Решение № 137258494, 08.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1437/26

Провадження № 2/201/2498/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Федоріщев С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, Першої дніпровської державної нотаріальної контори, Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області про скасування заборон, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

04 лютого 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, Першої дніпровської державної нотаріальної контори, Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області про скасування заборон.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , яку отримав у спадок від своїх батьків: ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До набуття квартири у спадщину, вона на праві власності належала батьку ОСОБА_2 , який на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 1991 р., посвідченого заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко за реєстровим номером 2-4605, придбав квартиру у розстрочку у Жовтневої районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська за 15064 руб. 33 коп. При укладанні договору, згідно його умов покупцем було сплачено 50% продажної вартості квартири, що складає 7564 руб. 33 коп. Решта суми 7500 руб. повинна була бути сплачена покупцем протягом 10 років рівними долями, починаючи з місяця, що слідує після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

З метою забезпечення виконання договору, 15 серпня 1991 р. заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко, на підставі ст. 54 Закону УССР «Про державний нотаріат» у зв`язку із посвідчення договору купівлі-продажу квартири накладено заборону відчуження вказаної в договорі квартири, належної ОСОБА_2 до виплати розстрочки. Заборону зареєстровано в реєстрі для реєстрації заборон за №19520.

На виконання п. 2 договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 достроково погасив борг за квартиру та розрахувався за її покупку повністю, що підтверджується Довідкою від 13.02.1992 р., виданою бухгалтером Жовтневого райвиконкому ОСОБА_2 .

Незважаючи на погашення боргу за покупку квартири, заборона від 15 серпня 1991 р. за реєстровим №19520, накладена заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко, знята не була.

Окрім цього, під час прийняття позивачем спадщини, стало відомо що Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровської області 13.09.2006 р. на підставі договору довічного утримання 1-9520 від 15.08.1991 р. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру накладено заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером 37269978.

На адвокатський запит щодо підтвердження сплати ОСОБА_2 грошової суми за покупку квартири, Адміністрацією Соборного району Дніпровської міської ради надано відповідь від 01.08.2025 р., згідно якої документи Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів, яка є правонаступником Жовтневої районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська, передано на зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради.

У повідомленні Управління архівної справи Дніпровської міської ради від 07.08.2025 р. вказується, що платіжні документи, що підтверджують виконання фінансових зобов`язань стосовно нерухомого майна до управління архівної справи Дніпровської міської ради не надходять.

Згідно з Реєстру для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна Першої дніпропетровської нотаріальної контори за 1991 рік убачається, що за номером 19520 від 15.08.1991 р. внесено заборону на Квартиру на підставі Договору купівлі-продажу від 15.08.1991 р.

Згідно повідомлення Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 22.12.2025 р. зазначається, що з наявних у фондах нотаріального архіву документів вбачається, що 15.08.1991 р. за участю ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої дніпропетровської нотаріальної контори Ягоренко Т.Л. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , по реєстру за №2-4605 з відстрочкою платежу. Після посвідчення цього договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу державним нотаріусом Ягоренко Т.Л. було вчинено нотаріальну дію з накладення заборони відчуження квартири до повного погашення суми боргу за викуплену квартиру та внесено запис про накладення заборони до Реєстру державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир, за реєстровим № 1-9520 та в Алфавітну книгу накладених заборон (на паперових носіях). Згідно Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Першої дніпропетровської нотаріальної контори за 1991 рік, договір довічного утримання від 15.08.1991 року за реєстровим № 1-9520 за участю ОСОБА_2 не посвідчувався. У повідомленні вказується, що у 1997 році згідно наказу Міністерства юстиції України №41/5 від 27.05.1997 р. було створено Єдиний Реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, до якого працівниками Першої дніпропетровської нотаріальної контори була перенесена інформація з паперових носіїв: Реєстру державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир та Алфавітної книги накладених заборон до електронної бази даних Реєстру. В результаті чого в електронному Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з`явилася помилкова інформація про заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 на підставі неіснуючого договору довічного утримання від 15.08.1991 р. за 1-9520. Запис про забору на нерухоме майно від 13.09.2006 р. за реєстровим № 37269978 є автоматичним перенесенням (архівний запис) заборони, яка була накладена державним нотаріусом Першої дніпропетровської нотаріальної контори на підставі договору за участю ОСОБА_4 від 15.08.1991 р. державним нотаріусом Першої дніпропетровської нотаріальної контори Ягоренко Т.Л. Як зазначається у повідомленні Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису від 13.09.2006 р. за № 3726978 про нібито накладення Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровської області не відповідає дійсності.

Позивач вважає, що заборона від 15.08.1991 р. за реєстровим №19520, накладена заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко підлягає скасуванню, у зв`язку із виконням умов договору купівлі-продажу, а заборона за № 3726978 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.09.2006 р. вчинена Державний нотаріальний архів в Дніпропетровської області, підлягають скасуванню як помилково вчинена.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Належним чином повідомлені відповідачі: Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради, Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Державний нотаріальний архів в Дніпропетровській області відзиви на позовну заяву, клопотання та заяви суду не надали.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Водночас, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2019 по справі №825/1109/16, від 20.10.2020 по справі №140/30/20, від 14.07.2022 по справі №120/479/21-а.

За таких умов, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Фактичні обставини встановлені судом.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу від 15.08.1991 р., укладеного між продавцем Жовтневою районною Радою народних депутатів міста Дніпропетровська та покупцем ОСОБА_2 , посвідченого заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко за реєстровим номером 2-4605, Продавець продав, а Покупець купив займану ним та членами його сім`ї в жилому домі А-5 Квартиру АДРЕСА_2 , площею 90,3 кв.м, яка складається із трьох кладових, двох коридорів, кухні, вбиральній, ванни, трьох жилих кімнат жилою площею 58,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3 , що складає 20/1000 частин жилого будинку.

Згідно п. 2 Договору, вказана квартира продана за 15064 руб. 33 коп. Продажна ціна встановлена оціночною комісією виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Дніпропетровська (Акт від 01.01.1991 р.). Покупцем при укладанні договору сплачено 50% продажної вартості квартири, що складає 7564 руб. 33 коп. на р/р № НОМЕР_1 Жовтневого ЖБС м. Дніпропетровська згідно квитанції серії СУ № 435206 від 19.07.1991 р., решта суми 7500 руб. сплачується у розстрочку протягом 10 років рівними долями, починаючи з місяця, що слідує після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Покупець може достроково погасити борг за квартиру, а також розрахуватися повністю до настання кінцевого платежу.

Згідно повідомлення КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.02.2025 р. за № 1953, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 15.08.1991 р., посвідченого Першою дніпропетровською нотаріальною конторою , за реєстровим номером 2-4605, зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДМР 16.08.1991 р. та записано в реєстрову книгу №V за реєстровим №108.

Згідно Свідоцтва від 13.12.2025 р. про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Н.В. Водолазською, за реєстровим номером 1-299, ОСОБА_5 отримав у спадщину частини квартири АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Свідоцтва від 13.12.2025 р. про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпровської державної нотаріальної контори Н.В. Водолазською, за реєстровим номером 1-300, ОСОБА_5 отримав у спадщину частину квартири АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Згідно запису з Реєстру для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна Першої дніпропетровської нотаріальної контори за 1991 рік, за номером 19520 від 15.08.1991 р. внесено заборону на Квартиру на підставі Договору купівлі-продажу від 15.08.1991 р.

Із довідки від 13.02.1992 р. виданої бухгалтером Жовтневого райвиконкому міста Дніпропетровська ОСОБА_2 убачається, що гроші за викуп квартири поступили від Жовтневого АКБ Укрсоцбанка на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 Жовтневого райвиконкому в сумі 15064 руб. 33 коп.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, правонаступником Виконавчого комітету Жовтневого району Ради народних депутатів м. Дніпропетровська є Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради. За повідомленням Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради від 01.08.2025 р., документи Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів передано на зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради.

За повідомленням Управління архівної справи Дніпровської міської ради надано відповідь від 07.08.2025 р., платіжні документи, що підтверджують виконання фінансових зобов`язань стосовно нерухомого майна до управління архівної справи Дніпровської міської ради не надходять.

У відповідності до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2025 р., Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровської області накладено заборону на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_4 за реєстраційним номером обтяження 37269978, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 13.09.2006 р. на підставі договору довічного утримання 1-9520 від 15.08.1991 р., посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

Згідно повідомлення Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 22.12.2025 р. зазначається, що з наявних у фондах нотаріального архіву документів вбачається, що 15.08.1991 р. за участю ОСОБА_2 державним нотаріусом Першої дніпропетровської нотаріальної контори Ягоренко Т.Л. було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , по реєстру за №2-4605 з відстрочкою платежу. Після посвідчення цього договору купівлі-продажу з відстрочкою платежу державним нотаріусом Ягоренко Т.Л. було вчинено нотаріальну дію з накладення заборони відчуження квартири до повного погашення суми боргу за викуплену квартиру та внесено запис про накладення заборони до Реєстру державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир, за реєстровим № 1-9520 та в Алфавітну книгу накладених заборон (на паперових носіях). Згідно Реєстру для реєстрації нотаріальних дій Першої дніпропетровської нотаріальної контори за 1991 рік, договір довічного утримання від 15.08.1991 року за реєстровим № 1-9520 за участю ОСОБА_2 не посвідчувався. У 1997 році згідно наказу Міністерства юстиції України №41/5 від 27.05.1997 р. було створено Єдиний Реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, до якого працівниками Першої дніпропетровської нотаріальної контори була перенесена інформація з паперових носіїв: Реєстру державної нотаріальної контори для реєстрації заборон відчуження жилих будинків (частин будинків) та квартир та Алфавітної книги накладених заборон до електронної бази даних Реєстру. В результаті чого в електронному Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна з`явилася помилкова інформація про заборону відчуження квартири АДРЕСА_2 на підставі неіснуючого договору довічного утримання від 15.08.1991 р. за 1-9520. Запис про забору на нерухоме майно від 13.09.2006 р. за реєстровим № 37269978 є автоматичним перенесенням (архівний запис) заборони, яка була накладена державним нотаріусом Першої дніпропетровської нотаріальної контори на підставі договору за участю ОСОБА_4 від 15.08.1991 р. державним нотаріусом Першої дніпропетровської нотаріальної контори Ягоренко Т.Л. Наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису від 13.09.2006 р. за № 3726978 про нібито накладення Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровської області не відповідає дійсності.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як наголошує п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 2004 р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до набуття чинності ЦК України, 2004 р., то до них застосовуються положення нормативних актів, діючих на час їх виникнення.

Згідно положень нормативних актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, а саме ст. 86 ЦК УРСР, 1963 р. (надалі ЦК УРСР) та ст. 2 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. №697-ХІІ (надалі Закон №697-ХІІ, 1991 р.), право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону №697-ХІІ, 1991 р., суб`єктами права приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №697-ХІІ, 1991 р., об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №697-ХІІ, 1991 р., громадянин набуває права власності, зокрема, на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

У відповідності до ч. 1 ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР).

Частиною 1 ст. 240 ЦК УРСР передбачена можливість продажу товарів тривалого користування в кредит (з розстрочкою платежу) у випадках і порядку, встановлюваних законодавством.

Згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин Закону УРСР «Про державний нотаріат», від 25.12.1974 р. №3377-VІІІ (Надалі Закон №3377-VІІІ, 1974 р.), державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку накладає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників: 1) за повідомленням установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників; 2) при посвідченні договору довічного утримання або договору про заставу жилого будинку (частини будинку), квартири в будинку житлово-будівельного колективу; 3) в усіх інших випадках, передбачених законом.

Як наголошує ст. 55 вказаного Закону №3377-VІІІ, 1974 р., одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус або службова особа виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, знімає заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників.

У відповідності до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР, 1963 р. (діючого на час виникнення спірних правовідносин), зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

В даному випадку, як зазначено вище, судом встановлено, що між покупцем ОСОБА_2 , правонаступником якого є позивач ОСОБА_1 та продавцем Жовтневою районною Радою народних депутатів міста Дніпропетровська, правонаступником якої є Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі, укладено Договір купівлі-продажу від 15.08.1991 р., посвідчений заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко за реєстровим номером 2-4605, згідно пункту 1 якого продавець продав, а покупець купив займану ним та членами його сім`ї в жилому домі А-5 Квартиру АДРЕСА_2 , площею 90,3 кв.м, яка складається із трьох кладових, двох коридорів, кухні, вбиральній, ванни, трьох жилих кімнат жилою площею 58,6 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_3 , що складає 20/1000 частин жилого будинку.

Згідно п. 2 вказаного Договору, вказана квартира продана за 15064 руб. 33 коп. за ціною встановленою оціночною комісією виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Дніпропетровська (Акт від 01.01.1991 р.). Покупцем при укладанні договору сплачено 50% продажної вартості квартири, що складає 7564 руб. 33 коп. на р/р № НОМЕР_1 Жовтневого ЖБС м. Дніпропетровська згідно квитанції серії СУ № 435206 від 19.07.1991 р., решта суми 7500 руб. сплачується у розстрочку протягом 10 років рівними долями, починаючи з місяця, що слідує після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Покупець може достроково погасити борг за квартиру, а також розрахуватися повністю до настання кінцевого платежу.

З метою забезпечення виконання договору, 15.08.1991 р. заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко, на підставі ст. 54 Закону УССР «Про державний нотаріат» у зв`язку із посвідчення договору купівлі-продажу квартири накладено заборону відчуження вказаної в договорі квартири, належної ОСОБА_2 до виплати розстрочки. Заборону зареєстровано в реєстрі для реєстрації заборон за №19520.

Як убачається із Довідки від 13.02.1992 р., виданою бухгалтером Жовтневого райвиконкому ОСОБА_2 , гроші за викуп квартири поступили від Жовтневого АКБ Укрсоцбанка на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 Жовтневого райвиконкому в сумі 15064 руб. 33 коп. Таким чином, покупець повністю виконав умови п. 2 Договору купівлі-продажу від 15.08.1991 р., сплативши повністю грошову суму за купівлю квартири.

Разом з цим, Жовтневою районною Радою народних депутатів міста Дніпропетровська, у відповідності до ст. 55 Закону №3377-VІІІ, 1974 р., органу нотаріату не було своєчасно повідомлено про погашення покупцем у лютому 1992 року заборгованості, тому державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної не зняв заборону відчуження квартири.

У зв`язку із перебуванням з 09.11.2020 р. Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради (який є правонаступником Виконавчого комітету Жовтневого району Ради народних депутатів м. Дніпропетровська) у процесі припинення, документи Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів передано на зберігання до архівного управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради. Але, платіжні документи, що підтверджують виконання фінансових зобов`язань стосовно нерухомого майна до управління архівної справи Дніпровської міської ради не надходять, що підтверджується повідомленням Управління архівної справи Дніпровської міської ради.

Таким чином, на теперішній час відсутня можливість направлення правонаступником Жовтневої районної Ради народних депутатів міста Дніпропетровська до Першої Дніпровської державної нотаріальної контори повідомлення про сплату грошей ОСОБА_2 за викуп квартири з метою зняття заборону відчуження.

Одночасно за повідомленням КП «Дніпропетровське міське бюро технічної інвентаризації» від 25.02.2025 р. за № 1953, будь-яких відомостей про реєстрацію заборон відчуження вказаної Квартири не міститься.

Отже, ураховуючи повне погашення боргу за викуплену квартиру, що підтверджується відповідною довідкою, заборона від 15.08.1991 р. за реєстровим номером №19520, накладена заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори Т.Л. Ягоренко підлягає зняттю (скасуванню).

У відповідності до п. 1.1. Положення про єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №41/5 від 27.05.1997 р. )зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №194/1998 від 27.05.1997 р.), Єдиний реєстр для реєстрації заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна - це комп`ютерна база даних, створена за допомогою автоматизованих комп`ютерних систем, яка складається із сукупності Базових реєстрів реєстраційних округів, об`єднаних на основі єдиних правил, стандартів та процедур обміну інформацією.

Згідно п. 1.6 Вказаного Положення, комп`ютерна база електронних копій цих документів створюється на підставі Базових реєстрів та книг обліку заборон відчуження нерухомого майна у реєстраційних округах за допомогою автоматизованих електронних систем.

Згідно підпункту «а» пункту 2.1. Положення, підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об`єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є накладення державним нотаріусом заборони на об`єкт нерухомого майна.

Підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про зняття заборон та арештів на відчуження об`єктів нерухомого майна є повідомлення та заяви органів та осіб, за ініціативою яких були накладені відповідні заборони та арешти, а також органів, які згідно з чинним законодавством мають право зняти заборони та арешти на використання майна (п. 4.1. Положення).

Згідно п. 4.2. Положення, в ідомості про зняття заборон та арештів на відчуження майна вносяться в Базовий реєстр у день надходження повідомлень та заяв.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Як зазначається у повідомленні Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області від 22.12.2025 р., наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису від 13.09.2006 р. за № 3726978 про нібито накладення Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровської області не відповідає дійсності.

Ураховуючи наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.09.2006 р. запису за № 3726978, вчиненому реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровської області на підставі договору довічного утримання 1-9520 від 15.08.1991 р., посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, - якій не відповідає дійсності, то такий запис про заборону підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Рішеннями Європейського суд з прав людини у справах «Dombo Beheer D.V. v. The Netherlands» від 27.101993 р. (п. 33) та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996 р. (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами, вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до п. 48 Рішення Суду у справі «Мала проти України» від 03.07.2014 р. №4436/07, остаточне 17.11.2014 р. «Принцип справедливості, закріплений у ст.6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25 від 18.07.2006 р. та «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280 від 21.04.2011 р.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується статтею 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини, а саме: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «володіння» має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві та не обмежується правом власності на фізичні блага: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «право власності», і, отже, як «володіння» для цілей цього положення. Питання, яке необхідно дослідити в кожній справі, полягає в тому, чи обставини справи, розглянуті в цілому, надали заявнику право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1 («Анхойзер-Буш проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v.Portugal) [ВП], 2007, § 63; «Онер`їлдиз проти Туреччини» (Цneryэldэz v. Turkey) [ВП], 2004, § 124; «Броньовський проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], 2004, § 129; «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [ВП], 2000, § 100; «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], 1999, § 54; «Сентро Еропа 7 С.Р.Л. і ді Стефано проти Італії» (Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy) [ВП], 2012, § 171; «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France) [ВП], 2013, §§ 49 і 51; «Паррілло проти Італії» (Parrillo v. Italy) [ВП], 2015, § 211; «Белане Надь проти Угорщини» (Belane Nagy v. Hungary) [ВП], 2016, § 76; «Еліф Кизил проти Туреччини» (Elif Kэzэl v. Turkey), 2020, § 61).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 128, 224, 227, 240, 161, 162 ЦК УРСР, (1963 р.) ст.ст. 12, 13, 76-78 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, Першої дніпровської державної нотаріальної контори, Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області про скасування заборонзадовольнити.

Скасувати заборону від 15 серпня 1991 року, зареєстровану в Реєстрі для реєстрації заборон за №19520, накладену заступником старшого державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори, правонаступником якої є Перша дніпровська державна нотаріальна контора (49044, м. Дніпро, вул. Вернадського Володимира, 19/21, код ЄДРПОУ 02890920), на відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_4 , у зв`язку із посвідченням договору купівлі-продажу квартири, укладеного між Виконавчим комітетом Жовтневого району Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, правонаступником якої є Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради (49009, м. Дніпро, пл. Шевченка, 7, код ЄРДПОУ 04052459), та ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Скасувати заборону на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 37269978, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 13.09.2006 р. вчинену реєстратором: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровської області (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 14, код ЄДРПОУ 36840613) на підставі договору довічного утримання 1-9520 від 15.08.1991 р., посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради, код ЄРДПОУ 04052459, адреса: 49009, м. Дніпро, пл. Шевченка, 7;

Відповідач: Державний нотаріальний архів в Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 36840613, адреса: 49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 14;

Відповідач: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02890920, адреса: 49044, м. Дніпро, вул. Вернадського Володимира, 19/21.

Суддя С.С. Федоріщев