Решение № 137216421, 08.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17776/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Наумової Н.В., за участі секретаря судового засідання Передерій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді позовну заяву першого позивача - ОСОБА_1 , другого позивача ОСОБА_2 до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою (з урахуванням заяви від 09.12.2024 року представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Скочиляс І.М. про збільшення позовних вимог) до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування, за якою просять:

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ: 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ: 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) гривні 02 копійок, три відсотки річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 16 копійок, інфляційні втрати у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень 66 копійок, а всього разом 3 071 (три тисячі сімдесят одна) гривня 84 копійки;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ: 33908322) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ: 33908322) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ: 33908322) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) гривні 02 копійок, три відсотки річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 16 копійок, інфляційні втрати у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень 66 копійок, а всього разом 3 071 (три тисячі сімдесят одна) гривня 84 копійки;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ: 33908322) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позову позивачі зазначили наступне.

22 липня 2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслало лист, у якому часткову виплату страхового відшкодування пояснювало тим, що особами, відповідальними за спричинену шкоду внаслідок ДТП, є водій автомобіля марки «Оасіа Sandero, р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , та загиблий велосипедист ОСОБА_4 .

З рішенням ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про часткову виплату страхового відшкодування позивачі не погоджуються, вважають його безпідставним, незаконним та невмотивованим, адже з урахуванням вимог ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у даному випадку, єдиною особою, відповідальною за завдану шкоду, є водій автомобіля марки Dacia Logan, р.н. НОМЕР_4 , - ОСОБА_5 , адже він керував джерелом підвищеної небезпеки.

Враховуючи викладене вище, позивачі вважають часткову відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування неправомірною та такою, що не ґрунтується на нормі Закону з огляду на наступне.

Велосипедист не є належним суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, а відтак, посилання відповідача щодо вини пішохода на підставі положень п. 36.3 ст. 36 Закону не ґрунтуються на приписах зазначеного Закону.

Згідно з ст. 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної - шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Тобто, вказане положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об`єктів підвищеної небезпеки (наприклад - пішоходу чи велосипедисту у разі наїзду на нього двох автомобілів). Однак у даній ситуації, смерть потерпілого настала в результаті наїзду на нього одного автомобіля.

У даному випадку, Постанова про закриття кримінального провадження №12022070000000218 від 25 вересня 2023 року не містить жодної інформації про умисел загиблого, його грубу необережність чи обставини непереборної сили.

Коли шкода, пов`язана із смертю потерпілого, була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, то відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду. Вказана позиція зазначена у Постанові Верховного Суду у справі №345/3335/17 від 03.06.2020 року.

Варто звернути увагу на останню та найбільш актуальну правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зазначену у Постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 191/1119/22. У даній Постанові йдеться про те, що «за змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Відтак, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосування не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність пішохода не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на вищенаведене, позивачі вважають, що відповідальність за шкоду заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у даній дорожньо-транспортній пригоді, покладається на водія транспортного засобу, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, а у даному випадку - на страховика забезпеченого транспортного засобу - ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» в повному обсязі.

Зважаючи на те, що 22 липня 2024 року Відповідачем було здійснено неповну виплату страхового відшкодування, є підстави вважати з цього моменту дії останнього незаконними та вимагати стягнення штрафних санкцій за користування чужими коштами.

За ухвалою від 05.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

09.12.2024 року до суду надійшла заява від 09.12.2024 року від представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Скочиляс І.М. про збільшення позовних вимог.

За ухвалою від 12.02.2025 року судом було прийнято до розгляду та постановлено розглянути по суті заяву від 09.12.2024 року представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Скочиляс І.М. про збільшення позовних вимог.

10.12.2024 року відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» подав до суду письмовий відзив на позовну заяву від 29.11.2024 року № 291124-378/ю за яким просить: відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» з наступних підстав.

Страховиком було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 214047402 (надалі - Поліс № 214047402), забезпечений транспортний засіб «Dacia Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_5 (надалі забезпечений транспортний засіб).

Разом з тим, згідно зі ст. 36 п. 36.3. Закону, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька ОСІБ, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом ПОДІЛУ РОЗМІРУ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ НА КІЛЬКІСТЬ ТАКИХ ОСІБ.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 25.09.2023 слідством встановлено:

водій автомобіля «Dacia Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_5 у ДТП не винен;

до події ДТП та її наслідків призвели саме дії велосипедиста ОСОБА_4 , які виразилися в тому, що він, рухаючись у попутному з водієм напрямку несподівано для водія різко розпочав переїжджати проїзну частину справа-наліво без попереджу вальних сигналів.

Відповідно до п 36.1. Ст. 36 Закону, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Позивачам було здійснено виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 39000,00 грн. Отримання вищевказаної виплати позивачами не заперечується, отже, в силу положень ст. 82 ЦПК України, не потребує доказування.

Відповідач вважає, що виплата страхового відшкодування була здійснена Страховиком у повному обсязі у порядку та розмірі, передбаченому Законом.

У позовній заяві представник Позивача допускає неправильне тлумачення норм ст. 36 Закону, оскільки аналізуючи як норму п. 36.3 ст. 36 так і зміст усієї ст. 36 Закону вбачається, що законодавець не передбачив обмеження щодо застосування страховиком такої норми лише за обставин взаємодії джерел підвищеної небезпеки. Отже, ця норма може застосовуватися і у випадку, якщо цивільно-правова відповідальність настала у всіх учасників ДТП, в тому числі і у велосипедиста.

Тому враховуючи норми чинного законодавства, а також ту обставину, що ДТП 08.02.2022 трапилася через невідповідність дій велосипедиста вимогам Правил дорожнього руху України, характеру його дій (нехтування правилами безпеки руху), обставин завдання шкоди (водій транспортного засобу діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху Україна і його дії не перебували у причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною шкодою), індивідуальних особливостей потерпілого (похилий вік), та настанням, у зв`язку з цим його цивільно-правової відповідальності, Страховиком було прийнято правомірне рішення про застосування п. 36.3 ст. 36 Закону та здійснення виплати страхового відшкодування в загальному розмірі 39000,00 грн. І саме такий порядок визначення розмір страхового відшкодування відповідатиме як нормам чинного законодавства так і принципам справедливості.

Відповідач наголошує, що велосипедист не тільки не дотримався високих, а й, навіть мінімальних вимог уважності та обережності, які зрозумілі кожному, адже дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У даному випаду є очевидним що велосипедист, що без попереджувальних сигналів різко виїжджає на смугу руху водія - є нічим іншим як НЕПЕРЕБОРНОЮ СИЛОЮ для водія, який за умови цілковитого дотримання Правил дорожнього руху України не мав технічної можливості уникнути наїзду.

Таким чином, застосування п. 36.3 ст. 36 спеціального Закону при розрахунку розміру страхового відшкодування Страховиком є цілком правомірним. Враховуючи те, що відсутність у водія транспортного засобу технічної можливості уникнути ДТП є непереборною силою, а також те, що Відповідачем сплачено позивачам страхове відшкодування у розмірі, розрахованому па підставі норм спеціального Закону, отже підстави для задоволення позову відсутні.

16.12.2024 року представник позивачів подала до суду відповідь на відзив, за якою просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та стягнення страхового відшкодування в повному обсязі з огляду на наступні доводи.

У цивільному праві існує доктрина «відповідальності без вини». Дане правове явище підтверджується і законодавчими нормами, і численною судовою практикою.

Така відповідальність є досить поширеною та може застосовуватися до учасників цивільних правовідносин, незважаючи на відсутність вини (найчастіше така форма відповідальності застосовується до власників майна, яке вважається джерелом підвищеної небезпеки).

Велосипедист у ситуації, яка виникла у цій справі, не вважається джерелом підвищеної небезпеки, так як цей транспортний засіб не мав двигуна, а рухався внаслідок дії мускульної сили людини, яка знаходиться на ньому. Отже, його експлуатація є повністю контрольованою, а ознаками джерела підвищеної небезпеки є неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди тощо. Отже, зіткнення автомобіля з велосипедом у цій конкретній ситуації не може бути кваліфіковано як взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки. (Постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 350/1425/17, провадження № 61-38123св18).

Оскільки, загиблий велосипедист, який у розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є потерпілим, цивільно-правова відповідальність якого не може бути застрахованого у відповідності до положень цього Закону, рішення страховика (відповідача) про зменшення розміру страхового відшкодування наполовину є невірним, та таким, що не ґрунтується на положення вказаного Закону, тобто невмотивованим.

При цьому, як вже зазначалось, положення про ділення страхової виплати на кількість осіб винних у заподіянні шкоди застосовується у разі здійснення страхової виплати потерпілому внаслідок взаємодії кількох об`єктів підвищеної небезпеки. У даній ситуації, смерть потерпілого велосипедиста настала в результаті наїзду на нього автомобіля, який у даній дорожній обстановці не мав технічної можливості уникнути скоєння наїзду на велосипедиста, що не переконавшись в безпечності маневру, змінив напрямок руху. Враховуючи вищенаведене, вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Верховний Суд України 03.12.2014 при розгляді цивільної справи №6 183цс14 зробив правовий висновок, відповідно до якого законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Отже, очевидним є те, що для настання цивільно-правової відповідальності не є обов`язковим наявність вини, як одного з чотирьох елементів для притягнення до цивільно правової відповідальності.

Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, дана ДТП , внаслідок якої загинув ОСОБА_4 є страховим випадком, а тому в страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за завдану забезпеченим транспортним засобом шкоду, яка пов`язана зі смертю потерпілого.

19.12.2024 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, за якими він стверджує, що страховик повністю виконав свої обов`язки згідно Закону, сплативши представнику позивачів страхове відшкодування в повному обсязі, отже позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування є незаконними та задоволенню не підлягають.

20.12.2024 року представником позивача також подано до суду додаткові пояснення у справі, за якими вона наполягає на задоволенні позову.

21.02.2025 року представник відповідача також подала додаткові пояснення у справі, за якими наполягає на відмові у позові.

Позивачі та їх представник у судове засідання не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. Представником позивача неодноразово до суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання копії ухвали про відкриття провадження у справі та судових повісток про виклик в суд рекомендованими поштовими відправленнями.

Судове засідання у справі було призначене на 08.06.2026 року на 14 год. 50 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як п`яти днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, якою є 09.06.2026 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з наданих суду доказів, а саме із постанови про закриття кримінального провадження від 25.09.2023 року, яка була винесена заступником начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майором поліції Мереничем Михайлом Святославовичем, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12022070000000218 від 09.08.2022 року було закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

При цьому слідчим, між іншим, було встановлено наступне.

08 серпня 2022 року близько 16 год. 07 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Dacia», моделі «Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись по вул. Собранецька в населеному пункті м. Ужгород зі сторони КПП «Ужгород - В. Немецьке» в напрямку вул. Грибоєдова, біля будинку № 145 допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в попутному напрямку з рухаючимся транспортним засобом та розпочав проїжджати проїзну частину вулиці з права на ліво.

В результаті вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких помер в реанімаційному відділенні Ужгородської ЦМКЛ.

Згідно висновку № СЕ-19/107-22/7072-ІТ судової авто-технічної експертизи технічного стану транспортного засобу - автомобіля марки «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_3 , встановлено: на момент експертного дослідження робоча гальмова система вказаного автомобіля знаходилась в працездатному стані та могла, виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент ДТП та на момент експертного дослідження рульове керування вище вказаного автомобіля, знаходилось в працездатному стані, вимоги п.31.4.2 (Рульове керування) ПДР України відповідає та виконує функції, передбачені конструкцією. На момент ДТП та момент експертного дослідження: ходова частина вказаного автомобіля знаходилась в працездатному стані та вимоги п. 31.4.5 (Колеса і шини) ПДР України відповідають. На момент ДТП та на момент експертного дослідження система освітлення та світлової сигналізації досліджуваного автомобіля, знаходилися у працездатному стані.

Згідно висновку № СЕ19/107-22/7073-ІТ транспортно-трасологічної експертизи встановлено: автомобіль марки «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_3 , має пошкодження що характерні для контактування з велосипедом та велосипедистом, які розташовані у передній правій частині. Наїзд автомобіля марки «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на велосипедиста відбувся на проїзній частині вул. Собранецька в м. Ужгород, в місці, що передує фіксації слідів ковзання металу на асфальтному покритті, біля правого краю проїзної частини по напрямку до вул. Грибоєдова.

Згідно висновку комплексної судової фото-технічної та авто- технічної експертизи за № КСЕ-19/107-23/6753 від 25.08.2023 року, встановлено:

Виходячи 3 даних файлу «Сооранецька_Аеропорт_1_20220808160459 _to_20220808160959.тр4, час який про йшов з моменту зміни напрямку руху велосипедиста ОСОБА_4 , до моменту наїзду автомобілем «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 , в проміжку часі з 08-08-2022 16:05:20 по 08-08-2022 16:05:30 становить 1.62..1.79 секунди.

Відповідно до наданого на експертизу «Собранецька Аеропорт 1 20220808160459 to 20220808160959. mp4 файл та габаритних розмірів автомобіля марки «Dacia» моделі «Sandero», швидкість даного автомобіля, в проміжок часу «16:05:23-16:05:24», згідно системного таймеру, становить біля 56.. 60.6км/год.

Зупиночний шлях автомобіля марки «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_6 у даних дорожніх умовах становить біля 31,3м...32,4м при швидкості руху 50км/год, та біля 36.7м....42.8м при встановленій швидкості руху 56..60.6км/год, у залежності від коефіцієнта зчеплення шин із дорожнім покриттям.

У даній дорожній ситуації, для забезпечення безпеки дорожнього руху, водій автомобіля марки «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_3 повинен був керуватись технічними вимогами п. 12.3, 12.4 та 12.9 б) чинних Правил дорожнього руху України з посиланням на терміни «безпечна швидкість» та «небезпека для руху», який є в п. 1.10 ПДР України.

У даній дорожній обстановці, велосипедист ОСОБА_4 , як учасник дорожнього руху, повинен був діяти згідно вимог пункту 9.3 та 10.1 чинних ПДР.

В умовах даної дорожньо транспортної ситуації водій автомобіля марки «Dacia» моделі «Sandero» реєстраційний номер НОМЕР_6 , ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедом під керуванням гр.. ОСОБА_4 шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця зіткнення.

Із технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях велосипедиста ОСОБА_4 , як учасника дорожнього руху, вбачаються невідповідність технічним вимогам п. 9.3 та 10.1 чинних ПДР, недотримання яких в своїй сукупності, знаходяться у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо транспортної пригоди.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначена постанова не була оскаржена до слідчого судді у встановленому КПК порядку та/або у апеляційному порядку.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Dacia Sandero», р.н. НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди (08 серпня 2022 року) була застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно Полісу № АР5748669.

11 червня 2024 року на адресу ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» представником заявників надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах доньок загиблого - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і долучено всі необхідні для прийняття рішення документи, передбачені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складала 78 000, 00 гри, з яких: 39 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди для доньки загиблого ОСОБА_1 та 39 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди для доньки загиблого ОСОБА_2 .

22 липня 2024 року на банківський рахунок представника заявників надійшли кошти у розмірі 39 000, 00 грн. страхового відшкодування для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто по 19 500, 00 грн. відшкодування моральної шкоди для кожного із заявників, що становить половину від заявленої суми страхового відшкодування (дата отримання та розмір страхового відшкодування сторонами не оспорюються).

22 липня 2024 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» надіслало лист, у якому часткову виплату страхового відшкодування пояснювало тим, що особами, відповідальними за спричинену шкоду внаслідок ДТП, є водій автомобіля марки «Dасіа Sandero», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , та загиблий велосипедист ОСОБА_4 .

З рішенням ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про часткову виплату страхового відшкодування позивачі не погоджуються, вважають її безпідставною, незаконною та невмотивованою, адже з урахуванням вимог ЦК України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у даному випадку, єдиною особою, відповідальною за завдану шкоду, є водій автомобіля.

Відповідач, в свою чергу, наполягає на тому, що діяв у межах діючого законодавства.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла станом на дату поді 08.08.2022 року, далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Разом з тим, згідно зі ст. 36 п. 36.3. Закону, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року у справі № 191/1119/22 (провадження № 61-374св23) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 червня 2018 року в справі № 200/19873/16-ц (провадження № 61-10261св18) зазначено, що:

«відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Тобто, у зв`язку із тим, що вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська встановлено, що відповідальними у смерті потерпілого є двоє водіїв, то розмір страхового відшкодування визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на два».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року в справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18) вказано, що

«за змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відтак, положення пункту 36.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застосування не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а цивільно-правова відповідальність візника гужового транспорту ОСОБА_7 не була і не може бути застрахована відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що:

«42. Припис пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали.

Отже, у разі, якщо потерпілий від взаємодії джерел підвищеної небезпеки, що стала наслідком неправомірних дій або бездіяльності власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, заявить вимогу про відшкодування неподільної шкоди (як-от шкоди, завданої здоров`ю, моральної шкоди) одним із таких власників (володільців), і той відшкодує цю шкоду у повному обсязі, він отримає право зворотної вимоги до інших власників (володільців) у відповідній частці. За змістом припису пункту 36.3 статті 36 Закону № 1961-IV частки відповідальних за завдання неподільної шкоди страхувальників (їхніх страховиків або Моторного (транспортного) страхового бюро України) є рівними».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при відмові в задоволенні позову суди вважали, що з боку пішохода ОСОБА_6 є вина в ДТП, що стало законною підставою для застосування страховиком пункт 36.3 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при визначенні розміру страхового відшкодування позивачці;

суди не звернули увагу, що абзац 1 пункту 36.3. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розрахований на випадки, якщо: 1) шкода завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, тобто поведінка яких обов`язково є неправомірною, внаслідок чого вони разом спричинили завдання шкоди; 2) остання є неподільною (як-от у випадках із завданням шкоди здоров`ю чи моральної шкоди). Тільки за таких умов розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну особу з тих, які завдали шкоди, треба визначати шляхом поділу її розміру на кількість осіб, які цю шкоду завдали;

суди встановили, що загальний розмір суми страхового відшкодування становить 233 849,00 грн; страховим актом № 29806/20 від 12 червня 2020 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування витрат на поховання в сумі 7 145 грн; cтраховим актом № 60573/1/2022 від 18 травня 2022 року, складеним відповідачем, визначено розмір страхового відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_7 в сумі 113 352,00 грн;

суди не врахували, що моральна шкода в цій справі не завдана взаємопов`язаними, сукупними діяннями декількох осіб, які за це відповідальні, а тому підстави для застування абзацу 1 пункту 36.3. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відсутні.

За таких обставин, суди зробили неправильний висновок про відмову у задоволенні позову. Тому судові рішення належить скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки відповідач помилково трактує п. 36.3. ст. 36 Закону, тому безпідставно зменшив розмір страхового відшкодування на половину, відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується інфляційних втрат та 3% річних від суми страхового відшкодування, суд зазначає наступне.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку страхове відшкодування є грошовим зобов`язанням, відтак позивачами правомірно нараховано суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Що ж стосується стягнення пені суд зазначає наступне.

Як зазначено у п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З урахуванням викладеного позивачами також правомірно нараховано пеню.

Розподіл судових витрат із сплати судового збору судом не проводиться, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» порядку.

Що ж стосується судових витрат на професійну правничу допомогу, то судом на цей час не вирішується питання щодо їх відшкодування, оскільки позивачем до позовної заяви додані лише договори про надання правничої допомоги, укладені із позивачами, проте не надано документального обґрунтування нарахованих витрат у розмірі 8 000,00 грн. щодо кожного із позивачів, ті представником позивачів неодноразово подавалася письмова заява про подання таких доказів після винесення рішення у справі.

Керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 264, 274, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву першого позивача - ОСОБА_1 , другого позивача ОСОБА_2 до відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_7 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) гривні 02 копійок, три відсотки річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 16 копійок, інфляційні втрати у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень 66 копійок, а всього разом 22 571,84 грн. (Двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня 84 копійки).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_8 , страхове відшкодування моральної шкоди у розмірі 19 500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) гривні 02 копійок, три відсотки річних у розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 16 копійок, інфляційні втрати у розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) гривень 66 копійок, а всього разом 22 571,84 грн. (Двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят одна гривня 84 копійки).

Перший позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_7 .

Другий позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_8

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.06.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Н.В Наумова