Постановление суда № 137239698, 09.06.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.06.2026

Справа № 334/4775/25

Провадження № 1-кп/334/294/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , членів колегії - суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12024082050002212 від 01.11.2024 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 ч.2, ст.194 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 ч.2, ст.194 ч.2 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що підставою для продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави є наявність беззаперечних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений при обранні йому іншого запобіжного заходу може здійснити наступні дії:

переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи те, що ОСОБА_6 , вчинив особливо тяжкі злочини державну зраду, вчинену в умовах воєнного стану, існують ризики, що обвинувачениц з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду у даному кримінальному провадженні користуючись допомогою представників держави-агресора рф, навіть за відсутності паспорту для виїзду за кордон, ухилитися від органу досудового розслідування шляхом перетину лінії бойового зіткнення, перейшовши за межі території, яка є підконтрольною органам державної влади України. Окрім цього, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінці «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»;

знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а саме: листувань в мобільних додатках системах миттєвими обмінами повідомленнями «Telegram», «Signal», «WhatsApp», оскільки доступ до вказаних месенджерів може здійснюватися з будь-якого місця та мобільного пристрою, у зв`язку із чим обрання менш суворого запобіжного заходу надасть останньому можливість спотворити або знищити сліди вчинення кримінального правопорушення;

незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні: перебуваючи на свободі обвинувачений або за його участю інші залучені представниками спецслужб рф невстановлені особи можуть вчинити протиправні дії, щодо впливу на свідків у даному кримінальному провадженні;

вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування вважає, що існують ризики того, що ОСОБА_6 , з огляду на проросійські погляди, зафіксовані у провадженні, перебуваючи з обраним щодо нього іншим запобіжним заходом, може продовжити виконувати отримані від представника іноземної держави держави-агресора рф ім`я «Roman» завдань з метою її подальшої передачі з метою надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

ОСОБА_6 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають останньому знаходитись під вартою; враховуючи суспільно-політичну обстановку, а також той факт, що м. Запоріжжя на теперішній час знаходиться в безпосередній близькості до території ведення активних бойових дій та тимчасово окупованих рф територій Запорізької області, куди обвинувачений, за сприянням представників держави-агресора, може безперешкодно виїхати, а органи Національної поліції в Запорізької області на даний час не здатні забезпечити виконання підозрюваним будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, що дасть підозрюваному можливість уникнути від виконання покладених на нього обов`язків і унеможливить запобігання скоєння інших злочинів.

ОСОБА_6 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували.

Захисник зазначив, що ризики, на які посилається прокурор, не обгрунтовані, а тому, у задоволені клопотання про продовження запобіжного заходу, слід відмовити, замінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченому під вартою, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох тяжких та одного особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке КК України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.

Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, продовжити злочинну діяльність.

Крім того, розгляд справи ще триває, у судовому засіданні не допитані свідки, потерпілі, а тому існує ризик того, що знаходячись на свободі, обвинувачений зможе впливати на них.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого та його захисника з приводу необґрунтованості ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України безпідставними.

Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м`який запобіжний захід, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно рішення Європейського суду у справі "Вишневський та інші проти України", при розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, просила не продовжувати обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, проте не зазначила передбачені законом підстави та вагомі аргументи на користь такої позиції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу слід задовольнити, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на 60 днів.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 331 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження терміну запобіжного заходу, тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід, тримання під вартою, строком на 60 днів до 07.08.2026 року у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з моменту її оголошення до Запорізького апеляційного суду в установленому порядку.

Повний текст ухвали буде оголошено 09.06.2026 о 13:50 год.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2