Решение № 137263347, 10.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2026 р. Справа № 120/16432/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно нараховано та виплачено йому суми грошового забезпечення, а саме без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022, 2023, 2024, 2025 роках.

Також зазначає про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки за 2023, 2024 роки.

Ухвалою від 02.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

08.12.2025 позивачем усунуто недоліки, визначенні в ухвалі від 02.12.2025.

Ухвалою судді від 09.12.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.12.2025 через систему "Електронний суд", відповідач подав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що грошове забезпечення позивачу протягом проходження служби в Бюро економічної безпеки України нараховувалося та виплачувалося відповідно до вимог Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 та затверджених умов оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ.

На думку відповідача, для визначення посадових окладів працівників БЕБ підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, встановлений законами про Державний бюджет України для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Вказував, що нарахування грошового забезпечення здійснювалося відповідно до погоджених Міністерством фінансів України штатних розписів, а тому підстави для проведення перерахунку та виплати будь-яких недоотриманих сум відсутні.

Крім того, відповідач посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, зазначаючи, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, а тому позивач повинен був знати про його розмір з моменту отримання відповідних виплат.

Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки за 2023 та 2024 роки відповідач зазначив, що відповідно до пункту 67 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, грошова компенсація виплачується лише за невикористану відпустку в році звільнення, а тому правові підстави для виплати компенсації за невикористані відпустки попередніх років відсутні.

Також відповідач вказував на нерелевантність судової практики, на яку посилається позивач, оскільки вона стосується інших правовідносин та іншого нормативно-правового регулювання.

25.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

26.12.2025 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву.

15.01.2026 відповідач подав додаткові пояснення.

Ухвалою суду від 10.06.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Суд з`ясував зміст та підстави заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу в Бюро економічної безпеки України послідовно обіймаючи посади старшого інспектора з 20 листопада 2021 року по 14 травня 2024 року та старшого детектива з 14 травня 2024 року по 05 листопада 2025 року, за час служби було присвоєно спеціальні звання БЕБ: 1 грудня 2022 року - лейтенанта, а 28 листопада 2024 року - старшого лейтенанта.

Позивач вважає, що з період проходження служби у БЕБ України, а саме з 01.12.2022 по 05.11.2025 відповідачем проводилось нарахування йому грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а також не нараховано та не виплачено йому грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за 2023, 2024 роки, чим грубо порушено його соціальні права, що підтверджується довідками про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інших додаткових виплат за вказаний період.

Відповідачем не заперечується факт того, що за спірний період грошове забезпечення нараховувалось позивачу без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд в першу чергу надає оцінку твердженням сторони відповідача про пропуск позивачем строків звернення до суду.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

…Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)….

Вказана редакція діяла на момент звернення позивача до суду.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо не дотримання позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач був ознайомлений із окладами, які підлягають виплаті під час ознайомлення з відповідними наказами, суд не погоджується із таким твердженням відповідача, оскільки спір у даній справі стосується проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення позивача у 2022-2025 роках виходячи із розрахункової величини прожитковий мінімуму станом на 01 січня календарного року.

Необхідно відмітити, що позивача звільнено з Бюро економічної безпеки України з 05.11.2025. Тобто, під час звільнення позивача з роботи позивач повинен провести повний розрахунок при звільненні.

Проте, як вважає позивач такий розрахунок не було проведено. Зокрема, не було проведено та виплачено грошове забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожитковий мінімум станом на 01 січня календарного року.

Тому, згідно частиною 2 статті 233 КЗпП України (на момент звернення до суду) строк звернення до суду становив - три місяці з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Як встановлено судом, позивач звільнений з 05.11.2025, а до суду звернувся 25.11.2025, тобто в межах тримісячного строку звернення.

Крім того, суд зауважує, що 11.12.2025 року Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2025 у справі №1-7/2024(337/24) у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат), відповідно до якого визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

В пункті 2 резолютивної частини рішення зазначено, що частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відтак з 11.12.2025 року втратила чинність частина 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка встановлювала тримісячний строк звернення до суду з позовом про виплату належних працівникові сум заробітної плати (грошового забезпечення).

Відтак доводи представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, слід визнати помилковими, оскільки право на звернення позивача до суду з цим позовом відповідно до положень статті 233 Кодексу законів про працю України не обмежене будь-яким строком.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 1150-ІХ Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.

Частина 1 статті 14 Закону № 1150-ІХ визначає, що Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Стаття 19 Закону № 1150-ІХ встановлює, що до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

В свою чергу, згідно зі статтею 31 Закону № 1150-ІХ заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

На виконання вимог частини 3 статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», Кабінетом Міністрів України Постановою від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (далі Умови №1068).

Згідно з пунктом 2 Умов № 1068 посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частина третя статті 31 Закону України № 1150-ІХ та пунктом 2 Умов № 1068.

З огляду на викладене, спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а.

Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії», заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).

Положеннями статті 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Також у цій статті Закону визначено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту вказаної норми Закону №966-XIV вбачається закріплення вичерпного переліку основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Положеннями статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» разом із установленням станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, на 01.01.2025 року прожиткових мінімумів для працездатних осіб (2481,00 грн, 2684,00 грн, 3028,00 грн, 3028,00 грн), був уведений новий вид прожиткового мінімуму, зокрема прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

Слід зазначити, що зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Законом № 1150-ІХ закріплено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Водночас, приписи Законів України "Про Державний бюджет України" на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону №1150-ІX.

Закони України Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що грошове забезпечення позивача за період з 01.12.2022 по 05.11.2025 мали б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн».

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 01.12.2022 по 05.11.2025 грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», є протиправними.

Тому, похідні вимоги про спонукання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача підготувати та надати грошовий атестат для призначення пенсії позивачу з розрахунку грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн, суд вказує таке.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом, до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, в тому числі, - Бюро економічної безпеки України, за останнім місцем служби.

Процедуру організації в центральному апараті та територіальних управліннях БЕБ роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Інструкцією про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка затверджена Бюро економічної безпеки України 19 липня 2023 року №220.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції БЕБ уповноважені структурні підрозділи організовують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства, розглядають звернення з питань оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та/або з метою отримання пільг, готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції БЕБ служби управління персоналом центрального апарату та територіальних управлінь БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформляють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (додаток 2) та ознайомлюють особу, яка набула право на пенсію, із розрахунком вислуги років.

За приписами підпункту 5 пункту 1 розділу ІІІ Інструкції уповноважені структурні підрозділи у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформляють особі, яка звернулася із заявою про призначення пенсії, подання про призначення пенсії за формою, встановленою додатком 7 до Порядку, та надсилають його до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи.

У свою чергу, згідно з пунктами 4, 5 розділу ІІІ Інструкції фінансові підрозділи центрального апарату та територіальних управлінь БЕБ на запит уповноваженого структурного підрозділу в триденний строк складають: 1) грошовий атестат згідно з додатком 3; 2) довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за формою згідно з додатком 8 до Порядку. До подання про призначення пенсії особі, яка набула право на пенсію, додаються документи, перелік яких передбачений Порядком.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, при формуванні грошового атестату, БЕБ визначило посадовий оклад та інші суми грошового забезпечення позивача виходячи із прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн.

Оскільки внаслідок перерахунку грошового забезпечення позивача мають бути вірно відображені належні суми, що враховуються територіальним органом Пенсійного фонду при призначенні пенсії позивачу, з метою ефективного захисту прав позивача наявні підстави для задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання Бюро економічної безпеки України підготувати та надати оновлений грошовий атестат для призначення пенсії позивачу, з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки за 2023, 2024 роки суд виходить з такого.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

У силу приписів статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (ст. 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (ст. 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (ст. 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (ст. 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (ст. 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

При цьому варто відзначити, що станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення цього рішення в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Особливості організації трудових відносин в умовах цього стану визначено Законом України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Положеннями абзацу 4 частини 1 статті 12 вказаного Закону встановлено, що у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону №1150-IX служба в БЕБ України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в БЕБ України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

За змістом положень частини 4, 5 статті 19 Закону №1150-IX трудові відносини працівників Бюро економічної безпеки України регулюються цим Законом, законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами. Порядок проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Як вже зазначалось судом, відповідно до частини 1, 2 статті 30 Закону №1150-IX Держава забезпечує соціальний захист працівників Бюро економічної безпеки України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства. Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Аналізуючи викладене, слід відзначити, що Закон №1150-IX не визначає умови надання, тривалість та порядок виплати компенсації у разі невикористання днів щорічних основних та додаткових відпусток особами, які мають спеціальні звання БЕБ, а натомість передбачає, що такі особи користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Отже, до правовідносин, пов`язаних з соціальним захистом осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, застосуванню підлягають відповідні норми Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Розділ ІХ Закону №580-VIII визначає соціальний захист поліцейських, а враховуючи положення частини 2 статті 30 Закону №1150-IX - також соціальний захист осіб, які мають спеціальні звання БЕБ.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2023 №1333 затверджено Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України (далі - Положення №1333), яке визначає порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Бюро економічної безпеки України, їх права та обов`язки.

За приписами пунктів 59, 60 Положення №1333 особам, які мають спеціальні звання БЕБ, надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Положенням. Додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток надаються відповідно до законодавства про відпустки.).

Згідно з пунктом 61 Положення №1333 тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, становить 30 календарних днів. Під час визначення тривалості щорічної основної відпустки, що надається особам, які мають спеціальні звання БЕБ, святкові та неробочі дні не враховуються.

Відповідно до пункту 63 Положення №1333 щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

Пунктом 67 Положення №1333 встановлено, що за не використану в році звільнення відпустку особі, яка має спеціальне звання БЕБ, яка звільняється з БЕБ, виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити наступні висновки.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу БЕБ України, в силу положень частини 2 статіі 30 Закону №1150-IX визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, аналіз якої дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу Бюро економічної безпеки України можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частини 8, 11 статті 93 Закону № 580-VIII, згідно з якими поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Подібні норми містить Положення №1333, відповідно до пункту 70 якого відкликання особи, яка має спеціальне звання БЕБ, із щорічної основної відпустки керівником, який її надав, допускається лише у разі службової необхідності. Невикористана частина щорічної основної відпустки за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.

Таким чином, законом не виключаються випадки, коли особою, яка має спеціальне звання БЕБ, відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи, яка має спеціальне звання БЕБ, права на відпустку, яке вона уже отримала в попередньому календарному році. Водночас надано право невикористану частину щорічної основної відпустки переносити на інший період з додержанням вимог законодавства про відпустки.

Звідси, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, особа, яка має спеціальне звання БЕБ, має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою, яка має спеціальне звання БЕБ, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового регулювання спірного у цій справі питання нормами Закону № 580-VIII, який в силу положень частини 2 статті 19 Закону №794-VIII поширюється на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань у частині соціальних гарантій, і Положенням № 1333 при вирішенні цього спору, який стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки таким особам за минулі роки підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Отже, у випадку звільнення осіб, що мають спеціальні звання БЕБ, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки.

Подібна правова позиція, яка стосується питання виплати компенсації невикористаної частини відпустки поліцейським за минулі роки, викладена у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20 та від 19.01.2021 року у справі №160/10875/19, які суд враховує в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак при звільненні зі служби в БЕБ позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористані у 2023-2024 році дні щорічної відпустки, а тому відповідач протиправно не виплатив позивачеві таку компенсацію при звільненні.

За таких обставин справи, суд зробив висновок про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов`язання БЕБ України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної відпустки за 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 05.11.2025.

Разом з тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити виплату належних позивачу сум саме за рахунок фонду грошового забезпечення Бюро економічної безпеки України задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що предметом судового захисту у цій справі є відновлення порушеного права позивача на належний розмір грошового забезпечення шляхом проведення його перерахунку та виплати недоотриманих сум.

Водночас визначення джерела фінансування, бюджетної програми, фонду чи конкретних рахунків, за рахунок яких здійснюватиметься виконання судового рішення, належить до компетенції відповідача та не є предметом розгляду в цій справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з пунктом 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2022 по 05.11.2025 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період із 01.12.2022 по 05.11.2025 з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки за 2023, 2024 роки.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби - 05.11.2025.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та видати грошовий атестат для призначення пенсії з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, 31, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44168316)

Рішення суду сформовано 10.06.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна