Постановление суда № 137244232, 09.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6212/26

Провадження № 2/750/3235/26

У Х В А Л А

09 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Сапона А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами, третя особа Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами, в якому просить суд звільнити його від: сплати та припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, які стягуються на підставі судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2019 року у справі № 750/3565/19, провадження № 2 н/750/450/19, починаючи з 18.11.2022 року; сплати заборгованості за аліментами, що утворилася в рамках виконавчого провадження № 59205527, відкритого на підставі вищевказаного судового наказу у розмірі 274305,49 грн. В обгрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказує, що 04 квітня 2019 року Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 750/3565/19 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.03.2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі вказаного судового наказу 27 травня 2019 року Деснянським відділом державної виконавчої служби міста Чернігова відкрито виконавче провадження № 59205527.

31 жовтня 2019 року заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/7524/19 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав щодо сина. Рішення набрало законної сили 03 грудня 2019 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2022 року у справі № 750/5007/22, провадження № 2-о/750/141/22, заяву ОСОБА_4 про усиновлення дитини задоволено повністю. Суд оголосив ОСОБА_4 усиновлювачем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінив по батькові дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », а також вніс відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

За доводами позивача, зазначене рішення суду про усиновлення набрало законної сили 18 листопада 2022 року. Отже, саме з цієї дати усиновлення вважається здійсненим, а між позивачем як батьком за походженням та дитиною припинилися особисті немайнові та майнові права й обов`язки, у тому числі обов`язок утримувати дитину. Незважаючи на це, судовий наказ про стягнення аліментів з позивача не скасовано, і не відкликано, виконавче провадження № 59205527 не було закрите, а стягнення аліментів та нарахування заборгованості продовжувалися і після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Крім того, позивач звертає увагу, що на момент видачі судового наказу та відкриття виконавчого провадження він фактично перебував за межами України, на території російської федерації, де був затриманий, несправедливо засуджений та в подальшому відбував покарання у місцях позбавлення волі за надуманими обвинуваченнями. Тому він об`єктивно не мав реальної можливості дізнатися про судовий наказ, отримати судову кореспонденцію, подати заяву про його скасування, добровільно виконувати наказ або контролювати хід виконавчого провадження.

25 лютого 2026 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Счасливою А.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП № 59205527. Цією постановою передбачено утримання 50 % доходів Позивача щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка згідно з розрахунком станом на 28.05.2026 року становить 274305,49 грн. За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом про звільнення від сплати аліментів починаючи з 18.11.2022 року та припинення їх подальшого стягнення у зв`язку з усиновленням дитини іншою особою, а також про звільнення від сплати всієї заборгованості за аліментами, що нарахована в рамках виконавчого провадження № 59205527.

Одночасно, у позовній заяві ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 аліментів (як поточних, так і заборгованості зі сплати аліментів), що здійснюється на підставі судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2019 року у справі № 750/3565/19, провадження № 2 н/750/450/19, в рамках виконавчого провадженні № 59205527.

Вказана заява мотивована тим, що станом на зараз в рамках виконавчого провадження № 59205527 здійснюється примусове стягнення з доходів позивача. Постановою державного виконавця від 25.02.2026 року передбачено утримання 50 % доходів позивача щомісяця. Предметом цього позову є звільнення позивача від сплати аліментів та припинення їх стягнення у зв`язку з усиновленням дитини іншою особою, а також звільнення від сплати всієї заборгованості за аліментами з урахуванням істотних обставин її виникнення. Якщо стягнення не буде зупинене до вирішення спору по суті, із доходів позивача продовжуватимуться відрахування як у рахунок поточних аліментів, так і в рахунок заборгованості, правова підстава якої оспорюється у цьому процесі. У разі задоволення позову повернення вже стягнутих коштів може бути істотно ускладненим або фактично неможливим, що позбавить позивача ефективного судового захисту. Крім того, за доводами позивача, продовження стягнення поточних аліментів після усиновлення дитини суперечить правовій природі усиновлення та наслідкам, передбаченим статтями 225, 232 СК України. Отже, з урахуванням предмета цього позову, співмірним і необхідним заходом забезпечення позивач вважає зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 59205527 на підставі судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.04.2019 у справі № 750/3565/19, провадження № 2-н/750/450/19, у частині стягнення поточних аліментів та заборгованості за аліментами до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї докази суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст.149, 150 ч.1 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має на звернутися до суду.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з п.1, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення від 24 квітня 2008 року у справі "C.G. та інші проти Болгарії", заява N 1365/07; пункт 170 рішення від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України.

Так, в даному випадку, суд, перш за все, виходить з захисту інтересів та прав дитини, на утримання якої стягнуто аліменти.

Як вбачається з матеріалів справи, стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснюється на підставі судового наказу Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 квітня 2019 року у справі № 750/3565/19, провадження № 2 н/750/450/19, в рамках виконавчого провадження № 59205527, яке згідно постанови державного виконавця було відкрито 27.05.2019.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили 18 листопада 2022 року, дитину було усиновлено ОСОБА_4 , внесено відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Разом з тим, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, вказана заборгованість виникла за період з початку відкриття виконавчого провадження у 2019 році, станом на 28.05.2026 року становить 274305,49 грн., доказів щодо зарахування коштів в рахунок погашення даної заборгованості матеріали справи не містять.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з засад судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.

Зупинення виплат аліментів на утримання дитини, а також наявної заборгованості за аліментами за виконавчим провадженням, фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що, в свою чергу, призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.

Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала відповідне клопотання, інших осіб, які є учасниками справи, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням судового рішення.

ОСОБА_1 у своїй заяві не навів тих обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання за судовим наказом про стягнення аліментів, що стягуються на утримання дитини, зокрема, заборгованості за аліментами, яка виникла до ухвалення рішення про усиновлення цієї дитини іншою особою, порушує його права.

Відповідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18), недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року по справі № 950/2492/19, провадження № 61-11673ск20.

В даному випадку ОСОБА_1 фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов`язковості судових рішень.

Суд також бере до уваги, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів, та і самим позивачем не зазначено про те, що ним оскаржується виконавчий документ про стягнення аліментів, стягнення за яким просить зупинити позивач.

Відповідно до ст.150 ч.10 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Водночас, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів призведе фактично до вирішення справи по суті, а відтак, вирішення заяви про забезпечення позову не може замінити рішення суду по суті розгляду справи.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення даного позову, оскільки останнім не наведено достатніх правових підстав для забезпечення позову та забезпечення позову заявлено у спосіб, який не передбачений ЦПК України та може призвести до порушення прав дитини.

Також, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення даного позову.

Законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

А відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 149, 150, 151, 153, 260 ЦПК України, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та заборгованості за аліментами, третя особа Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.В. Сапон