Решение № 137285136, 10.06.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/888/25

2/706/74/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Христиніський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого судді Орендарчука М.П.,

за участю секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,

представника позивача Алексєєнка М.Г., представника відповідача Ярош С.В. (в режимі відеоконференції), представника третьої особи Черкаської обласної прокуратури Бурлаки В.П. (в режимі відеоконференції), представника третьої особи Головного управління Національної поліції в Черкаській області Макогін І.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позивач просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на його користь у відшкодування моральної шкоди у розмірі 305 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.06.2021 старшим слідчим СВ ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області капітаном поліції Гейком І.І. розпочато кримінальне провадження № 12021250350000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України. 30.12.2021 правову кваліфікацію у вказаному кримінальному провадженні було змінено з ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України. 30.12.2021 в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12021250350000491 позивачу, ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, а 21.01.2022 йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри без зміни правової кваліфікації. 21.01.2022 начальником Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури Биченком М.О. був затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021250350000491, який в подальшому направлений до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду по суті. Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 у справі № 691/68/22 (провадження 1-кп/691/121/24) позивача визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення (злочину). Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24.02.2025 у справі № 691/68/22 (провадження 1-кп/691/121/24) вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, залишено без змін. У касаційному порядку судові рішення не оскаржувались. Таким чином, позивач упродовж більш ніж трьох років незаконно перебував під слідством та судом, піддаючись кримінальному переслідуванню. Вказані обставини завдали йому значних душевних страждань, оскільки перебування під слідством і судом створювало у його оточені негативне уявлення про нього, як про правопорушника, упродовж тривалого часу позивач був змушений доводити свою невинуватість як перед судом, так і перед своїми знайомими, що саме по собі викликало у нього сильні хвилювання та призводило до тяжкого психоемоційного стану. Крім того, у зв`язку з постійним стресовим станом, який виник внаслідок безпідставних звинувачень на його адресу, у тому що він вчинив злочин, погіршився і стан його здоров`я, внаслідок чого позивач неодноразово звертався до медичних установ за отриманням відповідного лікування. Також наголошує, що сам факт кримінального переслідування спричинив йому страждання морального характеру та призвів до порушення його нормальних життєвих зв`язків, змусив докладати зусилля для організації свого життя, у зв`язку з проведенням незвичних для буденного життя процесуальних дій. Вказані обставини беззаперечно свідчать про нанесення позивачу моральної шкоди, яка полягла у тяжких душевних стражданнях; зміні його нормальних, звичних життєвих зв`язків; необхідності докладання зусиль для організації свого життя; відновлення свого чесного імені.

25.06.2025 ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, та призначене підготовче судове засідання.

В подальшому через «Електронний суд» від представника відповідача Державної казначейської служби України - Яроша Сергія Васильовича надійшов відзив на позовну заяву, в якій Державна казначейська служба України у повному обсязі заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 та вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити. В обґрунтування відзиву поклався на те, що позивачем не надано жодних доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів. Крім того позивачем розмір морального відшкодування необґрунтовано завищено. Межі відшкодування моральної шкоди під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством і судом починаючи з часу пред`явлення обвинувачення та закінчуючи набранням виправдувальним вироком законної сили, виходячи з мінімальної заробітної плати, що діє на момент розгляду справи. Позивач перебував під слідством і судом починаючи з 30.12.2020 (дати повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення) по 24.02.2025 (дати постановлення ухвали Черкаського апеляційного суду про залишення без змін виправдувального вироку суду першої інстанції від 04.11.2024), що становить 3 роки 1 місяць та 25 днів, загалом 37 місяців та 25 днів. При визначенні мінімального розміру моральної шкоди необхідно застосовувати величину мінімальної заробітної плати в розмірі 1 600 грн., оскільки, за приписами ст. 13 Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування моральної шкоди вирішується виключно судом, відповідно до чинного законодавства за наявності заяви громадян. Мінімальний розмір моральної шкоди становить 60 533,33 грн. з розрахунком 59 200 (1 600*37) + 1 333,33 (1 600/37*25). У разі застосування судом мінімального розміру заробітної плати у 8 000 грн., мінімальний розмір моральної шкоди складатиме 302 666,67 грн. з розрахунком 296 000 (8 000*37) + 6 666,67 (8 000/30*25), що менше від заявленої суми позовних вимог на 2 933,33 грн. Тому визначена позивачем величина моральної шкоди в розмірі 305 600 грн. належним чином не підтверджена та ґрунтується виключно на переконаннях позивача.

Ухвалою суду від 05.12.2025 до участі у справі було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Головне управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаську обласну прокуратуру.

Ухвалою суду від 15.04.2026 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представника позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовну заяву підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Представники третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні висловили думку про відсутність підстав для задоволення позову.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази у справі: повідомлення про підозру від 30.12.2021, повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 21.01.2022, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021250350000491 від 26.06.2021 з реєстром матеріалів досудового розслідування, копії вироку Городищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 у справі № 691/68/22, ухвали Черкаського апеляційного суду від 24.02.2025 у справі № 691/68/22, та інші письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2021 старшим розпочато кримінальне провадження № 12021250350000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України щодо позивача ОСОБА_1

30.12.2021 правову кваліфікацію у вказаному кримінальному провадженні було змінено з ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України.

30.12.2021 в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12021250350000491 позивачу ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, а 21.01.2022 йому було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри без зміни правової кваліфікації.

21.01.2022 начальником Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури Биченком М.О. був затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021250350000491, який в подальшому направлений до Городищенського районного суду Черкаської області для розгляду по суті.

Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 у справі № 691/68/22 (провадження 1-кп/691/121/24) позивача ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення (злочину).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24.02.2025 у справі № 691/68/22 (провадження 11-кп/821/279/25) вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 04.11.2024 щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора Городищенського відділу Смілянської окружної прокуратури Щербини М.Ю. без задоволення.

У касаційному порядку судове рішення не оскаржувались.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно із ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (надалі Закон № № 266/94-ВР).

Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № № 266/94-ВР).

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ч. 2 ст. 1 Закону № № 266/94-ВР) .

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону № № 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № № 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, моральна шкода.

За положенням ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадку, передбаченому пунктом 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд, при вирішенні цього питання, має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Кримінальне провадження № 12021250350000491 від 26.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, щодо ОСОБА_1 завершене постановленням виправдувального вироку суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, з підстав не доведення того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Таким чином, підставою звернення позивача до суду з цим позовом є наявне право на відшкодування шкоди, передбачене ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ст.1, 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", так як настав передбачений ч. 2 ст. 1176 ЦК України та ст. 2 вказаного Закону випадок, з яким пов`язується право на відшкодування шкоди (спеціальний делікт).

В п. 1.1, 1.2 рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину. Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили. Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 607/10144/18.

Позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення 30.12.2021, повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри 21.01.2022, вирок Городищенського районного суду Черкаської області визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, залишений без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду 24.02.2025.

Отже, позивач перебував під слідством та судом 3 років, 1 місяць, 25 днів, тобто повних 37 місяців 25 днів.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що перебуваючи такий тривалий час під слідством та судом він перебував під емоційним тиском, відчував пригнічення, зазнав моральних переживань, був змушений з`являтись до слідчого та суду, брати участь в слідчих діях, судових засіданнях, що порушило звичний уклад його життя. Вказані обставини свідчать, що позивачу було завдано моральної шкоди, а отже, доводи відповідача щодо недоведеності факту завдання позивачу моральної шкоди суд відхиляє.

Розмір відшкодування моральної шкоди за період з 30.12.2021 до 24.02.2025, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (8000 гривень з 01 січня 2025 року), складає суму у розмірі 302 666 67 грн., з розрахунку за 37 місяців 296 000 грн. (8 000*37) + за 25 днів 6 666, 67 грн. (8 000 /30 днів * 25 днів).

ЄСПЛ у справі Stankov v. Bulgaria, п.62 від 12.07.2007р., зауважив, що оцінка моральної шкоди за свої характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із положень частини 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому статті 7 цього Закону.

Визначаючи розмір відшкодування, ані Бюджетним кодексом України, ані Кодексом законів про працю України, ані Законом України «Про оплату праці», ані Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено можливість запровадження законом України про Державний бюджет України на відповідний рік окремого виду мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.

Аналізуючи судову практику Верховного Суду про розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом апеляційний суд встановив, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування», а тому дійшов висновку, що при вирішенні указаної справи необхідно виходити із установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» мінімальної заробітної плати у місячному розмірі 8000 гривень.

Верховний Суд у постанові від 25.09.2024р. у справі №761/22531/23, за аналогічними правовідносинами, виснував про те, що «відхиляє аргументи про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці дев`ятому статті 7 цього Закону, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Така практика Верховного Суду є сталою та узгоджується із нормами статті 13 Закону.»

Враховуючи, викладене, суд вважає, що з відповідача Державної казначейської служби України на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню 302 666 67 грн. моральної шкоди.

Відповідно до п.11 ч. 2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

При подачі позову сума судового збору складала 3 056 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 99,04%.

Оскільки відповідачем у справі є Державна казначейська служба України, то суму судового збору у розмірі 3 056 грн. слід віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18036, місто Черкаси, вул. Смілянська,буд. 57, код ЄДРПОУ 40108667), Черкаська обласна прокуратура (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 286, код ЄДРПОУ 02911119), про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 302 666,67 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Судовий збір у розмірі 3 056 грн. віднести на рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення рішення апеляційної скарги.

Суддя Михайло ОРЕНДАРЧУК