Решение № 137258457, 09.06.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Єдиний унікальний номер 211/650/26

Номер провадження 2/211/2698/26

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

за головуванням судді Гонтар А.Л.,

з участю секретаря судового засідання Костяк Д.Л.

розглянувши у спрощеному порядку у приміщенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова копманія "ЕЙС" 26.01.26 звернувся в Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 19.01.2021 року ОСОБА_1 та товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" уклали кредитний договір №296232862, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 7500 грн.

28.11.2028 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передає ТОВ "Таліон плюс" за плату права вимоги, які йому належать, а ТОВ "Таліон плюс" бере права вимоги, які належать ТОВ Манівео швидка фінансова допомога" .

05.08.202 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Онлайн фінанси" укладено договір факторингу № 05/0820-01.

11.07.2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанси" та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн фінанси" передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ "ФК "Онлайн фінанси" права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №296232862 від 19.01.2021 р. у сумі 56479,92 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підставі ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 02 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

13 березня 2026 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву , згідно з яким зазначив, що позивач не надав суду докази щодо видачі кредиту, переходу права вимоги до позивача, правомірності нарахування відсотків понад строку кредитування. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити, зменьшити витрати на правову допомогу до 2000 грн, зменьшити розмір відсотків.

18 березня 2026 року позивач надав відповідь на відзив.

08 травня 2026 року відповідач надав посвідчення, що він має право на пільги, встановлені законодовством України для ветеранів війни- учасників бойових дій.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач до суду не з`явився, надав відзив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, висновує про задоволення позову за таких обставин.

Суд встановив, що 19.01.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №296232862 . За умовами договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 7500 грн. на умовах строковості, зворотності і платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається строком на 30 днів зі сплатою 1,70%, тип процентної ставки фіксована. Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на карту позичальника. Зазначений договір було підписано відповідачем через накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: MNV6X48S, ідентифікатор введено 19.01.2021 23:26:55.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст.626, ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 1, ч. 2ст. 1047 ЦК України).

Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульованоЗаконами України «Про електронну комерцію`та «Про електронний цифровий підпис».

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію`на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Устатті 3 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномуст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону).

У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на наведене, кредитний договір між ТОВ «Качай Гроші» та відповідачем укладений сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунка за кредитним договором, позичальник свої зобов`язання за кредитним договором у погоджені сторонами строки не виконав, суму кредиту та відсотки за користування ним не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 56479,92 грн, яку становить 14499,25 грн - заборгованість по кредиту, 41980,67 грн - заборгованості за відсотками.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ "Таліон плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до умов якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передає ТОВ "Таліон плюс" за плату права вимоги, які йому належать, а ТОВ "Таліон плюс" бере права вимоги, які належать ТОВ Манівео швидка фінансова допомога" .

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ "Онлайн фінанси" укладено договір факторингу № 05/0820-01.

11.07.2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанси" та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №11/07/25-Е , відповідно до умов якого ТОВ «ФК "Онлайн фінанси» передає ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК "онлайн фінанси» права вимоги до боржників, які зазначені в реєстрі.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №296232862 від 19 січня 2021 р. у сумі 56479,92 грн.

Згідно із ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено у ч. 1 ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.514, ст.516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, суд встановив, що увідповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №296232862 від 19 січня 2021 року у сумі 7500 грн.

Зважаючи на фактичні обставини справи та на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким, на підставі Договору факторингу №11/07/25-Е перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС», суд висновує про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 14499,25 грн.

Щодо нарахування відсотків, суд зазначає таке.

Разом з тим, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1,2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції від 01.08.2021 року, що діяла на момент укладення кредитних договорів, - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 13 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Вищезазначений пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Крім цього, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який продовжує діяти по теперішній час.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, виконував військовий обов`язок з 29.09.2020 року по 27.08.2025 року, він має право на пільги встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Отже, на відповідача, як на учасника бойових дій, військовослужбовця, який проходив військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - звільнена від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи (ТОВ «Фінансова компанія "ЕЙС") під час дії особливого періоду не має права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за договором позики № 296232862 в розмірі 41980,67 грн. не потрібно задовольняти, оскільки відповідач, є військовослужбовцем, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заперечень відповідача отримання коштів, суд не погоджується.

Відповідно до відповіді АТ КБ "Приватбанк" від 25.03.2026 року зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емитовано карту № НОМЕР_1 . На зазначений рахунок 19.01.2021 року були зараховані кошти у сумі 7500 грн, 23.01.2021 року зараховано 7000 грн.

Згідно із частиою 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2662,40 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов потрібно задовольнити частково, то беручи до уваги положеня ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача у сумі 683,47 грн.

Щодо вимоги про стягнення правової допомоги.

Відповідно до частини 1статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за частиною 3статі 133 ЦПКналежать витрати на професійну правову допомогу, які за змістомстатті 137 ЦПКнесуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами зазначеними у статті 141 ЦПК України визначено: розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування треба виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

У частині 3статті 141 ЦПК України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

У ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. підтверджують договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткова угода №25770914739 до договору про надання правничої допомоги; акт прийому-передачі послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 з підписами сторін; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Соломка О.В.; довіреністю, виданою на ім`я Соломка О.В.

Відповідач заявив клопотання про зменьшення витрат на правову допомогу до 2000 грн.

Отже, з огляду на зазначені норми права, правову позицію Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу потрібно зменьшити.

Керуючись ст. ст.525,526,530,610,625,1050,1054 ЦК України, ст. ст.10,12,13,141,263,265,280-284,288 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, м. Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 6 каб. 13 рахунок НОМЕР_3 в АТ "Універсал Банк" 21133352 МФЩ 322001) заборгованість за кредитним договором №296232862 від 19 січня 2021 у розмірі 14499 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривні 25 коп, судові витрати в розмірі 683 (шістсот вісімдесят три) грн 47 коп, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі ) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення 09 червня 2026 року.

Суддя А.Л.Гонтар