Решение № 137285993, 09.06.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/463/26

РІШЕННЯ

іменем України

"09" червня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, учасників справи не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача-адвокат Працевитий Геннадій Олександрович звернувся через систему «Електронний суд» до Ємільчинського районного суду Житомирської області в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою (з врахуванням уточненої позовної заяви) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (відповідач 2), треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, в якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №38304 від 22.05.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика») з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №656548097 від 28.08.2020 р. в розмірі 29 709,00 грн; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 8 385,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, визнати таким, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки приватний нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не перевірив безспірності заборгованості, вчинив виконавчий напис на підставі документів, що не були нотаріально посвідчені. Також, представник позивача зазначає, що з рахунка позивача були списані кошти в розмірі 8385,85 грн, в якості оплати в рамках ВП №67119406 з виконання виконавчого напису №38304 від 22.05.2021, з урахуванням протиправності вказаного виконавчого напису, представник позивача вважає, що є необхідним стягнути кошти із відповідача.

Ухвалою суду від 09.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» подало відзив на позовну заяву, де вказало, що вважає позов необгрунтованим, оскільки при підписанні кредитного договору позивач ознайомлюється з всією інформацією про товариство та умовами укладення договору, зокрема щодо розміру кредиту, відсотків, строку кредитування. Тобто, ОСОБА_1 при підписанні в електронній формі договору був обізнаний з умовами кредитування. Позивач як отримувач кредиту не виконав умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість. ТОВ «Онлайн Фінанс» звернулося до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на борговому документів. Тому, відповідач 1 вважає, що виконавчий напис вчинено відповідно до вимог законодавства і просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач 1 вважає безпідставною позовну вимогу про стягнення 8385,85 грн та просить суд відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» подало відзив на позовну заяву, де зазначило, що стягнення з товариства витрат з судового збору та на правничу допомогу безпідставне, оскільки товариство не набуло процесуального статусу стягувача у виконавчому провадженні, тому покладення на нього судових витрат не обумовлено законодавством.

Позивач подав додаткові пояснення, де зазначив, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На день вчинення виконавчого напису існувала можливість стягнення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса лише за нотаріально посвідченими договорами. Однак, кредитний договір №656548097 від 28.08.2020 не був нотаріально посвідчений. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, у відзиві просив розглянути справу без участі представника.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про розгляд справи повідомлені належним чином, заяв до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 28 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір №656548097, за умовами якого позичальнику було надано кредит (а.с.73-74).

Правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» на підставі договору факторингу від 24.11.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», правонаступником якого, на підставі договору факторингу від 05.08.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс».

22 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною було вчинено виконавчий напис №38304 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №656548097 від 28.08.2020 р. в розмірі 29 709,00 грн (а.с.75).

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович 11 жовтня 2021 року на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрив виконавче провадження №67119406 (а.с.106).

В рамках виконавчого провадження накладено арешти на рахунки боржника (а.с.109).

В порядку примусового виконання було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» кошти у розмірі 8385 грн 85 коп (а.с.105).

16 жовтня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 656548097 від 28.08.2020 р. відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Позика». Згідно з Реєстром боржників №3 від 16.10.2025 р. до вказаного договору факторингу, до ТОВ «Фінансова компанія «Позика» перейшло право вимоги до Позивача у розмірі 20 450,42 грн (а.с.96-103).

Позивач не погодився з винесеним виконавчим написом, тому звернувся до суду.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису, стягувачем або його уповноваженим представником, нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку, передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

Для спростування доводів позову відповідач не подав належних і допустимих доказів, визначених законом, про безспірність заборгованості боржника перед фінансовою установою. Укладення кредитного договору не є безумовною підставою визнання безспірності заборгованості.

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 р.

Судом також враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557 цс 19), про те, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Зважаючи на вищевикладене, приватний нотаріус не вправі був вчиняти виконавчий напис, чого останнім не враховано.

Крім того, суд враховує, що відповідач не надав суду доказів, які підтверджують направлення позивачеві письмової вимоги, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача безпідставно стягнутих коштів у розмірі 8385,85 грн, суд приходить до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович 11 жовтня 2021 року на підставі виконавчого напису відкрив виконавче провадження №67119406 (а.с.106).

В рамках виконавчого провадження накладено арешти на всі рахунки боржника (а.с.109).

Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича від 07.04.2026 №25294, у рамках виконавчого провадження №67119406 з примусового виконання виконавчого напису №38304 від 22.05.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість в розмірі 8385 грн 85 коп (а.с. 105)

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про : 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 ).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Цим рішенням задоволено вимогу позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відтак кошти, стягнуті при примусовому виконанні виконавчого напису, який судом визнано таким, що не підлягає виконанню, підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.

Враховуючи викладене та встановлене судом у розрізі спірних правовідносин, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 1 на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 8385,85 грн.

Отже позов підлягає задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Щодо відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2129 грн 92 коп.

Щодо витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В свою чергу, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.02.2026, укладений з адвокатським бюро «Юрконсалт» Геннадія Працевитого», додатковий договір від 02.02.2026, рахунок від 02.02.2026, акт від 02.02.2026 про надані послуги (а.с.69-70).

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи (досудові підготовку, збирання документів, подання адвокатського запиту), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість та співмірність розміру витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн.

При цьому, суд зазначає, що судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню саме з відповідача 1, оскільки стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку його примусового виконання відбувалося саме на користь стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», хоча і на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 656548097 від 28.08.2020.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №38304 від 22.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №656548097 від 28.08.2020 в розмірі 29 709 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 8 385 грн 85 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2129 грн 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» (бульвар Верховної Ради, 34, офіс 511, місто Київ; код ЄДРПОУ 42254696)

Відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (вул. Глибочицька, 17 літера Б, м. Київ; код ЄДРПОУ 39493634)

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору

приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна ( АДРЕСА_2 )

приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович (бульвар Новий, 5, офіс 2.8, м. Житомир).

Повне судове рішення складено 09 червня 2026 року.

Суддя Т. Г. Корсун