270 вважати такими, що вибули: у відпустку для лікування: у АДРЕСА_3 , з 25 вересня по 24 жовтня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно- відновлювального батальйону. Підстава: відпускний квиток №3497 від 24.09.2025, телеграма СЕДО тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вх. №19364 від 24.09.2025, рапорт солдата ОСОБА_10 , довідка ВЛК№2025-0924-0911-0382-7 від 24.09.2025, виписка із медичної карти стаціонарного хворого ІХ-12006.

25.10.2025 відповідно до підпункту 42.3.2 пункту 42 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.10.2025 №300 вважати такими, що прибули: з відпустки для лікування: до пункту дислокації 102 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , 25 жовтня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно- відновлювального батальйону. Військовослужбовця зарахувати на продовольче забезпечення з 26 жовтня 2025 року. Підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_11 , вх. 2/28145 від 25.10.2025, відпускний квиток №3497 від 24.09.2025.

31.10.2025 відповідно до підпункту 81.3.1 пункту 81 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2025 №306 вважати такими, що вибули: на консультацію до НВМКЦ «ГВКГ», м.Київ, 30 жовтня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Військовослужбовця зарахувати на продовольче забезпечення з 02 листопада 2025 року. Військовослужбовця зняти з продовольчого забезпечення з 01 листопада 2025 року. Підстава: рапорт майора ОСОБА_7 , вх. 2/28480 від 31.10.2025, направлення №4948/232/2133 від 26.10.2025. 01.11.2025 відповідно до підпункту 97.4.1 пункту 97 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2025 №309 вважати такими, що прибули з консультації: З НВМКЦ «ГВКГ», м.Київ, ло пункту дислокації НОМЕР_2 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , 31 жовтня 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Військовослужбовця зарахувати на продовольче забезпечення з 02 листопада 2025 року. Підстава: рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_11 , вх. 2/28604 від 01.11.2025, запис лікаря невропатолога від 30.10.2025.

03.11.2025 відповідно до підпункту 64.1.7 пункту 64 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.11.2025 №309 вважати такими, що вибули: на стаціонарне лікування: до КНП «Коростенська района лікарня», с. Ушомир, 03 листопада 2025 року: солдат ОСОБА_3 , колишній майстер-акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт 1 ремонтної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Військовослужбовця зняти з продовольчого забезпечення з 04 листопада 2025 року. Підстава: рапорт майора ОСОБА_7 , вх. 2/28762 від 03.11.2025, направлення №4948/232/2193 від 01.11.2025.

Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , згідно із підпунктом 64.1.7 пункту 64 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №309 від 03.11.2025 вважається таким, що вибув на стаціонарне лікування до КГП «Коростенська районна лікарня», с. Ушомир з 03 листопада 2025 року. Підстава рапорт майора ОСОБА_5 вх. №2/28762 від 03.11.2025, направлення військової частини НОМЕР_1 №4948/232/2193 від 01.11.2025.

Згідно із актом службового розслідування від 06.03.2025 (далі акт службового розслідування) відповідача, зазначені наступні обставини:

« 2. Опис обставин вчиненого правопорушення: 04.02.2025 року надійшла доповідь від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_12 про зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Під час виконання бойового завдання, на підставі БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ військової частини НОМЕР_4 №292/1/ОКП/дск від 23.01.2025 щодо виконання завдання з оборони визначеного рубежу та недопущення просування противника вздовж ділянки залізниці УДАЧНЕ-КОТЛИНЕ, близько о 11 годин 59 хвилин 31 січня 2025 року захищаючи територіальну цілісність та незалежність України поблизу населеного пункту УДАЧНЕ, Покровського району, Донецької області, зник безвісти внаслідок численних скидів НВП з дрону на ПВ «ДУГА» ( НОМЕР_5 ) солдат ОСОБА_3 . В ході останнього виходу на радіозв`язок він доповів про особисто отримане поранення після відпрацювання противником скидів НВП з дрону, та отримав вказівку щодо виходу до точки медичної евакуації. Екіпаж броньованої евакуаційної машини звітував про відсутність військовослужбовця на точці збору під час цільового прибуття та наступних.

До 04.02.2025 року відомостей про надходження солдата ОСОБА_4 в лікарняні заклади та бюро судово-медичної експертизи не надходило. На полі бою відсутня фіксація вчинення ним таких дій, як самовільне залишення позиції, або відмова діяти зброєю, або вираження наміру здачі до полону. У ході проведення первинних пошукових заходів місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдається, шляхом радіозв`язку не відкликається. Враховуючи, що неможливо встановити його поточне місцеперебування, вважати його зниклим безвісти.

3. Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування:

3.1. Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 №292/1/ОКП/дск від 23.01.2025, солдат ОСОБА_3 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтновідновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , виконував бойові завдання у складі 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 .

3.2. 04.02.2025 року надійшла доповідь від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_12 про зникнення безвісти 2 солдата ОСОБА_4 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

3.3. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративногосподарської діяльності) від 06.02.2025 № 931-АГД призначене службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що стали причиною зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 .

3.4. Опитаний радіотелефоніст 1 радіовідділення взводу зв`язку 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_13 пояснив, що 31.01.2025 він виконував обов`язки помічника чергового на контрольно-спостережному пункті 2 батальйонно-тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Солдат ОСОБА_14 підтвердив, що 31.01.2025 солдат ОСОБА_3 , виконував бойове завдання з надання відсічі ворогу на ПВ «Дуга» поблизу населених пунктів Удачне-Котлине Покровського району Донецької області. 31.01.2025 об 11.53 год. по радіозв`язку з ПВ «Дуга» доповіли про численні скиди НВП з дронів, що прилетіли з напрямку Вовкове. 31.01.2025 об 11.59 год. на чергову службу КСП 2 БТГр « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по радіостанції надійшло повідомлення про те, що солдат ОСОБА_3 отримав поранення внаслідок скидів НВП. Йому була надана вказівка рухатися до точки медичної евакуації. Отримання команди він підтвердив і розпочав рух. Однак, під час цільового на наступних виходів броньованого евакуаційного автомобіля до точки евакуації, групою медиків була констатована відсутність солдата ОСОБА_4 у вищезазначеному місці. Радіозв`язок з ним був відсутній. Проведення та організація повноцінних пошукових та евакуаційних заходів було неможливим, через постійний прицільний артилерійський вогонь відносно ПВ «Дуга». Підтвердити або заперечити факт загибелі або потрапляння в полон, солдата ОСОБА_4 , солдат ОСОБА_14 , не може.

3.5. Відповідно до витягу з журналу бойових дій 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 (інв. №53/дск) у зазначеному Журналі від 19.02.2025, міститься наступний запис: «Близько о 11 годин 59 хвилин 31 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України поблизу УДАЧНЕ, Покровського району, Донецької області, внаслідок скиду НВП з дрону на ПВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ( НОМЕР_6 ) зник безвісти акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 . У ході проведення первинних пошукових заходів місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдається, по системі радіозв`язку з ним втрачена можливість передати та/чи отримати повідомлення у відповідь, по радіоефіру спроб надати інформацію про себе не відстежено. Враховуючи, що неможливо встановити його поточне місцеперебування, вважати його зниклим безвісти.»

3.6. Підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , чиї дії або бездіяльність могли стати причиною та умовою зникнення солдата ОСОБА_4 , не вбачається.

3.7. Військовою частиною НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 був забезпечений штатними зброєю: автомат- 7,62мм АКМ ZG08055 в комплекті та боєприпасами (книга видачі зброї та боєприпасів, інв. № 59/5/1), засобами захисту: тактичний жилет з кулезахисними бронепластинами IV рівня, шолом балістичний (Книга обліку військового майна, виданого військовослужбовцям, інв. №59/5/5), аптечкою медичною індивідуальною АМЗІ, пов`язкою оклюзивною.

3.8. 20.02.2025 року надійшла доповідь від тимчасово виконуючого обов`язки командира 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_12 про спростування факту зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 . Під час проведення пошукових заходів вдалося встановити місце знаходження даного військовослужбовця, сплановано та виконано евакуаційні заходи бронегрупи 2 єгерського батальйону до місця евакуації військовослужбовця. О 16 год 00 хв. 20.02.2025 солдата ОСОБА_4 евакуйовано до стабункту «Маямі».

3.9. Опитаний акумуляторник відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 пояснив, що 31.05.2025 близько 12.00 год., при висадці на позицію, практично з перших секунд, по ньому відбувалися скиди з ворожих дронів. Під час вибуху поблизу він виявив, що поранений у стегно лівої ноги. Ступінь поранення він охарактеризував як легке. Дочекавшись кінця дронової атаки, він доповів про поранення, на що отримав відповідь, що незабаром приїде евакуаційна машина до точки евакуації. Він вирішив скористатися аптечкою, щоб якось обробити і перев`язати рану. Щоб не робити це на відкритому просторі, один з побратимів порадив сховатися у палатці, яка знаходилася неподалік (метрів 200 від позиції) і за його словами - була пуста. Однак, діставшись до палатки і зазирнувши всередину він стикнувся з двома ворожими солдатами, які спрямували на нього автомати, взяли в полон, роззброїли, зв`язали руки і ноги, забрали мобільний телефон і запасну сімкартку. Цю запасну сім-картку один з ворожих солдатів вставив у свій телефон потім не раз з неї дзвонив. У перший день з їхнього боку був сильний моральний тиск, але практично без фізичного впливу. В наступні дні, коли вони, нібито переконалися у досягненні потрібного впливу на поведінку солдата ОСОБА_10 , їх контроль над ним послабшав, і він міг вивільняти руки. Ворожі солдати займалися спостереженням і повідомляли інформацію, необхідну для ураження нашої військової техніки і піхоти, які переміщалися у межах видимості. Іноді вони вживали, в якості алкогольного напою, розбавлений водою антисептик. 4 Одного разу під час їх одночасного «алкогольного відключення» він зміг скористатися їх телефоном зі своєю сім-карткою, щоб подзвонити дружині, повідомити, де і в яких обставинах він знаходиться, а також координати своєї точки з додатку Google maps. Інформацію про дзвінок він видалив з журналу дзвінків телефону. Від дружини про факт його полону дізналися його безпосередні командири та командування військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, останні узгодили план втечі з полону, деталі якого солдат ОСОБА_15 , не має права розголошувати. У наступну слушну нагоду цей план було здійснено, і з допомогою дрона, солдат ОСОБА_15 , був проведений до позицій нашого підрозділу, що організував втечу. Пізніше, пересуваючись в броньованому автомобілі «Кірпі», група з якою їхав солдат ОСОБА_15 , зазнала ураження від FPV-дрона, який залетів через лобове скло і вибухнув у салоні. Під час цього вибуху солдат ОСОБА_15 , отримав додаткові численні осколкові поранення рук, обличчя і АБТ (контузію).

3.10. Відповідно до довідки форми 100 від 20.02.2025 складеної на СП «Маямі», солдат ОСОБА_15 , отримав поранення, діагноз: ВТ (20.02.2025) ЗЧМТ? СГМ? АБГ без перфорації б/п. Множинні дрібні ВОСП та ВОДП обличчя, ділянки правого плечового с-бу, лівого передпліччя, III-го пальця лівої кисті, внутр. поверхні лівого стегна. Був евакуйований до госпіталя в н.п. ПЕТРОПАВЛІВКА.

3.11. Під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_15 , отримав поранення під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Поранення солдата ОСОБА_10 , не пов`язане з вчиненням ним адміністративного та/або кримінального правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння та навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

3.12. Під час проведення службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_3 , зник безвісти 31.01.2025 під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, та 20.02.2025 після пошукових дій та евакуаційних заходів доставлений до розташування медичного підрозділу Збройних Сил України.

…

Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась: не встановлено.

5. Виходячи із вище викладеного, пропоную наступне:

5.1. Службове розслідування вважати завершеним.

5.2. Визнати, що отримане 20.02.2025 акумуляторником відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдатом ОСОБА_9 поранення у вигляді ВТ (20.02.25). ЗЧМТ? СГМ? АБТ без перфорації б/п. Множинні дрібні ВОСП та ВОДП обличчя, ділянки правого плечового суглобу, лівого передпліччя, 3-ого пальця лівої кисті, внутр. поверхні лівого стегна, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

5.3. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 оформити відповідні документи та скласти довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у чотирьох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402: 1-й 6 примірник направити до лікувального закладу, 2-й примірник надати для внесення до особової справи, 3-й примірник направити до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем призову військовослужбовця, 4-й примірник надати військовослужбовцю під особистий підпис. 5.4. Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 наказ довести до особового складу в частині, що стосується. 5.5. Контроль за виконанням наказу покласти на начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 .»

Згідно із змістом Доповіді по факту спростування зникнення безвісти акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_4 , поблизу населеного пункту УДАЧНЕ, Покровського району, Донецької області від 20.02.2025:

« 1…

Попередньо встановлено, що під час виконання бойового завдання, на підставі БОЙОВОГО РОЗПОРЯДЖЕННЯ військової частини НОМЕР_1 №292/1/ОКП/дск від 23.01.2025 щодо виконання завдання з оборони визначеного рубежу та недопущення просування противника вздовж ділянки залізниці УДАЧНЕ-КОЛТИНЕ, о 11 годин 59 хвилин 31 січня 2025 року зроблений хибний висновок про зникнення безвісти солдата ОСОБА_4 . Під час проведення планових пошукових заходів вдалося встановити місце знаходження даного військовослужбовця, сплановано та виконано евакуаційні заходи бронегрупи 2 єгерського батальйону до місця евакуації військовослужбовця. О 16 год 00 хв. 20.02.2025 солдата ОСОБА_4 евакуйовано до стабпункту «Маямі». Передумови, що призвели до формування хибних висновків та надання недостовірної інформації особливості бойової роботи на напрямку з високою інтенсивністю бою, кількості відпрацьованих противником артилерійських обстрілів/запусків БПЛА різного призначення.

2. Коли, яким органом досудового розслідування здійснюється провадження, попередня правова кваліфікація. Обставини події, яка трапилась, коли, яким органом досудового розслідування (заявником) її внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування - не призначено. До ЄРДР - не внесено.»

Відповідно до наказу відповідача «Про результати службового розслідування (з основної діяльності)» від 06.03.2025 №1406-ОД:

«…на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.02.2025 № 931-АГД, проведено про службове розслідування за фактом зникненням м 31.05.2025 31.05. в районі населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області, внаслідок скиду НВП з дрону противника, солдата ОСОБА_4 , акумуляторника відділення ремонту та зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , прикомандированого до 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Службовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_3 , зник безвісти 31.01.2025 під час захисту Батьківщини, при виконанні бойового завдання з відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, та 20.02.2025 після пошукових дій та евакуаційних заходів доставлений до розташування медичного підрозділу Збройних Сил України. Поранення, які отримав солдат ОСОБА_3 , при виконанні бойового завдання, не пов`язані з вчиненням ним адміністративного та/або кримінального правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння та навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до результатів проведення службового розслідування,

НАКАЗУЮ:

1. Службове розслідування вважати завершеним.

2. Визнати, що отримане 20.02.2025 акумуляторником відділення ремонту зарядки акумуляторних батарей взводу спеціальних робіт ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини солдатом ОСОБА_16 поранення у вигляді в ВТ (20.02.25). ЗЧМТ, СЕМ, АБТ без перфорації б/п. Множинні дрібні ВОСП та ВОДП обличчя, ділянки правого плечового суглобу, лівого передпліччя, 3-ого пальця лівої кисті, внутр. поверхні лівого стегна, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

3. Начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_1 оформити відповідні документи та скласти довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у чотирьох примірниках за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони об України від 14.08.2008 № 402: 1-й примірник направити до лікувального закладу, 2-й примірник надати для внесення до особової справи, 3-й примірник направити до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем призову військовослужбовця, 4-й примірник надати військовослужбовцю під особистий підпис.»

Відповідно до відповіді № 2352806 від 17.02.2026 на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів за 1-4 квартали 2025, ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_3 , отримував виплати військовослужбовцям за кодом доходу 185 від відповідача.

Таким чином, суд встановив обставину, що відповідач не припиняв виплату грошового забезпечення відповідачу, оскільки наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2025 №53, пункт 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 лютого 2025 року №37 скасувати як нереалізований.

Позивач у позовній заяві не зазначає, яким чином оспорюваним наказом та змістом акту службового розслідування порушені його права, та які саме порушені його права, зазначає тільки про те, що наказ, яким затверджене службове розслідування та акт службового розслідування, відповідно до доводів позивача, не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам перебування позивача у полоні.

Дружина позивача звернулась із заявою до військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2025 з метою отримання грошової допомоги, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» щодо позивача, який зник безвісти, потрапив у полон та проходив військову службу, видати довідку 55 «Про перебування громадянина України з числа осіб визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлений факт позбавлення особистої несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах».

Відповідач листом від 24.05.2025 №2223/3/1/7931 надав відповідь на заяву дружини позивача наступного змісту:

«За результатами розгляду Вашого запиту від 21.05.2025 № 1942/1938 про надання довідки про перебування військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах повідомляю наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.20 №228-р визначено, що державне підприємство Український національний цей розбудови деру, яке належить до сфери управління Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, виконує функції Національно інформаційного бюро відповідно до Женевської конвенції про поводження військовополоненими від 12 серпня 1949 року.

05.02.2025 за вих. № 1/1600 військовою частиною НОМЕР_1 був направлені запит до державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» щодо наявних відомостей про перебування солдата ОСОБА_4 у полоні.

04.03.2025 отримана офіційна виписка з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора № 06-05/6549 в якій зазначено, що відомості про перебування в полоні солдата ОСОБА_4 державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» відсутні.

Відповідно до пункту 6 порядку оформлення довідок про перебування осіб в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування нейтральних державах, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №55 (далі - Порядок №55) підставою для оформлення довідки зазначається заява особи або лист Українського національного центру розбудови миру з датою і номером реєстрації а також документ (відповідає повідомлені офіційна інформація, списки осіб тощо) з його реєстраційними даними, який підтверджує факт перебування особи в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю документа (відповідного повідомлення, офіційної інформації, списків осіб тощо) з його реєстраційними даними, який підтверджує факт перебування в місцях несвободи та внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах, у командування військової частини НОМЕР_1 немає підстав для видачі довідки про перебування солдата ОСОБА_4 у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України».

Надана відповідна виписка з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора № 06-05/6549 від 04.03.2025 про відсутність відомостей щодо позивача.

До матеріалів справи надана заява дружини позивача від 25.07.2025, в якій просить військову частину внести зміни до акту службового розслідування у пункт 5.2 цього акту.

Листом від 19.08.2025 №1/2174 військова частина НОМЕР_1 відмовила у заяві, пояснивши, що внесення таких змін до акту службового розслідування не визначене чинним законодавством.

На підставі матеріалів справи, судом встановлена обставина, що позивач вважався зниклим безвісти під час виконання бойового розпорядження із 31.01.2025, коли отримав поранення та намагався дістатися до місця евакуації, зник безвісти, а під час проведення пошукових заходів 20.02.2025 військовій частині вдалось встановити місце знаходження даного військовослужбовця, сплановано та виконано евакуаційні дії.

Також в акті службового розслідування зазначені відомості, що позивач перебував у полоні із 31.01.2025 по 20.02.2025, що встановлене із пояснень самого позивача від 25.02.2025, які долучені до матеріалів справи.

Суду не надані від позивача ОСОБА_1 докази звернення із рапортом щодо проведення службового розслідування відносно обставин перебування позивача у полоні або невідповідності акту службового розслідування та проведення за цим фактом нового службового розслідування щодо дій військової частини.

Позивач також не звертається до суду із вимогами щодо видачі довідки про перебування ОСОБА_1 у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.

Також позивач не заявляє позовних вимог у цій справі щодо отримання додаткової винагороди внаслідок перебування у полоні, або про виплату інших видів грошового забезпечення, чи звільнення із військової служби внаслідок перебування у полоні, або щодо відновлення, захисту порушених його прав, пов`язаних із проходженням військової служби та затвердженням результатів оскаржуваного службового розслідування у цій справі.

До дисциплінарної відповідальності позивач не притягнутий за результатами службового розслідування.

Суду позивач не зазначив, яке саме право позивача фактично та реально порушене відповідачем.

Судовим розглядом встановлене, що фактично доводи позовної заяви та будь-яких інших наступних редакцій уточненої позовної заяви зводяться до викладу обставин перебування позивача у полоні із 31.01.2025 по 20.02.2025, проте не містять підстав порушення конкретного права позивача, ні відповідної вимоги у предметі позову, на підставі якої позивач просить суд відновити таке порушене право.

Фактично підстави та предмет позовної заяви направленні на встановлення юридичного факту перебування позивача у полоні із 31.01.2025 по 20.02.2025, проте не заявлені відповідні позовні вимоги щодо відновлення порушеного права позивача внаслідок встановлення юридичного факту перебування позивача у полоні шляхом скасування оскаржуваного наказу військової частини та зобов`язанням внести зміни до відповідного акту службового розслідування.

Позивач, вважаючи прийнятий за наслідками службового розслідування наказ командира відповідача та частину висновків акту службового розслідування протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 3 Закону №2232-XII, правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII, виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Статтями 28-33 Статуту врегульовані поняття начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням:

28. Єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

29. За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

30. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

31. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

32. За своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу;

Відповідно до статей 58, 59, 111 Статуту командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) зобов`язаний:

знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права;

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

організовувати дотримання та неухильно особисто дотримуватися принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у службовій діяльності;

показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності;

постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками);

знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями;

організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту;

організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку;

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків;

не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців з числа призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду;

особисто керувати кадровою роботою та відбором кандидатів для вступу до військових навчальних закладів;

організовувати експлуатацію, збереження і використання за призначенням казармено-житлового фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, наданих для розквартирування військових частин і підрозділів;

контролювати додержання заходів пожежної безпеки у військовій частині, на кораблі (у підрозділі);

вживати заходів для охорони довкілля в місцях розташування та дій військ;

організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження;

під час вирішення питань, пов`язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю;

вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Згідно із статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинені діями противника, в тому числі під час перебування в полоні, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров`я, та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація про направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я та перебування військовослужбовця на лікуванні та/або реабілітації у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини може оброблятися з використанням державних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров`я у порядку, визначеному законодавством, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 87 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що на доповнення вимог, викладених у статтях 82-84 цього Статуту, начальник медичної служби бригади зобов`язаний: у встановленому порядку складати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, що затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частинами першою, другою, третьою, шостою статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ установлено, що право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності. Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення. Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

За приписами статті 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 за № 1503/31371 (далі Порядок №608, Порядок), службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

За приписами пункту 3 Розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу III Порядку №608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу III Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Ключовим питанням у цій справі є наявність порушеного права позивача та можливість його відновлення судом на підставі заявлених позовних вимог, зазначених підстав та наданих доказів, які їх підтверджують.

Судовим розглядом не встановлене порушення конкретного права позивача, на відновлення якого заявлені позовні вимоги.

Позивач поряд із вимогами щодо скасування наказу військової частини про затвердження результатів службового розслідування № 1406-ОД від 06.03.2025 та зобов`язання відповідача про внесення змін до акту службового розслідування від 06.03.2025 у відповідній редакції, не заявляє інших позовних вимог щодо відновлення певного права позивача, яке порушене внаслідок затвердження наказом командира військової частини НОМЕР_1 результатів службового розслідування у відповідній редакції.

Суд не може самостійно здогадуватись чи визначати, яке право позивача порушене.

Суд має право вийти за межі позовних вимог у порядку статті 9, 245 КАС України з метою ефективного захисту прав особи, яка звернулась за судовим захистом.

Процесуальний закон не вимагає від особи зазначати конкретні правові норми, які порушені суб`єктом владних повноважень чи які застосовуються до спірних правовідносин, оскільки відповідно до принципу «суд знає закон», такий обов`язок виключно покладений на суд, який розглядає публічно-правовий спір.

У той же час, процесуальний закон, зобов`язує особу повідомити суд, яке саме її право порушене суб`єктом владних повноважень, за захистом якого особа звернулась до суду та надати відповідні докази, які це підтверджують.

Адміністративний суд є судом, який вирішує публічно-правові спори та ефективно відновлює порушене право особи, а не судом констатації юридичних фактів без наявності публічно-правового спору.

Суд може встановити юридичний факт виключно для розв`язання публічно-правового спору з метою ефективного захисту прав особи, яка звернулась до суду.

Щодо відсутності підстав для закриття провадження у справі.

Враховуючи те, що позивач оскаржує не виключно акт службового розслідування, а одночасно заявляє вимоги про оскарження наказу, яким затверджені результати службового розслідування, то підстави для закриття провадження у цій справі відсутні, і суд надає висновок щодо наявності порушеного права позивача з урахуванням заявлених позовних вимог і їх зв`язком із підставами позову.

Відсутні підстави, визначені пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, для закриття провадження у справі.

Щодо порушеного права позивача у цьому спорі.

Оцінюючи зміст спірних правовідносин з урахуванням змісту позовної заяви та наявних матеріалів справи, суд висновує наступне.

Суд не здійснює встановлення юридичних фактів для інших можливих майбутніх спорів позивача.

При оцінці способу захисту за критерієм ефективності слід виходити з того, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати приписам законодавства.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, у яких відсутнє порушення права.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Водночас в окремих категоріях спорів про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень (наприклад, спорів щодо накладення спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів) судовий контроль може піддаватися певним обмеженням з огляду на сферу реалізації дискреційних повноважень органів, якими прийнято оскаржувані рішення, що не суперечить наведеним приписам Конституції України.

Зокрема, вирішуючи спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого в межах дискреційних повноважень, суд може оцінювати те, чи прийняте таке рішення в межах дискреції відповідного органу та чи не має воно ознак свавілля.

Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02, пункт 77)зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року (далі - Конвенція),має бути "ефективним" як на практиці, такі за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

З урахуванням наведеного "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не приводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації на практиці, не відповідає розглядуваній нормі міжнародного договору.

Отже, згідно із положеннями Конституції України та КАС України, щодо компетенції адміністративного суду останній не може бути судом констатацію юридичного факту без наявності публічно-правового спору.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Ураховуючи згадані юридичні позиції Конституційного Суду України, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване в законах України право на належний судовий захист прав та інтересів особи передбачає можливість звернення до суду лише у разі існування спірних правовідносин, тобто у разі установлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи цей спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду.

Це висновується з того, що ухвалення судового рішення в публічно-правовому спорі про задоволення позову спрямоване на те, щоб відновити права, свободи чи інтереси особи - позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції", Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі- "Конвенція") містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі "Miragall Escolano and Othersv. Spain" ("Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії", заяви№38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain" ("Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії", заява№3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Висновок чи акт службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій.

Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення.

Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений.

Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.10.2019 у справі №821/2137/15-а, від 31.05.2022 у справі №280/5247/20.

Питання обґрунтованості висновку службового розслідування має бути предметом оцінки судом у разі оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятих на його реалізацію.

Рішеннями, які створюють для особи правові наслідки, є рішення, якими посадова особа, яка призначила службове розслідування, у встановленому порядку за наявності підстав вживає адміністративних та організаційних заходів, чи ініціює питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Втім, у межах позовних вимог даної справи позивачем такі рішення не оскаржуються, оскільки такі рішення відсутні.

Службове розслідування направлене на встановлення обставин відсутності позивача та отримання поранення під час виконання бойового розпорядження.

Натомість, наказ про результати службового розслідування може бути підставою для подальшого прийняття рішення щодо проходження позивачем військової служби, однак сам по собі таким рішенням не є.

За наслідками реалізації наказу про результати службового розслідування від 06.03.2025 позивачу видана військовою частиною довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, якою встановлене, що позивач 20.02.2025 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Оскаржувані позивачем наказ про затвердження результатів службового розслідування та зміст певних пунктів акту службового розслідування, самі по собі не створюють безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків.

За цим, відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності таких дій та рішення.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Не визначений інший судовий порядок підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.

Суд враховує процесуальну поведінку позивача, що позивач не зазначив жодних доводів стосовно обставин порушення його права результатами службового розслідування та не заявив відповідних вимог на їх відновлення.

Також позивач не надав суду доказ вручення рапорту позивача до військової частини про проведення службового розслідування про обставини перебування в полоні позивача, виплати відповідного виду грошового забезпечення чи вчинення дій щодо проходження військової служби та не заявив відповідних позовних вимог.

Суд констатує, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця посадові особи військової частини (командир) зобов`язані розглянути рапорт по суті. Розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведена до військовослужбовця належним чином.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 по справі №280/7446/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування.

Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов`язок військового командира відреагувати на поданий рапорт. Наслідком написання рапорту військовослужбовця є наказ по особовому складу про задоволення чи про відмову у задоволенні рапорту (постанова Верховного Суду від 08.07.2025 по справі № 580/6020/22).

Проте, суду не надані докази звернення позивача із рапортом щодо вирішення певних прав позивача пов`язаних із проходженням військової служби та перебуванням у полоні з урахуванням заявлених вимог, одночасно позивач не заявив жодних вимог про зобов`язання відповідача видати довідку про перебування позивача у полоні.

Відсутність у змісті позову деталізації обставин та підстав позову щодо порушення конкретного права позивача результатами службового розслідування із кореляцією заявлених позовних вимог, на переконання суду, свідчить про відсутність в у цій справі порушеного права позивача.

Доведення має висновуватись із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем під час судового розгляду справи не доведена ґрунтовність пред`явлених позовних вимог.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду.

Позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із відповідними позовними вимогами для відновлення конкретного порушеного права позивача, сформулювавши належним чином із наданням доказів, які їх підтверджують.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Таким чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

Відтак, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат, оскільки у позовних вимогах відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза