Приговор № 137241513, 09.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6247/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

представників потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12023141390000702 з розгляду обвинувального акта про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, неодруженої, яка має на утриманні доньку, 2010 року народження, непрацюючої, місце проживання якої зареєстроване та яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

встановив:

ОСОБА_8 умисно, систематично протягом квітня - травня 2023 року вчиняла економічне, фізичне і психологічне насильство відносно своєї матері ОСОБА_9 та порушила тимчасовий заборонний припис, а саме: 30.04.2023 року о 11.51 год., перебуваючи за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , словесно ображала, вимагала гроші, застосовувала фізичну силу та вдарила по голові матір ОСОБА_9 , 12.05.2023 року о 22.06 год., перебуваючи за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно матері ОСОБА_10 - словесно ображала, штовхала, нецензурно лаялася та вимагала гроші, 14.05.2023 року о 13.30 год., перебуваючи за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила скандал і сварку зі своєю матір?ю ОСОБА_9 , чим порушила тимчасовий забороний припис. За вказані правопорушення ОСОБА_8 01.06.2023 року, 22.06.2023 року, 13.06.2023 року була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Крім цього, ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше притягалась до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім?ї, незважаючи на вжиті заходи, діючи умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім?ї, на ґрунті неприязних відносин з матір?ю, 11.07.2023 року близько 14.00 год., перебуваючи за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в черговий раз вчинила домашнє насильство відносно своїє матері ОСОБА_9 , а саме: безпричинно висловлювала в сторону потерпілої словесні образи, нецензурні слова, штовхала, наносила тілесні ушкодження, вимагала грошові кошти, чим її принижувала та залякувала. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_11 заподіяла шкоду фізичному та психічному здоров?ю потерпілої, що призвело до фізичних та психологічних страждань останньої, погіршення якості її життя, що виявилося у формі втоми, фізичного дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, негативних переживаннях, втрати самооцінки та позитивних емоцій.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто в умисному систематичному вчиненні фізичного, економічного та психологічного насильства щодо матері, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ст.126-1 КК України, не визнала та від давання показань відмовилася.

За наведених обставин ОСОБА_8 вважає себе невинною в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, тому захисник ОСОБА_7 просив суд виправдати обвинувачену.

Статтею 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього кодексу, інших актів законодавства. Зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

За правилами ст.91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст.92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин кримінального провадження, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було учинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст.92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Частина 2 ст.84 КПК України надає вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, якими встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження. До них законодавець відносить: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.94 КПК України кожен доказ повинен бути оцінений з точки зору належності, допустимості і достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У ст.85 КПК України належність доказів відображає положення про те, що на підставі цих даних установлюється наявність чи відсутність фактів і обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Згідно зі ст.86 КПК України допустимість доказів означає отримання фактичних даних у встановленому законом порядку.

Щодо ознаки достовірності доказів, то вона закладена у розумінні фактичних даних як правдивих відомостей. Під достатністю слід розуміти сукупність належних та допустимих фактичних даних, які у своїй єдності забезпечують відображення всіх елементів предмета доказування та приводять до висновку про доведеність (недоведеність) обставин кримінального провадження, тоді як критерій взаємопов`язаності слід розглядати з тієї позиції, що докази не повинні суперечити один одному чи створювати неоднозначне уявлення про ті чи інші факти.

Не зважаючи на невизнання ОСОБА_8 своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, суд, дослідивши вказані докази сторони обвинувачення за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що є підстави для ухвалення обвинувального вироку, оскільки стороною обвинувачення поза розумним сумнівом доведено, що в діянні обвинуваченої є склад кримінального правопорушення.

На обґрунтування цього висновку суд наведе відповідні мотиви, які включатимуть результати оцінки доказів на підтвердження встановлених судом обставин та відхилення доводів сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченої.

Винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, на переконання суду, об`єктивно підтверджується сукупністю наступних належних та допустимих доказів, безпосередньо досліджених судом на засадах змагальності та забезпечення рівності сторін.

Так, згідно показань потерпілої ОСОБА_9 , її донька ОСОБА_8 тривалий час систематично знущалася з неї, штовхала, била, забирала гроші, закривала в квартирі, у зв`язку з чим були неодноразові звернення в поліцію.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_12 дала суду показання, що є сусідкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Приблизно три роки тому почалися сварки між обвинуваченою та потерпілою. ОСОБА_13 неодноразово зверталась до неї, сусідів чи інших перехожих, зокрема неповнолітнього сина ОСОБА_12 , про допомогу, просила викликати поліцію, так як її б`є та ображає донька ОСОБА_8 . Зазначила, що особисто завдання тілесних ушкоджень обвинуваченою не бачила, однак протягом пів року, в час, коли відбулася подія 11.07.2023 року, із квартири АДРЕСА_2 було постійно чути крики. Щодо події 11.07.2023 року, то в цей дей день ОСОБА_13 із вікна кухні своєї квартири попросила її про допомогу, оскільки її донька побила і закрила у квартирі. Потерпіла виглядала наляканою і пригніченою, тому вона зателефонувала і викликала поліцію.

Вина обвинуваченої ОСОБА_14 підтверджується фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів (документах):

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.07.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_9 просить притягнути до кримінальної відповідальності доньку ОСОБА_8 , яка систематично вчиняє відносно неї фізичне, психологічне та економічне насильство, в тому числі останнє 11.07.2023 року близько 12.00 год. нецензурно висловлювалася в сторону ОСОБА_9 , штовхала та наносила їй тілесні ушкодження за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 ;

- рапортом від 19.07.2023 року, з якого вбачається, що в майора поліції ДОП СП ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_15 на виконанні знаходяться матеріали ЄО №11539 від 11.07.2023 року, ЄО №11551 від 11.07.2023 року, ЄО №11533 від 11.07.2023 року по факту телефонних повідомлень про сімейний конфлікт, що за адресою: АДРЕСА_1 та під час розгляду отримано заяву ОСОБА_9 про притягнення до кримінальної відповідальності доньки ОСОБА_8 за ст.126-1 КК України;

- витягом з ЄРДР від 20.07.2023 року, відповідно до якого 19.07.2023 року до ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області надійшов рапорт від ДОП СП ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області майора поліції ОСОБА_15 , який повідомив, що в ході розгляду матеріалів отримано заяву від ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка просить притягнути до відповідальності її дочку ОСОБА_8 , яка систематично відносно неї вчиняє домашнє насильство;

- постановами Залізничного районного суду м.Львова від 01.06.2023 року, 13.06.2023 року та 22.06.2023 року, якими визнано ОСОБА_8 винною у вчиненні адмінстративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП;

- заявою ОСОБА_9 , якою просить долучити до матеріалів кримінального провадження консультаційний висновок спеціаліста від 11.07.2023 року, відповідно до якого її діагноз забій м`яких тканин скроневої ділянки справа, консультаційний висновок спеціаліста від 04.07.2023 року, згідно з яким її діагноз забій лівого плеча, виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №54885, з якого вбачається, що її діагноз забій грудної клітки зверху, забій плеча та плевого поясу зліва та забійна рана лобної ділянки голови справа;

- витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якого відсутні відомості щодо права власності ОСОБА_9 ;

- матеріалами ІТС ІПНП 11533,11539,11551 від 11.07.2023 року, 11704 від 13.07.2023 року, 11731 від 14.07.2023 року, 12126 від 20.07.2023 року;

- заявою ОСОБА_16 від 15.08.2023 року, якою просить долучити до матеріалів справи відеозапис;

- протоколом огляду предметів від 16.08.2023 року, відповідно до якого оглянуто відеофайл, на якому міститься відеозапис наданий ОСОБА_16 15.08.2023 року;

- відеозаписом, оглянутим під час судового розгляду, з якого вбачається, що особа, візуально схожа на ОСОБА_8 , знаходячись на балконі за адресою: АДРЕСА_1 , наносить тілесні ушкодження особі, візуально схожій на ОСОБА_9 .

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 , суд, зберігаючи об?єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зазначені досліджені безпосередньо під час судового розгляду докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченої та інші обставини, зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст.93 КПК України, є належними в розумінні ст.85 КПК України, жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

З врахуванням фактичних, встановлених під час судового розгляду, обставин вчинення кримінального правопорушення і досліджених доказів в їх сукупності, які узгоджуються між собою, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_8 , будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно матері, 11.07.2023 року близько 14.00 год. за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в черговий раз вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_9 , а саме: безпричинно висловлювала в сторону потерпілої словесні образи, нецензурні слова, штовхала, наносила тілесні ушкодження.

Під час судового розгляду сторона захисту посилалась на обставини, які на її переконання підтверджують невинуватість обвинуваченої і недоведеність сукупністю зібраних стороною обвинувачення доказів винуватості обвинуваченої в інкримінованому кримінальному правопорушенні, однак жодних доказів на доведення протилежного суду не надала.

Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Ознакою об`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність, яка характеризується як кількісним критерієм, тобто багаторазовістю періодично здійснюваних дій, так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.

Кількісний критерій систематичності, як ознаки домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях (див. наприклад постанову від 13 лютого 2025 року у справі № 491/1073/22, провадження № 51-4095км24).

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відображеної, зокрема, у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 725/4683/20, провадження № 51-6067 км 21, зазначається, що для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів.

Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку.

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченій, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальному акті, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Таким чином, аналіз наведеного дає підстави суду дійти висновку, що вина ОСОБА_8 в умисному систематичному вчиненні фізичного, економічного та психологічного насильства щодо матері, з якою винна перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, доведена повністю і її дії слід кваліфікувати за ст.126-1 КК України в редакції КК України, яка була чинною на час вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст.50, 65КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов?язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.

Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання і конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта (постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).

Обставин, що пом?якшують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи (матері), з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином,вчиненим умисно, систематично, відносно матері та особи похилого віку, конкретні обставини вчинення такого; особу винної, яка раніше не судима (т.2, а.с.87), яка має на утриманні неповнолітню доньку, на обліку щодо узалежнень перебуває з 12.2013 року з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та на обліку в лікаря-психіатра не перебуває (т.2, а.с.82-83).

Виходячи з викладеного, беручи до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_8 слід обрати покарання у виді громадських робіт в межах санкції ст.126-1 КК України в редакції КК України, яка була чинною на час вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення.

На переконання суду, таке покарання відповідатиме вимогам закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що відповідає ст.65 КК України. З огляду на положення ст.50 КК України це покарання узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність і принципами співмірності та індивідуалізації, відповідає основній його меті як заходу примусу.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні постановою від 16.08.2023 року було визнано речовим доказом відеофайл із відеозаписом, наданий ОСОБА_16 15.08.2023 року, то такий слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої на час ухвалення вироку обраний не був, клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором заявлено не було, тому підстав для обрання відносно неї запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 100, 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і призначити їй покарання у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт.

Речовий доказ відеофайл із відеозаписом, наданий ОСОБА_16 15.08.2023 року (т.1, а.с.103-104) - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ч.4 ст.36 КВК України, судове рішення, яким призначено покарання у виді громадських робіт, привести до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили або звернення його до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1