Постановление суда № 137248463, 29.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7411/26

2/308/4025/26

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

29 травня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Зарева Н.І., ознайомившись з позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

Закарпатська обласна рада, код ЄДРПОУ: 25435963, адреса: Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, пл. Народна 4,

про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої злочинними діяннями,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до Закарпатської обласної ради, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну та моральну шкоду у розмірі 10 000 000, 00 грн.

Ознайомившись з поданою позовною заявою, суддя дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 175, 177 ЦПК України, визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, що подається до суду, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з пунктом 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Позивач, обґрунтовуючи відсутність обов`язку сплати судового збору, покликається саме на зазначену вище норму, вважаючи, що заявлені ним вимоги підпадають під передбачену законом пільгу.

Натомість, із змісту позовної заяви вбачається, що підставою звернення до суду є незаконне звільнення позивача з посади та подальше невиконання судового рішення про поновлення на роботі. Заявлена вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від трудового спору та безпосередньо пов`язана з порушенням трудових прав позивача.

Правові засади справляння судового збору, коло осіб, звільнених від його сплати, та підстави такого звільнення визначені Законом України «Про судовий збір» і підлягають буквальному тлумаченню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 05 березня 2024 року в справі № 712/11930/23 (провадження № 61-2357ск24) дійшов висновку, що вимоги про відшкодування моральної шкоди, заявлені у зв`язку з незаконним звільненням, є вимогами, пов`язаними з порушенням трудових прав працівника, а тому не підпадають під дію пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» (аналогічної за змістом норми щодо звільнення від сплати збору).

У зазначеній ухвалі Верховний Суд наголосив, що предметом спору у такій категорії справ є порушення трудових прав працівника, а не відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органу влади у розумінні пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі №725/5849/20 (провадження №61-4525св21), у якій зазначено, що Закон України «Про судовий збір» не передбачає пільг щодо сплати судового збору за вимоги про відшкодування моральної шкоди у трудових спорах.

З огляду на предмет та підстави пред`явленого позову, слід констатувати, що заявлені вимоги є такими, що випливають із трудових правовідносин, а тому покликання позивача на звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» є безпідставними.

Крім того, як на підставу для звільнення від сплати судового збору, позивач покликається на п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та зазначає, що від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, щоб бути звільненим від сплати судового збору на підставі зазначеної норми, позивач має надати докази, що збитки, про відшкодування яких заявлено вимогу, виникли саме в результаті кримінального правопорушення, факт вчинення якого підтверджується таким, що вступив у законну силу обвинувальним вироком суду, або постановою органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав.

Внесення слідчим, дізнавачем, прокурором відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що зазначає позивач у позовній заяві, не дає підстав для висновку про вчинення кримінального правопорушення, позаяк до ЄРДР, відповідно до частини 1 статті 214 КПК України, вносяться відомості про обставини, які лише можуть свідчити (а не свідчать беззаперечно) про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, матеріали позову не містять даних про те, що збитки, про відшкодування яких просить позивач, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а отже й не має підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну та моральну шкоду в розмірі 5 000 000,00 гривень.

Разом з тим, з 1 січня 2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в Україні встановлено на рівні 3 328,00 гривень. Відтак, 0,4 розміру прожиткового мінімуму становить 1 331, 20 грн, а 5 розмірів прожиткового мінімуму становлять 16 640,00 гривень.

Позаяк, 1 % від заявленої ціни позову становить 50 000,00 грн, що перевищує максимальний розмір ставки судового збору, встановлений законом (5 прожиткових мінімумів), судовий збір підлягає сплаті у граничному розмірі 16640,00 грн, який належить сплатити позивачу та надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, суддя дійшов висновку, що до даної позовної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 185 ЦПК України та залишити її без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Керуючись ст. ст. 13, 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити при цьому, що в разі не усунення у визначений строк недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Н. І. Зарева