Решение № 137233921, 08.06.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2437/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Компані" до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Компані" (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/2025/000123/2 від 05 травня 2025 року та картку відмови у митному оформлені (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2025/000429 видану головним державним інспектором Чернівецької митниці Державної служби України Сиротюком Сергієм Леонідовичем.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що ним у відповідності до вимог Митного кодексу України при поданні електронних митних декларацій надані всі необхідні документи та достатні відомості, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів.

Позивач вважає, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності та не були усунуті шляхом подання всіх додатково витребуваних документів є необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Водночас, позивач зазначив, що на підтвердження оплати вартості поставлених товарів декларантом було надано митному органу платіжні документи, рахунок-проформу (в якому зазначена вартість товару, з врахуванням знижки), пакувальний лист, рахунок-фактуру, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу.

Позивач вважає, що відповідачем помилково не враховано те, що умовами Договору поставки визначено, що загальна кількість товару як і кількість партій не лімітована. Вказане дає підстави для висновку про те, що сторони можуть визначати умови оплати товару, як за одну партію, так і за декілька разом. Водночас, поставка товару може здійснюватися також окремими партіями, що і має місце у спірних правовідносинах.

При цьому зауважив, що в митній декларації зазначена загальна вартість товару, що декларувався, така вартість відповідає виставленому інвойсу. Отже, позивачем надано митному органу банківські платіжні документи з врахуванням знижки продавця, розмір якої визначений рахунком-проформою. Отож, позивач на виконання п. 2 ст. 53 МК України підтвердив належним чином оплату товару, що декларувався.

Крім того, на думку позивача посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано митними деклараціями, а саме, не підтвердження витрат на перевезення товару, спростовується наданими під час митного оформлення первинними документами, зокрема рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедеційні послуги, договорами про перевезення, та довідкою про транспортно-експедиційні витрати, заявкою на надання послуг доставки вантажу. Зазначив, що зазначені документи є достатніми для підтвердження витрат понесених на перевезення товару, посилався при цьому на правову позицію Верховного Суду викладену постанові від 12 березня 2019 року у справі N 803/3649/15 .

Наголошував на тому, що докази надані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товарів в своїй сукупності підтверджують числові та кількісні значення поставки та свідчать про взаємозв`язок всіх наданих до митного оформлення та додаткового наданих документів з партією товару.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Заперечуючи проти позову зазначив, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення.

Зверталась увага суду на те, що при аналізі поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності та неточності, що викликало у митного органу обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень.

Враховуючи викладене, не вбачалося можливим визнати визначену декларантом митну вартість із застосуванням першого методу її визначення (за ціною договору). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовано у зв`язку з відсутністю інформації у митного органу щодо операцій імпорту в Україні ідентичних товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовано у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів. Метод визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний. Відтак відповідач наголошував, про законність та обґрунтованість прийнятих митним органом та оскаржуваних позивачем рішень.

15.10.2024 між Компанією ORSHIENA KOZMETIK PAZARLAMA DIS TICARET LIMITED SIRKETI (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТМОСФЕРА КОМПАНІ" (Покупець) укладено договір поставки №15/10, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити Покупцеві Косметичні товари, Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 5.7. Договору товари постачаються за умовами EXW[ISTAMBUL], відповідно до INCOTERMS 2020, 1СС видання No 723. Всі необхідні митні формальності вивезення Товару, а також навантаження Товару на транспортний засіб здійснюється силами та за рахунок Постачальника. Товари, які будуть доставлені за цим Договором, повинні бути відвантажені постачальником тільки після отримання всіх необхідних дозволів в Україні.

Згідно з п. 6.1. Договору поставки № 15/10 від 15.10.2024р. Покупець оплачує Постачальнику Товар за цінами, що узгоджуються Сторонами. Асортимент Товару та Вартість одиниці Товару закріплені Сторонами в проформах-інвойс, які є невід`ємною частиною Договору, що підписується сторонами.

Ціни фіксуються в проформах-інвойс у доларах США. Розрахунки за цим договором здійснюються в Доларах США. У вартість входить вартість упаковки та маркування Товару.

Загальна сума Договору становить суму всіх рахунків-фактур Постачальника, що будуть погоджені сторонами та по яких буде здійснена поставка Товару сторонами протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору Покупець оплачує Товар, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок за реквізитами, наступним чином:

- передоплата в розмірі п`ятдесяти відсотків (50%) вартості Товару вноситься Покупцем протягом 10 (десять) календарних днів з дати проформи-інвойс;

- оплата решти п`ятдесяти відсотків (50%) за Товар вноситься Покупцем у будь-який час, але не пізніше дати відвантаження Товару зі Складу постачальника.

Відповідно до вказаного договору товариством було ввезено товар з описом.

05.05.2025 позивачем подано до митного оформлення митну декларацію: 25UA408020016647U0 від 05.05.2025, разом з митною декларацією подано відповідачу товарно-супровідні документи, а саме: пакувальний лист (Invoice) - код 0271 у графі 44 митної декларації (б/н від 28.04.2025р.); рахунок-проформа (Proforma invoice) - код 0325 у графі 44 митної декларації (К-365 від 02.04.2025р.); рахунок-фактура (інфойс) (invoice) - код 0380 у графі 44 митної декларації (ORS2025000000043 від 28.04.2025р.); автотранспортна накладна (Road consignment note) - код 0730 у графі 44 митної декларації (700955 від 30.04.2025р.); сертифікат про походження товару (Certificate og origin) - код 0861 у графі 44 митної декларації (MM1130340 від 28.04.2025р.); банківський платіжний документ, що стосується товару - код 3001 у графі 44 митної декларації (48 від 07.04.2025р.); банківський платіжний документ, що стосується товару - код 3001 у графі 44 митної декларації (50 від 22.04.2025р.); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - код 3004 у графі 44 митної декларації (76/163_А від 01.05.2025р.); документ, що підтверджує вартість перевезення товару - код 3007 у графі 44 митної декларації (01/05-2 від 01.05.2025р.); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів - код m4104 у графі 44 митної декларації (15/10 від 15.10.2024р.); договір (контракт) про перевезення - код 4301 у графі 44 митної декларації (112 від 04.09.2023р.); договір (контракт) про перевезення - код 4301 у графі 44 митної декларації (29 від 19.01.2022р.); договір (контракт) про перевезення - код m4301 у графі 44 митної декларації (01/08/2023-A від 01.08.2023р.); договір (контракт) про перевезення - код 4301 у графі 44 митної декларації (18/08/23 від 18.08.2023р.); копія митної декларації країни відправлення - код 9610 у графі 44 митної декларації (25341300EX00339101 від 28.04.2025р.); повідомлення ТОВ "АТМОСФЕРА КОМПАНІ" № 05/05-2025 від 05.05.2025р. щодо відсутності додаткових документів на підтвердження митної вартості - код 9000 у графі 44 митної декларації (05/05-2025 від 05.05.2025р.).

За результатами розгляду наданих документів Чернівецькою митницею Державної митної служби України надіслано позивачу електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи, зокрема вказано про те, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, документи подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності .

На вимогу митниці позивачем подано наступні документи, а саме: договір від 01.08.2023 року 01/08/2023-A про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом; договір від 04.09.2023 року №112 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів; договір від 18.08.2023 року №18/08/23 по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом; лист ТОВ "АТМОСФЕРА КОМПАНІ" №05/05-2025 від 05.05.2025, в якому зазначено, що додаткових документів на підтвердження митної вартості наразі надати не має можливості та з проханням завершити митне оформлення товару, або винести відповідне рішення.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Чернівецької митниці Державної митної служби України була прийнята оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA408020/2025/000429 від 05.05.2025р. та оскаржуване рішення про коригування митної вартості, а саме № UA408000/2025/000123/2 від 05.05.2025р., де суттєво скореговано вартість товару за 6 резервним) методом митної вартості (копія картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; копія рішення про коригування митної вартості додаються).

Підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, як зазначає відповідач, є:

- згідно з п.5.1 контакту 15.10.2024 № 15/10 передбачена наявність Замовлення покупця, в якому зазначаються відомості про товар та ціну. Замовлення не надано;

- згідно з п.5.6 контакту 15.10.2024 N?15/10 у рахунку-фактурі повинен бути вказаний номер проформи-фактури. При цьому, у рахунку-фактурі від 28.04.2025 № 0RS2025000000043 зазначені відомості відсутні;

- в рахунку-проформі від 02.04.2025 N?K-365 заявлено умови поставки EXW без зазначення географічного місця призначення, що унеможливлює перевірку правильності включення всіх складових до митної вартості товару. Роз`яснень з цього приводу не надано;

- товар постачається на умовах EXW TR ISTANBUL. Згідно Інкотермс термін "EXW франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту тощо. Термін покладає мінімальні обов`язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. При цьому у рахунку на оплату від 01.05.2025 №76/163_A та довідці про транспортно-експедиційні витрати від 01.05.2025 №01/05-2 заявлено лише відомості щодо вартості міжнародних транспортних послуг та експедиційної винагороди. Так відсутнє документальне підтвердження включення до митної вартості товару всіх складових згідно умов поставки;

- в гр.70 платіжних доручень від 07.04.2025 № 48 та від 22.04.2025 № 50 зазначено лише реквізити контракту від 15.10.2024 № 15/10. Так, неможливо підтвердити, що зазначена передплата здійснена саме за партію товару, митне оформлення якої здійснюється;

- в CMR від 30.04.2025 N?700955 перевізником зазначено «NORMATRANS» LLC. Рахунок на оплату від 01.05.2025 № 76/163_A та довідка про транспортно-експедиційні витрати від 01.05.2025 №01/05-2 виставлені ФОП ОСОБА_1 . Договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.01.2022 №29 від перевізника до експедитора передбачена наявність Заявки (або листів від експедитора перевізнику), що є невід`ємною частиною договору. Заявки/листів до оформлення не надано. Так, відсутнє документальне підтвердження умов надання послуг, їх вартості та розрахунків між експедитором та перевізником, що можуть вплинути на числове значення експедиційно-транспортних витрат, як складової митної вартості;

- довідка про транспортні витрати від 01.05.2025 №01/05-2 містить відомості, що навантажувальні роботи включені у вартість перевезення та страхування вантажу по даному перевезенню не проводилось. При цьому зазначені відомості в Рахунку на оплату від 01.05.2025 №76/163_A відсутні.

- довідка про перевезення не є документом первинного бухгалтерського обліку та не міститься в переліку документів згідно з наказом МФУ від 24.05.2012 №599, виникає питання щодо документального підтвердження числового значення вартості навантаження, як складової при умовах EXW, до митної вартості товарів.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Декларантом додатково надано:

- договір від 01.08.2023 №01/08/2023-A про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом;

- договір від 04.09.2023 №112 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів;

- договір від 18.08.2023 №18/08/23 по здійсненню вантажних перевезень автомобільним транспортом;

- ЛИСТ ТОВ "АТМОСФЕРА КОМПАНІ" N?05/05-2025 від 05.05.2025, в якому зазначено, що додаткових документів на підтвердження митної вартості наразі надати не має можливості та з проханням завершити митне оформлення товару, або винести відповідне рішення.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що враховуючи, те що надані та додаткові документи не спростовують вищезазначені розбіжності та невідповідності, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом.

Не погоджуючись з рішення відповідача позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі МК України).

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом статті 55 МК України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31 березня 2015 року у справі №21-127а15, від 02 червня 2015 року у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16, від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16, що відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує під час застосування до спірних правовідносин.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що при перевірці заявленої позивачем митної вартості товару відповідач дійшов висновку про те, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності.

Так зокрема, як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження оплати вартості поставлених товарів позивачем подано митному органу банківські платіжні документи, рахунок-проформу (в якому зазначена вартість товару, з врахуванням знижки), пакувальний лист, рахунок-фактуру, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу.

Разом з тим, відповідачем зазначається про те, що згідно поданих документів неможливо перевірити, що оплата здійснена саме за партію товару, який оформлюється.

Суд не погоджується з такими аргументами, вважає їх необґрунтованими, оскільки під час винесення оскаржуваного рішення відповідачем не враховано те, що умовами договору поставки № 15/10 від 15.10.2024р. визначено те, що загальна кількість товару як і кількість партій не лімітована.

Відтак, слід дійти висновку про те, що сторони можуть визначати умови оплати товару, як за одну партію, так і за декілька разом. Водночас, поставка товару може здійснюватися також окремими партіями, що і має місце у спірних правовідносинах.

В митній декларації зазначена загальна вартість товару, що декларувався. Така вартість відповідає виставленому інвойсу. Отже, позивач мав надати документ, що підтверджує на вказану у них суму.

Як встановлено з матеріалів справи, декларантом надано митному органу банківські платіжні документи, з яких вбачається, що останній розрахувався за товар з врахуванням знижки продавця, розмір якої визначений рахунком-проформою.

Отже, як свідчать матеріали справи, позивач на виконання п. 2 ст. 53 МК України підтвердив належним чином оплату товару, що декларувався.

Судом, в межах даних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду наведену у постанові від 11.04.2018 року у справі № 804/4680/16 про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

У постанові від 02 червня 2022 року у справі N 460/2674/20 Верховним Судом наголошено, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Також варто зазначити, що відповідно до умов договору замовлення покупця може бути відправлено Постачальнику через електронну пошту. Тобто наявність письмового замовлення не є обов`язковим. Згідно з п. 5.4. постачальник, отримавши замовлення, зобов`язаний надіслати його Покупцеві електронною поштою в .xls, .xlsx і PDF формат для підтвердження замовлення (у формі рахунок-проформа) або відмову підтвердження замовлення протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання. У цьому випадку датою підтвердження замовлення є дата отримання Покупцем остаточного рахунку-проформи від Постачальника. Постачальник дає повну гарантію на відповідність всіх даних в обох форматах рахунків-фактури.

Як встановлено зі змісту позовної заяви в межах спірних правовідносин, замовлення було усне, що не заборонено договором, а підтвердженням того, що таке мало дійсно місце, є наявність та подання до контролюючого органу разом з митною декларацією рахунку-проформи.

Щодо витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до митної вартості товару не включаються витрати на транспортування після ввезення вантажу на митну територію України за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Відтак, посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, який було задекларовано митними деклараціями, а саме, не підтвердження витрат на перевезення товару, спростовується наданими під час митного оформлення первинними документами, зокрема рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедеційні послуги, договорами про перевезення, та довідкою про транспортно-експедиційні витрати, заявкою на надання послуг доставки вантажу. Вказані документи є достатніми для підтвердження витрат понесених на перевезення товару.

Аналогічного висновку дійшов Верховним Судом у постанові від 12 березня 2019 року у справі N 803/3649/15 при дослідженні схожих правовідносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 лютого 2020 року по справі №813/1229/16 дійшов правового висновку, про те, що наявність в платіжному дорученні таких відомостей, як номер контракту та найменування товару, з урахуванням відомостей зазначених у інших наданих до митного контролю документах дає можливість органу доходів і зборів ідентифікувати платіж з партією товару:

«В наданих позивачем платіжних дорученнях на підтвердження проведеної оплати вказані банківські рахунки сторін, з яких та на які здійснювалась оплата за придбаний товар. У цих платіжних дорученнях у полі "Призначення платежу" зазначено контракт та найменування товару. Одночасно в платіжних дорученнях зазначено суму оплачених коштів, що в сукупності з іншими наданими документами дозволяло ідентифікувати платіж з партією товару».

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено.

Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд погоджується з твердженням позивача про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару.

Вказане свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваного у цій справі рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у зв`язку із виявленням наведених вище розбіжностей у документах, декларанту запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); за наявності - Інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження умов перевезення та числових значень транспортних витрат, які є складовими митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар); виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (для підтвердження числових значень щодо вартості товару та умов поставки); висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (для підтвердження даних щодо виробника товару та ціни).

Надаючи оцінку цим діям, що передували прийняттю оскаржуваних рішень, суд вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Так, щодо зобов`язання подати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (для підтвердження умов оплати за товар); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації (для деталізації умов оплати) то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митної декларації було подано Контракт, відповідно до якого встановлено порядок оплати вартості товару наперед, що, на думку суду, є достатнім підтвердження умов оплати за товар.

Відносно зобов`язання надати транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (для підтвердження вартості перевезення, яка є складовою митної вартості товару); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то, як вбачається з обставин справи, позивачем до митних декларацій було подано довідку про транспортно-експедиційні послуги, довідку про вартість міжнародного перевезення вантажу, рахунки -фактури, тощо.

Відносно зобов`язання подати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), то у вказаних вище довідках зазначено, що страхування товару не здійснювалось.

Отже, в ході судового розгляду справи відповідач не довів, що витребувані митним органом у декларанта документи є документами, необхідними для усунення (спростування) саме тих розбіжностей, які мали місце на думку митного органу в документах, поданих позивачем до митного оформлення товару.

Крім того, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, оскільки формальне посилання останнього в оспорюваних рішеннях на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 14.06.2022 року у справі № 809/257/17 щодо схожих правовідносин.

Суд також наголошує, що здійснення коригування митної вартості товарів належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Так, як визначено оскаржуваних рішеннях за основу для визначення митної вартості взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару.

Аналіз показників, взятих за основу для визначення митної вартості митним органам, свідчить про те, що митним органом дійсно використано відомості щодо аналогічних категорій товарів, однак безпосереднє найменування та характеристика товару різняться. Вказане ставить під сумнів обґрунтованість проведених митним органом розрахунків.

Суд наголошує, що різниця між митною вартістю товару, задекларованого позивачем, та митною вартістю схожих товарів, що розмитнювались ним же чи іншими особами у попередніх періодах, не може свідчити про заниження митної вартості декларантом і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2019 року у справі № 805/2713/16-а та підтриманою у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 року у справі № 280/1824/19.

Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку про те, що митним органом як суб`єктом владних повноважень, всупереч наведеним вище нормам матеріального та процесуального права, не надано суду обґрунтованих доводів й, відповідно, не доведено наявності правових підстав для обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей на підтвердження правильності визначення ним митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи викладене, перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведених у частині другій статті 2 КАС України, суд приходить до висновку про те, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно й нерозсудливо. Тому, оскаржуване рішення є протиправними й підлягає скасуванню.

Враховуючи протиправність прийнятного рішення про коригування митної вартості товарів наявні підстави для скасування і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, як рішення похідного характеру.

Подібний висновок суду неодноразово наводився також і Сьомим апеляційним адміністративним судом в постановах суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам статті 53 МК України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 5839,22 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно матеріалів справи позивачем надано документи, які свідчать про витрати останнього на правову допомогу в сумі 12000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 1, 7 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 10.12.2019.

На підтвердження понесеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу адвоката надано:

- копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги ;

- звіт (акт) наданих послуг у зв`язку з розглядом судової справи;

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Суд зазначає, що в матеріалах цієї справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.

Однак, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що також визначено ч. 5 ст. 134 КАС України.

Суд вважає, що визначена адвокатом сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, за результатами розгляду справи в розмірі 12000,00 грн, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, враховуючи обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав наведених вище.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/2025/000123/2 від 05 травня 2025 року та картку відмови у митному оформлені (випуску) чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA408020/2025/000429.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атмосфера Компані" за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці судові витрати - судовий збір в сумі 5839,22 грн та витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 6000,00 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТМОСФЕРА КОМПАНІ" (вул. Францисканська, буд.32, с. Шаровечка, Хмельницький район, Хмельницька область, 31336, Код ЄДРПОУ 44325370);

Відповідач - Чернівецька митниця Державної митної служби України (вул. Руська, 248 М, м. Чернівці, 58023, Код ЄДРПОУ 43971359).

Суддя І.В. Маренич